Travel. Run. Eat. Drink beer. Repeat.

Любителям пива в Ісландії буде скрутно - його мало, воно дороге (хоча, дешевше, ніж в Осло) і спробуй знайди.




Перше, і головне - з 1915 по 1989 рік, пиво взагалі заборонено було варити (ну ок, до 2,2%, але це що, пиво?). На честь відміни цієї заборони ісландці святкують 1го березня День пива. Як наслідок, пивна індустрія тут, відверто кажучи, юно-зелена, і пивоварень ой як мало (бльшості з них, здається, і 5 років немає).
     

Як і всюди на півночі - державна монополія на продаж алкоголю не полегшує життя спраглим пива. Vinbudin - мережа цих державних крамниць не те щоб розповсюджена, на весь столичний регіон (60% населення країни, 220 тисяч осіб) цих магазинів 11. Одинадцять. На всю країну їх 46. Працюють вони з 11 до 18, по п'ятницях до 19, по суботах до 18, в неділю - баста. А ще державна монополія означає, що навіть якщо ви доберетеся до якоїсь броварні, пива там ви купити не зможете. Монополія ж.

З пивоварнями окремий біль. Ісландці або й направду такі асоціальні, як всі лякають (але у нас є прекрасна історія, що доводить протилежне), або дуже забудькуваті. Кілька броварень мені просто не відповіли на листи/повідомлення, де я питала про можливість візиту і екскурсій.
Einstök Ölgerð сказали, що найближчим часом опція екскурсій буде доступна, але поки що гостей вони не приймають. Офіційно проводять екскурсії Ölvisholt Brugghús, Steðji, Ölgerðin Brewery, але з ними треба списуватися заздалегідь. Якщо підбити підсумок, ми так нікуди і не потрапили, тільки подивилися на фасади - то ніхто не відповідав, то обіцяв прийняти і зник, то ще якась невдача спіткала радянських спортсменів.




У столиці трошки краще, є місця, де можна просто прийти і випити пива, якщо ви годні розпрощатися з пристойною сумою грошей. Середня вартість келиха пива - 800 крон за масмаркет 0,5, 1000-1200 за крафт 0,3 (діліть на 5 і знатимете, скільки це в наших грошових одиницях).
Тим, хто цікавиться скандинавами і американцями пряма дорога в Mikkeller & Friends (Hverfisgata 12, Reykjavík). Третій поверх (після входу знову одразу ж на сходи) історичної будівлі в самому центрі Рейкьявіка, 20 кранів, крутезний вибір, дорого. Хоча, там всюди дорого.

Bryggjan Brugghús (Grandagarður 8, Reykjavík) - ресто-паб, з власною броварнею, з курсом на розвиток обізнаності і пивної культури (лекції, майстер-класи). Величезний заклад з вікнами на історичний порт. Чотири крани зі своїм пивом, чотири гостьових.


З потенційно цікавих - Bjórgarðurinn i Sæta Svínið Gastropub, але туди ми не дійшли, бо не повірите, щільно підсіли на місцеві булки з корицею, куди ходили щодня. Але це інша історія :)