Показ дописів із міткою корисне. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою корисне. Показати всі дописи
Інколи мені дуже не вистачає таких от гідів: щоб в одному місці можна було подивитися типові локальні їдла. Але ось вам про Майорку.
На Майорці майже все традиційне зі свинини, що досить неочікувано, враховуючи очевидний факт, що це острів.
 |
| Собрасада, любов моя |
Загальне враження від Кейптауна - місто контрастів країни контрастів.
Жоден стиль не має стільки легенд про походження, як ІРА (АйПіЕй), який вважають прапором сучасної пивної революції. Що ж це за звір такий, і звідки він узявся - саме про це ми сьогодні поговоримо.
Окрім писати всяке цікаве по роботі, в бложик, телеграм й інші місця, я інколи залюбки пишу на загал, і сподіваюся робити це максимально зрозуміло (хоча моє покручене відчуття пива інколи хибить і хоче, щоб entry-level знань був якомога якісніший, але при тому важко впихнуть його у коротку форму. Тобто, неможливо впихнути у коротку, але то інше). Зберу тут освітні штуки, які я пишу для Сільпо, можна використовувати як пораду, на що звернути увагу при поході туди по пиво, так і просто інформаційні п'ятихвилинки до кави. Буде оновлюватися в процесі появи нових. Так, це та сама серія #головащоговоритьпропиво, при тому невідомо чия нафарбована голова)
Портить печінку портом в Порто - стало девізом цієї чотириденної подорожі у Порто. Зізнаюся одразу, про портвейн я не знала практично нічого, крім "кріплене вино, яке довго витримували в бочках на сонці у порту Порто". Ну що ж, на мене чекала захоплива вервечка відкриттів, до якої просто спонукала огидна погода, з дощем і вітром всі три дні (сонце вийшло лише в день відльоту), власне терплячки на прогулянки містом не вистачало, і ноги самі йшли перекочуватися від підвалу порту до підвалу.
Звісно, сьогодні читати (ба більше - виписувати) журнали, вважається якимось атавізмом, проявом печерної людини і ретрограда, який не встигає за технологіями, але я люблю читати з паперу, і все.
Всюди є місця, які "трошки для себе тримаємо", про які тобі розповідають лише по секрету. Бо ти викликаєш довіру. Ну або дуже сподобався. Або ще з якоїсь причини, і коли ти кажеш, що уже там був, то чути схвальне "ооооо", і ти вже свій. Якісь приховані локації для мандрівників, ресторани для фуді, заклади для пивоманів. Про Beach Muffin (8 Chome-3-22 Sakurayama, Zushi) мені розповідали "інсайдери" токійської пивної сцени, але я натрапила на нього випадково, через пошуки пивоварні Yorocco, а Мафін - майже їх фірмовий тапрум, не належить, але розливає. Лоуренс, власник закладу, літній веселий американець, що багато років уже живе в Японії і знається на місцевому пиві, фантастично цікавий співрозмовник. Все закінчилося тим, що ми планували заїхати у Мафін, а потім в GOLD'N BUB у Чігасакі, але простирчали майже весь день в Мафіні, перепробували все пиво на кранах, погортали кілька пивних локальних довідників і BJCP японською (тоді я остаточно упевнилася, що маю перекласти його українською), обмінялися пивом, обійнялися і пообіцяли приїхати ще. Японські пивовари і власники закладів всі знають про Мафін і кажуть, що там часово-просторова діра, але їздять туди саме за цим - розслабитися і неспішно видихати після гамору столиці. Таке собі місце для своїх. Насправді це навіть не бар, а кафе з кавою, сендвічами і тортами. І смачнючим какао. І в старому будинку, що належав колись родині торговців і був складом-офісом, а тепер належить родині Лоуренса і там смачно і затишно, з великими вікнами, що виходять на тепличку.
До речі, Yorocco спеціалізується на сезонах, і вони дуже і дуже файні, як побачите де - беріть, не шкодуйте. Ми хотіли ще й з пивоваром потеревенити, але вони щось варили і були зайняті, то вирішили не відволікати.
Добратися до Дзусі зручно через Йокогаму - сходити там в музей Рамену, а потім уже на пиво.
А давайте про міфи. Навіть не про такі втаємничені, хто придумав портер (немає однієї людини, яка це зробила), а щось таке, що регулярно спливає в розмовах, в статтях "експертів", тисячах заміток "навчіться пиву за 1 день" і так далі. Почнемо з моїх улюблених, а ви додавайте, якщо знаєте якісь, будемо їх лупати.
Відколи я серйозно заглибилася в пивну культуру на рівні більше, ніж просто в задоволення пити, мене дуже цікавив розвиток нової хвилі пива в різних країнах. Поки що це все, що мені влалося знайти, звісно, переважна більшість книжок, написаних на цю тему, написана в США і про США, але потроху, потроху... Я точно знаю, що є така книжка про Нову Зеландію, щоправда, не вдалося поки її дістати (бо вартість самої книжки і пересилки з НЗ якась космічна), є про Німеччину, але німецькою, можливо, й іншими мовами є, але на жаль, поки що вони недоступні. Будe розширювати все одно, бо ж менш цікаво не стає. Почнемо ж.
Я люблю книжки. Ще більше я люблю книжки про пиво. Але нещодавно впіймала себе на думці, що практично ніколи не розказую про свою любу серцю бібліотечку. Мабуть, час почати, тим більш, що вона завжди рада розширитися за рахунок і ваших порад.
Всі порядні біргіки уже спланували першу половину року пофестивально, я точно знаю, що дехто вже сидить на квитках, а комусь їх навіть не вистачило - європейська хвиля, на відміну від американської і не думає вгавати. Квитки на фестиваль Pohjala в травні розійшлися за 3 години. Половина сесій на МВСС закінчилася в день продажів, зараз доступні лише одна сесія і дорожезні квитки на всі дні. Не кажучи про те, що на Cantillion Quintessencе минулого року квитки розібрали за 40 хвилин.
Транспорт буде однією з найбільш витратних статей у бюджеті подорожі.
Це фото - з Токіо Дайджінгу, синтоїського храму, де прихожани (якщо їх так можна назвати), моляться за успіх у романтичних стосунках. Дощова субота, а всередині триває традиційна шлюбна церемонія (випадково потрапити на таке - безцінно). Чому саме це фото? Бо Японія - це любоу. З першого погляду. Навіть поза купу розтрощених уявлень.
Сьогодні мені у паспорт вклеїли японську візу. Враховуючи, що писати я буду багато, дуже багато, і фоточок буде мегатонна, то краще я почну про підготовку розказувати завчасно.
Отже, віза. До 1го січня цього року отримати її (туристу) було дуже складно і дорого, оскільки потрібне було запрошення на будь-який візіт, робочий, в гості чи туризм. Цього року уже не потрібно.
На сайті є вичерпна інформація про те як подаватися (без запису і черги), перелік потрібних документів, зразки заповнення анкети (подивіться, там не все очевидно) і практично вся інформація.
З того, що написано, але не всі читають:
- ніяких степлерних скоб, анкета на одному аркуші паперу
З того, що ненаписано, але важливо:
- для тих хто працює: довідка з роботи і виписка з банку, для підприємців: виписка з банку і копія свідоцтва, для безробітних: виписка з банку чи спонсорський лист в довільній формі і виписка з банку спонсора
- віза безкоштовна, рішення вам скажуть в день подачі
- паспорт на період друку візи (5 робочих днів) не забирають, його треба принести в потрібний день і її туди вклеють
- візу видають на три місяці (час дії), початок в день вклейки візи в паспорт, тому не робіть її сильно заздалегідь, дати планованого заїзду ніде не фігурують.
Житло можна знайти на будь-який гаманець, і воно не дорожче за Скандинавію, а місцями і зовсім європейські ціни, залежно від ваших потреб. Наприклад, сучасна квартира в Токіо з мобільний вайфаєм (дуже корисна опція) на двох орієнтовно 60-70 євро, окрема кімната в хостелі, переробленому з традиційного рьокану, тобто татамі, футони, оцеусе в горах - 40 євро, в Кіото квартира в гест-хаусі - 65 євро на двох. А от пересуватися між цим усім і дорого.
Транспорт - це вочевидь, найбільша частина витрат в Японії, насправді. Для туристів в Японії є купа корисних штук, наприклад проїзний на залізницю. Він покриває усі напрямки, що дає JR - японська залізниця, крім двох супершвидкісних сінкансенів, при тому, в містах, в тому ж Токіо, станції теж є. Коштує цей пас на тиждень близько 300 долларів на лице, і буде справді корисний, якщо ви переїжджаєте з міста у місто. На сайті є калькулятор, який дозволить вам порахувати, чи вигідно вам брати пас, або дешевше буде окремий квиток (https://www.japan-guide.com/railpass/). Плюс, залізниці в Японії не лише державні, їх безліч приватних, маленьких і цей пас їх не покриває. Навіть на Фудзі ви державними не доберетесь, остання ділянка перед горою - приватна. Тому дуже корисно користуватися офіційними апами, які дозволяють порахувати варіанти добирання, почитати заздалегідь, які туристичні квитки-проїзні існують і де вам краще оселитися - ближе до центру і ходити пішки, чи трохи далі і брати проїзні. Тобто, розвідку доведеться перед поїдкою робити дуже пристойну. Але її вам доведеться і так робити дуже докладну, інакше ви не зможете написати потрібний план перебування для посольства. Детальніше про транспорт буде вже з місця подій.
Квитки. З досвіду моїх пересувань між поясами, краще брати переліт, який прилітає вночі, щоб одразу лягти спати, так організму легше перенести зміну і jet-lag не так сильно псує вам досвід. Але тут у кожного свої особливості. У різних авіакомпаній в різний час проходять різноманітні акції, тому можна відхопити більш-менш не астрономічний квиток, але чим ближче дата вильоту, тим дорожчими вони будуть.
Ну, поки що все.
На сайті є вичерпна інформація про те як подаватися (без запису і черги), перелік потрібних документів, зразки заповнення анкети (подивіться, там не все очевидно) і практично вся інформація.
З того, що написано, але не всі читають:
- ніяких степлерних скоб, анкета на одному аркуші паперу
З того, що ненаписано, але важливо:
- для тих хто працює: довідка з роботи і виписка з банку, для підприємців: виписка з банку і копія свідоцтва, для безробітних: виписка з банку чи спонсорський лист в довільній формі і виписка з банку спонсора
- на готелях і квитках має бути ціна і прізвище, виписка з банку з мокрою печаткою
- якщо ви подорожуєте удвох, то план мандрів і житло подавайте в одному екземплярі- віза безкоштовна, рішення вам скажуть в день подачі
- паспорт на період друку візи (5 робочих днів) не забирають, його треба принести в потрібний день і її туди вклеють
- візу видають на три місяці (час дії), початок в день вклейки візи в паспорт, тому не робіть її сильно заздалегідь, дати планованого заїзду ніде не фігурують.
Житло можна знайти на будь-який гаманець, і воно не дорожче за Скандинавію, а місцями і зовсім європейські ціни, залежно від ваших потреб. Наприклад, сучасна квартира в Токіо з мобільний вайфаєм (дуже корисна опція) на двох орієнтовно 60-70 євро, окрема кімната в хостелі, переробленому з традиційного рьокану, тобто татамі, футони, оцеусе в горах - 40 євро, в Кіото квартира в гест-хаусі - 65 євро на двох. А от пересуватися між цим усім і дорого.
Транспорт - це вочевидь, найбільша частина витрат в Японії, насправді. Для туристів в Японії є купа корисних штук, наприклад проїзний на залізницю. Він покриває усі напрямки, що дає JR - японська залізниця, крім двох супершвидкісних сінкансенів, при тому, в містах, в тому ж Токіо, станції теж є. Коштує цей пас на тиждень близько 300 долларів на лице, і буде справді корисний, якщо ви переїжджаєте з міста у місто. На сайті є калькулятор, який дозволить вам порахувати, чи вигідно вам брати пас, або дешевше буде окремий квиток (https://www.japan-guide.com/railpass/). Плюс, залізниці в Японії не лише державні, їх безліч приватних, маленьких і цей пас їх не покриває. Навіть на Фудзі ви державними не доберетесь, остання ділянка перед горою - приватна. Тому дуже корисно користуватися офіційними апами, які дозволяють порахувати варіанти добирання, почитати заздалегідь, які туристичні квитки-проїзні існують і де вам краще оселитися - ближе до центру і ходити пішки, чи трохи далі і брати проїзні. Тобто, розвідку доведеться перед поїдкою робити дуже пристойну. Але її вам доведеться і так робити дуже докладну, інакше ви не зможете написати потрібний план перебування для посольства. Детальніше про транспорт буде вже з місця подій.
Квитки. З досвіду моїх пересувань між поясами, краще брати переліт, який прилітає вночі, щоб одразу лягти спати, так організму легше перенести зміну і jet-lag не так сильно псує вам досвід. Але тут у кожного свої особливості. У різних авіакомпаній в різний час проходять різноманітні акції, тому можна відхопити більш-менш не астрономічний квиток, але чим ближче дата вильоту, тим дорожчими вони будуть.
Ну, поки що все.
Продовжимо говорити про дивні (і небажані) смаки у пива?
Частина номер один була отут зі штуками значно більш поширеними, ніж ті, про які йтиметься нижче, але ці дивні аромати в пиві теж зустрічаються. Звідки і що робити.
У наступному випуску ми точно згадаємо "лікарняний набір" - лейкопластир, йод і бинти, а також якісь інші смакоти.
Пийте хороше пиво, вимагайте хорошого пива. Не соромтеся доречно коментувати ґанджі і тоді їх буде менше.
Частина номер один була отут зі штуками значно більш поширеними, ніж ті, про які йтиметься нижче, але ці дивні аромати в пиві теж зустрічаються. Звідки і що робити.
Папір, картон, переважно мокрий, вологий чи затхлий
Якщо ваше пиво пахне і смакує, як мокра картонна коробка чи пачка старих газет (я не питатиму, хто жував картон чи газети), то воно або старе, або щось - а саме надмірний контакт з киснем на якомусь етапі виробництва - пішло не так. Паперові ноти є найбільш розповсюдженою ознакою старіння пива. Спочатку воно губить свою свіжість і хрусткість, потім солодшає: у смаку з'являються карамель, мед, віск, а потім - папір. Все це результати окислення. Саме тому виробники, інженери, світлі голови індустрії пухнуть мізками, як зробити контакт пива і повітря (кисню) мінімальним. Під час наливу у пляшки витісняють зайве "місце" у горлечку пивом, СО2, вигадують якісь інші надтехнологічні рішення, і все заради того, щоб уникнути швидкого старіння. Але тут працюватиме не лише кисень, а й температура, у теплих умовах всі хімічні реакції протікають швидше. Саме тому найкраще місце зберігання пива - темне, холодне і не надто вологе. Ми відволіклися від паперу. Це одна з тих "побічок", які впливають і на аромат, і на смак, у більшій мірі на смак. Головна панацея для пивоварів - мінімізувати надмірний контакт з киснем на етапі аерації сусла, розливу в пляшку, і взагалі, де лише можна, а для любителя пива - пильнувати строк придатності, а краще дату розливу.
Розчинниковий, змивачка для лаку
Найдивніше, подібний аромат (а це аромат) може бути як доречним, так і ні. Все залежить від того, в якому пиві ви його знайшли. Найпоширеніша причина появи етилацетату - біосинтез під час бродіння, в якому спирт взаємодіє з оцтовою кислотою і утворює ефір. І, як у більшості випадків з ефірами, відбувається це частіше за високих температур бродіння. Тобто, якщо у пиві десь завелася оцтова кислота, і дріжджам було надто тепленько, матимете такий ефект. Для переважної більшості пива це неприпустимо. Але до подібних біохімічних викрутасів найбільше схильні бельгійські дикі пива, де дріжджі продукують етилацетат у великих кількостях (якщо хочете перевірити особисто, скуштуйте Petrus Pale, який нещодавно завезли
Сільпо, Duchesse De Bourgogne теж раз-у-раз радує подібим ароматом, але якщо бельгійські кислячки - не ваш коник, приємного у таких експериментах буде мало). У різних людей різний поріг сприйняття цієї речовини, і приємний комусь аромат може здатися майже огидним.
Сільпо, Duchesse De Bourgogne теж раз-у-раз радує подібим ароматом, але якщо бельгійські кислячки - не ваш коник, приємного у таких експериментах буде мало). У різних людей різний поріг сприйняття цієї речовини, і приємний комусь аромат може здатися майже огидним.
Окремий пункт для домашніх пивоварів - якщо у вас трапляється подібний ефект, але ви впевнені, що пильнували чистоту і температуру, і зараження у вас немає, але ви користуєтеся пластиковим начинням - перевірте його якість (food-grade), бо причиною може бути саме воно.
В'яжучий
Це приблизно, коли язик отак зав'язується у вузлик, або коли їси нестиглу хурму чи довго жуєш виноградну шкірку. Винуватці таких спец-еффектів у пиві - рослинного походження (але насправді - руки пивовара). І переважно це або солод, в чиїх оболонках містяться таніни, і вони або вимиті надмірним промиванням надто гарячою чи лужною водою, чи помел був надто дрібний, або хміль, якого дали забагато. В цілому погано складений рецепт, де солод не балансує хмелеву гіркоту, в'яжучість теж проявлятиме. У дуже рідкісних випадках це є наслідком зараження ацетобактером. Пиво таким не має бути.
У наступному випуску ми точно згадаємо "лікарняний набір" - лейкопластир, йод і бинти, а також якісь інші смакоти.
Пийте хороше пиво, вимагайте хорошого пива. Не соромтеся доречно коментувати ґанджі і тоді їх буде менше.
Третя частина
Порахували, і вийшло, що за тиждень ми відвідали 20 локацій/пивоварень, що не так вже й багато, але все ускладнювалося тим, що переважно в неділю, понеділок і вівторок мало хто працює, а через зміну часових поясів ми прокидалися в 6 ранку, а в 9 вечора уже просто вимикалися. Тяжко. При чому зараз так само складно повернутися в нормальний графік.
Переходимо до нового розділу і району, який ми умовно назвали Logan Square.
Минулого року на день в Брюссель був отаким, а цього року unexpected journey, про яку пізніше, дозволила зануритися трошки глибше.
Насправді, якщо ви хочете відчути всі принади молодої (це досить смішно в контексті бельгійської історії пива) пивної сцени міста, скажімо, юного покоління, вам доведеться докласти трохи зусиль для планування. Більшість нових пивних проектів відкриті до відвідування один, два, максимум три дні на тиждень, що обумовлене тим, що пивовари не лише варять, продають, розвозять, але й опікуються тими невеликими тап-румами, які у них є, і рук на все категорично не вистачає. Про BBP було у минулому випуску, і це мало не найбільш працьовитий з точки зору відвідин проект - тричі на тиждень.
Почнемо ж. Я знаю, ви все одно підете в Cantillion, тому не полінуйтеся після зазирнути буквально в кількох метрах Brasserie de l'Ermitage (Rue Lambert Crickx 26, ermitagenanobrasserie.be), щоправда, зазирнути можна в п'ятницю з 2 до 10 і суботу з 2 до 8. Зовсім нова пивоварня (відкрилися в жовтні) варить пиво переважно в американському стилі, охмелене, гірке (АРА, ІРА, стаути), але не гребує і класикою (сезони). Зважаючи, що варять вони дуже маленькими порціями, то можуть експериментувати скільки заманеться, але їхній флагманський сорт Lanterna - винесений на логотип - є в постійному доступі. Кілька бочок натякають на те, що невдовзі будуть і витримані речі. Тап-рум в типово-індустріальному стилі, величезні псевдо-вітражні вікна безумовно роблять це місце фантастичним вдень, ввечері тепле лампове світло стишує деяку брутальність меблів, дошок і дсп, але це вочевидячки нікому не заважає. Стіни прикрашають малюнки місцевих вуличних художників. Можна розплатитися карткою і готівкою. Дегустаційний сет з 4 постійних сортів 6 євро, великий келих - 3,5. Пиво напрочуд свіже, чисте і яскраве.
Далі група у̶ ̶с̶м̶у̶г̶а̶с̶т̶и̶х̶ ̶к̶у̶п̶а̶л̶ь̶н̶и̶к̶а̶х̶ пречудового району St.Gilles
Beerstorming (Chaussée d'Alsemberg 75, beerstorming.net) працює з 13 до 18 вівторок-п'ятниця, а в суботу з 14 до 20. Але що означає працює? Це унікальний проект маленького пілотного спрямування. Група людей збирається і бірстормить рецепт - зваримо пиво таке, з такими додатками, такими хмелями і так далі. Власники 100 літрової пивоварні варять, а потім проливають на 6 кранах, заливають у пляшки або гроулери, роблять спільні проекти з місцевими маленькими бізнесами (пиво на заквасці пекарні поруч - бомба), або дають можливість скористатися обладнанням домашнім пивоварам. Фантастичний проект, який втілює для мене ідею локальності, спільного творіння і забави у першу чергу. Я вже мовчу про їхній крутецький мінімалістичний дизайн. Найближчим часом хочу зробити з ними розлогий матеріал.
Буквально в двох кварталах знаходиться Dynamo - Bar de Soif (Chaussée d'Alsemberg 130, dynamobar.be) 18 добірних кранів, обмаль місця, цей заклад мені радили двоє дуже обізнаних людей, і тепер я розумію чому, окрім того, що власник має репутацію дуже тямущого і закоханого у пиво, у нього все дуже файно зі смаком і різноманіттям вибору пива для закладу. Рекомендую.
Легендарний Moeder Lambic Original (Rue de Savoie 68, moederlambic.com) знову ж таки в двох кварталах. Все, що я можу сказати - фантастичний вибір кранів, включно з місцевими легендами, канадськими і швейцарськими гостями, спеціально звареним для заклада пивом... Просто йдіть. Переважно тут п'ють, а не їдять, як і у більшості брюсельських закладів мультитапового виду.
Обіцяє стати цікавим район Laeken. Уже зараз у надзвичайно футуристично-фанерному комплексі GreenBizz розташовано дві пивоварні: No Science й En Stoemelings (раніше мали маленьку штабквартиру біля Міді). Щоправда, у першу можна потрапити лише по п'ятницях з 13 до 17, маю підозру, що з другою буде так само.
Буквально неподалік колишні склади, а нині комплекс Tour & Taxis (http://www.tour-taxis.com), де зараз розташовано ресторани, крамниці, виставкові зали й фестивальні площі, куди, подейкують, невдовзі має перебратися Brasserie de la Senne.
Звісно, це не єдині місця, куди можна податися, наприклад, мені дуже рекомендували GIST, Delices & caprices, але час не гумовий, а печінка тим паче :) До того ж, неймовірна кількість історичних брасері, той же Cantillion знову ж таки, і стратежно розташований прямо навпроти центральної станції BrewDog - але це вже зовсім інша історія...
Насправді, якщо ви хочете відчути всі принади молодої (це досить смішно в контексті бельгійської історії пива) пивної сцени міста, скажімо, юного покоління, вам доведеться докласти трохи зусиль для планування. Більшість нових пивних проектів відкриті до відвідування один, два, максимум три дні на тиждень, що обумовлене тим, що пивовари не лише варять, продають, розвозять, але й опікуються тими невеликими тап-румами, які у них є, і рук на все категорично не вистачає. Про BBP було у минулому випуску, і це мало не найбільш працьовитий з точки зору відвідин проект - тричі на тиждень.
Почнемо ж. Я знаю, ви все одно підете в Cantillion, тому не полінуйтеся після зазирнути буквально в кількох метрах Brasserie de l'Ermitage (Rue Lambert Crickx 26, ermitagenanobrasserie.be), щоправда, зазирнути можна в п'ятницю з 2 до 10 і суботу з 2 до 8. Зовсім нова пивоварня (відкрилися в жовтні) варить пиво переважно в американському стилі, охмелене, гірке (АРА, ІРА, стаути), але не гребує і класикою (сезони). Зважаючи, що варять вони дуже маленькими порціями, то можуть експериментувати скільки заманеться, але їхній флагманський сорт Lanterna - винесений на логотип - є в постійному доступі. Кілька бочок натякають на те, що невдовзі будуть і витримані речі. Тап-рум в типово-індустріальному стилі, величезні псевдо-вітражні вікна безумовно роблять це місце фантастичним вдень, ввечері тепле лампове світло стишує деяку брутальність меблів, дошок і дсп, але це вочевидячки нікому не заважає. Стіни прикрашають малюнки місцевих вуличних художників. Можна розплатитися карткою і готівкою. Дегустаційний сет з 4 постійних сортів 6 євро, великий келих - 3,5. Пиво напрочуд свіже, чисте і яскраве.
Далі група у̶ ̶с̶м̶у̶г̶а̶с̶т̶и̶х̶ ̶к̶у̶п̶а̶л̶ь̶н̶и̶к̶а̶х̶ пречудового району St.Gilles
Beerstorming (Chaussée d'Alsemberg 75, beerstorming.net) працює з 13 до 18 вівторок-п'ятниця, а в суботу з 14 до 20. Але що означає працює? Це унікальний проект маленького пілотного спрямування. Група людей збирається і бірстормить рецепт - зваримо пиво таке, з такими додатками, такими хмелями і так далі. Власники 100 літрової пивоварні варять, а потім проливають на 6 кранах, заливають у пляшки або гроулери, роблять спільні проекти з місцевими маленькими бізнесами (пиво на заквасці пекарні поруч - бомба), або дають можливість скористатися обладнанням домашнім пивоварам. Фантастичний проект, який втілює для мене ідею локальності, спільного творіння і забави у першу чергу. Я вже мовчу про їхній крутецький мінімалістичний дизайн. Найближчим часом хочу зробити з ними розлогий матеріал.
Буквально в двох кварталах знаходиться Dynamo - Bar de Soif (Chaussée d'Alsemberg 130, dynamobar.be) 18 добірних кранів, обмаль місця, цей заклад мені радили двоє дуже обізнаних людей, і тепер я розумію чому, окрім того, що власник має репутацію дуже тямущого і закоханого у пиво, у нього все дуже файно зі смаком і різноманіттям вибору пива для закладу. Рекомендую.
Легендарний Moeder Lambic Original (Rue de Savoie 68, moederlambic.com) знову ж таки в двох кварталах. Все, що я можу сказати - фантастичний вибір кранів, включно з місцевими легендами, канадськими і швейцарськими гостями, спеціально звареним для заклада пивом... Просто йдіть. Переважно тут п'ють, а не їдять, як і у більшості брюсельських закладів мультитапового виду.
Обіцяє стати цікавим район Laeken. Уже зараз у надзвичайно футуристично-фанерному комплексі GreenBizz розташовано дві пивоварні: No Science й En Stoemelings (раніше мали маленьку штабквартиру біля Міді). Щоправда, у першу можна потрапити лише по п'ятницях з 13 до 17, маю підозру, що з другою буде так само.
Буквально неподалік колишні склади, а нині комплекс Tour & Taxis (http://www.tour-taxis.com), де зараз розташовано ресторани, крамниці, виставкові зали й фестивальні площі, куди, подейкують, невдовзі має перебратися Brasserie de la Senne.
Звісно, це не єдині місця, куди можна податися, наприклад, мені дуже рекомендували GIST, Delices & caprices, але час не гумовий, а печінка тим паче :) До того ж, неймовірна кількість історичних брасері, той же Cantillion знову ж таки, і стратежно розташований прямо навпроти центральної станції BrewDog - але це вже зовсім інша історія...
Завдяки запланованому і незапланованому візиту в Будапешт в грудні, маю трошки beer-апдейтів.
Спочатку треба зазирніть в оцей запис, а в ньому одразу ж посилання на найперший запис, дяки тому, що в Будапешті все змінюється не так швидко, принаймні, з'являється щось нове, але не те щоб зачиняється.
Ці заклади я відкрила для себе цього разу і однозначно дещо хочу порадити.
Якби в світі пива були свої свіфтівські остроконечники і тупоконечники, це либонь були б горизонтальники і вертикальники. Або свіжопивці й витримувальники. Але все по порядку.
Хоча людей потенційна можливість витримки пива неабияк дивує, але те, що його можна витримувати - беззаперечний факт. Можливо, комусь важко в це буде повірити, але пиво, так само як і вино, може з плином часу розвиватися, розкриватися, видозмінюватися, і так само неможливо передбачити, коли воно набуде піку свого розвитку, але у кожного з них є переламний момент, коли його принади починають тьмяніти. Я пила розкішні 10-річні сорти, а от чисто заради цікавості скуштоване пиво майже одного з мною року "випуску" краще б було відкоркувати раніше.
В першу чергу я хочу звернути увагу на те, що насправді, все пиво краще пити максимально свіжим. Чому? Тому що пивовар випускає пиво з пивоварні таким, як задумав, вважає, що саме зараз воно смакує ідеально, і якщо ми поставили пиво на теплу поличку і почекали рік, а потім жаліємося, що нам не смакує - то мабуть тут не лише провина пивовара. Звісно, це його задача, зробити так, щоб пиво максимально довго зберігало свою привабливість, але він нічого не може вдіяти з законами природи і часу. Ні, пиво не буде зіпсованим (щвидше за все), але уже буде не таким, як його уявляв творець.
Якщо відійти від мантри DRINK FRESH!, пиво можна умовно поділити на дві категорії: те, що придатне до витримки, і те що все-таки треба випити максимально свіжим, дослухавшись пивовара. По стилям:
- Враховуючи, що першим, що втрачає пиво з часом, є його свіжий хмелевий аромат, то абсолютно непридатні до витримки всі ІРА, АРА і решта охмелених (для аромату, а не гіркоти) стилів.
*Тим більше мене дивує витримка такого пива у бочках або з повторним бродінням у пляшках. По-перше, це економічно невигідно - спочатку ти купуєш дорогий хміль, а потім витримуєш пиво, воно старішає, втрачає свою ароматичну вабу, а по-друге, де логіка? Але я відволіклася.*
- Чисті, “хрусткі” лагери теж дуже швидко втрачають свою свіжість, так само, як і елі, вони підвладні впливу окислення (не скисання, а окислення - взаємодії з киснем) тією умовною крихтою кисню, яка потрапила під час розливу, хімічна реакція йде, швидше чи повільніше, залежно від навколишніх умов. Вони стають солодкавими, медовими, восковими і “мертвими” (не при ночі згадувати “живе”, але в даному випадку йдеться про блякле і невиразне пиво), а в найгіршому випадку починають нагадувати мокрий картон. Скільки разів вам траплявся ІРА/АРА, більше медовий, ніж хмелевий? Як часто ви звертаєте увагу на дату розливу? Саме тому деякі канонічні американські сорти пива, які до нас доїжджають, є абсолютно нерепрезентативними і несхожими на те пиво, яким воно мало б бути згідно задуму пивовара.
*Через це деякі британські спеціалізовані пивні крамниці, так само як і великі імпортери, відмовляються від заокеанської охемеленки, віддаючи перевагу місцевим пивоварням, адже час, відстань, перепади температур (не все пиво їде в термо-контрольованих рефрижераторах), нічого хорошого пиву не обіцяють. Але я знов відволіклась.*
- Пшеничне пиво теж не дуже годний до витримки кандидат, оскільки містить багато білків і ліпідів, перші через плюс-мінус півроку випадуть в осад, і пиво втратить свою повнотілість і привабливий вигляд, а другі провокують розвиток “стоялих” ароматів і смаків у пиві.
Що?
Яке пиво варто складати в комору? (про формфактор комори трохи згодом)
- Пиво міцніше - тут думки розбігаються, але я пристану на цю цифру - 6%. Алкоголь є консервантом, тому міцне пиво зберігається краще, а крім того вищий вміст алкоголю має вплив на хімію процесів, які з часом змінюють смак пива.
- Якщо говорити про темне пиво, то пиво з карамельними солодами старішає красивіше, ніж пиво з паленими (наприклад, міцні бельгійці проти американських імперських стаутів). Сильно палений солод має вищий рівень кислотності, і вони більше підвладні розпаду дріжджів (ака автолізу), що спричиняє м’ясистий відтінок чи подібний до соєвого соусу. Рік чи два витримки швидше за все імперському стауту підуть на користь, але довго тримати його не варто. В той же час, міцні темні бельгійці мають схильність до розвитку дуже подібного арома-смакового профілю, який у певних кругах уже ходить під кодовою назвою “старигані”, такий теплий, затишний, акацієво-медовий, але з часом він або розвивається в значно цікавіший бік хересних, шкіряних, пармезанових нот, або лишається пласким медовим, залежно від пляшки - кожна з них унікальна.
- Кисле пиво. Але йдеться про пиво спонтанної/дикої ферментації, а не легкі фруктові кислячки і дуже популярні нині сорти, закислені лише молочнокислими бактеріями (типу Gose, Berliner Weisse, чи з кислим затиранням). Пиво з дикими дріжджами розвиватиметься неспішно, непередбачувано, як справжній несвійський звір, але терплячку може винагородити сповна. Таке пиво цілком спокійно простоїть і десять років, поки маленькі звірятка з̶а̶г̶о̶р̶т̶а̶т̶и̶м̶у̶т̶ь̶ ̶ш̶о̶к̶о̶л̶а̶д̶ ̶у̶ ̶ф̶о̶л̶ь̶г̶у̶ доїдатимуть весь доступний цукор і попередні дріжджі в нуль.
- Пиво, витримане у бочках. Як не парадоксально, якщо ви потримаєте їх ще трохи невідкоркованими, їм це піде лише на користь. Зазвичай бочкове пиво - якщо йому не влаштовували натуральну карбонізацію у вигляді праймінга - досить пласке, і з часом дріжджі під’їдять залишкові цукри і нароблять трохи СО2, що лише покращить вигляд, структуру і консистенцію пива.
- Не зовсім про пиво, але пляшка. Пляшка має бути непрозорою і не зеленою, інакше пиво має шанс засвічуватися.
Отже, основні ваші вказівні маяки і ознаки: міцне, темне, кисле. Але залізобетонних правил не існує, тому в цьому сенсі завжди є місце прекрасним відкриттям та експериментам. Кажуть, копчене пиво теж може бути дуже цікавим у витримці.
Де?
Льох, звісно, простір ідеальний, але не всім доступний. Спеціальна камера з температурним контролем по типу винних - теж дуже ок варіант, але вони маленькі і недешеві. Ваш сховок в ідеалі має бути темним, не дуже вологим, але не й повністю вологи позбавленим, і головне - з мінімальним перепадом температури. Пиву дуже не ок, коли його кидає то в жар, то в холод. Але відомі історії, коли імперський бочковий стаут (ота неочікувана одноразова атракція від Пивної Думи) рік простояв у шафі для одягу і став прекрасним, набрав карбонізації, заокруглив гострі боки, набув нових вимірів, коротше, шафа теж може працювати на вашу з пивом користь. Головне, щоб вона стояла подалі від батареї.
Температура 12-14С майже ідеальна для витримки: бурхливої діяльності вона не забезпечить, але і поснути назавжди дріжджі не провокує. Що вища температура, то швидше плин всіх хімічних процесів, а головне - старішання пива. Все має відбуватися неспішно й елегантно. Не треба квапити пиво.
Як?
А тепер до головної суперечки - як зберігати пиво? Власне, як саме розташовувати на поличках пляшки, горизонтально, як тихе вино, чи вертикально, як ігристі вина?
Чому вино тримають горизонтально - бо корок, яким закрито пляшку, має тенденцію всихатися, зменшуватися на мікроміліметри в діаметрі, але повітрю цього вистачить. І прекрасна амброзія перетворюється на “мох і болото”.
Чому тримають вертикально ігристі вина - завдяки вмісту СО2, відбувається мікро-циркуляція вологи у частині пляшки між рідиною і корком і вона не пересихає.
Тут я виступаю за вертикальщиків, за аналогією що пиво, не позбавлений карбонізації напій, теж забезпечить необхідне зволоження корка, якщо це коркована пляшка. Якщо пляшка закрита звичайною “короною” - навіть якщо у неї супер прошарок, у лежачому положенні рідина має шанс рано чи пізно добратися до металевої поверхні і привіт, корозія.
У вертикальному стані пляшки дріжджі - особливо, якщо це бельгійське пиво з вторинним доброджуванням і помітною кількістю дріжджів - осідають на дно пляшки, і з часом “спресовуються”, але не в повністю твердий шар, схильний до збурювання від коливання пляшки. Що дуже зручно під час розливу витриманого пива, бо більшість дріжджів лишиться у пляшці, на відміну від дріжджів, що осіли по всій бічній поверхні пляшки, що лежить горизонтально, і рідина під час виливання підхоплюватиме їх з собою.
І головна причина - поверхня, яка контактує з киснем. Чим більша вона, тим швидше відбувається окислення, на користь воно (а поява саме цих винних, мадейрово-хересних нот - це саме результат окислення певного штибу) чи ні. А кисень, перепад температури і світло, як відомо, найзатятіші вороги пива.
*Знову згадаємо виняток - бельгійські виробники ламбіків. При тому, що на багатьох пляшках є знак “не зберігати горизонтально”, у своїх підвалах і сховках вони зберігають пиво саме в такий спосіб - рівними щільними штабелями, пляшка на пляшці, як на фото вище.
У цьому випадку все трохи заплутано й дещо історично. Раніше, коли корки були не те щоб суперякісними, ламбіки справді тримали горизонтально, щоб запобігати щонайменшому всиханню і пропусканню кисню. Коли технологія подолала цей гандж, таке викладання пляшок лишилося реверансом традиції, а крім того, воно дозволяє суттєво економити площі, адже ламбіки - це найменш поспішне пиво, яке може лежати і рік, і два, і три, а потім ще рочок купажем, а з урахуванням, що постійно з’являється нове пиво, простір критичний.
А знак "не зберігати горизонтально" напряму пов'язаний з дріжджами і наливом. Раніше профі, які могли налити гьоз у келих, не виливши половину дріжджів при тому було більше, а крім того, бельгійські скарби все більше експортують, і для необізнаних "наливателів" краще, щоб дріжджі зібралися на дні, а не на всій бічній поверхні пляшки. Так-так, я відволікаюся, але це вже востаннє. Точно.*
Кажуть, горизонтально пляшок на метр кубічний простору напхати можна більше, це, мабуть правда, але краще менше, але якісніше, ні, у вас не ті обсяги, як у бельгійських пивоварів. Поки що.
Що стоїть у мене в коморі? Нічого. Мені не вистачає терплячки витримувати нове пиво, тому моя крихітна колекція, яку я планую розширювати, складається лише з українського пива, яке я куштувала у свіжому вигляді, і яке придатне до "коморного визрівання". Це сезон "Brett Saison" від Woodstone і Varvar: "Collaport", "Doppelsticke", і туди ж підуть всі бочкові і кислі випуски. Імперці, балтійці, кисляки, як і згадувала вище. З одного боку, чахликом невмирущим з печерою скарбів бути цікаво, з іншого - де тої терплячки взяти? Але хто зна, хто зна...
ПС. за інформацію про пляшки ламбікоробів величезна подяка Gert Christiaens з Oud Beersel
ПС. за інформацію про пляшки ламбікоробів величезна подяка Gert Christiaens з Oud Beersel
Людині, яка вперше усвідомлено бере в руки пляшку пива, наважується нарешті відвідати спеціалізований пивний заклад чи, божезбав, фестиваль, нині доведеться непереливки. Абревіатури, страшні слова і цифри, і чорт ногу зломить зрозуміти, що чекати від того пива. Насправді, все просто. Майже.
