Показ дописів із міткою згори. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою згори. Показати всі дописи
Сьогодні, крім зробити купу справ, вдалося потрапити завдяки затишному бложику ще на Heli Open Day.
Я людина не релігійна і намагаюся нікого цим не обтяжувати, храми рідко викликають у мене захват, але є два, які, я вважаю, має побачити кожен, незалежно від релігійних переконань. Це Sagrada Familia у Барселоні та Cattedrale di Santa Maria del Fiore, Il Duomo di Firenze чи просто Duomo у Флоренції. Ці дві будови в моїх очах є увічненням людського генія.
Я рідко кажу таке, але це місто повинен відвідати кожен. Хоча б раз у житті. Це щось неймовірне, і річ не в черепичних дахах, горах навколо, мегатоннах історії, найсмачнішому у світі морозиві, просто Флоренція дивовижна. Вона відбирає мову, дихання, відчуття часу, у ній хочеться загубитися назавжди.
Це з серії "а поговорити?"От скажіть, ви як ставитеся до мистецтва? Що викликає у вас захват і змушує серце пропускати удари? Від чого ви отримуєте естетичну насолоду?
Якщо доїхати на U-Bahn до зупинки Deutzer Freiheit, пройти кілька хвилин пішки і дійти до сучасного офісного центру Cologne Triangle (коли ви його побачите, то зрозумієте, чому він називається трикутником), то за 3 євро на особу і за 5 на двох ви станете власником найкращого виду на Кельн. Дехто може сперечатися і заявляти, що кращий - з Собору, але ж неможливо не помітити, що з Собору не видно власне Собору :) І оглядовий майданчик на Трикутнику працює значно довше за майданчик на Соборі (по суботах до півночі), і туди вас підніме швидкісний ліфт, а не ноги (500 з гаком сходинок!). І на Трикутнику не так вітряно - все-таки скляна огорожа захищає трохи. А висота нічим не гірша - 103 метри. Запасіться євро-монетками, дуже вірогідно, що квиток вам продаватиме не касир, а автомат, і це диво, здається, не бере купюри більше за 10ки, якщо мене не підводить пам"ять. І дивно, що про цей оглядовий майданчик не розповідають ні гіди, ні турінфо, можливо тому, що він все-таки приватний, а не в фонді історичних цінностей, тощо. Всіляко раджу до відвідання.
Одні пишуть, що мури були ще римськими укріпленнями 1го сторіччя, інші ведуть відлік з 9го, але яка різниця, скільки їм років? Один з найфантастичніших краєвидів ever, можливість пройти весь мур пішки, видертися на кілька башт, посидіти у маленькому саду над містом - хіба не спокуслива можливість?
Світлини не передають того, як мерехтить вогнями Барселона, як тихо бурмоче напівсонний вітер, як кораблі, наче глибоководні флуоресцентні риби, сяючою зграйкою один за одним випливають у море, як у небі висять близькими зорями літаки, що чекають своєї черги на посадку, і як єдині наші на ту мить сусіди біля фортеці гукають когось українською.
Одразу хочу зазначити, що на Монтжуїк треба виділити цілий день, бо інакше ви отримаєте винятково прогулянково-оглядову екскурсію, як це вийшло у нас.
Карлос Руис Сафон "Тень ветра"
Я поблагодарил сеньора Ремихио за интересные сведения и направился вниз по проспекту до Сан-Хервасио. Глядя вверх, я видел, как гора Тибидабо встречает рассвет, закутавшись в прозрачные облака. Мне вдруг захотелось подняться на фуникулере на самую вершину до старого парка аттракционов и затеряться там среди каруселей и павильонов с игровыми автоматами, но я обещал отцу быть в лавке вовремя.
І я розумію це бажання.
Я все розповідаю, на які верхотури ми лазили у подорожах, але тут буде про оглядовий майданчик значно ближче. Значно, за адресою Червонозоряний 4а, www.smotrovaya.kiev.ua
Нарешті хтось додумався це зробити. А чому ні? Обладнати, пофарбувати, поставити кавоварку, стільчики, біноклі, пледи. Ви скажете, навіщо платити, якщо можна вилізти на якийсь інший дах. Звісно, можна домовлятися з кимось, у кого э ключ від даху, лазити на недобудови, але інколи не хочеться морочитися. Тому ми розжилися купоном на два квитки зі знижкою, дочекалися бездощового дня, темряви і поїхали.
Звичайний квиток коштує 100 грн, в нього входить підйом на майданчик, оренда бінокля, гарячий напій на вибір (кава, до речі, не сумнівна бовтанка, а цілком пристойний напій).
Перед підйомом кожному відвідувачу вручають правила, з якими він має ознайомитися і підписатися, що, я вважаю, розумним у наших умовах. Майданчик на верхівці 25-поверхової жилої будівлі, плюс на горі, що, здавалося б, збільшує огляд, але насправді частина Києва ховається так у ямі внизу. Тим не менш – дуже красиво. А місяць взагалі якийсь навіжений позавчора був.
Пращуром Церкви Св. Миколая у Гамбурзі стала дерев"яна церква, побудована 1335р, а кам"яна споруда зайняла її місце у 1874р., і на той момент була найвищою спорудою у світі (!) і мала 147м.
Під час руйнівних бомбардувань ІІ Світової ("Операція Гоморра"), від церкви лишилася сама тільки вежа. Реставраційні роботи проводили 1990р, а також минулого року. Але зі стану руїн церква практично не піднялася, а стала меморіалом пам"яті про війну, і лишається не лише однією з височин міста, а й музеєм.
Крім того, церква може похвалитися карільйоном, який грає мелодії щодня з 8:00 до 20:00 кожні 15 хвилин, довгі мелодії лунають щодня о 12, а в літній час (з квітня по жовтень) щосуботи можна насолодитися карільйонним концертом, який починається о 17:00.
А ще на вежу можна піднятися на швидкісному ліфті і подивитися на Гамбург з висоти пташиного польоту (76 м.).
Я, зізнаюся, люблю видертися кудись високо і сидіти, дивитися. Особливо, вночі. Особливо у місті, де гарно підсвічено будинки. І все це можна зробити у Гамбурзі, якщо навідати атракцію під назвою Nachtmichel – вечірнє відвідування оглядового майданчика церкви Св.Михаїла, або Мікель, як її називають місцеві.
Адреса: Englische Planke 1
Години роботи: травень-жовтень по буднях з 19:30-23:00, по суботах і святах до 24:00, листопад-грудень – 17:30-22:00, січень-квітень – 19:30-23:00
Квиток: 9,90 євро
http://www.nachtmichel.de
http://www.st-michaelis.de/
Сам майданчик розташовано на висоті 106 метрів у 132 метровій вежі, до нього ведуть 453 сходинки, але на вечірній огляд вас піднімуть на ліфті. Годинник на вежі, до речі, найбільший у Німеччині, циферблат має 8 метрів у діаметрі, довжина хвилинної стрілки - 5 метрів.
Вільнюс стоїть на кількох пагорбах, що робить його прекрасним для споглядань згори. Але не лише пагорбами єдиними. Найвище, куди тільки можна видертися у Вільнюсі - телевежа і її MilkyWay кафе.
При всій різноманітності шпилів Любека випертися нагору можна лише в одному випадку, і то, навіть не випертися, а по-читерські піднятися ліфтом – на костьол Св.Петра St.Petri. (www.st-petri-luebeck.de, Schüsselbuden 13), перша письмова згадка про який датована, на хвилиночку, 1170 роком. Частково зруйнована під час ІІ Світової, і згодом відбудована, ця споруда у мене викликає значно міцніші асоціації з галерейно-виставковою площею, ніж культовим об’єктом, біла, світла, простора і повітряна, що й не дивно – там регулярно проходять концерти і вистави. Висота башти – 108,22 м., але оглядовий майданчик значно нижче (на висоті всього 50 метрів), але звідти прекрасний краєвид, а за хорошої погоди, кажуть, видно аж до самого морька – до Травемюнде. Чого плескати язиком, тре дивитися, тільки ще трошки інформації: оглядовий майданчик працює щодня крім Різдва і передноворічного дня, з жовтня по березень з 10 до 19, з квітня по вересень з 9 до 21 (аж шкода, що це настільки північні краї, що темніє там пізно, і помилуватися виглядом нічного підсвіченого Любека можна хіба що взимку. Вартість квитка – 3 євро.
Про нашу любов до верхотур знають либонь усі. Звісно, що і у Відні ми не могли не випертися кудись повище. Деякі знімки за тицанням - у більшому розмірі
Перш ніж перейти до віртуальної екскурсії Стокгольмськими верхотурами, я розповім про перший головний спосіб економії. Це – StockholmCard. Щоб не бути голослівною, скажу, що картка на 120 годин коштує 895 крон, і це всі музеї і весь транспорт безкоштовно, ще плюшки, плюс тлустенький гід з переліком і описом музеїв, де діє картка, годин їх роботи, порад, як дістатися, мапою міста і метрополітену. Так от, за ці 5 днів ми находили (далеко не всі можливі варіанти використавши) музеїв на 2500 крон, і це без урахування транспорту і корабликів hop-on hop-off. Середня вартість одного дорослого квитка у музей – 80 крон, тому картка окупає себе дуже і дуже швидко.
Знаючи мою любов до споглядання міст згори, ви ж ні на хвилинку не сумнівалися, що спочатку будуть саме такі пейзажі, правда ж? І зверніть увагу, скільки зелені.
Першим номером, завдяки своїй незвичності буде SkyView Globe (Globentorget, 2, www.globearenas.se, SEK 120, зі StockholmCard - безкоштовно) – найбільша в світі сферична будівля, 130 м. заввишки, круглі прозорі гондоли і Стокгольм як на долоні. Спочатку показують короткий фільм про створення арени, технологію і майбутні плани, а потім піднімають на верхівку, весь візит займає півгодини. Круто і лячно, коли дивишся вниз.
Ранок другого дня прогулянок Будапештом ми почали з підйому на оглядовий панорамний майданчик базиліки Св. Іштвана (Стефана) (1051 Budapest Magyarország, http://www.basilica.hu/), частину підйому подолавши пішки, а частину – схалтурили, поїхали ліфтом.
Як любитель видертися якомога вище, я звісно, не могла обійти стороною височини славного міста. Йдемо зі мною?
Буда - частина міста сама по собі гориста і вся у пагорбах, тому практично з кожної точки можна бачити приблизно однаковий краєвид на набережну Пешта або всюди чудову згори Буду. От як, скажімо, з гори Гелерта
Прямо по курсу - набережна
Таллінн — один великий суцільний музей, у якому особливо яскраво вирізняються три епохи — середньовіччя, російсько-радянська і сучасність. Але перш ніж почати розповідь про музеї, хочу сказати, що Tallinn Card є винятково зручною і корисною штукою, тому раджу. Для наочності наведу цифри: загальна вартість квитків у всіх музеях, що ми відвідали, плюс триденний квиток на екскурсійні автобуси з аудіогідами коштували б 1405 крон на одну особу, а триденна картка, з якою вхід усюди безкоштовний, коштує 495 крон. Відчуваєте різницю?