Travel. Run. Eat. Drink beer. Repeat.

На другий день нашої гостини на Бодензее у нас був простий і елегантний план: Австрія-Ліхтенштейн-Швейцарія.

А ще з Братислави годину поїздом до Відня. Взагалі, там прямо з аеропорта шатл-автобус до Відня, і багато хто одразу туди і вантажиться, бо справді, дістатися до Відня за ціною візейрівського квитка - дуже непоганий варіант. Але ми планували все-таки Братиславу, а вийшло і Брно, і Відень.
Відень, як завжди, напутцений, імперський, розкішний, пафосний, величний, трохи зверхній, але повний затишних закапелків навіть серед височенних шпилів і мармурових колон. Цього разу ми пробіглися по кав'ярням нової хвилі і привезли з собою кілька пакунків зерна. А картинки традиційно білосніжно-сині.

З грудневими поїздками цього року склалося не дуже гулябельно - у Відні зливи, у Ризі мряка і дощ, на пару з вітром. Що безумовно, спонукало ховатися кудись під дах і вживати щось смачне. Отже, наші пивомандри віденські.

У Відні "пивна сцена", як нині прийнято говорито, чітко поділена на три частини: стандартні великі виробники, традиційні міні і крафт.
Перші нас, як завжди, не особливо цікавлять. Почнемо з останніх.

Крамниця і броварня Bier Store Vienna (http://www.beerstorevienna.at, Wilhelmstraße 23) спеціалізується майже винятково на австрійському пиві, щоправда, є невеликий вибір імпортного. Хлопці залюбки розкажуть, покажуть, порадять. Крім пива є все, що потрібно для домашнього пивоваріння - начиння, солод, хміль, дріжджі різних сортів. Розливають на місці або своє пиво або гостьове під час якихось подій, які відбуваються регулярно - дегустації, зустрічі з пивоварами, тощо. Дуже гарний приклад приємної пивотеки, де і випити, і поговорити, і просвітитися.

Листівка полетіла додому раніше, ніж ми знайшли цю вулицю, тому 100% відповідності добитися не вдалося, але :)

Коли ми дізналися, що у Зальцбургу працює найбільша в Європі (за словами путівників, звісно, але вона направду величезна) пивна експозиція, звісно що ми не могли її проґавити. Томі після обов’язкових відвідин фортеці ми рушили на броварню Stiegl, яка веде свою історію ще з 1492 року. Трохи про неї: Штіґль – найбільша приватна броварня (яка не належить жодному пивному гіганту) Австрії буквально ще 20 років тому була регіональним пивоваром, але за цей проміжок часу наростила свої обсяги вдвічі і стала національним виробником (у 2009 році зварили більше мільйона гектолітрів пива). Власники компанії кажуть, що таким успіхом завдячують неухильному дотриманню принципів і цінностей компанії, серед яких – використання австрійської сировини. Продукцію з виразним логотипом компанії – червоними сходами – можна побачити по всій Австрії і практично всюди скуштувати їхній флагманський сорт Stiegl Goldbräu, знаний завдяки своєму трохи кислуватому смаку. Цим Штіґль нагадує мені «Оболонь»: велика незалежна компанія з великим покриттям ринку, але власне на цьому схожість закінчується, на жаль. Постійно на броварні варять 7 сортів: Stiegl Goldbrдu, Stiegl Paracelsus Zwickl, Stiegl Light, Stiegl Pils, Stiegl Radler, Stiegl-Weisse, Stiegl-Spezial, а також сезонне пиво типу боків і ще дещо, про що згодом.

До Зальцбурга я дуже хотіла ще минулої нашої баварської подорожі, але 5 годин їхати компанія не схотіла, а тут вже й поближче, то чому б і ні? Звичайний квиток Інсбрук-Зальцбург на швидкісний поїзд коштує близько 90 євро (туди-назад на одного, година 49 хвилин). А ми прокаталися туди й назад вчотирьох за 102 євро. Як? Завдяки ще одній чудовій плюшці австрійської залізниці. Про Einfachrausticket я вже розповідала, на ньому можна кататися по всій Австрії цілий день групою до 5 осіб, але лише на регіональних поїздах. Якщо вам треба кудись плюс-мінус далеко і швидко, знайомтеся зі SparSchiene. Це квиток, який можна купити на конкретний поїзд не пізніше ніж за два дні до подорожі. Їх обмежена кількість, і не завжди вони є на поїзд, який вирушає у зручний для вас час. Але чим раніше ви подумаєте про подорож, тим більше шансів відхопити вдалий варіант. Так от замість 328 євро наша подорож нам обійшлася в 102. Поїзд розкішний, з міні дитячим кінозалом, з безкоштовним вайфаєм, саме задоволення, тулить пристойно, а коли пригальмовує, за вікном можна роздивитися таке

У перший день після прибуття на благословенну австрійську землю ми вирішили входити в ритм відпустки поступово, і кататися з понеділка, а вихідні присвятити вивченню околиць. Жили ми в Іґлсі - я так розумію, селі-супутнику Інсбрука, бо це вже територіально інший населений пункт, але транспортна мережа спільна. Неквапливо поснідавши, ми вирушили у путь. Оскільки автобусний маршрут з центра міста до нашої зупинки (витяг і наше місце проживання на тиждень ділили одну й ту саму зупинку, що теж не могло не тішити) ми вже розвідали (автобус J), вирішили йти кататися на трамваї, тим паче колії у нього прокладені вигадливим візерунком повз озера, і гори, і замок, тому чого ж ні. Зважайте, що краще за все перевіряти графіки руху транспорту безпосередньо на відповідному сайті, бо, скажімо, той самий наш трамвай №6 ходить раз на годину, і якщо проґавити, то стирчати годинку там не айс. Ну і взагалі, сайт - дуже корисний, крім розкладу і мап там є інформація про всі можливі квитки. Там ми й з"ясували, що існує квиток, про який знає мало хто з місцевих жителів, а саме груповий проїзний на 24 години. Він діє на групу до 5 осіб включно і коштує 11 євро, що у порівнянні з разовим квитком вартістю 2 євро взагалі манна небеснаю

Дорогою Інсбрук-Мюнхен я так раділа, що навіть в самій зашарпаній по тамтешніх мірках електричці майже ідеально чисті вікна. Тому що там показують отаке.

Минув лише тиждень, а мене вже потроху плющить шило в тому самому місці. Заберіть мене назад...

Перше і головне – заздалегідь.
Щопізніше ви збиратиметесь, тим дорожчими будуть квитки, хоча бувають і промо-акції, але не варіант, що випадуть потрібні напрямки. Щоправда, тепер, з цінами Візейра, можливо простіше і ненабагато дорожче (а то й дешевше) буде рейс Київ-Інсбрук з пересадкою тою ж Люфтганзою чи Австрійськими лініями без танців з бубонами і поздами. Але наш варіант. Группа – 4 особи (планувалося 5)

Відень - це музеї, замасковані під палаци, і палаци, що прикидаються музеями

Якщо з вокзалу Франца-Йозефа сісти на приміську лінію S 40 (поїзд кожні 30 хвилин) або з того ж вокзалу, зупинки Хайлігештадт сісти на автобус 239 чи 241 (кожні 10-30 хвилин) то за 15 хвилин ви будете у симпатичному містечку, яке сховалося від Відня за пагорбом, вкритим виноградниками — Клостернойбург. Живе в ньому близько 24,5 тисяч осіб, і,в цілому, як на одноденну, неспішну і медитативну подорож він цілком годний пункт призначення.
Головна перлина і оздоба цього гарного зеленого міста на березі Думаю, перша згадка про яке датована 1108 роком, — монастир августинців, велична і розкішна споруда. Коли гілка Габсбургів розділилася на німецьку й іспанську, німецька лінія спроектувала монастир за зразком мадридського Ескоріалу. Але повністю задум у життя втілено не було, збудували лише одну частину з чотирьох запланованих, і на сьогодні монастир виглядає нео-готичним, а насправді є еклектичною сумішшю бароко, готики і нео-готики і романського стилю. І все це нереально красиво виглядає у вранішніх туманах — це я бачила знімки, за нашого візиту сонце шпарило так, що я думала, пропече дірку в голові, і це на початку жовтня. Насправді, у монастирі є на що подивитися, тематичні покої, бібліотека, знову ж, і винні льохи.
І вони чавлять, чавлять вино, які там пахощі! На жаль, англомовна екскурсія лише раз на день у фіксований час, решта екскурсій німецькою, а ми мали лише півдня там, тому на монастир помилувалися зовні, а він ще й на реставрації зараз, що теж не сприяє спогляданню і неспішно потопали через місто на виноградники, дуже вже прониклися ними цієї подорожі.
Сам монастир має 25 га виноградників на прилеглих пагорбах, решта — приватні ділянки, на яких виноград вирощують місцеві. Монастирські землі виокремлюють у цілий "винний шлях" з мапою і відмітками, де яке вино, "просвітницько-інформаційними" табличками (читабельними на фото, до речі), з лавками і столиками на верхівці пагорба. А крім того, в пику відомим таким містечкам, у Клостернойбурзі найбільша концентрація хойрігер (heuriger). Хойрігер — це ціла культура. Традиційно, це винарня, де вино робить хазяїн, і подає лише своє вино цього року (винний рік починається з 11 листопада), а на додачу можна перекусити чимось до вина, сиром, в'яленим м'ясом, тощо, тобто це радше “наливайка”, ніж повноцінний заклад, де можна поїсти. У цих хойрігер можна купити і молоде, і “старе” вино у пляшках, а ціни просто обійняти і плакати. Але халепа полягала в тому, що всі хойрігер починають працювати після обіду, тому нам так і не пощастило розжитися хенд-мейд вином. От цього Катцмаєра (яке прізвище, яке лого!) ми навіть знайшли у місті, але нікого не було вдома.
Другою за значенням місцевою туристо-цікавинкою є галерея Ессля, велика новобудова на березі Дунаю. Карл-Хайнц Ессль — засновник розгалуженої мережі bauMax (типу нашого Епіцентру) і меценат, зараз власник найбільшої приватної колекції сучасного мистецтва у країні. Коли повстало питання про експозицію, спочатку розглядали MuseumsQuartier у Відні, але через довгі суперечки стосовно потенційних змін в архітектурному ансамблі, Ессль плюнув і зробив окремий музей імені себе у Клостернойбурзі. Ну і для тих, кому цікаво, саме тут 1924 р. помер у санаторії Франц Кафка, зараз там встановлено меморіал, радше скромних габаритів. Там ми не були через брак часу. Взагалі, я б рекомендувала їхати у Клостернойбург на цілий день — зранку можна оглянути цікавинки, монастир, галерею, або поки не спекотно -погуляти виноградниками, бо вони не захищені тінню, а ще там дуже старий ліс-заповідник, куди теж можна гуляти навіть в обід, дерева добре захищають від палючого сонця. А вже по обіді почати знайомство з трудами місцевих мешканців у хойрігер :)

Найвідоміша, либонь, атракція - розкішна літня резиденція Габсбургів у стилі рококо на 1441 кімнату з прилеглими парками. Шонбрун (букв. "гарне джерело") отримав назву завдяки артезіанській свердловині, яка постачала водою мешканців палацу. Місцина і справді захоплива, і її відвідинам я б радила присвятити цілий день і трошки підготуватися до того.

Щоб якось відволіктися від важких думок, продовжую колупати нерозібрані віденські запаси. Розказувати про Віденський зоопарк (сайт зоопарку, Maxingstraße 13b), власне, небагато, крім того, що це найстарший зоопарк у світі, заснований при палаці Шонбрун ще 1752 року. Крім того, це один з небагатьох зоопарків світу, де живуть гігантські панди, і, либонь, єдиний, який може повихвалятися бароковими будівлями. Він не надто великий, але зеленіший за наш ботсад (обидва разом), компактний, цікавий, там є і акваріум, і тераріум, і "пустельний" майданчик, і тирольська ферма, і тропікаріум. І головне, з 1992р, коли його було приватизовано, зоопарк перебуває на самофінансуванні, і непогано почувається, маючи у спонсорах і фізичних, і юридичних осіб, крім того, адміністрація влаштовує цікаві екскурсії (наприклад, уночі) і особливі проекти.

Думала, весь день дати однією пачкою, але лише Мельк - це 30 знімок, неймовірною силою волі вибраних з 200. Тому Вахау доведеться розбити щонайменше на два дописи. Всі фото тицябельні і там є що пороздивлятися. Коли ми вирішили присвятити один день нашого віденського тріпу цій міні-подорожі, я навіть не очікувала, що вона буде аж такою прекрасною. Але без попереднього планування не обійшлося, і я вам розповім чому – бо саме воно дозволило насолодитися цим днем у повній мірі. Зазвичай, коли ми вирушаємо у такі side-trip, ми просто визначаємося «куди» (звісно, це передбачає невелику інтернет-розвідку, що там можна подивитися) і все. Проте цього разу ми мали два варіанти пересування, і обрали імхо найцікавіший. План був такий: поїздом Відень-Мельк, звідти корабликом по Дунаю до Кремса, а звідти вже поїздом Кремс-Відень.

Моя продуктивність сьогодні зашкалює, до того ж я згадала, що давно не показувала вам наш вересневий Відень. Відень - дуже зелене місто. Парків, газонів, галявин і скверів тут купами, і всюди хтось валяється - п"є вино, загоряє, просто відпочиває... Бельведер - комплекс музеїв і маленький, але дуже доглянутий французький парк. Усі фото знов тицябельні
Цей парк обмежується двома палацами: Верхнім і Нижнім Бельведерами, години роботи і ціни на квитки можна подивитися тут http://www.belvedere.at/en, а парк - безкоштовний, люди гуляють і бігають (у Відні стільки народу бігає, що аж дивуєшся, а коли вони ходять на роботу? бігають о будь-якій порі й у всіх парках), парк каскадний, і від Верхнього Бельведера відкривається прекрасний краєвид на залитий золотим вечірнім сонцем Відень. До речі, саме звідти можна оцінити забрудненість неба і масштаби реставрації - все у підйомних кранах. В обох Бельведерах прекрасні колекції предметів мистецтва (звісно, Клімта теж, саме тут зберігається його всесвітньо відомий "Поцілунок"), але туди ми вже не потрапили, бо прийшли саме під закриття, але погуляти у парку було теж дуже приємно. Отакі от "стрижені" круглі і трикутні конуси тішать око, або взагалі вистрижені "шашлички" Нижній і Верхній А дорогою до Бельведера ми надовго застрягли біля цього віденського Тадж-Махалу. Звісно, ніякий це не Тадж-Махал, але дуже красива Karlskirche - одна з найвидатніших барокових споруд. Шкода, що не добралися до неї вночі

Взагалі, у Відні дуже багато книгарень, а ще більше – книгарень з уживаними книжками. Про два місця, які полонили моє серце, я хочу вам розказати. Перше, під назвою “Babette's”, це просто моя мрія.