Показ дописів із міткою education. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою education. Показати всі дописи
У пивних колах давно і малорезультативно точаться суперечки, хто кому що винен з точки зору освіти.
Хто має взяти на себе тягар знань і розподіляти його поміж спраглими? Хто повинен очолити інформаційний рух пивної культури? Отут все складно, бо зазвичай починається пошук крайнього, що тому причина - лінощі, брак часу, FOMO - сказати важко.
Жоден стиль не має стільки легенд про походження, як ІРА (АйПіЕй), який вважають прапором сучасної пивної революції. Що ж це за звір такий, і звідки він узявся - саме про це ми сьогодні поговоримо.
Окрім писати всяке цікаве по роботі, в бложик, телеграм й інші місця, я інколи залюбки пишу на загал, і сподіваюся робити це максимально зрозуміло (хоча моє покручене відчуття пива інколи хибить і хоче, щоб entry-level знань був якомога якісніший, але при тому важко впихнуть його у коротку форму. Тобто, неможливо впихнути у коротку, але то інше). Зберу тут освітні штуки, які я пишу для Сільпо, можна використовувати як пораду, на що звернути увагу при поході туди по пиво, так і просто інформаційні п'ятихвилинки до кави. Буде оновлюватися в процесі появи нових. Так, це та сама серія #головащоговоритьпропиво, при тому невідомо чия нафарбована голова)
Не дуже у мене сьогодні з генеруванням заголовків, але в рамках збирання всього корисного, що я наробила за останні кілька років, знайшла (дякую, Дмитре) і трохи апдейтнула картки з причинами побічних смакоароматів у пиві, які робила для BeerBox і які добряче мені уклали в голову цю тему, яка потім знадобилася на всяких іспитах.
Вчора прийшов офіційний сертифікат, нашивка і значок. І нарешті я маю якесь фізичне підтвердження цього факту, що я - Certified Cicerone® (саме так просять писати представники системи сертифікації, а взагалі там простирадло на кілька сторінок, як і де і коли можна цей статус використовувати, як поводитися, і головне - як не поводитися).
А давайте про міфи. Навіть не про такі втаємничені, хто придумав портер (немає однієї людини, яка це зробила), а щось таке, що регулярно спливає в розмовах, в статтях "експертів", тисячах заміток "навчіться пиву за 1 день" і так далі. Почнемо з моїх улюблених, а ви додавайте, якщо знаєте якісь, будемо їх лупати.
Продовжимо говорити про дивні (і небажані) смаки у пива?
Частина номер один була отут зі штуками значно більш поширеними, ніж ті, про які йтиметься нижче, але ці дивні аромати в пиві теж зустрічаються. Звідки і що робити.
У наступному випуску ми точно згадаємо "лікарняний набір" - лейкопластир, йод і бинти, а також якісь інші смакоти.
Пийте хороше пиво, вимагайте хорошого пива. Не соромтеся доречно коментувати ґанджі і тоді їх буде менше.
Частина номер один була отут зі штуками значно більш поширеними, ніж ті, про які йтиметься нижче, але ці дивні аромати в пиві теж зустрічаються. Звідки і що робити.
Папір, картон, переважно мокрий, вологий чи затхлий
Якщо ваше пиво пахне і смакує, як мокра картонна коробка чи пачка старих газет (я не питатиму, хто жував картон чи газети), то воно або старе, або щось - а саме надмірний контакт з киснем на якомусь етапі виробництва - пішло не так. Паперові ноти є найбільш розповсюдженою ознакою старіння пива. Спочатку воно губить свою свіжість і хрусткість, потім солодшає: у смаку з'являються карамель, мед, віск, а потім - папір. Все це результати окислення. Саме тому виробники, інженери, світлі голови індустрії пухнуть мізками, як зробити контакт пива і повітря (кисню) мінімальним. Під час наливу у пляшки витісняють зайве "місце" у горлечку пивом, СО2, вигадують якісь інші надтехнологічні рішення, і все заради того, щоб уникнути швидкого старіння. Але тут працюватиме не лише кисень, а й температура, у теплих умовах всі хімічні реакції протікають швидше. Саме тому найкраще місце зберігання пива - темне, холодне і не надто вологе. Ми відволіклися від паперу. Це одна з тих "побічок", які впливають і на аромат, і на смак, у більшій мірі на смак. Головна панацея для пивоварів - мінімізувати надмірний контакт з киснем на етапі аерації сусла, розливу в пляшку, і взагалі, де лише можна, а для любителя пива - пильнувати строк придатності, а краще дату розливу.
Розчинниковий, змивачка для лаку
Найдивніше, подібний аромат (а це аромат) може бути як доречним, так і ні. Все залежить від того, в якому пиві ви його знайшли. Найпоширеніша причина появи етилацетату - біосинтез під час бродіння, в якому спирт взаємодіє з оцтовою кислотою і утворює ефір. І, як у більшості випадків з ефірами, відбувається це частіше за високих температур бродіння. Тобто, якщо у пиві десь завелася оцтова кислота, і дріжджам було надто тепленько, матимете такий ефект. Для переважної більшості пива це неприпустимо. Але до подібних біохімічних викрутасів найбільше схильні бельгійські дикі пива, де дріжджі продукують етилацетат у великих кількостях (якщо хочете перевірити особисто, скуштуйте Petrus Pale, який нещодавно завезли
Сільпо, Duchesse De Bourgogne теж раз-у-раз радує подібим ароматом, але якщо бельгійські кислячки - не ваш коник, приємного у таких експериментах буде мало). У різних людей різний поріг сприйняття цієї речовини, і приємний комусь аромат може здатися майже огидним.
Сільпо, Duchesse De Bourgogne теж раз-у-раз радує подібим ароматом, але якщо бельгійські кислячки - не ваш коник, приємного у таких експериментах буде мало). У різних людей різний поріг сприйняття цієї речовини, і приємний комусь аромат може здатися майже огидним.
Окремий пункт для домашніх пивоварів - якщо у вас трапляється подібний ефект, але ви впевнені, що пильнували чистоту і температуру, і зараження у вас немає, але ви користуєтеся пластиковим начинням - перевірте його якість (food-grade), бо причиною може бути саме воно.
В'яжучий
Це приблизно, коли язик отак зав'язується у вузлик, або коли їси нестиглу хурму чи довго жуєш виноградну шкірку. Винуватці таких спец-еффектів у пиві - рослинного походження (але насправді - руки пивовара). І переважно це або солод, в чиїх оболонках містяться таніни, і вони або вимиті надмірним промиванням надто гарячою чи лужною водою, чи помел був надто дрібний, або хміль, якого дали забагато. В цілому погано складений рецепт, де солод не балансує хмелеву гіркоту, в'яжучість теж проявлятиме. У дуже рідкісних випадках це є наслідком зараження ацетобактером. Пиво таким не має бути.
У наступному випуску ми точно згадаємо "лікарняний набір" - лейкопластир, йод і бинти, а також якісь інші смакоти.
Пийте хороше пиво, вимагайте хорошого пива. Не соромтеся доречно коментувати ґанджі і тоді їх буде менше.
Відкоркували ми вчора маленьким постійним клубом а̶л̶к̶о̶г̶о̶л̶і̶к̶і̶в̶ дегустаторів Boon Discovery Box, в якому 4 пляшки гьозів - кожен з окремої бочки з-під конкретного напою і маленький симпатичний буклет, з інформацією про кожен бленд, підказками з наливу і навіть органолептичною сіткою для нотаток.
І саме ці пляшки, а власне, напис на них "монобленд" запустив ціле розслідування в спробі зрозуміти, чим має бути гьоз все-таки офіційно . "Монобленд" з точки зору мови, це як гарячий лід. Як може бути суміш з чогось одного? (Звісно, це можна пояснити процесом, але все одно дивно). Цей казус і нерозуміння, як з однієї бочки можна було вичавити 3 пива - однорічне, дворічне, трирічне одночасно і де його зберігати, і запустило все це колупання.
Що у них спільного, спитаєте ви. Все це можна знайти у пиві. Якщо ви потроху починаєте цікавитися (або й не потроху) пивом, читаєте відгуки/дегустації абощо, то ви точно чули про кукурудзу в пиві. Але кукурудза у пиві - це кукурудза Шрьодінгера, вона там може бути справді, і ви її не відчуєте (наприклад, у масових лагерах чи окремих сортах крафту), а може і не бути, але її аромат нав’язливо свербітиме вам у носі.
Все це ознаки пива, в якому щось пішло не так. І, звісно, краще такого у своєму пиві не знаходити, але на жаль, цей світ неідеальний. Але їх всіх об’єднує те, що в пиво не додавали те, чим воно пахне.
Кукурудза
Один з найпоширеніших побічних ароматів (принаймні, в моєму досвіді). Мовою хіміків називається диметилсульфід, скорочено ДМС. Аромат дуже виразний, у моєму особистому словнику - це консервована кукурудза бондюель, інші асоціації включають зелений горошок, консервовані овочі, чорні оливки, у темному пиві може проявлятися як аромат томатного соку.
Речовина, з якої потім зробиться ДМС утворюється у солоді під час пророщування і обсмаження, і загалом, чим світліший солод, тим більше шансів на кукурудзу в пиві, якщо не дотримуватися певних технологічних настанов. Найбільш схильний до того солод для пілснера, тому саме в них у дуже незначних кількостях ДМС вважається прийнятним.
Ця речовина під час нагрівання сусла перетворюється на ДМС, але завдяки бурхливому кипінню випаровується (для цього кип’ятити рекомендують без кришки) і досвідчені пивовари рекомендують кип’ятити сусло не менше 90 хвилин, а то й більше. Але проблема в тому, що щойно сусло починають охолоджувати, щоб задати туди дріжджі, ДМС знову починає формуватися (для цього йому потрібна певна температура), але його вже кипінням не виженеш, тому максимально швидке охолодження - запорука відсутності кукурудзи. Чому так часто вона визирає з пляшок домашнього пива - бо у більшості домашніх пивоварів немає способу швидкого охолодження сусла, або вони кип’ятять його недостатньо довго і під кришкою.
ДМС спричинений інфекцією у пиві матиме запах більше схожий на капусту, ніж кукурудзу, і до того ж, підгнилу. Виразну кукурдзоньку пиву надають ще дикі дріжджі, введені в пиво свідомо, такому треба трошки почекати, і з часом вона зникне.
Масло
Я б зацитувала класика, але це пристойний блоґ, тому якщо у вашому пиві “масла дуже багато”, то найчастіше це означає, що у пивовара нетерплячка. Але по черзі.
Ця речовина називається діацетил і наш ніс+мозок можуть сприймати її як масло, іриски (ті що toffee) або штучний масляний запах, схожий на попкорн у кінотеатрі, вона є продуктом життєдіяльності дріжджів. Якщо звести всю цю біохімію до найпростіших пояснень, то дріжджі виділяють в сусло речовину ( α-ацетолактат), яка з часом трансформується в діацетил. Потім дріжджі поглинають уже діацетил і переробляють його на позбавлений запаху 2,3 бутандіол. Інколи для пришвидшення всіх хімічних реакцій пивовари трохи піднімають температуру, щоб дріжджі бадьоріше ворушилися і працювали вже під самий кінець бродіння.
Головне - на це потрібен час. Якщо пиво знімають з дріжджів (або дріжджі спускають з пива) раніше, бо треба швидше-швидше робити нове, а це розлити і продати, дріжджі просто не встигають очистити пиво і воно залишається масляно-попкорновим. Варто зазначити, що причиною такого побічного аромату можуть бути також і мутовані дріжджі, які припинили працювати і пішли спати до закінчення зміни (читай - не доїли діацетил) або недотримання санітарії, тобто, якщо в пиво потрапили інші мікроорганізми, які теж схильні продукувати масляні аромати.
Винятки: у дуже невеликих кількостях, які людському носу приємні, діацетил може бути присутнім у британських елях
Зелені яблука
Це найбільш незрозумілий і важко укладаний в слова побічний аромат у пиві, і якщо всі умовно називають його “зеленим яблуком”, то комусь це більше схоже на свіжий гарбуз, а комусь і на стиглі яблука. Це теж проблема надто швидкого знімання пива з дріжджів, оскільки ацетальдегід - як він називається офіційно - це проміжна ланка у перетворенні цукру на алкоголь, і якщо дати дріжджам час, вони гарнесенько все “переварять”. Але навіть якщо все сталося успішно, а готове пиво сконтактувало з киснем, етанол (алкоголь) може окислюватися і вивільняти ацетальдегід. У великих концентраціях починає скидатися на лакофарбники.
Велосипедна камера
Страшний звір 3-метил-2-бутан-1-тіол американцям пахне, як скунс, тому вони так і називають цей запах - скунсовий, європейці домовилися називати це “засвічений”. Нашому носу, незнайомому зі скунсами, він скидається на присипану тальком велосипедну камеру, гуму чи пиво в зеленій пляшці - Tuborg, Hike - обирайте самі. Саме зелена (чи прозора) пляшка є головним злочинцем, оскільки хміль, який є в практично в кожному пиві, містить речовину, яка взаємодіє з ультрафіолетовим спектром світла, і в результаті дає на гора такий ефект. Прозора пляшка від світла не захищає взагалі, зелена теж, тому краще пиво в коричневій пляшці, а ще краще - у банці, щоб ніякого світла взагалі. Випереджаючи питання, чому бельгійці з кислячками використовують зелені пляшки 0,75, відповідаю: вони використовують старий хміль (3 річний щонайменше), який втрачає цю речовину, і у темно-зеленого товстого скла пропускна здатність трохи менша, тому там за камери можна не боятися)
Це було коротке есе на тему пива з кукурудзою без кукурудзи. Всім дякую.
ПС. Перепрошую у хіміків та мікробіологів за “зробиться”, “переварять”, і т.д :)
Як це, немає пивного порошку? На аліекспресі навалом. Навіть чехи продають!..
...Та у мене кум на Оболоні працює, там порошок сиплють, він сам бачив.
Якби в світі пива були свої свіфтівські остроконечники і тупоконечники, це либонь були б горизонтальники і вертикальники. Або свіжопивці й витримувальники. Але все по порядку.
Хоча людей потенційна можливість витримки пива неабияк дивує, але те, що його можна витримувати - беззаперечний факт. Можливо, комусь важко в це буде повірити, але пиво, так само як і вино, може з плином часу розвиватися, розкриватися, видозмінюватися, і так само неможливо передбачити, коли воно набуде піку свого розвитку, але у кожного з них є переламний момент, коли його принади починають тьмяніти. Я пила розкішні 10-річні сорти, а от чисто заради цікавості скуштоване пиво майже одного з мною року "випуску" краще б було відкоркувати раніше.
В першу чергу я хочу звернути увагу на те, що насправді, все пиво краще пити максимально свіжим. Чому? Тому що пивовар випускає пиво з пивоварні таким, як задумав, вважає, що саме зараз воно смакує ідеально, і якщо ми поставили пиво на теплу поличку і почекали рік, а потім жаліємося, що нам не смакує - то мабуть тут не лише провина пивовара. Звісно, це його задача, зробити так, щоб пиво максимально довго зберігало свою привабливість, але він нічого не може вдіяти з законами природи і часу. Ні, пиво не буде зіпсованим (щвидше за все), але уже буде не таким, як його уявляв творець.
Якщо відійти від мантри DRINK FRESH!, пиво можна умовно поділити на дві категорії: те, що придатне до витримки, і те що все-таки треба випити максимально свіжим, дослухавшись пивовара. По стилям:
- Враховуючи, що першим, що втрачає пиво з часом, є його свіжий хмелевий аромат, то абсолютно непридатні до витримки всі ІРА, АРА і решта охмелених (для аромату, а не гіркоти) стилів.
*Тим більше мене дивує витримка такого пива у бочках або з повторним бродінням у пляшках. По-перше, це економічно невигідно - спочатку ти купуєш дорогий хміль, а потім витримуєш пиво, воно старішає, втрачає свою ароматичну вабу, а по-друге, де логіка? Але я відволіклася.*
- Чисті, “хрусткі” лагери теж дуже швидко втрачають свою свіжість, так само, як і елі, вони підвладні впливу окислення (не скисання, а окислення - взаємодії з киснем) тією умовною крихтою кисню, яка потрапила під час розливу, хімічна реакція йде, швидше чи повільніше, залежно від навколишніх умов. Вони стають солодкавими, медовими, восковими і “мертвими” (не при ночі згадувати “живе”, але в даному випадку йдеться про блякле і невиразне пиво), а в найгіршому випадку починають нагадувати мокрий картон. Скільки разів вам траплявся ІРА/АРА, більше медовий, ніж хмелевий? Як часто ви звертаєте увагу на дату розливу? Саме тому деякі канонічні американські сорти пива, які до нас доїжджають, є абсолютно нерепрезентативними і несхожими на те пиво, яким воно мало б бути згідно задуму пивовара.
*Через це деякі британські спеціалізовані пивні крамниці, так само як і великі імпортери, відмовляються від заокеанської охемеленки, віддаючи перевагу місцевим пивоварням, адже час, відстань, перепади температур (не все пиво їде в термо-контрольованих рефрижераторах), нічого хорошого пиву не обіцяють. Але я знов відволіклась.*
- Пшеничне пиво теж не дуже годний до витримки кандидат, оскільки містить багато білків і ліпідів, перші через плюс-мінус півроку випадуть в осад, і пиво втратить свою повнотілість і привабливий вигляд, а другі провокують розвиток “стоялих” ароматів і смаків у пиві.
Що?
Яке пиво варто складати в комору? (про формфактор комори трохи згодом)
- Пиво міцніше - тут думки розбігаються, але я пристану на цю цифру - 6%. Алкоголь є консервантом, тому міцне пиво зберігається краще, а крім того вищий вміст алкоголю має вплив на хімію процесів, які з часом змінюють смак пива.
- Якщо говорити про темне пиво, то пиво з карамельними солодами старішає красивіше, ніж пиво з паленими (наприклад, міцні бельгійці проти американських імперських стаутів). Сильно палений солод має вищий рівень кислотності, і вони більше підвладні розпаду дріжджів (ака автолізу), що спричиняє м’ясистий відтінок чи подібний до соєвого соусу. Рік чи два витримки швидше за все імперському стауту підуть на користь, але довго тримати його не варто. В той же час, міцні темні бельгійці мають схильність до розвитку дуже подібного арома-смакового профілю, який у певних кругах уже ходить під кодовою назвою “старигані”, такий теплий, затишний, акацієво-медовий, але з часом він або розвивається в значно цікавіший бік хересних, шкіряних, пармезанових нот, або лишається пласким медовим, залежно від пляшки - кожна з них унікальна.
- Кисле пиво. Але йдеться про пиво спонтанної/дикої ферментації, а не легкі фруктові кислячки і дуже популярні нині сорти, закислені лише молочнокислими бактеріями (типу Gose, Berliner Weisse, чи з кислим затиранням). Пиво з дикими дріжджами розвиватиметься неспішно, непередбачувано, як справжній несвійський звір, але терплячку може винагородити сповна. Таке пиво цілком спокійно простоїть і десять років, поки маленькі звірятка з̶а̶г̶о̶р̶т̶а̶т̶и̶м̶у̶т̶ь̶ ̶ш̶о̶к̶о̶л̶а̶д̶ ̶у̶ ̶ф̶о̶л̶ь̶г̶у̶ доїдатимуть весь доступний цукор і попередні дріжджі в нуль.
- Пиво, витримане у бочках. Як не парадоксально, якщо ви потримаєте їх ще трохи невідкоркованими, їм це піде лише на користь. Зазвичай бочкове пиво - якщо йому не влаштовували натуральну карбонізацію у вигляді праймінга - досить пласке, і з часом дріжджі під’їдять залишкові цукри і нароблять трохи СО2, що лише покращить вигляд, структуру і консистенцію пива.
- Не зовсім про пиво, але пляшка. Пляшка має бути непрозорою і не зеленою, інакше пиво має шанс засвічуватися.
Отже, основні ваші вказівні маяки і ознаки: міцне, темне, кисле. Але залізобетонних правил не існує, тому в цьому сенсі завжди є місце прекрасним відкриттям та експериментам. Кажуть, копчене пиво теж може бути дуже цікавим у витримці.
Де?
Льох, звісно, простір ідеальний, але не всім доступний. Спеціальна камера з температурним контролем по типу винних - теж дуже ок варіант, але вони маленькі і недешеві. Ваш сховок в ідеалі має бути темним, не дуже вологим, але не й повністю вологи позбавленим, і головне - з мінімальним перепадом температури. Пиву дуже не ок, коли його кидає то в жар, то в холод. Але відомі історії, коли імперський бочковий стаут (ота неочікувана одноразова атракція від Пивної Думи) рік простояв у шафі для одягу і став прекрасним, набрав карбонізації, заокруглив гострі боки, набув нових вимірів, коротше, шафа теж може працювати на вашу з пивом користь. Головне, щоб вона стояла подалі від батареї.
Температура 12-14С майже ідеальна для витримки: бурхливої діяльності вона не забезпечить, але і поснути назавжди дріжджі не провокує. Що вища температура, то швидше плин всіх хімічних процесів, а головне - старішання пива. Все має відбуватися неспішно й елегантно. Не треба квапити пиво.
Як?
А тепер до головної суперечки - як зберігати пиво? Власне, як саме розташовувати на поличках пляшки, горизонтально, як тихе вино, чи вертикально, як ігристі вина?
Чому вино тримають горизонтально - бо корок, яким закрито пляшку, має тенденцію всихатися, зменшуватися на мікроміліметри в діаметрі, але повітрю цього вистачить. І прекрасна амброзія перетворюється на “мох і болото”.
Чому тримають вертикально ігристі вина - завдяки вмісту СО2, відбувається мікро-циркуляція вологи у частині пляшки між рідиною і корком і вона не пересихає.
Тут я виступаю за вертикальщиків, за аналогією що пиво, не позбавлений карбонізації напій, теж забезпечить необхідне зволоження корка, якщо це коркована пляшка. Якщо пляшка закрита звичайною “короною” - навіть якщо у неї супер прошарок, у лежачому положенні рідина має шанс рано чи пізно добратися до металевої поверхні і привіт, корозія.
У вертикальному стані пляшки дріжджі - особливо, якщо це бельгійське пиво з вторинним доброджуванням і помітною кількістю дріжджів - осідають на дно пляшки, і з часом “спресовуються”, але не в повністю твердий шар, схильний до збурювання від коливання пляшки. Що дуже зручно під час розливу витриманого пива, бо більшість дріжджів лишиться у пляшці, на відміну від дріжджів, що осіли по всій бічній поверхні пляшки, що лежить горизонтально, і рідина під час виливання підхоплюватиме їх з собою.
І головна причина - поверхня, яка контактує з киснем. Чим більша вона, тим швидше відбувається окислення, на користь воно (а поява саме цих винних, мадейрово-хересних нот - це саме результат окислення певного штибу) чи ні. А кисень, перепад температури і світло, як відомо, найзатятіші вороги пива.
*Знову згадаємо виняток - бельгійські виробники ламбіків. При тому, що на багатьох пляшках є знак “не зберігати горизонтально”, у своїх підвалах і сховках вони зберігають пиво саме в такий спосіб - рівними щільними штабелями, пляшка на пляшці, як на фото вище.
У цьому випадку все трохи заплутано й дещо історично. Раніше, коли корки були не те щоб суперякісними, ламбіки справді тримали горизонтально, щоб запобігати щонайменшому всиханню і пропусканню кисню. Коли технологія подолала цей гандж, таке викладання пляшок лишилося реверансом традиції, а крім того, воно дозволяє суттєво економити площі, адже ламбіки - це найменш поспішне пиво, яке може лежати і рік, і два, і три, а потім ще рочок купажем, а з урахуванням, що постійно з’являється нове пиво, простір критичний.
А знак "не зберігати горизонтально" напряму пов'язаний з дріжджами і наливом. Раніше профі, які могли налити гьоз у келих, не виливши половину дріжджів при тому було більше, а крім того, бельгійські скарби все більше експортують, і для необізнаних "наливателів" краще, щоб дріжджі зібралися на дні, а не на всій бічній поверхні пляшки. Так-так, я відволікаюся, але це вже востаннє. Точно.*
Кажуть, горизонтально пляшок на метр кубічний простору напхати можна більше, це, мабуть правда, але краще менше, але якісніше, ні, у вас не ті обсяги, як у бельгійських пивоварів. Поки що.
Що стоїть у мене в коморі? Нічого. Мені не вистачає терплячки витримувати нове пиво, тому моя крихітна колекція, яку я планую розширювати, складається лише з українського пива, яке я куштувала у свіжому вигляді, і яке придатне до "коморного визрівання". Це сезон "Brett Saison" від Woodstone і Varvar: "Collaport", "Doppelsticke", і туди ж підуть всі бочкові і кислі випуски. Імперці, балтійці, кисляки, як і згадувала вище. З одного боку, чахликом невмирущим з печерою скарбів бути цікаво, з іншого - де тої терплячки взяти? Але хто зна, хто зна...
ПС. за інформацію про пляшки ламбікоробів величезна подяка Gert Christiaens з Oud Beersel
ПС. за інформацію про пляшки ламбікоробів величезна подяка Gert Christiaens з Oud Beersel
Людині, яка вперше усвідомлено бере в руки пляшку пива, наважується нарешті відвідати спеціалізований пивний заклад чи, божезбав, фестиваль, нині доведеться непереливки. Абревіатури, страшні слова і цифри, і чорт ногу зломить зрозуміти, що чекати від того пива. Насправді, все просто. Майже.
Коли я чую про "живе" пиво, я перетворююсь на загальновідому картину Мунка.
Ця живість уже в печінках сидіть, хоча ні, не сидить, рука пити це не піднімається. Особливо, зважаючи на те, як педалять цей термін останнім часом, як у крамницях з'являються навіть ярлички на полицях "живе" (а найчастіше - "живое"), як "оживляються" етикетки, бігборди, дошки, заклади. Інколи навіть здається, що слово "живе" - модніше за "крафт", але це зрозуміло. Бо "живе" - це така класна, велика червона кнопка, яка катапультує мозок величезної кількості пивопивців в ностальгію, викликає в уяві жовті бочки з великими літерами, коли все було "добре, краще і без зради". А крафт - шо таке крафт? Але навіть без історично-ностальгічних ухилів, цей вигаданий, штучний, паразитичний твір хворої уяви маркетологів, які паразитують на необізнаності споживача, мусить уже померти, але ні, він живіше від живих.
І це при тому, що уже написано безліч матеріалів про "живе", ім'я йому легіон і воно і далі відбивається статтями про корисність "живого" пива, про його чисту, як сльоза, природність, негвалтовану фільтрами, консервантами, і від того раниму душу, яка за три дні відлітає у вирій.
Гільдія крафтових пивоварів (так, така є, і я сподіваюсь, вона потроху ростиме і набиратиме сили і ваги), якось планувала навіть зробити масовий виступ, спільну заяву, прес-реліз, закликати до взаємодії масмедіа, простигосподи опініонмейкерів, щоб якось розповсюдити інформацію про те, що "живе" пиво насправді не є панацеєю, і афішовані переваги приховують за собою інше. Шкода, що далі драфту заяви справа не пішла.
Терміну "живе" пиво не існує. Його немає ні в книжках з пивоваріння, ні в ДСТУ (наприклад
ДСТУ 3139:2015 Пивоваріння, Терміни та визначення понять). Аналога цьому терміну немає в інших країнах (за винятком пострадянського блоку). АПД. З листопада 2020 року Британська CAMRA замінила поняття "справжній ель" на "живий ель", повністю можна почитати отут, але тамтешнє "живе" має своє визначення, історію і культуру, на відміну від "живого", яке продають у нас.
І це при тому, що уже написано безліч матеріалів про "живе", ім'я йому легіон і воно і далі відбивається статтями про корисність "живого" пива, про його чисту, як сльоза, природність, негвалтовану фільтрами, консервантами, і від того раниму душу, яка за три дні відлітає у вирій.
Гільдія крафтових пивоварів (так, така є, і я сподіваюсь, вона потроху ростиме і набиратиме сили і ваги), якось планувала навіть зробити масовий виступ, спільну заяву, прес-реліз, закликати до взаємодії масмедіа, простигосподи опініонмейкерів, щоб якось розповсюдити інформацію про те, що "живе" пиво насправді не є панацеєю, і афішовані переваги приховують за собою інше. Шкода, що далі драфту заяви справа не пішла.
Терміну "живе" пиво не існує. Його немає ні в книжках з пивоваріння, ні в ДСТУ (наприклад
ДСТУ 3139:2015 Пивоваріння, Терміни та визначення понять). Аналога цьому терміну немає в інших країнах (за винятком пострадянського блоку). АПД. З листопада 2020 року Британська CAMRA замінила поняття "справжній ель" на "живий ель", повністю можна почитати отут, але тамтешнє "живе" має своє визначення, історію і культуру, на відміну від "живого", яке продають у нас.
Головна заява "живого" - це пиво, яке настільки непопсоване консервантами і пастеризацією, насичене смаком, бо його не фільтрували, і тому воно зберігається три дні (час варіюється), а потім кисне. Ну просто "живе" is new craft. Але. Одне велике, тлусте, незручне АЛЕ,
Пиво може бути нефільтрованим, непастеризованим, мати винятковий смак, свіжість і решту принад. Але якщо воно зіпсулося за три дні - це дефектне пиво, зварене з порушенням вимог до чистоти і здорового глузду. Пиво, яке не захопили остаточно мікроорганізми, яким не місце в пиві, не може киснути за 3 дні. І це головне, що вам потрібно знати про "живе" пиво з дуже коротким строком придатності.
Чому це працює? Бо думка, що все, в чому є консерванти - це погано, а якщо консервантів немає - все псується, глибоко вкорінилася в наших головах. І якось всі забули, що до винайдення штучних консервантів, людство не вимерло. Що алкоголь і хміль - природні консерванти, які дозволяють пиву, звареному з дотриманням чистоти, не псуватися більше тижня. Я вже мовчу про визначний винахід людства - холодильник. Це якщо коротко. Можна довше, але хто зараз читає довгі тексти?
Ок, ви скажете "крафт" теж не має визначення. У нас. Поки що. Але це не вакуумний в собі термін, а всесвітнє явище, на відміну.
Хоча, мене скоро і від "крафту" почне око смикатися.
Пийте усвідомлено. Озброєні інформацією. І хай зомбі-руки "живого" до вас не дотягнуться.