Travel. Run. Eat. Drink beer. Repeat.

Поїдка на Майорку була одним з найяскравіших вражень останього часу, хоча, якщо відверто, вражень за останні півроку мені люба Світобудова насипала щедро.

Мадрид справді вразив мене у самісеньке серце.
Величезний даунтаун з найрізноманітнішими будинками, вузькі закапелки вулиць, затишних сховків, лабіринт, який повністю дезорієнтує тебе, та і біс з ними, з напрямками - всюди, куди ти йдеш, всюди цікаво, гарно, всюди спокійні усміхнені люди їдять, п'ють, спілкуються, ця нескінченна дольчевіта заколисує, присипляє, видмухує з тебе твоє нервове сіпання, хапання за телефон, за фотоапарат, ти просто всотуєш в себе це глибоке небо, ці сліпуче білі стіни, цю брунатну цеглу, це все.
Старий і сучасний. Зелений і білий. Галасливий і безгучний.
Обов'язково ще раз і надовше.

До Мадриду мене занесло з іншою метою на три дні, але крім того, щоб вразити мене у самісіньке серце собою взагалі, Мадрид ошелешив мене тим, наскільки просунулась пивна сцена Іспанії за ці кілька років. 4 роки тому у Валенсії і 5 років тому в Барселоні було що знайти, і правда, але те, що відбувається зараз - неймовірно. Пивний біговий клуб на 60 тисяч осіб, щонайменше три друковані періодичні видання про пиво, і безліч, безліч пивоварів, пивоварень, закладів і крамниць.

Мапа Мадрида на рейтбір - найщільніша мапа пиводотичних закладів, бачених мною у європейському місті. Тому я пішла по стандартній схемі - відзначити найближчі до винайнятого помешкання і у тих районах, які планувала досліджувати, а решту, традиційно, питати у місцевих. І ця стратегія не схибила, як завжди.
Що вам треба знати про пиво: після 22:00 продавати алкоголь на виніс в крамницях не можна.
Чим особливо здивували крамниці, що навіть при певних повторах (найпоширенішої бельгійської класики й деяких іспанських брендів) у кожного - свій, ретельно підібраний асортимент. І в асортименті є таке, що змушує ридма ридати.
Почнемо ж.

Це буде остання, зовсім остання порція Барселони. Музеї. Скажу відверто, ми останнім часом якісь зовсім немузейні стали, але тим не менш якось зовсім без них нецікаво, особливо, коли трапляються абсолютні перли. У Барселоні найбільшим відкриттям став Музей Науки CosmoCaixa (КосмоКайша, Isaac Newton, 26), до нього багато хто не дійде, бо він практично під самим Тібідабо, тобто, майже на горішньому краю Барселони. Але, оооо, який музей, ми ще й до того ж жили майже поруч, і мали БарселонаКард, з якою вхід туди безкоштовний. Дві дорослих людини на 3 години зависли у музеї і ледь виповзли, де все, абсолютно все мацабельне, вмикабельне, демонструє закони фізики, новітні технології, і окрасою музею (який сам - цікавезна архітектурна споруда) є модель амазонського тропічного лісу - 1000 м.кв. дерев, води, піраній, пташок і т.д.

Карлос Руис Сафон "Тень ветра" "Мы побрели к Барселонете и, сами того не заметив, очутились на волнорезе, откуда был виден весь город, в блеске утреннего безмолвия лежащий у наших ног, словно громадный мираж в водах бухты. Усевшись на краю волнореза, мы молча любовались этим зрелищем. В нескольких десятках метров от нас уже потянулись вереницы машин с запотевшими стеклами, из-за которых белели страницы первых утренних газет.      — Барселона — колдунья, понимаете, Даниель? Она проникает тебе под кожу и завладевает твоей душой, а ты этого даже не замечаешь." І просто кілька знімків Барселонетти - міста у місті

Коли ми ввечері виїжджали в аеропорт з автовокзалу Жирони, то були єдиними слов’янськими туристами з 6 пасажирів. Враховуючи, що автобус ходить під конкретний рейс, а практично весь візівський літак уже стояв у черзі на чек-ін, ми зробили висновок, що в аеропорт всі їдуть одразу з Барселони. А даремно, бо Жирона - дуже приємне місто, якому можна присвятити хоча б один день. Добратися з Барселони до Жирони найзручніше поїздом без пересадок, при чому в залежності від поїзда вартість квитка різнитиметься – експреси по 15,7 євро на особу, MD – 9,90 євро, і регіональний – 7,40 євро, при чому у часі ви не вигораєте багато – найкоротша подорож триватиме 1 годину 11 хвилин, найдовша – 1 годину 47 хвилин. (розклад дивіться тут) Дорогою грає класична музика і показують красиве небо. Але не бійтеся питати у місцевих перед відправленням, чи це той поїзд, бо наш поїзд запізнився на 15 хвилин, а на табло був інший.

На відміну від більшості містечок, де вокзал – у центрі, жиронський вокзал (поруч і авто, і залізничний) окремо і в рамках розміру міста – далеко від центру, нам неспішним кроком до помешкання довелося чалапати хвилин 25. Жили ми добу у Girorooms - хороша зручна квартира-студіо, все є, єдине що засмутило – не дуже зручний диван, а не ліжко, а в цілому дуже сподобалася квартира, особливо вікна зі дерев'яними "жалюзі" від стелі до підлоги. Прямо під балконом - пекарня зі свіжою випічкою, в тому ж будинку прекрасний паб, поруч кілька продуктових магазинчиків, за рогом підйом на мури. Ще додатковим плюсом стало те, що офіс Girorooms працює цілодобово, що дуже зручно, бо виселення зранку, рейс пізно ввечері, і важку валізу можна лишити в офісі і потім вже забрати перед виїздом в аеропорт. Гадаю, що одна з проблем, через яку Жирону оминають скажімо, ті ж пасажири нашого Візза, це те, що на вокзалі немає камер схову. Тобто, проблематично приїхати зранку, лишити речі і день гуляти. У цій ситуації може зарадити хостел, де камери схову є і їх можна використовувати не лише гостям хостелу. У нас наполеонівські плани були наступні: у перший день приїхати, поселитися, лишити речі і гайда у Фігейрас – орендувати велосипеди, у музей Далі, на фортецю подивитися, а там спеціальним веломаршутом (якщо комусь потрібен - можу вислати поштою) чкурнути в Росес – дивитися на нього і купатися у морьку на Коста-Браві.

Одні пишуть, що мури були ще римськими укріпленнями 1го сторіччя, інші ведуть відлік з 9го, але яка різниця, скільки їм років? Один з найфантастичніших краєвидів ever, можливість пройти весь мур пішки, видертися на кілька башт, посидіти у маленькому саду над містом - хіба не спокуслива можливість?

Отак виглядає Барселона з морька. Прогулянкові кораблики катають від причалів до порту і назад. До речі, з БарселонаКард вас покатають безкоштовно.

Світлини не передають того, як мерехтить вогнями Барселона, як тихо бурмоче напівсонний вітер, як кораблі, наче глибоководні флуоресцентні риби, сяючою зграйкою один за одним випливають у море, як у небі висять близькими зорями літаки, що чекають своєї черги на посадку, і як єдині наші на ту мить сусіди біля фортеці гукають когось українською.

Зазвичай у подорожах ми снідаємо або «вдома» (тобто в апартаментах, купленими звечора а то й зранку, якщо пекарня під вікном, смаколиками, йогуртами, кавою і тд), або у відкритих зранку затишних кафе. Цього року ми протестували ще один варіант – ринок. І ринків у Барселоні стільки, що здається, де б ти не жив, поруч якийсь та буде. На них можна не лише зібрати собі сніданок на ходу, там є пре достатньо кулінарних яток, де тобі або зготують зі свіжого на твій вибір, або запропонують вже готове. Жили ми неподалік від станції метро Vall d'Hebron, і ринок з такою ж назвою розташувався прямо під боком. Підійшли ми до першої ліпшої хамонерії xarcuteria, власник якої ще й говорив англійською, допоміг нам вибрати хамон, коментував сири, над якими ми зависли – оце каталанські сири, це всякі іспанські, але це – каталанські (з відповідною інтонацією), звісно до ятки з хлібом ми вже йшли зі скибочками хамону, накраяним (офігенним!) каталанським сиром, купили маленький свіжий типу-багет і прямо під ринком зібрали найсмачніші бутерброди ever – 4 штуки за 3,5 євро. Початок дня (а заразом і барселонських канікул) був прекрасним.

Одразу хочу зазначити, що на Монтжуїк треба виділити цілий день, бо інакше ви отримаєте винятково прогулянково-оглядову екскурсію, як це вийшло у нас.

Цей запис можна поділити на умовно дві частини: пивна Барселона (йтиметься про кілька цікавих закладів) і пивна Каталонія (про крафтові броварні, і можна навіть сказати, пивну революцію в Каталонії). До речі, хочу згадати і звернути увагу пиволюбів (які ще не знають про нього) на цей ресурс - www.europeanbeerguide.net. Рон – теж ще той навіжений чувак, як він все це встигає, я не знаю. Але ми завжди, як кудись їдемо, перевіряємо, чи не був він теж у цьому місті. Вигляд сторінки не те щоб дуже, фото теж хотілося б мати у кращій якості, але інформація безцінна. Лише завдяки йому ми знайшли кілька справжніх перлин у Барселоні, до яких ми і переходимо просто зараз. La Cervesera Artesana‎ (Carrer de Sant Agustí, 14, www.lacervesera.net) – паб-броварня, де наливають своє пиво, кілька сортів іноземного і мають три вражаючі холодильники з бельгійським, американським і британським пивом у пляшках. Як добре, що стаут і біттер – слова однакові на всіх мовах і порозумітися вдалося одразу, навіть з урахуванням того, що персонал англійською не говорив (один офіціант, з яким вдалося поспілкуватися англійською, прийшов згодом). Так от, Negra (Iberian Stout) і Tostada (Iberian IPA) прекрасні. Перший щільний, кавово-шоколадний, з благородною гіркотою, насичений, зі стійкою піною, а другий – з насиченим грейпфрутовим смаком, дуже і дуже. Сам заклад невеликий, але затишний, в меню є кілька варіантів закусок типу сандвічів і крокетів. Ціна великого келиха пива – 4,85 євро. Шкода, що в пабі купити їхнє ж пиво у пляшках неможливо, хіба що за попереднім замовленням, але в даний момент вони закінчують інтернет-крамницю. Є термінал, але можливість розрахуватися карткою починається від рахунка у 10 євро. Дуже раджу до відвідання.

За цей фестиваль у першу чергу знову і знову дякуємо Юлі, адже без неї ми б про нього ні слухом, ні духом. Але спочатку, що ж таке кава. Кава ( "cava" каталанською печера чи льох) - це ігристе іспанське вино, біле чи рожеве, яке виготовляється у традиційний спосіб méthode champenoise. Каву п'ють практично всюди, ми не бачили жодного меню, де її б не було. Приблизно 95% кави виготовляють у регіоні Пендес (Penedès) у Каталонії, а містечко Sant Sadurní d'Anoia є батьківщиною найбільших виробників. Саме в цьому містечку і відбувався фестиваль кави - Cavatast-2012. Якщо коротко, то виробники кави а також ресторатори зібралися на одній вулиці, встановили ятки і влаштували справжній ярмарок з дегустацією. Звісно, крім дегустацій були ще всілякі забави, але, на жаль, винятково каталанською, тому ми, нещасні англомовні, могли лише мовчки ходити і тащитися, і навіть поїсти змогли лише за допомоги Юлі. Щоправда, у ярмаркову крамницю ми таки встигли зазирнути і розібралися мовою жестів :)

Ildefonso Falcones "Cathedral of the Sea" But our church will be the opposite. It won’t be as long or as tall, but it will be very broad, so that every Catalan will be able to find room to be with their Virgin. Once it’s fi nished, you’ll be able to appreciate it: there will be a shared space for all the faithful, without distinction. And the only decoration will be the light: the light of the Mediterranean. We don’t need anything more than that: space and the light that will pour in from down there.” Berenguer de Montagut pointed to the apse and drew his hand down toward the floor. “This church will be for the common people, not for the greater glory of any prince.”