Показ дописів із міткою маленькі-таємниці-всесвіту. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою маленькі-таємниці-всесвіту. Показати всі дописи
Коли у 2016 році пивну культуру Бельгії внесли до переліку Нематеріальної спадщини ЮНЕСКО, я раділа так, наче це подарунок на новий рік, день народження і кілька золотих олімпійських медалей укупі. Нарешті мій улюблений напій теж оцінили на серйозному рівні! Нематеріальна спадщина! Це вам не коників ліпити з відомої субстанції. З цього приємного приводу було випито не одне бельгійське - і не лише - пиво, і я все чекала, коли ж щось таке вигулькне ще. Але марно.
Туманні сонячні ранки завжди викликають у мене щемливе відчуття приналежності до маленької таємниці, бо поки що, на кілька годин чи хвилин, ховають прийдешній день молочним серпанком і потроху його прибирають, наче театральну завісу, наче привідкривають шпарину в пригоду, в майбутнє. Яке може бути-яким завгодно. Просто зроби в нього крок.
Сьогодні був прекрасний, просто прекрасний день, сповнений щохвилинних маленьких радощів. Але один з моментів я запам'ятаю надовго ("назавжди" - надто сильне слово, але це десь поруч).
Здавалося б, ну чим може бути незвичайним черговий забіг? Але він був незвичайним з двох причин.
По-перше, я ще ніколи не бігала так близько до природи (кілька пробіжок утоптаними доріжками в Пущі не рахуються, то були просто автостради в порівнянні з сьогодні).
По-друге, це був мій перший, але дуже сподіваюся, що останній, забіг кроком. З хворим коліном особливо не побігаєш і не розженешся, тому я йшла/тупцювала останньою. Тепер я точно знаю, що навіть якщо сьогодні ти тягнешся позаду всіх, це не привід не отримати купу задоволення. Ба, навіть навпаки - пересуваєшся собі неквапливо, розглядаєш все навкруги, не втомлюєшся, не захекуєшся, а на друге коло виходиш з-за спини переможця, який уже фінішував :) Найцікавіше було виявити, що незважаючи на те, що на першому колі всі чкурнули щодуху, і я навіть спин нічиїх практично не бачила, то на кінці другого кола уже майже наздогнала останніх бігунів, які видохлися і теж переходили на крок, тому не треба бігти надто енергійно на незнайомій трасі, якщо ти не впевнений у своїх силах. А так, навіть в регламент вклалася і не випала з офіційно відведених 50 хвилин.
То до чого це я. Навіть, коли ти останній - це не означає, що ти нікчема і треба опускати руки, це означає лише те, що все попереду. Але лише у випадку, якщо ти не зупинишся.
Цього року дуже гарні новорічні марки віддрукувала Укрпошта. Ну такі вже гарні, що навіть не сердишся, що вони вдвічі більші за звичайні, а це значить, що клею ти наїсишся вдвічі більше, і клеїти їх на уже підписані листівки треба не вертикально, як слід, а горизонтально, бо інакше марка закриватиме частину адреси.
А ви підписали хоч одну листівку? Підпишіть, хоча б заради того, щоб купити цю гарну марку. А знаєте, скільки задоволення - витягати зі скриньки справжній шматочок гарного паперу зі справжніми словами, написаними справжніми руками? Подаруйте його комусь. Ну, і вкидати листівку в жовту поштову скриньку, яскраву таку чих сірих днів, теж приємно. Чесно-чесно. Вірте мені :)
І для тих, хто як я, чухався/забув/не_мав_часу_і_натхнення/ваш_варіант на різдвяний кекс, днями буде рецепт експрес-варіанта. Чекайте.
Інколи, коли не дивлячись ні на що - коли я загортаю подарунки у яскравий папір (маленьке звірятко загортає шоколад у фольгу), коли віддаю у друк макети новорічних листівок, коли плету червоно-білі мішечки, коли думаю, що подарую Ра, коли приходить час діставати гірлянди і в темній-темній кімнаті дивитися на їхнє мерехтіння з невмирущо-дитячим захопленням, коли починають пахнути мандарини (справжні, а не ці штучні початку грудня), коли йде лапатий неквапливий сніг - мені хочеться законсервувати цей новорічний дух у слоїки, щоб десь влітку відкривати і нюхати. Або носити з собою в кишені. Але хоч якось його зберегти, бо він щодалі, то рідше і швидкоплинніше.
Якщо з добрячого пучка м'яти обірвати листочки, перемолоти їх у пюре блендером з гірчицею, медом, лимонним соком і трошечки олії, то вийде прекрасний соус до будь-якого мняса. А якщо до баранячого каре (обсмажити на сухій сковорідці і на 10 хвилин у піч при 200С) з запеченим цукіні (притрусити сумахом і 20 хвилин в печі, останні 10 - з мнясом) - так взагалі...
Сьогодні зранку я з"ясувала, що для того, щоб зробити капучино, не обов"язково мати кавоварку з такою опцією. Френч-прес - наше все! Треба лише закип"ятити молоко, влити його у френч-прес і активно рухати поршнем. За 20 секунд молоко збільшується в об"ємі втричі. Доброго ранку!
ПС. про всяк випадок - каву робимо окремо, молоко збиваємо окремо.
