Показ дописів із міткою рецепти. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою рецепти. Показати всі дописи
Як продовження невеличкого дослідження про вплив музики на наше сприйняття смаку (читати отут), ось вам ідея до новорічного (або просто святкового) меню з варіантами поєднання не лише пива та їжі, а й музики. Якщо це видається вам надто нереалістичною ідеєю, музику можна відкинути, але пам'ятайте, беззаперечний факт: якщо пити пиво під улюблених виконавців, воно краще смакуватиме. Усе згадане пиво можна знайти в Україні завдяки старанням супермаркетів, спеціалізованих крамниць і пивоварень.
Після того як на великодньому тижні весь фб заповнився цими дивними закрученими пасками, я не витримала і пішла шукати що це. Думаю, то було щось трохи інше, бо текстура і вигляд все-таки відрізняється, але я знайшла крафіни.
Інколи на мене находить якийсь морок, пелена падає на очі, і все, сил нема, треба шось робить. Останній тиждень всіляко розважалася їжею, де задіяні маленькі звірятка, себто ферментацією.
Ніколи не робила кімчі, але ж все буває вперше.
Ніколи не робила кімчі, але ж все буває вперше.
Я завжди любила хліб на заквасці. А останнім карантинним часом всі просто увійшли в режим "бог-кухар" і готують все, що тільки можна уявити. Останньою краплею став пивовар, який запостив, що зі своєю дикою культурою він і хліб робить. Ну ок, сказала я і відкрила пляшку пива.
У мене якийсь період навіженого infatuation з тахіною, я їм і їм хумус, я роблю вафлі (не можу сказати, що мій тухес дякує мені за це), але це так смачно!
Вчора я вперше зробила вдома хумус. І ойвсьо. Не знаю, звідки в мені прокинулася така любов до цієї страви, але після того, як було перетягано додому практично все можливе локальне і імпортне, порівняно ціни, смаки і вартість складників, я дійшла логічного висновку, що час спробувати уже руцями.
Цього разу ми відривалися фестивальною їжею, і просто залюбили сі в Quarkbällchen - пончики з домашнім сиром. Власне, кварк - це дуже специфічний німецький продукт, схожий на домашній сир консистенції сметани. Красивих фоточок не буде, бо не залежуються вони (кварки) вдома. От репортаж з місця подій, а за ним - рецепт.
Коли я побачила у маленькому кафе поряд із термосом "кафі" те, що ісландською зветься "клейнур", мене накрило хвилею радості і ностальгії. Сьогодні я готую їх і занурюсь у спогади у подвійній кількості - у дитячі і в літні, ісландські.
Давно хотілося зробити не просто смачне щось, але й красиве, але не було ні часу, ні натхнення, але врешті-решт, зійшлися зірки в потрібну позу.
Власне, це оцей тортик, але в іншій сукні.
Почнемо з того, що своєю дивовижною ніжністю і вологістю він завдячує пропитці ромовим сиропом. У мене це були залишки сиропу від ромової баби, але зробити сироп з увареної води з цукром - легше легкого і вмішати туди трошки рому. Можна і мигдалевого лікеру якогось, але різноманіття ніколи не заважає. Чим сироп кращий за просочування чаєм/чистим алкоголем - він менше вивітрюється з коржа.
Рікотовий крем я розділил навпіл, половину лишила чистою, у половину вмішала кришені мигдаль і мигдалеве печиво (амареті). Треба було і какао вмішати для кольору, але чомусь не подумала про це в процесі. Просочені коржі перемащуються кремом з крихтами, а згори і боки обмащуються чистим кремом.
Прикрашаємо мигдалевим печивом, мигдалем, какао, кришеними какао-бобами (опціонально, можна і шоколад покришити дрібно). Даємо вистоятися в холодильнику ніч. Хоча б. І прекрасний ранок забезпечено.
Зручністю нарізання можна не перейматися - ріжеться він ідеально, бо коржі м'які, крем теж, а крихке печиво згори набирає вологи з крему і теж не кришиться.
Власне, це оцей тортик, але в іншій сукні.
Почнемо з того, що своєю дивовижною ніжністю і вологістю він завдячує пропитці ромовим сиропом. У мене це були залишки сиропу від ромової баби, але зробити сироп з увареної води з цукром - легше легкого і вмішати туди трошки рому. Можна і мигдалевого лікеру якогось, але різноманіття ніколи не заважає. Чим сироп кращий за просочування чаєм/чистим алкоголем - він менше вивітрюється з коржа.
Рікотовий крем я розділил навпіл, половину лишила чистою, у половину вмішала кришені мигдаль і мигдалеве печиво (амареті). Треба було і какао вмішати для кольору, але чомусь не подумала про це в процесі. Просочені коржі перемащуються кремом з крихтами, а згори і боки обмащуються чистим кремом.
Прикрашаємо мигдалевим печивом, мигдалем, какао, кришеними какао-бобами (опціонально, можна і шоколад покришити дрібно). Даємо вистоятися в холодильнику ніч. Хоча б. І прекрасний ранок забезпечено.
Зручністю нарізання можна не перейматися - ріжеться він ідеально, бо коржі м'які, крем теж, а крихке печиво згори набирає вологи з крему і теж не кришиться.
Десь, колись у черговій книжці про мандри і кулінарію я прочитала, що в якомусь з сіл Італії є традиція пригощати біскотті друзів майбутньої нареченої. Тобто, після заручин або на них, наречена всіх друзів пригощає і запрошує розділити радість. Відтоді це знання відклалося десь в далекій шухлядці пам'яті, і от вигулькнуло за нагоди (ні, я не наречена, але привід є:))
Тарта-антипод ось цій
Шоколадний коржик - той самий рецепт, лише 30 г борошна замінюється 30 г какао
Крем з рікоти - вдвічі зменшується кількість цукру і додається сік половини мандарина, замість лимонного
Лохина і шовковиця замість порічок і малини.
Все :)
Шоколадний коржик - той самий рецепт, лише 30 г борошна замінюється 30 г какаоКрем з рікоти - вдвічі зменшується кількість цукру і додається сік половини мандарина, замість лимонного
Лохина і шовковиця замість порічок і малини.
Все :)
Ну, майже Midsummer, не те щоб ніч, але.
І все почалося насправді зовсім не з мрії про пиріг. Хоча, мушу зізнатися, що це один з найгарніших десертів, що я робила. А все чому? А тому що ягоди такі фотогенічні, що хоч півгодини над ними стій і знімай, поки вже не сила на ото дивитися, а хапаєш ніж і врізаєш собі шмат
І все почалося насправді зовсім не з мрії про пиріг. Хоча, мушу зізнатися, що це один з найгарніших десертів, що я робила. А все чому? А тому що ягоди такі фотогенічні, що хоч півгодини над ними стій і знімай, поки вже не сила на ото дивитися, а хапаєш ніж і врізаєш собі шмат
Мушу зізнатися, я любю дивну їжу. Якісь незрозумілі коренеплоди? Загорніть. Равлики? Давайте. Космічні гриби? Уже стою з ними на касі.
Цього разу мені трапилися ерінги, вони ж королівська глива, вони ж гриби-валторни. Вирощені в Україні ПП "Esthetic food", що і стимулювало покупку, особливо ціною, бо зазвичай завезені з-за кордону такі забавки коштують негуманно, щоб брати їх, ще не знаючи, що з ними зробити.
Ерінги - неймовірні гриби. Вони пахнуть так землисто, теплим літнім вечором, трошки свіжим чорним перцем і анісом. М'ясисті, щільні і пружні, вони так і просяться бути загрильованими чи запеченими. Саме так я і зробила - вимила, порізала вздовж (на не надто тонкі, щоб не пересохли і було що вкусити) пластини, збризнула олією, змішаною з лимонним соком і прованськими травами і поперчила. Запікати 20 хвилин на 200С. Я впевнена, що вони будуть розкішні і з пастою, і на канапках, і ще практично будь-де, а сьогодні ми їх спожили зі смаженою локшиною, індичкою і маринованими перепелиними яйцями. Смачно було - ух.
Цього разу мені трапилися ерінги, вони ж королівська глива, вони ж гриби-валторни. Вирощені в Україні ПП "Esthetic food", що і стимулювало покупку, особливо ціною, бо зазвичай завезені з-за кордону такі забавки коштують негуманно, щоб брати їх, ще не знаючи, що з ними зробити.
Ерінги - неймовірні гриби. Вони пахнуть так землисто, теплим літнім вечором, трошки свіжим чорним перцем і анісом. М'ясисті, щільні і пружні, вони так і просяться бути загрильованими чи запеченими. Саме так я і зробила - вимила, порізала вздовж (на не надто тонкі, щоб не пересохли і було що вкусити) пластини, збризнула олією, змішаною з лимонним соком і прованськими травами і поперчила. Запікати 20 хвилин на 200С. Я впевнена, що вони будуть розкішні і з пастою, і на канапках, і ще практично будь-де, а сьогодні ми їх спожили зі смаженою локшиною, індичкою і маринованими перепелиними яйцями. Смачно було - ух.
Є десерт Павлова, а це буде Ернест Мерінгуей. Тому що це і не Павлова, і не меренга, а творчий експромт, і не у віршах, а прозі. Харизматичний такий. З білою бородою. Швидше за все, якщо ви не будете, як Лана, а зробите все правильно і по рецепту, у вас вийде нормальна меренга, яку не треба буде проламувати, яка не сяде, а триматиме гарно форму. Дотримуйтеся рецептури, не будьте, як Лана.
Бурад - буряковий лимонад чи квас - важко сказати, досвіду з ферментуванням напоїв у мене дуже небагато, і я не можу сказати, що 100% задоволена результатом, але як на перший раз - вийшло цікаво і непогано.
"Кавовий кекс" - це одна з тих кулінарних тваринок, які завжди, завжди своєю назвою збивають мене з пантелику. Логічно припустити, що це кекс з кавою. Але ні, ц кекс до кави. І мушу сказати, що вони прекрасна пара. А те, що кекс елементарно готується, робить його ще прекраснішим.
Ноги у нього, між іншим, ростуть з нашого недільного CrossHill Чернівці, де кожен фінішер окрім яблучка-водички-банана отримав йогурт. В нас він одразу не поліз, а поносивши його з собою весьс пекотний день і не менш спекотну ніч поїзді, було трохи страшно пити його зранку, тому йшов активний пошук способів корисної утилізації. Півтора пішли на йогуртове желе, а решта - на кекс.
Я вас ще не замучила з рікотою? :) Обіцяю, на цьому все. Ну, на найближчий час. Але цей кекс - з моїх улюблених варіантів - змішав все в одній мисці, виклав у форму, спік і з'їв. А краще - взяв з собою на раптовий пікнік. І цим пікніком може бути як і ранок у ботсаду, так і вийти на обід з друзями попити кави у найближчому сквері. Кекс, плед і кава-з-собою-будь-ласка - ось рецепт пречудового настрою.
Рікота останнім часом мене просто зачарувала, і звісно, погода просто шепоче про морозиво (ну ок, останні два дні вона ридає, чимось незадоволена, але сподіваюся, це тимчасово).
Рецептів морозива з рікотою просто стільки, що очі розбігаються. Але просто заморожена рікота з медом здається надто нудною, морозиво з сирими жовтками - дещо ненадійно-небезпечним, тому перечитавши надцять варіантів, я вирішила зробити щось середнє між морозивом на заварному кремі і найпростішою замороженою рікотою.
Рецептів морозива з рікотою просто стільки, що очі розбігаються. Але просто заморожена рікота з медом здається надто нудною, морозиво з сирими жовтками - дещо ненадійно-небезпечним, тому перечитавши надцять варіантів, я вирішила зробити щось середнє між морозивом на заварному кремі і найпростішою замороженою рікотою.
Мені нещодавно перепали варені сморжі, і дуже хотілося чогось такого цікавого з ними зробити. Цікаве вилізло в равіолі.
Знову радше ідея, ніж повноцінний рецепт, почалося все з пошуку альтернативного варіанту намащування коржів.
