Travel. Run. Eat. Drink beer. Repeat.

Follow Me
Любителям пива в Ісландії буде скрутно - його мало, воно дороге (хоча, дешевше, ніж в Осло) і спробуй знайди.

Mikkeller1
Day2Iceland04 Акурейрі - затишне невелике (хоча за ісландськими мірками - здоровезне, на 18 тисяч людей, друге за розміром після столиці+сателіти) містечко в обіймах фйьорда і гір на півночі країни. Ность горде звання північної столиці. Тут ми зависли на три ночі - оговтатися від першого шоку, набратися сил і спокою перед довгим переїздом, але насправді - це просто прекрасна база для тривалого проживання. Навколо дуже багато цікавого, і жити тут відносно недорого, і їхати практично до всього ну аж 120-150 км. Тому я б дуже рекомендувала зупинятися саме тут, хоча на колір і смак.
У перший день в Акурейрі ми зрозуміли люблену виробниками сувенірів приказку про погоду: "якщо вам не подобається ісландська погода - почекайте 15 хвилин". Вона змінюється і справді блискавично. але в цілому краща за столичний регіон, що теж є плюсом на користь міста. Щоправда, воно прекрасне, навіть коли похмурі хмари захоплюють небо. Кольорові будиночки, охайні і місцями дикі газони, довжелезна набережна і аеропорт зі злітною смугою просто посередині фйорда - це все тут.

Оце, наприклад, туристичний інфоцентр
Day2Iceland00
А оце - світлофор з червоним ліхтарем у формі серця, ініціатива, розпочата після фінансової кризи 2008 року, коли городяни хотіли зробити хоч щось позитивне і приємне. На горі навпроти міста є величезне серце завбільшки з футбольне поле з 400 лампочок, яке б'ється з листопада по квітень.


Day2Iceland21 Місто прокидається Day2Iceland01 Day2Iceland22 Day2Iceland10 Day2Iceland02 Day2Iceland03 Day2Iceland05 Day2Iceland06 Доглядачки чергового музею (в Ісландії, схоже, є музею всьому, і їх просто безліч) пиють ранкове кафі на ганку Day2Iceland08 Day2Iceland07 Цікаво, в який день року (мабуть, у рівнодення якесь) в який час сонце проглядає в це око? Упевнена, що в якийсь точно, і промінь сонця вказує на початок райдуги Day2Iceland09 І тут, поки ти зайшов у магазин про скір на сніданок, "развєрзлісь хлябі небесні" і продовжують це робити прямо у тебе на очах Day2Iceland11 Day2Iceland12 Day2Iceland13 Головне - попити кави вдома, видихнути, не убоятися і сісти на велички, щоб покатити в Kjarnaskógur - ліс неподалік Акурейрі, з розкішним кемпінгом, конячками і цим всим. Ви головне ніколи, ніколи не жартуйте про ліс з ісландцями, бо страшенно образяться. Хоча це не заважає їм в туристичних книжках писати жарти на кшталт "Що робити, якщо ти загубився в ісландському лісі? Встати." Але серйозно, краще нічого не казати :) Тут просто фіксація якась на деревах, кожен намагається обсадити будиночок зусебіч чимось листяним, хвойним чи якимось іще. Проте, ліс направду з нормальними і не карликовими деревами) Дуже гарний, і кемпінг Hamrar з трьома озерами, майданчиком для ігор і всім потрібним теж Day2Iceland14 Day2Iceland15 Day2Iceland16 Day2Iceland17 Day2Iceland18 Day2Iceland19 Day2Iceland20 А ввечері знов періщить дощ і показують веселки Day2Iceland23
Тарта-антипод ось цій


tarta4 Шоколадний коржик - той самий рецепт, лише 30 г борошна замінюється 30 г какао
Крем з рікоти - вдвічі зменшується кількість цукру і додається сік половини мандарина, замість лимонного
Лохина і шовковиця замість порічок і малини.
Все :)
Вчора дегустували замовлений вперше сир з Cheese Farm.

cheese_ferma



Думка автора може не збігатися (і швидше за все, так і є) з думкою пивоварів. Можливо, і пиволюбителів також. Розкажіть мені свою.

Я люблю пиво, це не секрет взагалі ні для кого. Я люблю хороше пиво і хочу, щоб хорошого пива було багато і в Україні, тому роблю для цього все, що можу — в основному п'ю, яким би кактусом не виявилася чергова пляшка, намагаюся допомагати інформаційно (амбасадорю по відпустках, тощо), ідейно, завела біговий пивний клуб, кілька разів навіть допомагала інгредієнтно. І пиво у нас розгойдується, але розгойдується повільно.
Що йому заважає?

1. Звісно, головна палка у колесах — законодавство у сфері. Яке, безумовно, на голову не налазить ні полемікою, ні фактами, ні декларованими цілями. Це окремий біль.

2. Відсутність належного інформування. Крафтове пиво зараз має якийсь дивний флер “смузі для хіпстерів, які вживають алкоголь”. Типу, суцільні понти, за які хочуть на тлі “рукоробності” здерти грошей. Саме слово, наліплене всюди, де лише можна, перефарбованими в крафтовиків пиворобів попередньої (чи попепопередньої) хвилі, маркетинг, все що завгодно, що не стосується справи. Ок, з визначенням крафту можна борюкатися і борсатися ще довго, але відділити кукіль від пшениці можна. Було б дуже круто, якби можна було отримати трошки більше інформації — якісь короткі пізнавально-едукаційні лекції у закладах, тематичні дегустації певних сортів із супроводом, буклети чи навіть змінні стійки-листівки з інформацією про пиво — чому ні? Чому не виховувати свого покупця, не рости разом із ним?

3. Але головне, мені здається, сильно шкодить крафт сам собі.
В моєму ідеальному світі, крафтова броварня — це броварня з більш-менш фіксованим core range і постійними експериментами. При чому основний асортимент допиляний і відшліфований до ідеального блиску (зрозуміло, що не за день і не за рік).
Наприклад, естонська Põhjala, яку ми добряче покуштували на травневих, варить пиво з 2011 року, і на ratebeer/untapped має залогованих 65/68 сортів, при чому серед них безліч колабів. Іспанська Cerveza Artesanal Tyris два роки тому відзначала 5-річчя роботи і на момент нашого візиту мала у доробку близько 10-ти сортів, зараз 17/28 пив (ratebeer/untapped відповідно). Їхні сусіди, Cervesa Artesanal La Socarrada варять мінімум з 2012 року і зараз на їх рахунку 5 (п'ять!) сортів, які отримали уже купу міжнародних нагород. Австрійці Lichtenthaler Bräu наварили за 4 роки майже 70 сортів.

Дивимося untapped по українських пивоварнях:

MadBrewlads Craft Co. - 86
White Rabbit — 81

K&F Brewery – 48
Varvar Brew - 24

Pravda Beer Theatre - 61

Активно всі варять не більше ніж два роки. Ок, Правда і Варвар мають більш-менш постійні сорти, але це радше виняток.
Попервах у нас всі ударилися в охмілення. Так, це модно (нарешті до нас докотилося те, що уже практично всюди відгуло), але це ще дуже зручно — хмелем можна забити всі недоліки пива (ні, це не означає, що всі українські ІРА дефектні). Зараз на хвилі saison — теж, дуже затишний і комфортний стиль, в нього можна вписати практично все, що завгодно (при тому є прекрасні українські сезони). А ще уже є кілька випадків заяв, що стилі — це нудно/нецікаво/ми варимо поза стилями. Ну звісно, так теж зручніше відкидати претензії до якості пива, тому що “ми ж не казали, що це буде точно IPA/стаут/портер/вашваріант”. Нетерпимість до критики (будь-якого штибу, як до ідіотської неаргументованої, так і до спокійної і позитивної) взагалі в крові українців.
Іншою, абсолютно непояснюваною таємницею є пиво в пляшці. Чи то проблеми з недомитими пляшками, чи то з системами розливу, але факт лишаться фактом: пиво з однієї партії може кардинально відрізнятися одне від одного. Наскільки часто траплялося щось страшне в пляшці, настільки ж тішить зараз розливне і відстоює честь пивоварів (дякую принагідно людям, які возять кегу).
Я розумію цілком, що пивоваріння — це творчий процес і тягне експериментувати. Одноразово підтримую всі експерименти, до яких дотягнеться рука, ті що припали до душі — підтримую повторно, поки є в наявності. Але я ще дуже хочу, щоб уже була якась постійність у якості. Я хочу бути впевненою, що у пляшці, яку я везу іноземним пивоварам, щоб презентувати пиво України, щось хороше. Зараз все більше моїх друзів періодично питають мене, що б їм скуштувати з крафтового пива, бо вони не в контексті. І я б хотіла, не замислюючись, радити їм, що ось такої пивоварні візьми точно ось це пиво, воно хороше. А у тої — оте. Коли йде експеримент за експериментом, ти б і радий порадити, але те, що тобі сподобалося, і з чого б ти хотів почати знайомити людину, далеку від пива, уже немає, бо це була знову одноразова варка. Або навіть гірше - люди куштуюь якийсь експеримент, який не надто вдалий, і кажуть - ну його цей твій крафт.
Так само прекрасно я розумію, що взагалі ніхто нікому нічого не винен — не подобається, не чіпай. Але.


Так, і якщо вам здалося, що всі ці багато літер покликані гнобити українських пивоварів, то ви помиляєтеся. Так, як їх люблю я, любить їх мало хто :) Але я хочу впевненості. Тому питання — ви за постійні експерименти чи за флагманські сорти + експерименти досхочу? 

"I run to breathe the fresh air. I run to explore. I run to escape the ordinary. I run…to savor the trip along the way. Life becomes a little more vibrant, a little more intense. I like that.” 
― Dean KarnazesUltramarathon Man: Confessions of an All-Night Runner

"Я біжу, щоб дихати свіжим повітрям. Біжу, щоб досліджувати. Біжу, щоб втекти від звичайності. Біжу, щоб смакувати подорож. Від того життя стає трошки більш яскравим, більш насиченим. І це мені подобається"

Мені це страшенно подобається. Здається, за останні три роки я у подорожах не бігала один-два рази, коли це була коротка подорож з абсолютно нельотною погодою чи з категоричним мінімумом багажу.

Весь кайф від звичайної пробіжки множиться на нове місце, на бурхливий захват нової перспективи, нових ракурсів, нової швидкості. Ти сам собі - ходячі американські гірки, коли кров бухкає, несе ендорфін по всіх закапелках, щоки болять усміхатися, бо навколо фантастично красиво, навіть коли ти біжиш не дивовижним парком, чи вздовж фьйордів, чи набережною біля океану, а просто асфальтованою доріжкою по місту, воно виглядає зовсім інакше, воно красиве, наповнене такими ж бігунами (точно-точно), і вони тобі машуть. І ти ладний підстрибувати від якогось непояснюваного щастя, яке розпирає тебе, ти світишся, ти щасливий, і прекрасний, і швидкий, як вітер (насправді - ти кульгава черепаха, але то неважливо).

Треба просто взяти поїхати у кросівках або взяти їх з собою. Ну ок, ще шорти, футболку, шкарпетки, бра - але це не вимагає багато місця у багажі. А невимірювана кількість задоволення гарантовані.

Будь-яке місце в біганині виглядає інакше - око вихоплює зовсім інше і часто неочікуване.
Будь-яке місце пахне інакше - ти вдихаєш його на повні груди.
Будь-якого місця стає більше - за той же час ти охоплюєш його об'ємніше.
Будь-яке місце врізається в твої спогади глибше - ти до болю щасливий в цю мить.

Просто взяти кросівки.
А ще краще - пошукати, чи не буде якої бігової події під час подорожі.
Але обов'язково - взяти з собою кросівки.

Пс. На фото не я, а ісландська бігунка на березі Ейяфьйорда в Акюрейрі.




Ну, майже Midsummer, не те щоб ніч, але.
І все почалося насправді зовсім не з мрії про пиріг. Хоча, мушу зізнатися, що це один з найгарніших десертів, що я робила. А все чому? А тому що ягоди такі фотогенічні, що хоч півгодини над ними стій і знімай, поки вже не сила на ото дивитися, а хапаєш ніж і врізаєш собі шмат

tarta1
Day1Iceland Почнемо розповідь з самого початку - оренди авто.
Ми вирішили одразу після прильоту вирушити в путь і об'їхати Ісландію навколо, а останні дні подорожі провести в столиці - день на відпочинок перед півмарафоном, а далі туристичні гульки. Тому прокат шукали максимально близько до аеропорта, щоб не витрачати гроші і час на транспорт до видачі авто.
Мушу зізнатися, я любю дивну їжу. Якісь незрозумілі коренеплоди? Загорніть. Равлики? Давайте. Космічні гриби? Уже стою з ними на касі.

eringi
Цього разу мені трапилися ерінги, вони ж королівська глива, вони ж гриби-валторни. Вирощені в Україні ПП "Esthetic food", що і стимулювало покупку, особливо ціною, бо зазвичай завезені з-за кордону такі забавки коштують негуманно, щоб брати їх, ще не знаючи, що з ними зробити.

Ерінги - неймовірні гриби. Вони пахнуть так землисто, теплим літнім вечором, трошки свіжим чорним перцем і анісом. М'ясисті, щільні і пружні, вони так і просяться бути загрильованими чи запеченими. Саме так я і зробила - вимила, порізала вздовж (на не надто тонкі, щоб не пересохли і було що вкусити) пластини, збризнула олією, змішаною з лимонним соком і прованськими травами і поперчила. Запікати 20 хвилин на 200С. Я впевнена, що вони будуть розкішні і з пастою, і на канапках, і ще практично будь-де, а сьогодні ми їх спожили зі смаженою локшиною, індичкою і маринованими перепелиними яйцями. Смачно було - ух.

eringi1 eringi2 eringi3
Вісім років тому ми порахували, що найдешевший варіант добратися до Ісландії перекладними лоукостами через Європу обійдеться 800 євро мінімум раундтріп на одного і вирішили почекати. Дочекалися.

iceland
Є десерт Павлова, а це буде Ернест Мерінгуей. Тому що це і не Павлова, і не меренга, а творчий експромт, і не у віршах, а прозі. Харизматичний такий. З білою бородою. Швидше за все, якщо ви не будете, як Лана, а зробите все правильно і по рецепту, у вас вийде нормальна меренга, яку не треба буде проламувати, яка не сяде, а триматиме гарно форму. Дотримуйтеся рецептури, не будьте, як Лана.

merinquey2
На платформі Blogger.

Отримувати новини на Email