Показ дописів із міткою Амстердам. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Амстердам. Показати всі дописи
Звісно, що жодна подорож не обійдеться без мацання місцевих котів. Але ще в жодній країні мені не траплялася киця, така канонічна, така відповідна духові своєї батьківщини. Голландська киця на велосипеді.
Насправді, випити і розважитися в Амстердамі є, о так, є де. З фото не склалося, бо переважно ці місця не надто добре освітлені, ще й світлом змішаного кольору, і руки дещо тремтять від кількісно-вибірного шоку. Але потроху.
Кажуть, що на 700 тисяч мешканців Амстердаму припадає приблизно 1200 закладів. Ви собі уявляєте? І вже вибрати з такої кількості, звісно що є. Проблема одна — ціни страшні. Скажімо, зрозуміло, що у пабі наливатимуть за дорожче, ніж те саме пиво коштує в магазині, але такої разючої різниці у ціннику ми ще ніде не бачили.
У Голландії є два місця, де кількість млинів шкалить — Кіндердайк і Зансе Шанс. Якщо в першому найбільша густина млинів на метр квадратний у світі, то в Зансе Шанс (http://www.zaanseschans.nl/)— найбільше працюючих індустріальних млинів. Це музей під відкритим небом на кшталт нашого Пирогова, 35 будинків з околиць перенесли сюди, у досить молодий музей, заснований лише 1994 року, але вже дуже популярний. Найцікавіше, що всі будинки, які не є музеями — жилі. Тобто, майже мільйон туристів безкоштовно (!) щороку топчеться приватними місточками, садочками і т.д., а людям це не заважає. Просто фантастика. Не поїхати туди, зважаючи на те, що з Зандама і від нашого готелю туди і назад було якихось 14 км (хвилин 30 лінивого крутіння педалей в один бік), було б смішно.
Друга броварня, до якої ми завітали, і найстарша, це – Brouwerij t’IJ (http://www.brouwerijhetij.nl, Funenkade 7) Буквально на початку року пивовари істотно розширилися, тепер у старому приміщенні пиво розливають лише у кеги і на барній стійці, а лінія пляшкового розливу переїхала в іншу будівлю.
Комусь важко буде повірити, але, власне, Амстердам ми побачили лише на 4й день подорожі. Мені самій було дивно, аж поки ми не побачилися з ним особисто. Це місто мене просто не кликало. Не чекало особливо і зустріло похмурим небом, легким дощем і натовпами, шаленими натовпами туристів. Не моє місто. Захвату каналами, будиночками, велосипедами, вузькими вуличками вистачає на перші півгодини (ні-ні, я не кажу, що мені не сподобалося, сподобалося, але country-side набагато, набагато краще), бо потім вони виглядають однаковими.
І їх там сотні, тисячі, різних рас і народностей
