Показ дописів із міткою Бельгія. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Бельгія. Показати всі дописи
АПД. на січень 2023 "ламбік", "крік" і "фаро" вже не мають статусу TSG, наразі тільки дві групи продуктів з типом Vieille/Oude лишаються під захистом.
Чи буває у вас таке, що ви шукали щось одне, перечепилися за щось інше і просто провалилися у нору Білого кролика? У мене таке сталося буквально днями, і це навіть не нора була, а інформаційна міна, яка рознесла вщент одне з моїх переконань. А саме, що ламбік - захищене географічне найменування.
Хтось збирає автографи і фото зі знаменитостями, а я хочу об'їхати всі трапістичні пивоварні. Неспішно, але упевнено. Тут було про Лє Трап, а тут про Вестмале.
А раз на рік можна потрапити і до Орвал, куди ми цього вікенду і вирушили (і заразом ще потрапили на Chimay i Rochefort, які поруч - умовно поруч, якщо ви машиною).
А раз на рік можна потрапити і до Орвал, куди ми цього вікенду і вирушили (і заразом ще потрапили на Chimay i Rochefort, які поруч - умовно поруч, якщо ви машиною).
І куди ж без передісторії :)
Два роки тому я була в гостях у Hof ten Dormaal, і крім пива і журналу з інтерв'ю привезла у подарунок ще значок варварський. І от в грудні на фестивалі у Вільнюсі, коли ми зустрілися з мамою і татом Hof ten Dormaal, вони дивилися, дивилися на мій светр з лого пивоварні, і потім мама вигукує: "Ну нарешті я згадала, чим мені це так знайоме, ваш значок у мене на кухонному фартусі висить, я його кожен день бачу. А ви не хочете до нас на фестиваль в квітні приїхати?"
Ну хто не хоче приїхати на фестиваль в Бельгію?! І ми поїхали.
Всі порядні біргіки уже спланували першу половину року пофестивально, я точно знаю, що дехто вже сидить на квитках, а комусь їх навіть не вистачило - європейська хвиля, на відміну від американської і не думає вгавати. Квитки на фестиваль Pohjala в травні розійшлися за 3 години. Половина сесій на МВСС закінчилася в день продажів, зараз доступні лише одна сесія і дорожезні квитки на всі дні. Не кажучи про те, що на Cantillion Quintessencе минулого року квитки розібрали за 40 хвилин.
During the last five or six years all my vacations bit by bit, almost unnoticeably but unavoidably have turned into beercations. My itineraries revolve around breweries I want to visit, festivals I want to attend, events I want to participate in, stores I want to leave my money at and people I want to meet. But it seems I’m getting old. I don’t enjoy big vibrant and fast paced cities full of people and adventures as much as I did anymore. Not that I don’t like them at all, no. But I’m helplessly falling in love with tiny towns and villages and special people making something with their own hands and I’m eager to spend time on the road and get to them no matter what it takes. More so, if this people and I are brought together by mere accident, like a post on Facebook, a mention by a distant acquaintance or other intricate way of fate. And I’m extremely happy about the fact that such people exist and these unexpected journeys happen.
“Oh gosh, we’ve overslept the best connection for today!” This was the beginning of one Saturday morning in Belgium. Not your usual morning, because it was a morning of our 10 day long trip to the Holy ground of beer. Yes, I know it’s terribly cliched, but totally true nonetheless. Almost a month ago we spontaneously (yes, pun is intended) agreed this adventure with a brewery I accidentally found on the map of Milk the Funk society, people who love mix- and spontaneously ferment things. Antidoot doesn’t even sell beer yet, brothers Tom and Wim Jacobs only brew and welcome visitors some other Saturdays, but they are famous already, and it seems everyone knows about them, including two Swedish distributors whom we’d met in the afternoon. But I get ahead of myself.
Our brewery is yours (Наша пивоварня належить вам)
Відкоркували ми вчора маленьким постійним клубом а̶л̶к̶о̶г̶о̶л̶і̶к̶і̶в̶ дегустаторів Boon Discovery Box, в якому 4 пляшки гьозів - кожен з окремої бочки з-під конкретного напою і маленький симпатичний буклет, з інформацією про кожен бленд, підказками з наливу і навіть органолептичною сіткою для нотаток.
І саме ці пляшки, а власне, напис на них "монобленд" запустив ціле розслідування в спробі зрозуміти, чим має бути гьоз все-таки офіційно . "Монобленд" з точки зору мови, це як гарячий лід. Як може бути суміш з чогось одного? (Звісно, це можна пояснити процесом, але все одно дивно). Цей казус і нерозуміння, як з однієї бочки можна було вичавити 3 пива - однорічне, дворічне, трирічне одночасно і де його зберігати, і запустило все це колупання.
Льєж дуже нагадує мені Львів. Місто із затишним, гарненьким, майже ляльковим центром, а подекуди страшенно бурдний і обшарпаний. Але дуже харизматичне.
Після того, як ми здали велички - а до 17 ми б точно не повернулися, і навіть, либонь не доїхали до Роденбаха, ми вирушили на останню пивоварню брунатно-червоного туру поїздом. Благо, їхати до Роселаре 17 хвилин.
Раз на два роки чотири пивоварні, які варять фламандські елі - De Brabandere, Omer Vander Ghinste, Rodenbach і Verhaeghe - відкривають свої двері і влаштовують свято цього особливого пива з метою його попляризації. З 10 ранку і до 18 можна гуляти майже по всій пивоварні, мацати величезні фодери, запитувати про всілякі процеси, на кожній пивоварні є свої особливості, цікавинки і забави. Називається це - Rondje RoodbruinЯ про цей міні-фестиваль дізналася минулого року знову ж таки з журналу Belgian Beer and Food і зрозуміла, що таку забаву пропустити не можна, тому власне цей фестиваль став кінцевою точкою моєї великої бельгійської відпустки, яка почалася теж з раз-на-два-роки фестиваля "Ніч великої спраги", про який я писала отут. Посредині притулився ще один раз-на-два-роки захід від Cantillion - Cantillion Quintessence, але то радше щаслива випадковість, бо квитки купити було дивом.
Але повернемося до фламандців.
Штука в тому, що пивоварень, які варять таке пиво, більше за 4. Щонайменше, вар'ятні t'Verzet, яких не візьмуть в пісочницю, бо тру фламадець має бути в фодері - стоячій бочці, а не бочці, яка лежить (як у хлопців), і Brouwerij Strubbe... Щоправда, є підозра, що не всі мають можливість\обсяги\бажання наливати весь день безкоштовно. Безкоштовно-безкоштовно, я трошки далі про це розповім.
Найкрутіше і найстильовіше відвідати фестиваль на велосипеді, і дуже багато місцевих так і роблять. Можна скористатися мапою велосипедних маршрутів, яка є на сайті за посиланням вище. Для тих, кому ліньки крутити педалі, можна скристатися автобусами, які цілий день крусують між пивоварнями (не знаю, щоправда, чи вони теж безкоштовні, але цілком можливо), розклад на сайті теж є. Якщо ви оберете автобус, починайте або з Rodenbach, або з Verhaeghe, до них можна дістатися поїздом і пивоварні дуже близько до станцій. Якщо велосипедом, то буде трохи складніше - прокати в Кортріку в неділю не працюють, і єдине місце, де можна напозичити колеса, це туристичне бюро, в якому велосипедів 5 штук, і їх не бронюють, хто перший встав, того і капці (бюро починає працювати з 10ї ранку і до 17ї, тому просто приїдьте під відкриття, і буде вам щастя). Депозит за два велосипеди - 50 євро готівкою, прокат - 25 євро за два на весь день, можна розрахуватися карткою. Гарнющим маленьким Кортріком, а з нього вздовж каналу можна вирушати до першої пивоварні - De Brabandere, до якої 7 км.
На De Brabandere влаштовують відкритий майданик, ставлять шатра, грає жива музика, ллють пиво, відкривають сховок фодерів і водять екскурсії. Нам пощастило натрапити на Альберта де Брабандере, який уже 5й з покоління управитель пивоварні, і поки він не був заяйнятий ніким, влаштував нам значно цікавішу балачку англійською. Найстаріші бочки, куплені ще в 70-х були спочатку під кальвадосом. Більшість фодерів відносно нові, виготовлені Foudrerie Francois від 2007 до 2014 - це ті, що ми побачили дату виробництва. Коли новий фодер приїжджає, його наповнюють водою, витримують місяць, зливають і ще раз наповнюють водою, щоб прибрати зайву танінність (я думала - або кількаразове пропарювання, або заливка чогось міцнішого за воду). Лише потім туди заливають найстарше з наявних пиво, щоб завелася потрібна мікрофлора. Пиво з фодерів куштують раз на місяць, а щоближче до очікуваної дати виходу - на стіні висить акуратний графік - то раз на тиждень. Що цікаво, оті, перші, кальвадосні, не стоять, а лежать... (хоча тру червоні/брунатні фламандці мають саме стояти). Давали скуштувати малюсінький келишок чистого неблендованого пива з фодерів, а далі на барі можна було замовити келих якогось Петруса, або зблендити самостійно, що теж додавало елемент забави. З гордістю розповідають, як любив навідувати їх Майкл Джексон (не той, що з співав, а той, що пив і писав), і наполягав, що вони мають випускати чистий варіант з фодерів, і, врешті-решт, цим варіантом став Petrus Pale. Мій улюблений. До речі, за певний час пивоварня повністю змінила формат, спілкування з покупцем і вигляд - замість традиційного монаха на етикетці тепер кольоровий і модний летеринг. А введення в продаж боксу "змішай собі сам" - теж очевидна спроба наблизитися до молодого споживача, залюбленого в коктейлі, якого потрібно чимось цікавим навернути. Принаймні мені це видається цікавішим за ребрендинг Роденбаха, але я забігаю наперед.
І, власне, пиво. Тут сусло варять, піддають первинному бродінню звичайними дріжджами, а потім заливають в фодери, щоб все завелося. А сусло - світле. Потім його змішають з темним молодим пивом (67%), і буде червоний фламандець.
До Verhaeghe - 10 км. Тут нам трохи менше пощастило, всі гіди були дуже зайняті кількома локальними групами, і нам не вдалося нікого заангажувати для розмов. Але всю пивоварню оповиває аромат тонкий грушевий аромат, типовий для малих концентрацій етилацетату, продукту реакції алкоголю й оцтової кислоти. Тут пиво варять, бродять, лагерять у сталі, а потім витримують у фодерах. Всім (любителям фламандців) відома "Герцогиня" і є сумішшю молодого і витриманого пива. По пивоварні теж можна погуляти, помацати фодери - їх робила інша компанія, не можу розібрати на фото яка. Кожен гість отримував келих будь-якого пива пивоварні на вибір, не лише "Герцогиню", а потім продовжити смакування за власний кошт, включно з пивом, яблуками в клярі і домашніми хотдогами.
До Omer Vander Ghinste - ще 15 км. І, я впевнена, на такі страждання Майкл Джексон заради фламандців не йшов. Не їдьте тою дорогою, що малює гугл, він поведе вас постійно вгору, вгору, а потім через поле давнющою, полірованою тисячами ніг і копит бруківкою. Красиво навколо - дух перехоплює. Але нема чого перехоплювати, бо ви і так ледь дихаєте, бо крутите педалі вгору бруківкою. Фух. До пивоварні ви наближаєтеся, як до воріт раю. І це недалеко від істини. На відміну від решти, в Омера є кулшип. Він на 4му поверсі, а радше на піддашші пивоварні, і звідти у сусла такий краєвид, що я сама б там спонтанно бродила. Це спонтанно заброджене пиво відправлять на 18 місяців у фодери Marchive – Fruhinsholz. Чистим воно зватиметься "Cuvée des Jacobins", а розведене з 65% молодого - VanderGhinste Rood Bruin, і це один з найкращих фламандців, збалансований, не приторно-солодкий, як, скажімо, молода "Герцогиня". Це пиво хочеться пити і пити. І між іншим, келих ви вип'єте на пивоварні, а до того ж вам дадуть квиточок на безкоштовний келих у одному з кафе, які розташовані в радіусі 100 метрів від пивоварні. У сховку фодерів можа подивитися (от тут чомусь погуляти між ними не пускали) на фодери звичайні, з кріком, а також стояли три колби, з молодим пивом і 3 міясців і 6 місячним - помітна зміна кольору і прозорості.
Після двох вандерхісте лишилося лише підняти свою уже пристойно втомлену сідлом дупцю, і крутити уже відпадаючими ногами останні 7 км до Кортріка, здавати велосипеди і йти на вокзал, щоб доїхати до Роденбаха, але остання порція марлезонського балету згодом.
"Аааа, ми проспали зручну пересадку!" - так почався суботній ранок. Ще приблизно місяць тому ми домовилися про цей візит з пивоварнею, яку я випадково знайшла на мапі спільноти Milk the Funk, захопленої змішаним та спонтанним бродінням напоїв. Antidoot ще не продає пиво, лише варить і витримує, подеколи по суботах приймає гостей за попередньою домовленістю, але про братів Тома і Віма Якобсів знають уже майже всі, включно з шведськими дистриб'юторами, яких ми зустріли на місці, і журналом Belgian Beer and Food, в якому ось щойно вийшов матеріал про них. Але я забігаю наперед.
У країнах з розвинутою пивною культурою нині сперечаються, чи не настало перенасичення фестивальними подіями, чи не набридло гікам товпитися, і чи не час робити фестивал з обмеженим доступом, але ретельно відібраним наповненням. Як приклад наводять час розкуповування квитків на фестивалі - наприклад, на GBAF останні роки вони розходяться все повільніше (порівняно з нашими - миттєво, але це інша історія). І справді, що у США, що у Європі майже щовікенда щось відбуваєтся. У пивному лунапарку - Бельгії - за три дні мені вдалося побувати уже на трьох івентах, і вони настільки різні, що спільного у них хіба що пиво. І порвнювати їх сенсу немає, але я все-таки спробую.
Почалася ця історія ще у вересні, коли у Турині мені потрапив у руки випуск Belgian Beer & Food, де я прочитала про Deliria Brewday.
Минулого року на день в Брюссель був отаким, а цього року unexpected journey, про яку пізніше, дозволила зануритися трошки глибше.
Насправді, якщо ви хочете відчути всі принади молодої (це досить смішно в контексті бельгійської історії пива) пивної сцени міста, скажімо, юного покоління, вам доведеться докласти трохи зусиль для планування. Більшість нових пивних проектів відкриті до відвідування один, два, максимум три дні на тиждень, що обумовлене тим, що пивовари не лише варять, продають, розвозять, але й опікуються тими невеликими тап-румами, які у них є, і рук на все категорично не вистачає. Про BBP було у минулому випуску, і це мало не найбільш працьовитий з точки зору відвідин проект - тричі на тиждень.
Почнемо ж. Я знаю, ви все одно підете в Cantillion, тому не полінуйтеся після зазирнути буквально в кількох метрах Brasserie de l'Ermitage (Rue Lambert Crickx 26, ermitagenanobrasserie.be), щоправда, зазирнути можна в п'ятницю з 2 до 10 і суботу з 2 до 8. Зовсім нова пивоварня (відкрилися в жовтні) варить пиво переважно в американському стилі, охмелене, гірке (АРА, ІРА, стаути), але не гребує і класикою (сезони). Зважаючи, що варять вони дуже маленькими порціями, то можуть експериментувати скільки заманеться, але їхній флагманський сорт Lanterna - винесений на логотип - є в постійному доступі. Кілька бочок натякають на те, що невдовзі будуть і витримані речі. Тап-рум в типово-індустріальному стилі, величезні псевдо-вітражні вікна безумовно роблять це місце фантастичним вдень, ввечері тепле лампове світло стишує деяку брутальність меблів, дошок і дсп, але це вочевидячки нікому не заважає. Стіни прикрашають малюнки місцевих вуличних художників. Можна розплатитися карткою і готівкою. Дегустаційний сет з 4 постійних сортів 6 євро, великий келих - 3,5. Пиво напрочуд свіже, чисте і яскраве.
Далі група у̶ ̶с̶м̶у̶г̶а̶с̶т̶и̶х̶ ̶к̶у̶п̶а̶л̶ь̶н̶и̶к̶а̶х̶ пречудового району St.Gilles
Beerstorming (Chaussée d'Alsemberg 75, beerstorming.net) працює з 13 до 18 вівторок-п'ятниця, а в суботу з 14 до 20. Але що означає працює? Це унікальний проект маленького пілотного спрямування. Група людей збирається і бірстормить рецепт - зваримо пиво таке, з такими додатками, такими хмелями і так далі. Власники 100 літрової пивоварні варять, а потім проливають на 6 кранах, заливають у пляшки або гроулери, роблять спільні проекти з місцевими маленькими бізнесами (пиво на заквасці пекарні поруч - бомба), або дають можливість скористатися обладнанням домашнім пивоварам. Фантастичний проект, який втілює для мене ідею локальності, спільного творіння і забави у першу чергу. Я вже мовчу про їхній крутецький мінімалістичний дизайн. Найближчим часом хочу зробити з ними розлогий матеріал.
Буквально в двох кварталах знаходиться Dynamo - Bar de Soif (Chaussée d'Alsemberg 130, dynamobar.be) 18 добірних кранів, обмаль місця, цей заклад мені радили двоє дуже обізнаних людей, і тепер я розумію чому, окрім того, що власник має репутацію дуже тямущого і закоханого у пиво, у нього все дуже файно зі смаком і різноманіттям вибору пива для закладу. Рекомендую.
Легендарний Moeder Lambic Original (Rue de Savoie 68, moederlambic.com) знову ж таки в двох кварталах. Все, що я можу сказати - фантастичний вибір кранів, включно з місцевими легендами, канадськими і швейцарськими гостями, спеціально звареним для заклада пивом... Просто йдіть. Переважно тут п'ють, а не їдять, як і у більшості брюсельських закладів мультитапового виду.
Обіцяє стати цікавим район Laeken. Уже зараз у надзвичайно футуристично-фанерному комплексі GreenBizz розташовано дві пивоварні: No Science й En Stoemelings (раніше мали маленьку штабквартиру біля Міді). Щоправда, у першу можна потрапити лише по п'ятницях з 13 до 17, маю підозру, що з другою буде так само.
Буквально неподалік колишні склади, а нині комплекс Tour & Taxis (http://www.tour-taxis.com), де зараз розташовано ресторани, крамниці, виставкові зали й фестивальні площі, куди, подейкують, невдовзі має перебратися Brasserie de la Senne.
Звісно, це не єдині місця, куди можна податися, наприклад, мені дуже рекомендували GIST, Delices & caprices, але час не гумовий, а печінка тим паче :) До того ж, неймовірна кількість історичних брасері, той же Cantillion знову ж таки, і стратежно розташований прямо навпроти центральної станції BrewDog - але це вже зовсім інша історія...
Насправді, якщо ви хочете відчути всі принади молодої (це досить смішно в контексті бельгійської історії пива) пивної сцени міста, скажімо, юного покоління, вам доведеться докласти трохи зусиль для планування. Більшість нових пивних проектів відкриті до відвідування один, два, максимум три дні на тиждень, що обумовлене тим, що пивовари не лише варять, продають, розвозять, але й опікуються тими невеликими тап-румами, які у них є, і рук на все категорично не вистачає. Про BBP було у минулому випуску, і це мало не найбільш працьовитий з точки зору відвідин проект - тричі на тиждень.
Почнемо ж. Я знаю, ви все одно підете в Cantillion, тому не полінуйтеся після зазирнути буквально в кількох метрах Brasserie de l'Ermitage (Rue Lambert Crickx 26, ermitagenanobrasserie.be), щоправда, зазирнути можна в п'ятницю з 2 до 10 і суботу з 2 до 8. Зовсім нова пивоварня (відкрилися в жовтні) варить пиво переважно в американському стилі, охмелене, гірке (АРА, ІРА, стаути), але не гребує і класикою (сезони). Зважаючи, що варять вони дуже маленькими порціями, то можуть експериментувати скільки заманеться, але їхній флагманський сорт Lanterna - винесений на логотип - є в постійному доступі. Кілька бочок натякають на те, що невдовзі будуть і витримані речі. Тап-рум в типово-індустріальному стилі, величезні псевдо-вітражні вікна безумовно роблять це місце фантастичним вдень, ввечері тепле лампове світло стишує деяку брутальність меблів, дошок і дсп, але це вочевидячки нікому не заважає. Стіни прикрашають малюнки місцевих вуличних художників. Можна розплатитися карткою і готівкою. Дегустаційний сет з 4 постійних сортів 6 євро, великий келих - 3,5. Пиво напрочуд свіже, чисте і яскраве.
Далі група у̶ ̶с̶м̶у̶г̶а̶с̶т̶и̶х̶ ̶к̶у̶п̶а̶л̶ь̶н̶и̶к̶а̶х̶ пречудового району St.Gilles
Beerstorming (Chaussée d'Alsemberg 75, beerstorming.net) працює з 13 до 18 вівторок-п'ятниця, а в суботу з 14 до 20. Але що означає працює? Це унікальний проект маленького пілотного спрямування. Група людей збирається і бірстормить рецепт - зваримо пиво таке, з такими додатками, такими хмелями і так далі. Власники 100 літрової пивоварні варять, а потім проливають на 6 кранах, заливають у пляшки або гроулери, роблять спільні проекти з місцевими маленькими бізнесами (пиво на заквасці пекарні поруч - бомба), або дають можливість скористатися обладнанням домашнім пивоварам. Фантастичний проект, який втілює для мене ідею локальності, спільного творіння і забави у першу чергу. Я вже мовчу про їхній крутецький мінімалістичний дизайн. Найближчим часом хочу зробити з ними розлогий матеріал.
Буквально в двох кварталах знаходиться Dynamo - Bar de Soif (Chaussée d'Alsemberg 130, dynamobar.be) 18 добірних кранів, обмаль місця, цей заклад мені радили двоє дуже обізнаних людей, і тепер я розумію чому, окрім того, що власник має репутацію дуже тямущого і закоханого у пиво, у нього все дуже файно зі смаком і різноманіттям вибору пива для закладу. Рекомендую.
Легендарний Moeder Lambic Original (Rue de Savoie 68, moederlambic.com) знову ж таки в двох кварталах. Все, що я можу сказати - фантастичний вибір кранів, включно з місцевими легендами, канадськими і швейцарськими гостями, спеціально звареним для заклада пивом... Просто йдіть. Переважно тут п'ють, а не їдять, як і у більшості брюсельських закладів мультитапового виду.
Обіцяє стати цікавим район Laeken. Уже зараз у надзвичайно футуристично-фанерному комплексі GreenBizz розташовано дві пивоварні: No Science й En Stoemelings (раніше мали маленьку штабквартиру біля Міді). Щоправда, у першу можна потрапити лише по п'ятницях з 13 до 17, маю підозру, що з другою буде так само.
Буквально неподалік колишні склади, а нині комплекс Tour & Taxis (http://www.tour-taxis.com), де зараз розташовано ресторани, крамниці, виставкові зали й фестивальні площі, куди, подейкують, невдовзі має перебратися Brasserie de la Senne.
Звісно, це не єдині місця, куди можна податися, наприклад, мені дуже рекомендували GIST, Delices & caprices, але час не гумовий, а печінка тим паче :) До того ж, неймовірна кількість історичних брасері, той же Cantillion знову ж таки, і стратежно розташований прямо навпроти центральної станції BrewDog - але це вже зовсім інша історія...