Travel. Run. Eat. Drink beer. Repeat.

Всіх, хто приготувався закидати мене келихами, мовляв, в Італії треба пити вино, прошу зберігати спокій і пити вино :) А я пиво знайду всюди.
Найбільше мене цього разу здивувала повна відсутність контакту. Останні роки я перед подорожами завжди знаходжу місцевих пивоварів, власників пивотек, тощо, і заздалегідь розпитую про заходи, місця, екскурсії, про все, що стосується пива. І зазвичай, завдяки широті душі любителів пива, отримую переліки, координати, контакти, таємні паролі і т.д. Може, допомагає факт, що я дівчинка (гм-гм), може, обіцянки привезти українського пива, але тим не менш. Цього разу я списувалася з трьома броварнями, а у відповідь повний вакуум. Так ми і не потрапили до жодної броварні, фестиваль всеіталійський зачепили лише трохи і випадково. Тим не менш, навіть у Катанії є де присісти і припасти. Послідовність рандомна.

І це не просто рима, це казка, це фантастика, це просто щастя якесь, і, якби там було ще море, це однозначно було б 100% моє улюблене місто Сицилії. Як же нам пощастило, що ми її все відкладали, і потрапили на чудову погоду вже наприкінець всієї нашої подорожі. Але по порядку.

Коли виходить сонце, коли ти відволікаєшся від лобового скла і не бачиш обгону бензовоза через подвійну на підйомі, а дивишся у своє вікно, то інколи забуваєш дихати і виглядаєш гобітів...

Такої прекрасної і водночас розпачливої подорожі у мене не було ніколи. Я навіть не жаліюся на погоду, це буде радше екзистенційний нарис на тему різних підходів до способу життя і культурних типів в цілому.
Скажу відверто, я лінива, не педант, не control-freak, не прискіпливий поборник чистоти. Але все, що вам треба знати про Сицилію - це напис на квиточку в транспорт: "Не забудьте прокомпостувати квиток. Якщо компостер не працює, напишіть вручну дату і час початку подорожі". Все.

 Ніде я не бачила такої кількості сміття. Ніде і ніколи. Я не кажу про вулиці міст, йдеться про те, що на автостраді, де до найближчого населеного пункту кілометрів і кілометрів, узбіччя так рясно всіяні пляшками, папірцями і бозначим, що волосся дибки встає. Грошей на прибирання немає, зате у туристичних інфоцентрах (якщо ви їх знайдете), всі мапи і буклети безкоштовні.

Жоден транспорт, яким ми користувалися не вирушив вчасно. Для кого ці розклади - невідомо. Навіть мапи автобусних маршрутів не існує, вони тильки в інтернеті. Інтернет можна купити. Навіть багато, наприклад, безлімітний. Але маленькими літерами там приписано - що не більше 10 гіг. Але їхній 3ж такий повільний, що ти навіть, якщо захочеш, не використаєш більше. Або 5 гіг на місяць дуже дешево, однак на тиждень лише 2,5, а решту - докупати за дикі гроші.

Коли заклад/крамниця не мають інтернет-сторінки з вказаними годинами роботи, на дверях їх не написано - роби шо хочеш. А інколи години роботи вказані, і приписка "ну приблизно, більш-менш".

Курити в автобусі, і ніхто навіть не кліпне - нормально. Підніматися серпантином угору, обганяючи цистерну на повороті з подвійною суцільною смугою - коли у тебе повний автобус пасажирів? Легко! Та й взагалі є три окремі автобусні станції для кожного перевізника зі своїми розкладами, умовами роботи і тд, від чого голова йде обертом, централізованого немає нічого.

Але навіть коли ти їдеш в цьому навіженому автобусі, а за вікном показують отаке - вибачаєщ усе. І всі дуже хочуть допомогти, але загальної картини це не міняє. І розумієш же ж головою, що ніхто спеціально тобі ніц не псує, це просто інший світ, але так хотілося трошки впорядкованості)