Показ дописів із міткою сир. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою сир. Показати всі дописи
Зараз буде телеграфічно і фотографічно, але кілька тижнів тому, я дізналася, що:
- півтори години від Києва є місця, де мій телефон замовкає і перетворюється на технологічну, але непотрібну цеглинку
- пасти кози - робота не з легких, доведеться літати, не торкаючись землі
- кози полюбляють лазити по вербах, як тигри у джунглях. І об'їдати їх (теж, як тигри, ябки ті жерли кору)
- ферма "Бабині кози" стоїть на березі Молочної ріки. Ну правда, не вірите - подивіться мапу (Галайки)
- Олександр Бабін - геній. Він робить один з найфантастичніших і технологічно вигадливих сирів в Україні (це Рокі, і його можна ще купити завтра на Всі.Свої в Д12)
- не треба завжди їздити по гугл-навігатору
- які ж красиві місця у нас є
- домовитися про екскурсію і собі можна за контактами отут http://babynikozy.com.ua
- як виглядають, власне, сири, можна згадати тут
- півтори години від Києва є місця, де мій телефон замовкає і перетворюється на технологічну, але непотрібну цеглинку
- пасти кози - робота не з легких, доведеться літати, не торкаючись землі
- кози полюбляють лазити по вербах, як тигри у джунглях. І об'їдати їх (теж, як тигри, ябки ті жерли кору)
- ферма "Бабині кози" стоїть на березі Молочної ріки. Ну правда, не вірите - подивіться мапу (Галайки)
- Олександр Бабін - геній. Він робить один з найфантастичніших і технологічно вигадливих сирів в Україні (це Рокі, і його можна ще купити завтра на Всі.Свої в Д12)
- не треба завжди їздити по гугл-навігатору
- які ж красиві місця у нас є
- домовитися про екскурсію і собі можна за контактами отут http://babynikozy.com.ua
- як виглядають, власне, сири, можна згадати тут
Рікота останнім часом мене просто зачарувала, і звісно, погода просто шепоче про морозиво (ну ок, останні два дні вона ридає, чимось незадоволена, але сподіваюся, це тимчасово).
Рецептів морозива з рікотою просто стільки, що очі розбігаються. Але просто заморожена рікота з медом здається надто нудною, морозиво з сирими жовтками - дещо ненадійно-небезпечним, тому перечитавши надцять варіантів, я вирішила зробити щось середнє між морозивом на заварному кремі і найпростішою замороженою рікотою.
Рецептів морозива з рікотою просто стільки, що очі розбігаються. Але просто заморожена рікота з медом здається надто нудною, морозиво з сирими жовтками - дещо ненадійно-небезпечним, тому перечитавши надцять варіантів, я вирішила зробити щось середнє між морозивом на заварному кремі і найпростішою замороженою рікотою.
І це не просто рима, це казка, це фантастика, це просто щастя якесь, і, якби там було ще море, це однозначно було б 100% моє улюблене місто Сицилії. Як же нам пощастило, що ми її все відкладали, і потрапили на чудову погоду вже наприкінець всієї нашої подорожі. Але по порядку.
Сирні перипетії "куди припхнути сир" тривають, але насправді, все дуже просто, тому що на мій скромний погляд, сир прикрасить практично будь-яку страву, головне побільше, побільше, і щоб розтопивися.
Зовсім забула розповісти, яку штуку я утнула минулого року. Думала, куди б його припасувати сир, і виявила, що у холодильнику є все для пречудової салатки, включно зі слабосоленим лососем. І одразу ж спливла така кулька, знаєте, як у мультиках, хмарка з голови героя - стоп, не можна рибу і сир разом. Звісно, це лише підігріло мою цікавість і намір їх поєднати, чи хоча б дізнатися, чому не можна.
Після кількох годин колупаннь у бездонному череві інтернетів, я дійшла висновку, що насправді - це питання смаку, а вищезгаданий забобон проліз в наші краї з Італії, бо всі ознаки вказують, що саме італійці вважають поєднання будь-якого сиру і морепродуктів взагалі кулінарним святотатством. Пояснюється це тим, що насичений смак сирів забиває ніжний і тонкий аромат і смак дарів моря. Кажуть, що жодень італієць ніколи не покладе в одну тарілку сир і рибу.
Але ж погодьтеся, насиченість і смаковий профіль дуже різний у різних представників цих двох широких категорій. І тим паче, розкажіть, що риба непоєднувана із сиром тому, хто вигадав і з задоволенням їсть каліфорнійські (і всі інші варіації з сиром "Філадельфія") роли.
Між іншим, принагдно я дізналася, що є така думка - поєднання шоколаду і червоного сухого вина вгазалі треба заборонити, а за подачу сиру з пліснявою до вина треба відривати руки. От такі категоричні бувають експерти.
Але до салатки.
Елементарно - тоненькі смужечки засоленого в солі, цукрі і розмарині лосося, салатне листя, розібраний на сегменти грейпфрут, дрібка насінин гранату і сир. Заправити все соусом з лимонного соку, оливкової олії і медової гірчиці (альтернативно гірчиця + мед). Сіль, перець до смаку. І вуаля. Насправді, сир не дає такого насиченого смаку, щоб перебивати рибу, і я не можу сказати, що хтось комусь у цій компанії програє.
Власне, причина копирсання і самоосвітних екзерсисів - ось цей товариш, сир Прикарпатський від "Клуба Сиру". Скажу, що я неймовірно зраділа, коли побачила опис "з додаванням овечого молока", але радість моя швидко вщухла після ретельного вивчення складу, бо овечого молока в ньому аж 4%. Звісно, я розумію, що таких збоченців і любителів сиру "щоб більше тхнуло", не так багато серед покупців українських сирів, але це особисті забаганки.
Сам сир досить щільний, з поодинокими маленькими вічками, не такий солодкий, якими зазвичай є мас-сири, щось у його смаку і ароматі натякає на незвичайні доданки, і хай на мій особистий смак цього замало, але треба ж хоч з чогось починати. Зате у салатах він не виглядатиме нудним, це точно. Або навіть на сирній тарілці під пивну посиденьку. І ще одне, здається, раніше у нього була інша обкладинка, і вона була значно кращою, на мою скромну думку.
Але ж погодьтеся, насиченість і смаковий профіль дуже різний у різних представників цих двох широких категорій. І тим паче, розкажіть, що риба непоєднувана із сиром тому, хто вигадав і з задоволенням їсть каліфорнійські (і всі інші варіації з сиром "Філадельфія") роли.
Між іншим, принагдно я дізналася, що є така думка - поєднання шоколаду і червоного сухого вина вгазалі треба заборонити, а за подачу сиру з пліснявою до вина треба відривати руки. От такі категоричні бувають експерти.
Але до салатки.
Елементарно - тоненькі смужечки засоленого в солі, цукрі і розмарині лосося, салатне листя, розібраний на сегменти грейпфрут, дрібка насінин гранату і сир. Заправити все соусом з лимонного соку, оливкової олії і медової гірчиці (альтернативно гірчиця + мед). Сіль, перець до смаку. І вуаля. Насправді, сир не дає такого насиченого смаку, щоб перебивати рибу, і я не можу сказати, що хтось комусь у цій компанії програє.
Власне, причина копирсання і самоосвітних екзерсисів - ось цей товариш, сир Прикарпатський від "Клуба Сиру". Скажу, що я неймовірно зраділа, коли побачила опис "з додаванням овечого молока", але радість моя швидко вщухла після ретельного вивчення складу, бо овечого молока в ньому аж 4%. Звісно, я розумію, що таких збоченців і любителів сиру "щоб більше тхнуло", не так багато серед покупців українських сирів, але це особисті забаганки.
Сам сир досить щільний, з поодинокими маленькими вічками, не такий солодкий, якими зазвичай є мас-сири, щось у його смаку і ароматі натякає на незвичайні доданки, і хай на мій особистий смак цього замало, але треба ж хоч з чогось починати. Зате у салатах він не виглядатиме нудним, це точно. Або навіть на сирній тарілці під пивну посиденьку. І ще одне, здається, раніше у нього була інша обкладинка, і вона була значно кращою, на мою скромну думку.
Ця проста, але така забавна страва не припиняє викликати у мене дитяче щире захоплення щоразу, як я її готую. Може, ви вже про неї і забули, то я нагадаю.
Приводом згадати про неї мені став ше один шматочок від "Клуба Сиру". Добряче посміялася, бо сир "Дитячий", дітей у мене немає, виникає питання, як вживати за призначенням. Шуткую. Але насправді, дитячість все одно вмикнули, тим паче, цей рецепт вам буде весело приготувати з дітьми, їм сподобається дивитися, як ростуть пудинги. Я сама не можу відлізти від печі перші 15 хвилин. До речі, якщо я поборюкаю відео-редактори, то покажу вам, як це виглядає у пришвидшеному темпі.
Приводом згадати про неї мені став ше один шматочок від "Клуба Сиру". Добряче посміялася, бо сир "Дитячий", дітей у мене немає, виникає питання, як вживати за призначенням. Шуткую. Але насправді, дитячість все одно вмикнули, тим паче, цей рецепт вам буде весело приготувати з дітьми, їм сподобається дивитися, як ростуть пудинги. Я сама не можу відлізти від печі перші 15 хвилин. До речі, якщо я поборюкаю відео-редактори, то покажу вам, як це виглядає у пришвидшеному темпі.
Якщо вже говорити про сир, то я просто не уявляю, як так довго примудрилася не знати і не куштувати сири від сироварні "Бабині кози". Це, між іншим, неабияка дірка в знаннях про українські сири і рівні задоволення.
Вирішила, що періодично ділитимусь знахідками чудового, що роблять у нас. Так, це вже не супер нове віяння, але ми ж не про тенденції, а про хороше. І, якось зовсім не дивно, що все це стосується їжі.
Про Plateful я уже захоплено покричала у фб, тепер спокійно і врівноважено ще раз. Журнал дуже і дуже приємний. От саме це слово - "приємний". Бо він тішить і око, і усвідомлення того, що рецепти цілком придатні для використання в наших реаліях, і тим, що це не суто кулінарна періодика, а видання, що торкається красивого, здорового, смачного у різних проявах. Ніколи не бачена мною концепція побудови змісту в рамках 5 прийомів їжі - тобто обов'язково щось про сніданок, полуденок, обід, вечерю і підвечірок. І не лише про їжу, як харч, а й про їжу духовну, тобто "на поговорити". Я не кажу вже про фантастичні фото й ілюстрації. І помітно, дуже помітно, що робили "як для себе". Я страшенно втішена появою. Несамовито рекомендую шукати, читати і підтримувати. 38 грн. за номер
Про Plateful я уже захоплено покричала у фб, тепер спокійно і врівноважено ще раз. Журнал дуже і дуже приємний. От саме це слово - "приємний". Бо він тішить і око, і усвідомлення того, що рецепти цілком придатні для використання в наших реаліях, і тим, що це не суто кулінарна періодика, а видання, що торкається красивого, здорового, смачного у різних проявах. Ніколи не бачена мною концепція побудови змісту в рамках 5 прийомів їжі - тобто обов'язково щось про сніданок, полуденок, обід, вечерю і підвечірок. І не лише про їжу, як харч, а й про їжу духовну, тобто "на поговорити". Я не кажу вже про фантастичні фото й ілюстрації. І помітно, дуже помітно, що робили "як для себе". Я страшенно втішена появою. Несамовито рекомендую шукати, читати і підтримувати. 38 грн. за номер
Такої сірої, сирої, похмурої погоди, як сьогодні, не хочеться нічого робити, лише пите щось гаряче, засунути ноги кудись в тепло і лінитися. Ну або хоча б колупати знімки. А такого ж похмурого, хоча і не дуже холодного дня у вересні ми накрутили 82 км до Алкмара і назад.
Погода в Голландії типово морська - ось хмарищі, а ось їх уже нема, а за 10 хвилин знову накрапає. І головна голландська принада - пласка рівнинність, яка не напружує ноги, коли крутиш педалі, вилазить боком, коли йдеться про вітер. Він розкочується по цій незахищеній пагорбами площині, набирає швидкість і зносить тебе разом з велосипедом. Чесно, я думала на якомусь проміжку полів, що просто не доїду. Отак стану зараз тут і замерзну з голоду, але далі не рушу. Ні, помилилася, доїхала. Але погода викаблучувалася і комизилася не по-дитячому, оце, скажімо, поромна переправа через канал, що з'єднує море і Амстердам.
Добралися до Алкмара, припаркували велики біля млина і пішли гуляти пішки. Скажу чесно, ця поїздка була імпровізованою і без підготовки, тобто, ми знали, що у місті є сирозважувальна палата (http://www.kaasmarkt.nl, але ми бачили аналогічну у Гауді), є музей Бітлз (але ми не фанати), є музей пива (www.biermuseum.nl/en/, але глянувши опис, зрозуміли, що там буде не надто цікаво), тому ми просто гуляли. Так, там влітку (з першої пятниці травня по останню пятницю вересня) проводять сирну виставу для туристів, так там є ще купа цікавого, але ми просто гуляли, милувалися і ловили шматочки неба, якими подеколи дражнила нас погода. Між іншим, вперше в житті встала і пішла з закладу, не дочекавшись обслуговування Чогось ми всілися пообідати на головній площі, прямо під музеєм сиру, нам подали меню і забули про нас. Ми чекали-чекали, подавали знаки знудьгованим офіціантам, але не дочекалися. І чудово, бо одразу ж за тим ми смачно, душевно і дешево поїли у La Place (https://www.laplace.com - найбільша мережа ресторанів у країні, що ще більш дивує, як при таких масштабах вони примудряються бути такими файними, готувати з місцевих продуктів, ітд), де ще й вдалося завдяки дружньому персоналу підзарядити телефон.
А ось тут, за рогом практично, та сама маленька сирна крамниця, діалог з продавцем якої остаточно закріпив настрій всієї поїздки.
- Добридень, а ви картки віза приймаєте?
- Ні, на жаль, лише маестро.
- Ммммм.... (А нам хочеться дуже) А скільки коштує цей десятирічний сир?
- Стільки-то.
- (копирсання в монетках) У нас є 4,90. Відріжете нам шаточок на стільки?
- (зважує вже запакований шматочок) Тут на 6.
- У нас лише 4,90
- Та беріть на здоров'я.
Завіса, сир в наплічнику, сльози замилування на очах. І це навіть не спроба знайти постінйого клієнта, ми настільки очевидні туристи з фотоапаратом, візою і без готівки, що цей дядько не плекає ані щонайменшої надії, що ми придемо ще. Але він продає-дарує нам цей шматочок просто так, з доброї волі/гарного настрою/місяцяутерезах/ваші варіанти. Та з якої б причини він це не зробив, я любитиму його, і його маленьку крамничку, і весь Алкмар довіку.
А це вже інша переправа дорогою додому. Хороший був день.
Погода в Голландії типово морська - ось хмарищі, а ось їх уже нема, а за 10 хвилин знову накрапає. І головна голландська принада - пласка рівнинність, яка не напружує ноги, коли крутиш педалі, вилазить боком, коли йдеться про вітер. Він розкочується по цій незахищеній пагорбами площині, набирає швидкість і зносить тебе разом з велосипедом. Чесно, я думала на якомусь проміжку полів, що просто не доїду. Отак стану зараз тут і замерзну з голоду, але далі не рушу. Ні, помилилася, доїхала. Але погода викаблучувалася і комизилася не по-дитячому, оце, скажімо, поромна переправа через канал, що з'єднує море і Амстердам.
Добралися до Алкмара, припаркували велики біля млина і пішли гуляти пішки. Скажу чесно, ця поїздка була імпровізованою і без підготовки, тобто, ми знали, що у місті є сирозважувальна палата (http://www.kaasmarkt.nl, але ми бачили аналогічну у Гауді), є музей Бітлз (але ми не фанати), є музей пива (www.biermuseum.nl/en/, але глянувши опис, зрозуміли, що там буде не надто цікаво), тому ми просто гуляли. Так, там влітку (з першої пятниці травня по останню пятницю вересня) проводять сирну виставу для туристів, так там є ще купа цікавого, але ми просто гуляли, милувалися і ловили шматочки неба, якими подеколи дражнила нас погода. Між іншим, вперше в житті встала і пішла з закладу, не дочекавшись обслуговування Чогось ми всілися пообідати на головній площі, прямо під музеєм сиру, нам подали меню і забули про нас. Ми чекали-чекали, подавали знаки знудьгованим офіціантам, але не дочекалися. І чудово, бо одразу ж за тим ми смачно, душевно і дешево поїли у La Place (https://www.laplace.com - найбільша мережа ресторанів у країні, що ще більш дивує, як при таких масштабах вони примудряються бути такими файними, готувати з місцевих продуктів, ітд), де ще й вдалося завдяки дружньому персоналу підзарядити телефон.
А ось тут, за рогом практично, та сама маленька сирна крамниця, діалог з продавцем якої остаточно закріпив настрій всієї поїздки.
- Добридень, а ви картки віза приймаєте?
- Ні, на жаль, лише маестро.
- Ммммм.... (А нам хочеться дуже) А скільки коштує цей десятирічний сир?
- Стільки-то.
- (копирсання в монетках) У нас є 4,90. Відріжете нам шаточок на стільки?
- (зважує вже запакований шматочок) Тут на 6.
- У нас лише 4,90
- Та беріть на здоров'я.
Завіса, сир в наплічнику, сльози замилування на очах. І це навіть не спроба знайти постінйого клієнта, ми настільки очевидні туристи з фотоапаратом, візою і без готівки, що цей дядько не плекає ані щонайменшої надії, що ми придемо ще. Але він продає-дарує нам цей шматочок просто так, з доброї волі/гарного настрою/місяцяутерезах/ваші варіанти. Та з якої б причини він це не зробив, я любитиму його, і його маленьку крамничку, і весь Алкмар довіку.
А це вже інша переправа дорогою додому. Хороший був день.
Якщо ви будете в Гарлемі чи Амстердамі, чи десь поруч, от вам варіант денної велоподорожі, яка мене особисто, дуже і дуже потішила - 60 км навколо квітів, сиру і пива.
Пересуватися Голландією на величку можна у два способи – короткими і ефективними, чи довшими і мальовничими. Короткі вам промалює гугл, а довші – це система перетинів, knooppunt, маршрут можна розробити собі тут. Кожне перехрестя велодоріжок понумероване, тому наш маршрут Гарлем-Альсмер виглядав ось так - 74-53-54-55-58-63-94-91-96. Ці перетини собі можна просто записати і орієнтуватися на них. Крім того, є ще помаркована система загальнонаціональних рекреаційних маршрутів.
Радощі почалися з того, що сама дорога до Альсмера була фантастично, невимовно, захопливо і мововідбирально красива. Ранковий туман, безкраї полі, промені сонця крізь листя, сонні вівці, бадьорі велосипедисти. Якби я зупинялася пофотографувати все, ми не доїхали б ніколи.
Нарешті добираємося до Flora Holland, яка злилася з квітковими аукціонами 2008 року, тому і на логотип, сайт, і назву краще орієнтуватися їхню. Aalsmeer Flower Auction (Bloemenveiling Aalsmeer) – це найбільший квітковий аукціон світу з середнім денним оборотом в 20 млн штук. Переважна більшість квітів планети продається саме тут. Крім того, будівля, в якій це все відбувається, є найбільшою будівлею у світі (у проекційній категорії, з площею 990 тисяч метрів квадратних). Система продажів не змінюється уже сто років, тобто, алгоритми і категорії лишаються, змінюється лише екран – з стіни з віконцями для цифр на повністю цифровий. Самі торги цікаві, але те, як квіти фасують по замовленням і відправляють у логістичні цехи – це просто фантастика, велетенський вулик, злагоджений і стрімкий, словами дуже важко передати. Але будьте готові до того, що доведеться прокинутися рано, бо допуск відвідувачів починається з 7 ранку і закінчується в 11, але ми приїхали перший раз у 10, і застали лише останні етажерки з квітами. Нам порадили приїхати з цими ж квитками наступного дня, у четвер. По четвергах години відвідування з 7 до 9, і торги закінчилися о 8 з чимось. Квіти розлітаються, як гарячі пиріжки :) Вся інформація про години роботи і ціни тут.
Працівники літають, як на бджоли, на маленьких помаранчевих всюдиходиках.
Аукціонні зразки демонструються в режимі реального часу.
Хтось закупився гарбузиками до Геловіну, а на розміри будівлі натякає внутрішня велопарковка і ооон той товариш на величку.
Чого тут тільки немає, і традиційні троянди, і нетрадиційні кислотно-зелені, і ось така загадкова капуста. Он на тлі проносяться стрімко соняхи. Етажерки з квітами виїжджають зі складів, по системі колій роз'їжджаються по потрібних хабах, звідки їх на всюдиходах розбирають працівники і тягнуть уже сформовані замовлення у логістичні відсіки.
Це досить специфічна розвага, не можу порадити її всім, але мені було страшенно цікаво.
Для розширення програми можна об’їхати навколо озера, на березі якого примостився Альсмер, кажуть, дуже гарно там, але ми поїхали далі, шукати сир.
Пересуватися Голландією на величку можна у два способи – короткими і ефективними, чи довшими і мальовничими. Короткі вам промалює гугл, а довші – це система перетинів, knooppunt, маршрут можна розробити собі тут. Кожне перехрестя велодоріжок понумероване, тому наш маршрут Гарлем-Альсмер виглядав ось так - 74-53-54-55-58-63-94-91-96. Ці перетини собі можна просто записати і орієнтуватися на них. Крім того, є ще помаркована система загальнонаціональних рекреаційних маршрутів.
Радощі почалися з того, що сама дорога до Альсмера була фантастично, невимовно, захопливо і мововідбирально красива. Ранковий туман, безкраї полі, промені сонця крізь листя, сонні вівці, бадьорі велосипедисти. Якби я зупинялася пофотографувати все, ми не доїхали б ніколи.
Нарешті добираємося до Flora Holland, яка злилася з квітковими аукціонами 2008 року, тому і на логотип, сайт, і назву краще орієнтуватися їхню. Aalsmeer Flower Auction (Bloemenveiling Aalsmeer) – це найбільший квітковий аукціон світу з середнім денним оборотом в 20 млн штук. Переважна більшість квітів планети продається саме тут. Крім того, будівля, в якій це все відбувається, є найбільшою будівлею у світі (у проекційній категорії, з площею 990 тисяч метрів квадратних). Система продажів не змінюється уже сто років, тобто, алгоритми і категорії лишаються, змінюється лише екран – з стіни з віконцями для цифр на повністю цифровий. Самі торги цікаві, але те, як квіти фасують по замовленням і відправляють у логістичні цехи – це просто фантастика, велетенський вулик, злагоджений і стрімкий, словами дуже важко передати. Але будьте готові до того, що доведеться прокинутися рано, бо допуск відвідувачів починається з 7 ранку і закінчується в 11, але ми приїхали перший раз у 10, і застали лише останні етажерки з квітами. Нам порадили приїхати з цими ж квитками наступного дня, у четвер. По четвергах години відвідування з 7 до 9, і торги закінчилися о 8 з чимось. Квіти розлітаються, як гарячі пиріжки :) Вся інформація про години роботи і ціни тут.
Працівники літають, як на бджоли, на маленьких помаранчевих всюдиходиках.
Аукціонні зразки демонструються в режимі реального часу.
Хтось закупився гарбузиками до Геловіну, а на розміри будівлі натякає внутрішня велопарковка і ооон той товариш на величку.
Чого тут тільки немає, і традиційні троянди, і нетрадиційні кислотно-зелені, і ось така загадкова капуста. Он на тлі проносяться стрімко соняхи. Етажерки з квітами виїжджають зі складів, по системі колій роз'їжджаються по потрібних хабах, звідки їх на всюдиходах розбирають працівники і тягнуть уже сформовані замовлення у логістичні відсіки.
Це досить специфічна розвага, не можу порадити її всім, але мені було страшенно цікаво.Для розширення програми можна об’їхати навколо озера, на березі якого примостився Альсмер, кажуть, дуже гарно там, але ми поїхали далі, шукати сир.
Ферма Clara Maria дуже зручно і близенько розташована від Альсмера, і згадка про неї вчасно знайшлася нам буквально напередодні поїздки на аукціон. Хазяї роблять не лише сир, а й клоги – традційні голландські дерев’яні капці. На все це можна не лише подивитися, а й взяти участь, щоправда, за попереднім записом. Ми ж просто приїхали скуштувати сир. Але «просто скуштувати» не обмежилося. Власники ферми і помічники прекрасно говорять англійською і влаштували нам прегарну годинку – зігріли кавою, бо день був прохолодний, поговорили про сир, свій і взагалі, нагодували ним в рамках дегустації. Ми нарешті відкрили таємницю, чому при такій кількості овець на полях, ніде немає овечого сиру. А річ у тім, що це все – м’ясні породи, які практично не дають молока. Сир Clara Maria – повністю з коров’ячого молока, напівтвердий, коли молодий, а з віком стає крихким, як пармезан. Є чистий сир, а є з найрізноманітнішими додатками, різного ступеню витримки – з травами, перцем, імбиром, горіхами, часником, кропивою (!), гірчицею, віскі – і бозна знає ще з чим. Деяким головкам – 20 років. Я думаю, на кожен смак знайдеться шматочок. Що особливо зручно – розрахуватися можна карткою і сир продають не лише цілими головками, але й нарізають. Якщо чемненько поводитися, дадуть нарізати особисто. І ще у них є кіт. Їдьте до них, у них чудово. А якщо потрапите в сезон – обов’язково записуйтеся на спільне сироваріння.
З уважченим сиром наплічником ми покатили далі в бік броварні De 7 Deugden. 7 Deugden – це сім чеснот, на противагу 7 гріхам. Вони не просто варять пиво під цим брендом, але є і контрактною броварнею, де варять інші броварі (це на сайті не нанонсується, але ми куштували таке пиво). Це ідеальний, на мій погляд, малий бізнес: гарненький будиночок житловий, а поруч ще одна будівля – броварня, склад, дегустаційна зала. Дуже гарне місце, де можна випити свіжого пива на вулиці, особливо, коли ноги трохи потомлені, сонце нарешті вийшло, і життя прекрасне. Запасіться готівкою, карткою розплатитися не вийде.
