Показ дописів із міткою досвід. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою досвід. Показати всі дописи
Все почалося, звісно, з чергової ситуації "люди бідкаються, влада розводить руками". Хтось знову поскаржився на якість пива у закладі N, почалася суперечка хто ж винен, і вкотре став очевидний факт, що інколи через плачевний стан знань про принципи роботи з пивом, страждає не лише репутація пивоварень чи закладів, а вся галузь, включно зі споживачами. Але замість щось робити, починаються взаємні звинувачення - нам не кажуть нічого пивоварні - почитати нема де - всім байдуже - ніхто не вчить, і так далі. В основному все зводиться до того, що почитати про пиво доступною мовою нема де або нема коли, якщо це розлогі енциклопедії.
Я написала в американську Асоціацію пивоварів (ВА) з питанням, чи дозволять вони мені перекласти їхній безкоштовний довідник, написаний саме для закладів (Draft beer quality manual), але мені ввічливо відмовили з аргументацією, що там все одно метрики свої і половина типів з'єднань інша, і так далі, мовляв, можете послуговуватися прочитаним, але напишіть своє.
Потім мене запросили почитати лекцію про пиво для барменів. Попри те, що лекція, зрештою, не відбулася, певний матеріал було зібрано, опитування проведено, больові точки і мозолі визначено, а короткий гід по стилях і міфологію я вже колись писала.
Ну що ж, challenge accepted.
Заручившись згодою Юри Заграновського (автора проекту Astro Beer Duck) зверстати цей буклет, я всілася укладати текст в якусь форму. Дуже швидко виявилося, що головною проблемою буде обмежувати потік свідомості і не перетворити це на ще один талмуд на 300 сторінок. Тому причісування і ущільнення інформації проходили паралельно з демонстрацією прототипа кільком знайомим пивоварам із питаннями "що б ви хотіли додати ще, які моменти роботи з закладами чи, може споживачами", і за кілька чудових коментарів я їм вдячна. Це у жодному разі не вичерпний мануал, його можна було б розширити щонайменше розділом про налаштування систем наливу, якщо якось не так ллється пиво, додати поєднання пива і їжі (і страшне знання, за яке мене будуть ладні поубивати сомельє, що насправді можна практично що завгодно поєднувати, немає якихось табу, є просто кілька принципів), збільшити стильовий довідник, але все це знову уперлося б в обсяг.
Те, що це буде безкоштовна інформація і некомерційний проект, було очевидно з самого початку. Я не хочу, щоб вартість інформації була виправданням чийогось незнання. Ну і в умовах нинішніх, коли галузь гостинності ледь дихає, мене б замучило сумління брати за це гроші. Подякувати за роботу можна, але це уже винятково з власного бажання. Книжечка доступна за посиланням bit.ly/3apoiiT
Я дуже хочу, щоб це почитали бармени, офіціанти, власники крамниць, пивовари, пиволюби, всі, хто так чи інакше не байдужий до пива. Щобільше ми знаємо, то краще. А ще - щоби ми навчилися радити і приймати поради спокійно. Щоби не соромилися сказати бармену, який наливає пиво носиком в піну, що це не дуже хороша практика - і при цьому не робити це з виглядом усезнайка, і не закочувалися очі "теж мені розумник знайшовся". Якихось речей можна просто не знати, і це не соромно. Тому давайте ділитися інформацією, яка зрештою, слугуватиме лише одній і спільній меті: більше хорошого якісного пива. І всі щасливі. Ну я, принаймні, точно почуватимуся так.
Дякую дуже всім, хто долучився до проекту, вклав свій час і зусилля, і дякую всім, хто підхопить його і понесе далі в люди. Користуйтеся на здоров'я.
В планах знайти друкарню, яка зможе зробити нам красиво і надрукувати книжечку по собівартості. Про цей етап буде оголошено додатково.
Вчора прийшов офіційний сертифікат, нашивка і значок. І нарешті я маю якесь фізичне підтвердження цього факту, що я - Certified Cicerone® (саме так просять писати представники системи сертифікації, а взагалі там простирадло на кілька сторінок, як і де і коли можна цей статус використовувати, як поводитися, і головне - як не поводитися).
Цей матеріал був написаний спеціально для BeerBox майже рік тому, а я все чекала на публікацію, а потім забула поділитися. Виправитися треба.
Попередження: буде багато незрозумілих кавових слів.
Але нічого, про пиво теж колись було багато незрозумілого.
Це фото - з Токіо Дайджінгу, синтоїського храму, де прихожани (якщо їх так можна назвати), моляться за успіх у романтичних стосунках. Дощова субота, а всередині триває традиційна шлюбна церемонія (випадково потрапити на таке - безцінно). Чому саме це фото? Бо Японія - це любоу. З першого погляду. Навіть поза купу розтрощених уявлень.
Почалася ця історія ще у вересні, коли у Турині мені потрапив у руки випуск Belgian Beer & Food, де я прочитала про Deliria Brewday.
Бідний мій, занедбаний бложик уже мав би самовидалитися, ображений на відсутність уваги. Ще купа фоточок з Кіпру, вихваляння двома біговими медальками, сила-силенна цікавих розповідей про роботу і проекти, але час, де взяти ще годин 8 на добу - питання і досі лишається невирішеним.
Останнім часом різні люди все частіше питаюсь, де читати, що читати, звідки брати інфо про пиво.
Корисні джерела було б свинством приховувати, тому не робитиму цього:)
Скажу одразу - я книжковий фанат. Якби могла, скупила б усе, що є. Але існують певні просторово-фінансові обмеження, і добре, а то уже б пройти не було де. Колись я намагалася возити книжки з подорожей, але вони досить важкі і недешеві, тому останнім часом купую ретельно відібрані (на щастя, є гуглбукс та й амазон дозволяє книжки погортати і зрозуміти, що до чого) б/в книжки. Якщо нова книжка коштує 25 доларів, то вживаних можна купити 4-5 на ці ж гроші і часто в ідеальному стані. Єдине з урахуванням вартості перетинання океану, краще користуватися сервісами консолідованої доставки (де можна місяць на свою абонентську скриньку збирати книжки, а потім відправити їх одним махом), або користуватися добрістю друзів, які погоджуються привезти шось з подорожей.
Якщо вам потрібна одна книжка - я всіма руками і ногами радитиму Randy Mosher "Tasting beer", бо серед усього читаного і перечитаного, це найкраща збірка знань для початківців і не дуже, якісно зібрана, притомно викладена, чудово систематизована.
Якщо вам потрібна одна книжка - я всіма руками і ногами радитиму Randy Mosher "Tasting beer", бо серед усього читаного і перечитаного, це найкраща збірка знань для початківців і не дуже, якісно зібрана, притомно викладена, чудово систематизована.
Але інфоджереда далеко не обмежуються книжками. Є онлайн журнали в яких часто-густо трапляються страшенно цікаві і корисні речі, є дуже цікаві блоги, моя топ-5 це наступне:
https://www.craftbeer.com
http://draftmag.com
http://goodbeerhunting.com
http://www.belgiansmaak.com - бо це Бельгія, цікава жива мова і фантастичні подкасти
http://thebeeroness.com - бо це про готувати
Абсолютно фантастичний, але на диво малознаний ресурс https://issuu.com - непахане поле самвидаву. Оскільки самвидав, тим паче електронний, справа ентузіастська, неоплачувана читачами і дуже часовитратна, у журналах багато реклами, що не применшує кількості часом неймовірних цікавинок. Ось вам збірочка, читати не перечитати
https://issuu.com/thegrowler
https://issuu.com/CraftPittsburgh
https://issuu.com/dontlookdownmedia
https://issuu.com/fermentmag
https://issuu.com/tncraftbeermagazine
https://issuu.com/craftbeerrising
https://issuu.com/virginiacraftbeer
https://issuu.com/beer_and_brewer
https://issuu.com/meatpacking
https://issuu.com/phillybeerscene
Можна зареєструватися на ішью і підписатися на всіх цих видавців і потроху читати.
А що читаєте про пиво ви?
Такої прекрасної і водночас розпачливої подорожі у мене не було ніколи.
Я навіть не жаліюся на погоду, це буде радше екзистенційний нарис на тему різних підходів до способу життя і культурних типів в цілому.
Скажу відверто, я лінива, не педант, не control-freak, не прискіпливий поборник чистоти. Але все, що вам треба знати про Сицилію - це напис на квиточку в транспорт: "Не забудьте прокомпостувати квиток. Якщо компостер не працює, напишіть вручну дату і час початку подорожі". Все.
Ніде я не бачила такої кількості сміття. Ніде і ніколи. Я не кажу про вулиці міст, йдеться про те, що на автостраді, де до найближчого населеного пункту кілометрів і кілометрів, узбіччя так рясно всіяні пляшками, папірцями і бозначим, що волосся дибки встає. Грошей на прибирання немає, зате у туристичних інфоцентрах (якщо ви їх знайдете), всі мапи і буклети безкоштовні.
Жоден транспорт, яким ми користувалися не вирушив вчасно. Для кого ці розклади - невідомо. Навіть мапи автобусних маршрутів не існує, вони тильки в інтернеті. Інтернет можна купити. Навіть багато, наприклад, безлімітний. Але маленькими літерами там приписано - що не більше 10 гіг. Але їхній 3ж такий повільний, що ти навіть, якщо захочеш, не використаєш більше. Або 5 гіг на місяць дуже дешево, однак на тиждень лише 2,5, а решту - докупати за дикі гроші.
Коли заклад/крамниця не мають інтернет-сторінки з вказаними годинами роботи, на дверях їх не написано - роби шо хочеш. А інколи години роботи вказані, і приписка "ну приблизно, більш-менш".
Курити в автобусі, і ніхто навіть не кліпне - нормально. Підніматися серпантином угору, обганяючи цистерну на повороті з подвійною суцільною смугою - коли у тебе повний автобус пасажирів? Легко! Та й взагалі є три окремі автобусні станції для кожного перевізника зі своїми розкладами, умовами роботи і тд, від чого голова йде обертом, централізованого немає нічого.
Але навіть коли ти їдеш в цьому навіженому автобусі, а за вікном показують отаке - вибачаєщ усе. І всі дуже хочуть допомогти, але загальної картини це не міняє. І розумієш же ж головою, що ніхто спеціально тобі ніц не псує, це просто інший світ, але так хотілося трошки впорядкованості)
Скажу відверто, я лінива, не педант, не control-freak, не прискіпливий поборник чистоти. Але все, що вам треба знати про Сицилію - це напис на квиточку в транспорт: "Не забудьте прокомпостувати квиток. Якщо компостер не працює, напишіть вручну дату і час початку подорожі". Все.
Ніде я не бачила такої кількості сміття. Ніде і ніколи. Я не кажу про вулиці міст, йдеться про те, що на автостраді, де до найближчого населеного пункту кілометрів і кілометрів, узбіччя так рясно всіяні пляшками, папірцями і бозначим, що волосся дибки встає. Грошей на прибирання немає, зате у туристичних інфоцентрах (якщо ви їх знайдете), всі мапи і буклети безкоштовні.
Жоден транспорт, яким ми користувалися не вирушив вчасно. Для кого ці розклади - невідомо. Навіть мапи автобусних маршрутів не існує, вони тильки в інтернеті. Інтернет можна купити. Навіть багато, наприклад, безлімітний. Але маленькими літерами там приписано - що не більше 10 гіг. Але їхній 3ж такий повільний, що ти навіть, якщо захочеш, не використаєш більше. Або 5 гіг на місяць дуже дешево, однак на тиждень лише 2,5, а решту - докупати за дикі гроші.
Коли заклад/крамниця не мають інтернет-сторінки з вказаними годинами роботи, на дверях їх не написано - роби шо хочеш. А інколи години роботи вказані, і приписка "ну приблизно, більш-менш".
Курити в автобусі, і ніхто навіть не кліпне - нормально. Підніматися серпантином угору, обганяючи цистерну на повороті з подвійною суцільною смугою - коли у тебе повний автобус пасажирів? Легко! Та й взагалі є три окремі автобусні станції для кожного перевізника зі своїми розкладами, умовами роботи і тд, від чого голова йде обертом, централізованого немає нічого.
Але навіть коли ти їдеш в цьому навіженому автобусі, а за вікном показують отаке - вибачаєщ усе. І всі дуже хочуть допомогти, але загальної картини це не міняє. І розумієш же ж головою, що ніхто спеціально тобі ніц не псує, це просто інший світ, але так хотілося трошки впорядкованості)