Показ дописів із міткою Швеція. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Швеція. Показати всі дописи
Як відвідуівач, я уже була на пивних фестивалях здорової людини, і Brewskival не став в цьому сенсі для мене відкриттям. Але зсередини... Хоча, про все по черзі.
Ну а це для зацікавлених - де пивоману притулитися у Стокгольмі :)
Взагалі, скажу одразу, що найвигідніше притулятися у мережі крамниць Systembolaget, ціни і там не дуже гуманні, але принаймні не такі, як у закладах. Зважайте, що по буднях болагети працюють з 10 до 19, в суботу з 10 до 15, а в неділю вихідні, тому у п'ятницю ввечері там черги, серйозні чергі (мабуть, єдині, які я взагалі бачила у Швеції).
Про заклади. Повсюдний принцип - у центрі дорожче, чимдалі від туристичних розваг, тим доступніше - тут не працює. Ціни практично всюди більш-менш однакові, різниться лише асортимент, залежно від спрямованості закладу.
BrewDogPub - галасливе, забите молоддю місце, душевні балакучі бармени - судячи з акценту - імпортовані з Шотландії, і так, на передньому плані праворуч кілт, тому і відвідувачі частково також. Порівняно з іншими закладами досить доступна їжа пивного спрямування: бургери, сендвічі, дрібні закуски. Позиції фірмові і гостьове пиво, сет брати не дешевше, але, принаймні, є можливість за ціною 2 келихів скуштувати 4 види пива. Середня вартість 0,3л -75 крон.
Monks Café (Wallingatan 38) - бар, ресторан, броварня і освітній центр (дегустації, курси, тощо). Дуже велика кількість найрізноманітнішого пива, тут я вперше дізналася про пивні бленди, це фішка Монкс, вони регулярно випускають пивні суміші - змішують різне пиво і витримують його в діжках перед розливанням у пляшки. Результати дуже частно неочікувані і різної якості (але їх можна купити не лише безпосередньо на місці, але й у найближчому systembolaget-i). Цінник дуже широкий, наприклад, пляшка вествлетерена - 240 крон, регулярні акційні сорти пива - 50 крон за келих - теж присутні.
Бармени, як на сомельє, поважні і серйозні, так само як і переважна частина публіки - Монкс взагалі більше схоже на хай-енд ресторан, ніж на паб.
Mikkeller Bar Stockholm (Döbelnsgatan 25) взагалі не схожий на пивний бар, все біле, панелі з дерева різних кольорів, гармонійно поєднуваних один з одним, скандинавський мінімалізм у всій його красі, окрема зала де стільці переходять хвилями у стіни, скло, дзеркала. Було практично порожньо, хоча бармен казав, що причина - понеділок і післявиборний день, кілька відвідувачів, окрім американської туристки, справляли враження успішних бізнесменів, якось так. Келихи по 0,25, що теж дає можливість скуштувати більше. Середня вартість - 40 крон. В наявності 20 кранів, щедро наливають куштувати, радять що вибрати по названому стилю і т.д. Досить новий заклад, лише півроку у вересні.
Akkurat (Hornsgatan 18,) - заклад-легенда, який дехто називає одним із 5 найкращих пивних закладів світу. Старий, абсолютно жахливий зовні, Аккурат всередині виглядає як типовий паб - темне дерево, пиво-тематичний декор, і дуже, дуже ретельний підбір пива. Але основна фішка - льох, де живе витримане, раритетне, унікальне і страшенно дороге пиво. Щоб ви розуміли, на фото меню, і менше половини - це основне меню, решта - позиції "льох". Але і основні позиції теж викликають повагу, наприклад, тут завжди є розливний Cantillon, і мушу визнати, це був один з найкращих гьозів, які я куштувала. До пива більшість замовляє велику каструлю мідій під різними соусами, здається, трилітрова каструля коштує 240 крон. Місце знайти майже нереально, будьте готові проситися до когось за стіл. Багато туристів, але найбільший мій frustration вечора - хіпстер, який напросився з дівчинкою до нас за стіл, і пив кокаколу, а дівчинка пила якийсь шведський маспивас. Навіщо йти і займати місця у настільки тематичному місці, якщо тебе тематика абсолю.нто не цікавить, а хтось, хто йшов спеціально сюди, не сяде (так, там таких було багато). Почувалася пиво-наці, чесне слово :)
Взагалі, скажу одразу, що найвигідніше притулятися у мережі крамниць Systembolaget, ціни і там не дуже гуманні, але принаймні не такі, як у закладах. Зважайте, що по буднях болагети працюють з 10 до 19, в суботу з 10 до 15, а в неділю вихідні, тому у п'ятницю ввечері там черги, серйозні чергі (мабуть, єдині, які я взагалі бачила у Швеції).
Про заклади. Повсюдний принцип - у центрі дорожче, чимдалі від туристичних розваг, тим доступніше - тут не працює. Ціни практично всюди більш-менш однакові, різниться лише асортимент, залежно від спрямованості закладу.
BrewDogPub - галасливе, забите молоддю місце, душевні балакучі бармени - судячи з акценту - імпортовані з Шотландії, і так, на передньому плані праворуч кілт, тому і відвідувачі частково також. Порівняно з іншими закладами досить доступна їжа пивного спрямування: бургери, сендвічі, дрібні закуски. Позиції фірмові і гостьове пиво, сет брати не дешевше, але, принаймні, є можливість за ціною 2 келихів скуштувати 4 види пива. Середня вартість 0,3л -75 крон.
Monks Café (Wallingatan 38) - бар, ресторан, броварня і освітній центр (дегустації, курси, тощо). Дуже велика кількість найрізноманітнішого пива, тут я вперше дізналася про пивні бленди, це фішка Монкс, вони регулярно випускають пивні суміші - змішують різне пиво і витримують його в діжках перед розливанням у пляшки. Результати дуже частно неочікувані і різної якості (але їх можна купити не лише безпосередньо на місці, але й у найближчому systembolaget-i). Цінник дуже широкий, наприклад, пляшка вествлетерена - 240 крон, регулярні акційні сорти пива - 50 крон за келих - теж присутні.
Бармени, як на сомельє, поважні і серйозні, так само як і переважна частина публіки - Монкс взагалі більше схоже на хай-енд ресторан, ніж на паб.
Mikkeller Bar Stockholm (Döbelnsgatan 25) взагалі не схожий на пивний бар, все біле, панелі з дерева різних кольорів, гармонійно поєднуваних один з одним, скандинавський мінімалізм у всій його красі, окрема зала де стільці переходять хвилями у стіни, скло, дзеркала. Було практично порожньо, хоча бармен казав, що причина - понеділок і післявиборний день, кілька відвідувачів, окрім американської туристки, справляли враження успішних бізнесменів, якось так. Келихи по 0,25, що теж дає можливість скуштувати більше. Середня вартість - 40 крон. В наявності 20 кранів, щедро наливають куштувати, радять що вибрати по названому стилю і т.д. Досить новий заклад, лише півроку у вересні.
Akkurat (Hornsgatan 18,) - заклад-легенда, який дехто називає одним із 5 найкращих пивних закладів світу. Старий, абсолютно жахливий зовні, Аккурат всередині виглядає як типовий паб - темне дерево, пиво-тематичний декор, і дуже, дуже ретельний підбір пива. Але основна фішка - льох, де живе витримане, раритетне, унікальне і страшенно дороге пиво. Щоб ви розуміли, на фото меню, і менше половини - це основне меню, решта - позиції "льох". Але і основні позиції теж викликають повагу, наприклад, тут завжди є розливний Cantillon, і мушу визнати, це був один з найкращих гьозів, які я куштувала. До пива більшість замовляє велику каструлю мідій під різними соусами, здається, трилітрова каструля коштує 240 крон. Місце знайти майже нереально, будьте готові проситися до когось за стіл. Багато туристів, але найбільший мій frustration вечора - хіпстер, який напросився з дівчинкою до нас за стіл, і пив кокаколу, а дівчинка пила якийсь шведський маспивас. Навіщо йти і займати місця у настільки тематичному місці, якщо тебе тематика абсолю.нто не цікавить, а хтось, хто йшов спеціально сюди, не сяде (так, там таких було багато). Почувалася пиво-наці, чесне слово :)
Треба було почати робити щорічний тревел-бук, щоб виявити, що є ще нерозказані історії з найдовшої і найкращої відпустки в житті.
Я зовсім забула, що недорозповіла вам про пригоди маленького міського стокгольмського величка. На третій день мій коник (який там потрапив під руку) мене ненавидів, бо я заперла його у ліс. Ну як, ліс, не те щоб дуже і зовсім ліс, але не міські асфальтовані доріжки точно. Щоправда, цього шматочка було зовсім трошки, бо дороги у Швеції практично всюди і-де-аль-ні. Ну, на фото помітно. Але коли ти пхекаєш, пітнієш і преш вгору на величку з трьома передачами, а повз тебе - вжуууу - пролітає шосейник, одночасно в голові борюкаються дві думки "ой, злякалась, як же ж швидко" і "от дурепа, понесло тебе". Тим не менш, краєвиди компенсують усе. Бутерброд зжувала на березі гарнесенького відпочинкового місця Хеласгарден, а потім таки в ліс. Менше слів, більше картинок, 26 км.
Минулої подорожі до Стокгольма ми вже були на архіпелазі, там, куди найпростіше дістатися - у Ваксхольмі. Цього разу ми теж не могли оминути цю окрасу, що є буквально у кількох країн світу, і знов рушили на архіпелаг.
Сьогодні ми з величком збиралися покрутити по Дротнінгхольму, але виявилося, що ні навколо палацу, ні взагалі по парку на велосипедах пересуватися заборонено О_О от і маєш. Хіба що попили кави з видом на палац і погагакали з гусочками. Їх там якісь незліченні кількості.
Я так і не зрозуміла, чому не можна в гості до королів на колесах, але ми з величком все одно зробили коло шведською country-side. І, якщо чесно, це виявилося цікавіше за палацові сади.
Головне, замінити величок на останній станції в Броммі, щоб вистачило часу покружляти. Сонце крізь мереживо проріджених осінню гілок, запах вологого каштанового листя, свіже (аж навіть трошки пару з рота видно) повітря, і чомусь такий щирий непояснюваний захват, що аж серце вистрибує з грудей і хочеться плакати.
Головне, замінити величок на останній станції в Броммі, щоб вистачило часу покружляти. Сонце крізь мереживо проріджених осінню гілок, запах вологого каштанового листя, свіже (аж навіть трошки пару з рота видно) повітря, і чомусь такий щирий непояснюваний захват, що аж серце вистрибує з грудей і хочеться плакати.
Стокгольмці, нарівні з голландцями, можуть бути неокентаврами нашого часу. Зростися з велосипедами - взагалі з них не злазити, бо для цього у Стокгольмі є всі умови - інфраструктура, велодоріжки з ідеальним покриттям всюди, а де нема доріжок - водії пропускають безумовно. Єдине, що обережно на перетинах з пішохідними доріжками, здається, тут вело- і пішо так і не поділили першість і важливість, тому кожен вважає, що пропустити повинні його.
Але крім цього у Стокгольмі є система промоції зеленого руху і Citybikes (http://www.citybikes.se). Я знаю, що подібні системи є у багатьох місцях світу, але спробувати її довелося лише тут, бо для оренди цих велосипедів не потрібен шведський ID. Це близько 100 точок у місті, де стоять велосипеди, які можна брати безкоштовно на 3 години з карткою абонементом. Абонемент на сезон (квітень-вересень) коштує 300 крон, на три дні - 165 (і це за умови, що просто взяти на прокат велосипед - 300 крон на день!). Дуже велика кількість людей їздить ними на роботу, просто по місту, і взагалі система - блиск. Герцогиня у захваті. І отак ми з величком вчора каталися Дюргорденом (один раз замінила його біля телевежі, щоб не проштрафити дозволені 3 години)
Але крім цього у Стокгольмі є система промоції зеленого руху і Citybikes (http://www.citybikes.se). Я знаю, що подібні системи є у багатьох місцях світу, але спробувати її довелося лише тут, бо для оренди цих велосипедів не потрібен шведський ID. Це близько 100 точок у місті, де стоять велосипеди, які можна брати безкоштовно на 3 години з карткою абонементом. Абонемент на сезон (квітень-вересень) коштує 300 крон, на три дні - 165 (і це за умови, що просто взяти на прокат велосипед - 300 крон на день!). Дуже велика кількість людей їздить ними на роботу, просто по місту, і взагалі система - блиск. Герцогиня у захваті. І отак ми з величком вчора каталися Дюргорденом (один раз замінила його біля телевежі, щоб не проштрафити дозволені 3 години)
У Стокгольмі дуже багато їдять на вулиці.
При чому це не чебуреки-хотдоги-бургери (хоча і не без них, безумовно), а цілком нормальна їжа, люди пьють йогурти на фонтанах, їдять салати чи пасту з пластикових пасочок на лавках. Офісні працівники через раз ходять на ланчі, а коли і йдуть у наближчий супермаркет і пасуться на буфеті, а потім обідають на сонечку.
- ось троє поважних бізнесменів (вартість трьох їхніх краваток, вочевидь, більше за мою зарплатню) мружаться у плямі світла між дерев і їдять найдешевше на площі морозивко
- ось юнак з розколошканою копицею волосся з одного боку голови (так, друга виголена) і в смарагдовій сорочці сьорбає каву зі своєї термо-чашки (кольору бургунді) і жує традиційну булочку з корицею і перлинним цукром. З-під вкорочених штанів визирають шкарпетки - одна смарагдово-зелена, одна кольору бургунді
- ось пара лежить на газоні, їсть бутерброди. Ідеальним колом їх у щільну облогу взяли качечки з озера неподалік. Оточили, мовчки, серйозно і осудливо дивляться на пару. Комусь або не полізе хліб у горло, або цей хтось поділиться.
- і ось я, поки все це конспектую в записник, однією рукою їм салатку з Hem. Фоточок їжі не буде (та невже), ось вам краще качечка
При чому це не чебуреки-хотдоги-бургери (хоча і не без них, безумовно), а цілком нормальна їжа, люди пьють йогурти на фонтанах, їдять салати чи пасту з пластикових пасочок на лавках. Офісні працівники через раз ходять на ланчі, а коли і йдуть у наближчий супермаркет і пасуться на буфеті, а потім обідають на сонечку.
- ось троє поважних бізнесменів (вартість трьох їхніх краваток, вочевидь, більше за мою зарплатню) мружаться у плямі світла між дерев і їдять найдешевше на площі морозивко
- ось юнак з розколошканою копицею волосся з одного боку голови (так, друга виголена) і в смарагдовій сорочці сьорбає каву зі своєї термо-чашки (кольору бургунді) і жує традиційну булочку з корицею і перлинним цукром. З-під вкорочених штанів визирають шкарпетки - одна смарагдово-зелена, одна кольору бургунді
- ось пара лежить на газоні, їсть бутерброди. Ідеальним колом їх у щільну облогу взяли качечки з озера неподалік. Оточили, мовчки, серйозно і осудливо дивляться на пару. Комусь або не полізе хліб у горло, або цей хтось поділиться.
- і ось я, поки все це конспектую в записник, однією рукою їм салатку з Hem. Фоточок їжі не буде (та невже), ось вам краще качечка
Про Сігтуну пишуть, що там почалася Швеція - це перше шведське місто, засноване ще далекого 980 року. Щодо особистості засновника - чи то був король Ерік Переможець, чи його син Олаф, якось однозначності немає. 250 років місто було столицею королівства, але потім його затьмарили Упсала і Стокгольм. У 19 сторіччі населення складало 600 чоловік, але з появою аеропорта Арланда на відстані 10 км, місцина пожвавішала. Ще пишуть, що на Сігтунщині найбільша кількість рунічних каменів у світі (ми знайшли 4). Але не пишуть іншого.
Коли я бігала 3 кола навколо маленького сусіднього острова зранку, рахунок між мамами і татами з дитячими возиками був 8:2 на користь тат. Чоловіків з дітьми тут не просто багато, а дуже багато, бо цілком офіційно тато може піти в декрет. І, судячи з моїх спостережень, багато хто такою можливістю не гребує. І всі вони гуляють з малюками з самісінького ранку. Хтось просто гуляє, хтось бавить на дитячому майданчику, хто загоряє на газоні, хтось бігає з возиками - такий собі важкий варіант бігу (а тут же бігають всі, ви не забули?).
От, скажімо, сидить на галявині парку тато. От наприклад, один, весь у білому, з абсолютно фантастичним на вигляд комбі возика і велосипеда, теж білим і темнобрунатним, одночасно хайтековим наче щойно з гоночної траси, і деревянозатишним, бавить немовлятко, а поруч лежить дивний білий-білий собака з витягнутою мордою, як у хорта, і довжелезним хутром, страшенно схожий на дракона з "Віднесених привидами". Тато і малюк регочуть, а пес згорнувся уроборосм і охороняє.
Тут зустрічаєш такі очевидні і прості речі, про які думаєш, це ж геніально, як до цього не додумався ніхто у нас? Наприклад, маленькі шведи, які гуляють у парках садочковими групами, всі одягнені в яскраві світловідбивні жилети, знаєте, як у будівельників, і на кожному жилеті контактний номер садочка. Це ж настільки просто - жилети не треба прати, просто витерти, якщо що, вони захищають одяг малечі, їх завжди добре видно, і якщо недайбоже, хтось кудись забрів, відбився, загубився, перший зустрічний уже зможе повідомити в садочок по вказаному на жилеті номеру. Геніально. Epic win.
Знову про татів. Доведеться визнати, що шведські чоловіки - найгарніші. Я не кажу стільки про статуру і риси обличчя (хоча і з першим, і з другим тут все ок), скільки про загальний вигляд. Вони всі охайні, стильні і впевнені в собі. Ці зачіски (хоча, інколи і просто стильно розколошкане волосся), гардероб, аксесуари... Так, я маю слабкість до такого стилю - casual business - різнокольорові сорочки, піджаки з латками на ліктях, твід, дрібний вельвет, джинс, мокасини, еспадрилі, сумки-поштарки. І шалики. І тут всі вони радують моє око.
Про татів і малюків було, а тепер про любов.
Vasterbron
От, скажімо, сидить на галявині парку тато. От наприклад, один, весь у білому, з абсолютно фантастичним на вигляд комбі возика і велосипеда, теж білим і темнобрунатним, одночасно хайтековим наче щойно з гоночної траси, і деревянозатишним, бавить немовлятко, а поруч лежить дивний білий-білий собака з витягнутою мордою, як у хорта, і довжелезним хутром, страшенно схожий на дракона з "Віднесених привидами". Тато і малюк регочуть, а пес згорнувся уроборосм і охороняє.
Тут зустрічаєш такі очевидні і прості речі, про які думаєш, це ж геніально, як до цього не додумався ніхто у нас? Наприклад, маленькі шведи, які гуляють у парках садочковими групами, всі одягнені в яскраві світловідбивні жилети, знаєте, як у будівельників, і на кожному жилеті контактний номер садочка. Це ж настільки просто - жилети не треба прати, просто витерти, якщо що, вони захищають одяг малечі, їх завжди добре видно, і якщо недайбоже, хтось кудись забрів, відбився, загубився, перший зустрічний уже зможе повідомити в садочок по вказаному на жилеті номеру. Геніально. Epic win.
Знову про татів. Доведеться визнати, що шведські чоловіки - найгарніші. Я не кажу стільки про статуру і риси обличчя (хоча і з першим, і з другим тут все ок), скільки про загальний вигляд. Вони всі охайні, стильні і впевнені в собі. Ці зачіски (хоча, інколи і просто стильно розколошкане волосся), гардероб, аксесуари... Так, я маю слабкість до такого стилю - casual business - різнокольорові сорочки, піджаки з латками на ліктях, твід, дрібний вельвет, джинс, мокасини, еспадрилі, сумки-поштарки. І шалики. І тут всі вони радують моє око.
Про татів і малюків було, а тепер про любов.
Vasterbron
Щось я сачкую і не допишу ніяк про наші шведські мандри, власне, про Скансен (http://www.skansen.se/en). Чому окремим дописом? Тому що цьому першому в світі музею під відкритим небом (значно меншому, ніж наш Пирогів, до речі), що розпочав свою роботу 1891р., можна співати оди безкінечно.
Одразу попереджаю, що практично всюди ми висіли на дагенсах, тому ціни не репрезентативні, але в будь-якому разі дають уявлення про вартість харчування.
Ще раз – всюди розраховувалися карткою, термінали присутні всюди.
М5 (www.restaurangm5.se, Malmtorgsgatan 5). Перший заклад, у якому ми обідали. Абсолютно невибагливий інтер’єр без будь-яких претензій, але дуже сподобалися лавки на підвіконнях і важкі дерев’яні меблі на пару з різьбленим баром. Готують швидко, напої подають миттєво, порції не те щоб дуже великі, але більші за наші. Рахунок: пиво + сидр + грильоване м’ясо з овочево-картопляним гарніром + стейк з лосося з гарніром = 315 крон
Ще раз – всюди розраховувалися карткою, термінали присутні всюди.
Що, як, де і коли варто скуштувати, випити чи привезти зі Стокгольма? Звісно, це аж ніяк не вичерпний перелік, але:
- Обов’язково – риба, риба, риба, а особливо оселедець, і суто стокгольмський спеціалітет Nystekt strömming – оселедець, який виловлюють у центрі міста в Маларені, і готують у маленькому вагончику на Шлюсен, наприклад, взяти рол, це така собі шаверма стокгольм-стайл, дуже поживна і смачна, її можна їсти на ходу, коштує це щастя 75 крон
Якщо ви такі ж любителі побачити все й одразу, як я, то ще раз наголошу на необхідності обзавестися StockholmCard, бо це неабияка економія, адже квитки у музеї досить дорогі, середня вартість – 100 крон на дорослого.
За що люблю закордонні музеї, що вони всі інтерактивні – можна помацати, поміряти, понюхати, наприклад у Музеї музики і театру (Sibyllegatan 2, www.musikmuseet.se) на половині представлених інструментів можна пограти, і серед них є такі, яких я взагалі ніколи в житті не бачила. Деякі музеї цього літа безкоштовні: Міський музей (Ryssgården, Slussen, www.stadsmuseum.stockholm.se) і Музей середньовічного Стокгольму під мостом Норбро (Strömparterren, Norrbro, www.medeltidsmuseet.stockholm.se), другий мені значно більше сподобався, ніж перший. В багатьох музеях до 18 років вхід безкоштовний, це теж варто перевіряти. Перевіряйте час, коли музеї працюють, деякі не працюють в понеділок, деякі у вівторок, деякі по середах працюють до 8ї, а не 5ї, як щодня, тому ще раз – перевіряйте. І користуйтеся сайтом www.visitstockholm.com – це офіційний сайт міста, там можна підібрати собі цікаві музеї та іншу розважальну програму. Звісно, два найвідоміші і найбільш розпіарені музеї Стоку – Скансен (про який згодом і окремо) і Васа-музей (Galärvarvsvägen 14, www.vasamuseet.se)
За що люблю закордонні музеї, що вони всі інтерактивні – можна помацати, поміряти, понюхати, наприклад у Музеї музики і театру (Sibyllegatan 2, www.musikmuseet.se) на половині представлених інструментів можна пограти, і серед них є такі, яких я взагалі ніколи в житті не бачила. Деякі музеї цього літа безкоштовні: Міський музей (Ryssgården, Slussen, www.stadsmuseum.stockholm.se) і Музей середньовічного Стокгольму під мостом Норбро (Strömparterren, Norrbro, www.medeltidsmuseet.stockholm.se), другий мені значно більше сподобався, ніж перший. В багатьох музеях до 18 років вхід безкоштовний, це теж варто перевіряти. Перевіряйте час, коли музеї працюють, деякі не працюють в понеділок, деякі у вівторок, деякі по середах працюють до 8ї, а не 5ї, як щодня, тому ще раз – перевіряйте. І користуйтеся сайтом www.visitstockholm.com – це офіційний сайт міста, там можна підібрати собі цікаві музеї та іншу розважальну програму. Звісно, два найвідоміші і найбільш розпіарені музеї Стоку – Скансен (про який згодом і окремо) і Васа-музей (Galärvarvsvägen 14, www.vasamuseet.se)
Після того, як ми зазирнули на головний ринок Будапешту, я зрозуміла, що даремно ми не робили цього раніше, тому ринки Стокгольма ми навідали свідомо і цілеспрямовано (двічі, бо перший раз попхалися у неділю, коли все зачинене). Що з того вийшло.
Якщо в Будапешті мало сенс йти на ринок за покупками, то у Стокгольмі це буде винятково екскурсійний похід, бо якісь місцеві спеціалітети типу сирів, джемів-мармеладів, оселедця і т.д. дешевше купити в супермаркеті, та й вибір буде більший.
Але детальніше.
По вихідних прямо перед блакитним Концертхусетом розгортається блошиний ринок зі старожитностями, справжніми і штучно зістареними, платівками, табличками, посудом, одягом, шведського і китайського виробництва. Там ми лише погуляли, але нічим не розжилися, ніц не припало до смаку. У будні на цьому ж місці працює невеличкий базар Hötorget з овочами, фруктами і вітами, «сінний ринок» шведською, кажуть, на цій площі щось завжди продавали ще з 1600рр.
Перш ніж перейти до віртуальної екскурсії Стокгольмськими верхотурами, я розповім про перший головний спосіб економії. Це – StockholmCard. Щоб не бути голослівною, скажу, що картка на 120 годин коштує 895 крон, і це всі музеї і весь транспорт безкоштовно, ще плюшки, плюс тлустенький гід з переліком і описом музеїв, де діє картка, годин їх роботи, порад, як дістатися, мапою міста і метрополітену. Так от, за ці 5 днів ми находили (далеко не всі можливі варіанти використавши) музеїв на 2500 крон, і це без урахування транспорту і корабликів hop-on hop-off. Середня вартість одного дорослого квитка у музей – 80 крон, тому картка окупає себе дуже і дуже швидко.
Знаючи мою любов до споглядання міст згори, ви ж ні на хвилинку не сумнівалися, що спочатку будуть саме такі пейзажі, правда ж? І зверніть увагу, скільки зелені.
Першим номером, завдяки своїй незвичності буде SkyView Globe (Globentorget, 2, www.globearenas.se, SEK 120, зі StockholmCard - безкоштовно) – найбільша в світі сферична будівля, 130 м. заввишки, круглі прозорі гондоли і Стокгольм як на долоні. Спочатку показують короткий фільм про створення арени, технологію і майбутні плани, а потім піднімають на верхівку, весь візит займає півгодини. Круто і лячно, коли дивишся вниз.
