Показ дописів із міткою книжки. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою книжки. Показати всі дописи
Я взагалі дивуюся, що цього року пивні, або будь-які книжки були, на відміну від хоч якоїсь уваги до блогу, але будемо без розлогих вступів.
Думаю, це стане хорошою традицією, оглядати цьогорічні надбання, щоправда, це не означає, що всі книжки супернові, деякі доходять до мене з букінистики і вживаними, і це теж прекрасно.
Окрім наваяти "заХалявну книжечку beerтендерства", я прочитала кілька пивних книжок минулого року (не всі вони вийшли у 2020), а також підготувала вам невеликий перелік, що уже обіцяно на цей рік.
Скажу одразу, що ця категорія бібліотечки переважно для краси. Бо вся ця штука з "правильними поєднаннями пива", трохи профанація і (тут мене будуть убивати люди, які за це отримують гроші) не існує якихось 100% робочих поєднань, які сподобаються усім, так само, я не існує одного стилю пива, який всім зайде.
У цю категорію я відношу книжки, які щільно пиводотичні, але більше розважальні, ніж пізнавальні. І таким не гріх періодично відволіктися.
 |
| Pint-Sized Ireland: In Search of the Perfect Guinness by Evan McHugh |
А тепер пройдемося по пивних енциклопедіях/літературі для початку знайомства з пивом.
Тут я свідомо не пишу про гіди на кшталт 1001 пива, яке потрібно випити за життя, пивні гіди-довідники-жовті-сторінки по країнах, оскільки це в основному не стільки освітня, скільки довідкова література, досить специфічна.
Тут я свідомо не пишу про гіди на кшталт 1001 пива, яке потрібно випити за життя, пивні гіди-довідники-жовті-сторінки по країнах, оскільки це в основному не стільки освітня, скільки довідкова література, досить специфічна.
 |
| The Comic Book Story of Beer: The World's Favorite Beverage from 7000 BC to Today's Craft Brewing Revolution by Jonathan Hennessey, Mike Smith |
Відколи я серйозно заглибилася в пивну культуру на рівні більше, ніж просто в задоволення пити, мене дуже цікавив розвиток нової хвилі пива в різних країнах. Поки що це все, що мені влалося знайти, звісно, переважна більшість книжок, написаних на цю тему, написана в США і про США, але потроху, потроху... Я точно знаю, що є така книжка про Нову Зеландію, щоправда, не вдалося поки її дістати (бо вартість самої книжки і пересилки з НЗ якась космічна), є про Німеччину, але німецькою, можливо, й іншими мовами є, але на жаль, поки що вони недоступні. Будe розширювати все одно, бо ж менш цікаво не стає. Почнемо ж.
Я люблю книжки. Ще більше я люблю книжки про пиво. Але нещодавно впіймала себе на думці, що практично ніколи не розказую про свою любу серцю бібліотечку. Мабуть, час почати, тим більш, що вона завжди рада розширитися за рахунок і ваших порад.
Бідний мій, занедбаний бложик уже мав би самовидалитися, ображений на відсутність уваги. Ще купа фоточок з Кіпру, вихваляння двома біговими медальками, сила-силенна цікавих розповідей про роботу і проекти, але час, де взяти ще годин 8 на добу - питання і досі лишається невирішеним.
Останнім часом різні люди все частіше питаюсь, де читати, що читати, звідки брати інфо про пиво.
Корисні джерела було б свинством приховувати, тому не робитиму цього:)
Скажу одразу - я книжковий фанат. Якби могла, скупила б усе, що є. Але існують певні просторово-фінансові обмеження, і добре, а то уже б пройти не було де. Колись я намагалася возити книжки з подорожей, але вони досить важкі і недешеві, тому останнім часом купую ретельно відібрані (на щастя, є гуглбукс та й амазон дозволяє книжки погортати і зрозуміти, що до чого) б/в книжки. Якщо нова книжка коштує 25 доларів, то вживаних можна купити 4-5 на ці ж гроші і часто в ідеальному стані. Єдине з урахуванням вартості перетинання океану, краще користуватися сервісами консолідованої доставки (де можна місяць на свою абонентську скриньку збирати книжки, а потім відправити їх одним махом), або користуватися добрістю друзів, які погоджуються привезти шось з подорожей.
Якщо вам потрібна одна книжка - я всіма руками і ногами радитиму Randy Mosher "Tasting beer", бо серед усього читаного і перечитаного, це найкраща збірка знань для початківців і не дуже, якісно зібрана, притомно викладена, чудово систематизована.
Якщо вам потрібна одна книжка - я всіма руками і ногами радитиму Randy Mosher "Tasting beer", бо серед усього читаного і перечитаного, це найкраща збірка знань для початківців і не дуже, якісно зібрана, притомно викладена, чудово систематизована.
Але інфоджереда далеко не обмежуються книжками. Є онлайн журнали в яких часто-густо трапляються страшенно цікаві і корисні речі, є дуже цікаві блоги, моя топ-5 це наступне:
https://www.craftbeer.com
http://draftmag.com
http://goodbeerhunting.com
http://www.belgiansmaak.com - бо це Бельгія, цікава жива мова і фантастичні подкасти
http://thebeeroness.com - бо це про готувати
Абсолютно фантастичний, але на диво малознаний ресурс https://issuu.com - непахане поле самвидаву. Оскільки самвидав, тим паче електронний, справа ентузіастська, неоплачувана читачами і дуже часовитратна, у журналах багато реклами, що не применшує кількості часом неймовірних цікавинок. Ось вам збірочка, читати не перечитати
https://issuu.com/thegrowler
https://issuu.com/CraftPittsburgh
https://issuu.com/dontlookdownmedia
https://issuu.com/fermentmag
https://issuu.com/tncraftbeermagazine
https://issuu.com/craftbeerrising
https://issuu.com/virginiacraftbeer
https://issuu.com/beer_and_brewer
https://issuu.com/meatpacking
https://issuu.com/phillybeerscene
Можна зареєструватися на ішью і підписатися на всіх цих видавців і потроху читати.
А що читаєте про пиво ви?
...спливло з часів цього дописа, і тепер альбомів 5, а випитого з книжки пива уже 267. Не надто великий прогрес пояснюється, що ми зістрибнули з класики на крафт, і забуваємо постійно взяти цей список книжний з собою, і ще тисяча причин, але якщо послуговуватися тим, що до того, як відійдеш в кращий з світів, треба випити ці 1001 сорт, то я житиму вічно, бо деякі з них уже й не випускаються. Але забава все одно забавляє, і якщо дивитися по змісту, то дуже помітно, в бік якої країни тяжіють наші уподобання ;) Хоча, насправді, тут не лише в уподобаннях справа, але й в доступності, у напрямах, звідки друзі привозять "магнітики", й уподобаннях пиволюбів країн, які ми навідуємо (у їхніх пивотеках теж є чітки ухили).
У мене довга і пристрасна історія з кулінарними книжками. Але зараз лишилися одиниці.
Коли знанацька, буває, наскочить непояснюваний і непроханий сум, я переглядаю сонячні зніски з мандрів. І є в них, знаєте, якась магія, чари, які цей сум розчиняють.
От, наприклад, трамваї. Люблю трамваї, не знаю чому. Маленькі одновагонні чи довгі-гусінь-трамваї. Туристичні і звичайні рейсові. Закордонні і наші. Й інколи вони самі - як окрема казка. Наприклад, я упевнена, саме на такому фунікулері і доставляли загублених хлопчиків до Небувалії. На ньому ж так і написано. Баррі все знав.
... "- With the lost boys.
- Who are they?
- They are the children who fall out of their perambulators when the nurse is looking the other way.If they are not claimed in seven days they are sent far away to the Neverland to defray expenses."
J.M.Barrie
... "- With the lost boys.
- Who are they?
- They are the children who fall out of their perambulators when the nurse is looking the other way.If they are not claimed in seven days they are sent far away to the Neverland to defray expenses."
J.M.Barrie
З “Last Chinese Chef” почався короткий сезон нового сезону кулінарного чік-літу. Якщо треба розвантажити мозок, отримати дозу романтичного ненав’язливого чтива на їстівну тематику , не заморочуватися фактажем, відповідністю реаліям і т.д., штибу Chitra Divakaruni «The Mistress of Spices» чи Babs Horton “Recipes for Cherubs” – тоді беріть.
Melissa Senate “The Love Goddess' Cooking School” Holly Maguire’s grandmother Camilla was the Love Goddess of Blue Crab Island, Maine—a Milanese fortune-teller who could predict the right man for you, and whose Italian cooking was rumored to save marriages. Holly has been waiting years for her unlikely fortune: her true love will like sa cordula, an unappetizing old-world delicacy. But Holly can’t make a decent marinara sauce, let alone sa cordula. Maybe that’s why the man she hopes to marry breaks her heart. So when Holly inherits Camilla’s Cucinotta, she’s determined to forget about fortunes and love and become an Italian cooking teacher worthy of her grandmother’s legacy. But Holly’s four students are seeking much more than how to make Camilla’s chicken alla Milanese. Simon, a single father, hopes to cook his way back into his daughter’s heart. Juliet, Holly’s childhood friend, hides a painful secret. Tamara, a serial dater, can’t find the love she longs for. And twelve-year-old Mia thinks learning to cook will stop her dad, Liam, from marrying his phony lasagna-queen girlfriend. As the class gathers each week, adding Camilla’s essential ingredients of wishes and memories in every pot and pan, unexpected friendships and romances are formed—and tested. Especially when Holly falls hard for Liam . . . and learns a thing or two about finding her own recipe for happiness.
Нічим особливо невиразна, з нереалізованою любов’ю до дітей, покинута і зневірена, з гардеробом повним джинсів і розтягнутих светрів (о ця стереотипна героїня, бальзам на рани мільйонів потенційних читачок) і дивакуватим пророцтвом від бабуні, Холлі починає квест у пошуках себе, щастя, але для початку засобів прогодувати себе и витягти маленький бізнес, що дістався їй у спадок. Кулінарну крамницю і курси італійської кухні. І це людина, яка практично ножа в руках тримати не може. Але ж вище ми домовилися не зважати на фактаж. З цього вийшла б класична романтична комедія, де всі жили потім довго і щасливо, при чому всі, без винятку. Страшенно передбачуваний сюжет, наповненість, здається, всіма можливими кліше, як не дивно, не псують цього яскравого представника окремого сегменту книжкового ринку. Герої цілком реальні, їхні ситуації – теж, багатьом будуть знайомі проблеми і страждання, а от варіанти вирішення,можливо, що й ні. Не всім щастить знайти кулінарні курси з мало не психологічними консультаціями заразом. Окремо про кулінарію, варто визнати, рецепти з нестандартними переліками складників, де присутні «1 сумний спогад», 1 щаслива мить» чи «1 відверте рішення» - це щось новеньке. Ну, і власне, рецепти теж присутні, винесені в окремий додаток наприкінці книжки. Якщо у вас відповідний настрій – читайте, не пошкодуєте. Але це, мабуть, новий тренд в літературі – якщо раніше, таких сірих мишок рятували прекрасні принци, то тепер мишки рятують самі себе, без допомоги з боку «сильної половини» людства, перемога фемінізму у всій своїй красі.
Jenny Nelson “Georgia's Kitchen”
At thirty-three, talented chef Georgia Gray has everything a woman could want—the top job at one of Manhattan’s best restaurants; a posse of smart and savvy gal pals who never let her down; and a platinum-set, cushion-cut diamond engagement ring courtesy of Glenn, the handsome entertainment lawyer who Georgia’s overbearing mother can’t wait for her to marry. The table is set for the ambitious bride-to-be until a scathing restaurant review destroys her reputation. To add salt to her wounds, Glenn suddenly calls off the wedding. Brokenhearted, Georgia escapes to the Italian countryside, where she sharpens her skills at a trattoria run by a world-class chef who seems to have it all—a devoted lover, a magnificent villa, and most important, a kitchen of her own. Georgia quells her longings with Italy’s delectable offerings: fine wine, luscious cheeses, cerulean blue skies, and irresistible Gianni—an expert in the vineyard and the bedroom. So when Gianni tempts Georgia to stay in Italy with an offer no sane top chef could refuse, why can’t she say yes? An appetite for something larger than love weighs heavy on Georgia’s heart—the desire to run her very own restaurant. But with a ruined career in New York and no business partner in sight, she must stir up more than just the courage to chase after her dreams if she is to find her way home.
Знову та сама історія: покинута, ображена, в депресії жінка (знову 300 парами джинсів!) виходить з печери своїх страждань і биє пику всім, хто її ображав. Але, якщо у попередній книжці є хоч якісь елементи оригінальності, то тут… Дуже схоже на кіно Under the Tuscan Sun – дуже красиво, але беззмістовно і нещадно. Навіть локації аналогічні, прекрасні чорняві звабники, і т.д. Герої двомірні, обвішані зайвими подробицями, які не додають об’єму, і зрештою, фінал є таким лише завдяки вдалому збігу обставин, а не залізної волі героїні. Таке… Марно витрачений час.
Melissa Senate “The Love Goddess' Cooking School” Holly Maguire’s grandmother Camilla was the Love Goddess of Blue Crab Island, Maine—a Milanese fortune-teller who could predict the right man for you, and whose Italian cooking was rumored to save marriages. Holly has been waiting years for her unlikely fortune: her true love will like sa cordula, an unappetizing old-world delicacy. But Holly can’t make a decent marinara sauce, let alone sa cordula. Maybe that’s why the man she hopes to marry breaks her heart. So when Holly inherits Camilla’s Cucinotta, she’s determined to forget about fortunes and love and become an Italian cooking teacher worthy of her grandmother’s legacy. But Holly’s four students are seeking much more than how to make Camilla’s chicken alla Milanese. Simon, a single father, hopes to cook his way back into his daughter’s heart. Juliet, Holly’s childhood friend, hides a painful secret. Tamara, a serial dater, can’t find the love she longs for. And twelve-year-old Mia thinks learning to cook will stop her dad, Liam, from marrying his phony lasagna-queen girlfriend. As the class gathers each week, adding Camilla’s essential ingredients of wishes and memories in every pot and pan, unexpected friendships and romances are formed—and tested. Especially when Holly falls hard for Liam . . . and learns a thing or two about finding her own recipe for happiness.
Ви зараз подумаєте, що я цілими днями нічого не роблю, лише читаю. Але я не розказувала, що читала практично з минулого року! Отже, читано багато:
Lois Lowry “Gossamer”, “The Giver”, “Gathering Blue”
China Mieville “King Rat”, “Railsea”, “The City & The City"
Neil Gaiman “Odd and the Frost Giants”, “InterWorld”
Michael D. Haus “Travel Light, Travel Smart: Pack Less and See More of the World”
Savannah Page “Bumped to Berlin”
Mike Ormsby “Never Mind the Balkans, Here's Romania”
Jodi Picoult “My Sister's Keeper”
Марианна Гончарова “Дракон из Перкалаба”
Peter Mayle “The Vintage Caper”
Andy Raskin “The Ramen King and I”
Mark Kurlansky “Salt: A World History”
Sara Gruen “Water for Elephants”
Frank W. Abagnale “Catch Me If You Can”
Lois Lowry “Gossamer”, “The Giver”, “Gathering Blue”
China Mieville “King Rat”, “Railsea”, “The City & The City"
Neil Gaiman “Odd and the Frost Giants”, “InterWorld”
Michael D. Haus “Travel Light, Travel Smart: Pack Less and See More of the World”
Savannah Page “Bumped to Berlin”
Mike Ormsby “Never Mind the Balkans, Here's Romania”
Jodi Picoult “My Sister's Keeper”
Марианна Гончарова “Дракон из Перкалаба”
Peter Mayle “The Vintage Caper”
Andy Raskin “The Ramen King and I”
Mark Kurlansky “Salt: A World History”
Sara Gruen “Water for Elephants”
Frank W. Abagnale “Catch Me If You Can”
Карлос Руис Сафон "Тень ветра" "Мы побрели к Барселонете и, сами того не заметив, очутились на волнорезе, откуда был виден весь город, в блеске утреннего безмолвия лежащий у наших ног, словно громадный мираж в водах бухты. Усевшись на краю волнореза, мы молча любовались этим зрелищем. В нескольких десятках метров от нас уже потянулись вереницы машин с запотевшими стеклами, из-за которых белели страницы первых утренних газет. — Барселона — колдунья, понимаете, Даниель? Она проникает тебе под кожу и завладевает твоей душой, а ты этого даже не замечаешь." І просто кілька знімків Барселонетти - міста у місті
Я сама дивуюся, де ще береться час щось читати. Але як не дивно, це лишається беззаперечним фактом. Таким само фактом, як і те, що я уже сто років не писала про те, що читаю. Отже, розсипом.
Ransom Riggs “Miss Peregrine’s Home for Peculiar Children”
A mysterious island. An abandoned orphanage. A strange collection of very curious photographs.
It all waits to be discovered in Miss Peregrine’s Home for Peculiar Children, an unforgettable novel that mixes fiction and photography in a thrilling reading experience. As our story opens, a horrific family tragedy sets sixteen-year-old Jacob journeying to a remote island off the coast of Wales, where he discovers the crumbling ruins of Miss Peregrine’s Home for Peculiar Children. As Jacob explores its abandoned bedrooms and hallways, it becomes clear that the children were more than just peculiar. They may have been dangerous. They may have been quarantined on a deserted island for good reason. And somehow—impossible though it seems—they may still be alive.
A spine-tingling fantasy illustrated with haunting vintage photography, Miss Peregrine’s Home for Peculiar Children will delight adults, teens, and anyone who relishes an adventure in the shadows.
Ildefonso Falcones "Cathedral of the Sea"
But our church will be the opposite. It won’t be as long or as tall, but it will be very broad, so that every Catalan will be able to find room to be with their Virgin. Once it’s fi nished, you’ll be able to appreciate it: there will be a shared space for all the faithful, without distinction. And the only decoration will be the light: the light of the Mediterranean. We don’t need anything more than that: space and the light that will pour in from down there.” Berenguer de Montagut pointed to the apse and drew his hand down toward the floor. “This church will be for the common people, not for the greater glory of any prince.”
Збираю свою Барселону по крихтах, наче виловлюю мушлі у піску на березі моря. Збираю себе і не можу зібрати докупи.
Олег Рой "Барселонская галерея" Уже в день отлета они посетили собор Святой Евлалии и даже изменили себе, примкнув к группе туристов, — обычно предпочитали осматривать достопримечательности самостоятельно, ориентируясь лишь на путеводитель да на собственные впечатления. Они не прогадали: экскурсия оказалась интересной. Гид, почти юноша, с красивым, точно вырезанным из дерева, лицом, увлеченно рассказал о Евлалии — одной из самых почитаемых святых в Испании. По преданию, мученица приняла страшную смерть от рук язычников, когда ей было четырнадцать лет. Евлалия (это имя означает «благоречивая», «изрекающая правду, добро, истину») жила неподалеку от Барселоны, именовавшейся тогда Варкиона, и была образованной, набожной и решительной девушкой. Во время гонения на христиан, устроенного римскими императорами, в город Варкион прибыл правитель Дакиан. Услышав об этом, Евлалия ночью тайно ушла из дома, долго шла и к утру была в городе. С трудом пробравшись сквозь толпу, девушка смело подошла к правителю и обличила его в том, что он принуждает людей отрекаться от Истинного Бога. Дакиан велел беспощадно пытать святую, но она твердо переносила истязания и сказала судье, что Господь избавил ее от боли. Пытки продолжались долго, Дакиан, издеваясь, спрашивал девушку: «Где же твой Бог, которого ты призываешь?» Евлалия отвечала, что Господь рядом с нею, но Дакиан, по своей нечистоте, не может Его видеть. Потом святая вознесла молитву Всевышнему — и пламя свечей, которыми палачи жгли ее тело, перекинулось на самих мучителей. А над пожарищем взмыла в небеса белая голубка. Это была душа святой Евлалии, навсегда ставшей для христиан символом стойкости и чистоты. В память о ней в небольшом озере возле храма разводят белоснежных гусей. Эти гуси священны — если человек с чистой душой попросит их об исполнении самого сокровенного желания, то его мечты обязательно сбудутся."
Олег Рой "Барселонская галерея" Уже в день отлета они посетили собор Святой Евлалии и даже изменили себе, примкнув к группе туристов, — обычно предпочитали осматривать достопримечательности самостоятельно, ориентируясь лишь на путеводитель да на собственные впечатления. Они не прогадали: экскурсия оказалась интересной. Гид, почти юноша, с красивым, точно вырезанным из дерева, лицом, увлеченно рассказал о Евлалии — одной из самых почитаемых святых в Испании. По преданию, мученица приняла страшную смерть от рук язычников, когда ей было четырнадцать лет. Евлалия (это имя означает «благоречивая», «изрекающая правду, добро, истину») жила неподалеку от Барселоны, именовавшейся тогда Варкиона, и была образованной, набожной и решительной девушкой. Во время гонения на христиан, устроенного римскими императорами, в город Варкион прибыл правитель Дакиан. Услышав об этом, Евлалия ночью тайно ушла из дома, долго шла и к утру была в городе. С трудом пробравшись сквозь толпу, девушка смело подошла к правителю и обличила его в том, что он принуждает людей отрекаться от Истинного Бога. Дакиан велел беспощадно пытать святую, но она твердо переносила истязания и сказала судье, что Господь избавил ее от боли. Пытки продолжались долго, Дакиан, издеваясь, спрашивал девушку: «Где же твой Бог, которого ты призываешь?» Евлалия отвечала, что Господь рядом с нею, но Дакиан, по своей нечистоте, не может Его видеть. Потом святая вознесла молитву Всевышнему — и пламя свечей, которыми палачи жгли ее тело, перекинулось на самих мучителей. А над пожарищем взмыла в небеса белая голубка. Это была душа святой Евлалии, навсегда ставшей для христиан символом стойкости и чистоты. В память о ней в небольшом озере возле храма разводят белоснежных гусей. Эти гуси священны — если человек с чистой душой попросит их об исполнении самого сокровенного желания, то его мечты обязательно сбудутся."
Пабло Туссет "Лучшее, что может случиться с круассаном"
Я сошел, не доезжая до Бокерии, чтобы пройтись по рынку и полюбоваться какой-нибудь рыбачкой во всеоружии, рассевшейся на своем ледяном троне, как царица морей, перед которой разложены подношения в виде лимонов и благоуханных морских ракушек.
