Показ дописів із міткою гарнір. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою гарнір. Показати всі дописи
Окрім запекти, кольрабі можна замаринувати. Однозначно сподобається любителям легких ферментовано/квашених монозакусок, які так популярні у Азії, або і нашим любителям квашеної капусти і подібних штук. Ця варіація лише одна з тисяч можливих, можна зібрати маринад на свій смак і фантазію.
Дивний овоч, кострубатий коренеплід, німецька редька, найбільш недооцінений овоч для здорового харчування, незрозуміла фігня, щозцимробити, цеможнавзагалі їсти - розповсюджені коментарі стосовно цієї рослини. Увага, питання до знатоків, що у чорному ящику? :)
А скажіть, ви називаєте баклажани "синенькими"? Більшу половину мого життя вони були синенькими, соте з синеньких, рулети з синеньких - яких я не їла взагалі, і мені навіть на думку не спадало, що комусь це видається, м'яко кажучи, дивним. Але синенькі переслідували мене постійно, бо особливо їх любить тато, з часничком, з гострим перцем, щоб аж "дихання дракона" було, і побільше. У мене ж впихнути навіть один рулетик було неможливо, бо після тушкування баклажани мені схожі на кашу з вати. Не склалася у нас з ними любов, коротше кажучи.
Але ці от синенькі, сорт "Графіті", навіть язик не повертається так назвати. Які ж вони синенькі, вони гарненькі, товстенькі і смугастенькі, але аж ніяк не синенькі. Зізнаюся чесно, купила їх, навіть не думаючи, що навряд чи хтось їстиме їх, окрім мене, та і що я їстиму - не факт, і взагалі, що з них готувати, але вони такі гарні, хоч замість квітів на столі тримай.
Але ці от синенькі, сорт "Графіті", навіть язик не повертається так назвати. Які ж вони синенькі, вони гарненькі, товстенькі і смугастенькі, але аж ніяк не синенькі. Зізнаюся чесно, купила їх, навіть не думаючи, що навряд чи хтось їстиме їх, окрім мене, та і що я їстиму - не факт, і взагалі, що з них готувати, але вони такі гарні, хоч замість квітів на столі тримай.
Мій улюблений літній гарнір: готувати 5 хвилин, а овочі і спеції можна додавати на свій смак будь-які, тому він ніколи не набридає, але на чому я наполягаю, то це на обов'язковому додаванні м'яти. Свіжої чи сухої - непринципово, головне, щоб вона там була. Саме вона надає кус-кусу легкого, свіжого, по-справжньому літнього - бо прохолодного - смаку і відчуття.
Мій варіант:
- 100 г кус-куса
- цукіні
- жовтий помідор
- кілька листочків сушеної мяти
- гомасіо (можна просто сіль і перець до смаку)
Залити кус-кус окропом (так, щоб крупа на 1-2 см була вкрита водою, а можна і не окропом, а гарячим бульйоном, овочевим/рибним/м'ясним), покришити мяту, сіль, перець, спеції, перемішати, накрити і лишити запарюватися. Порізатии цукіні на кубики і вкинути на 2 хвилини у киплячу підсолену воду. Порізати кубиками помідор. Через хвилин пять додати овочі до кус-куса, перемішати і подавати.
Я, якщо чесно, люблю брюсельську капусту і просто відвареною, і в супику, смакує вона мені. Але як мати трошки часу і натхнення, можна зробити геніальний, не побоюся цього слова, гарнір.
Колись ньокі, ліниві італійські вареники, у мене вийшли схожими... ем... на грудочки невідомого походження. Відтоді минуло багато часу, і мені знову закортіло спробувати. Що з того вийшло?