Показ дописів із міткою maindish. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою maindish. Показати всі дописи
Вчора я вперше зробила вдома хумус. І ойвсьо. Не знаю, звідки в мені прокинулася така любов до цієї страви, але після того, як було перетягано додому практично все можливе локальне і імпортне, порівняно ціни, смаки і вартість складників, я дійшла логічного висновку, що час спробувати уже руцями.
Мушу зізнатися, я любю дивну їжу. Якісь незрозумілі коренеплоди? Загорніть. Равлики? Давайте. Космічні гриби? Уже стою з ними на касі.
Цього разу мені трапилися ерінги, вони ж королівська глива, вони ж гриби-валторни. Вирощені в Україні ПП "Esthetic food", що і стимулювало покупку, особливо ціною, бо зазвичай завезені з-за кордону такі забавки коштують негуманно, щоб брати їх, ще не знаючи, що з ними зробити.
Ерінги - неймовірні гриби. Вони пахнуть так землисто, теплим літнім вечором, трошки свіжим чорним перцем і анісом. М'ясисті, щільні і пружні, вони так і просяться бути загрильованими чи запеченими. Саме так я і зробила - вимила, порізала вздовж (на не надто тонкі, щоб не пересохли і було що вкусити) пластини, збризнула олією, змішаною з лимонним соком і прованськими травами і поперчила. Запікати 20 хвилин на 200С. Я впевнена, що вони будуть розкішні і з пастою, і на канапках, і ще практично будь-де, а сьогодні ми їх спожили зі смаженою локшиною, індичкою і маринованими перепелиними яйцями. Смачно було - ух.
Цього разу мені трапилися ерінги, вони ж королівська глива, вони ж гриби-валторни. Вирощені в Україні ПП "Esthetic food", що і стимулювало покупку, особливо ціною, бо зазвичай завезені з-за кордону такі забавки коштують негуманно, щоб брати їх, ще не знаючи, що з ними зробити.
Ерінги - неймовірні гриби. Вони пахнуть так землисто, теплим літнім вечором, трошки свіжим чорним перцем і анісом. М'ясисті, щільні і пружні, вони так і просяться бути загрильованими чи запеченими. Саме так я і зробила - вимила, порізала вздовж (на не надто тонкі, щоб не пересохли і було що вкусити) пластини, збризнула олією, змішаною з лимонним соком і прованськими травами і поперчила. Запікати 20 хвилин на 200С. Я впевнена, що вони будуть розкішні і з пастою, і на канапках, і ще практично будь-де, а сьогодні ми їх спожили зі смаженою локшиною, індичкою і маринованими перепелиними яйцями. Смачно було - ух.
Мені нещодавно перепали варені сморжі, і дуже хотілося чогось такого цікавого з ними зробити. Цікаве вилізло в равіолі.
Інколи я купую якийсь продукт тому, що він красивий. Ось ця барабулька (хоч і заморожена) сказала мені людським голосом "Візьми мене, я стану тобі у пригоді" Ой ні, це інша казочка.
Але барабулька.
Але барабулька.
Просто це красиво.
Сирні перипетії "куди припхнути сир" тривають, але насправді, все дуже просто, тому що на мій скромний погляд, сир прикрасить практично будь-яку страву, головне побільше, побільше, і щоб розтопивися.
А де кульки, спитаєте ви мене, розглядаючи це фото.
Я вам от що скажу, всі погані фотографи у пеклі будуть знімати тільки фрикадельки, котлети й увесь інший фарш, тому що я навіть не знаю, що виглядає гірше. І навіть соус не спасає, ба, навіть псує. А за таємне знання, як Ікея робить свої котбуллар ідеально круглими, я готова віддати півцарства і коня, бо кульки ніколи, просто ніколи не виходять кульками, а незрозумілими грудочками підозрілого характеру. Проте, це той самий випадок, коли варто задушити внутрішнього естета, бо вони такі прості і смачні, що соромно називати це рецептом.
Я вам от що скажу, всі погані фотографи у пеклі будуть знімати тільки фрикадельки, котлети й увесь інший фарш, тому що я навіть не знаю, що виглядає гірше. І навіть соус не спасає, ба, навіть псує. А за таємне знання, як Ікея робить свої котбуллар ідеально круглими, я готова віддати півцарства і коня, бо кульки ніколи, просто ніколи не виходять кульками, а незрозумілими грудочками підозрілого характеру. Проте, це той самий випадок, коли варто задушити внутрішнього естета, бо вони такі прості і смачні, що соромно називати це рецептом.
Раніше, коли дерева були зелені, коли тісто за мене робила хлібопічка, я взагалі не парилася тістом для піцци. Насипати борошна, тицьнути кнопку і за 40 хвилин витягай. Зізнаюся, що взяти пляшку вина чи пива, спекти файн піццу і вжити то всьо з хорошим кіном - любе діло в нашій родині. А тепер, коли хлібопічка не з нами з різних причин, а піцци все одно хочеться, відшукалося практично досконале тісто.
Особливо гарне в ньому те, що воно прекрасно переносить заморозку. Для використання кульку треба лише довести до відповідної температури в холодильнику, потім росплескати на деко і лишити хвилин на 20. Але я забігаю наперед.
Отже, для двох повних порцій (стандартне деко) піци потрібно:
- 800 г борошна
- 580 мл теплої води
- 5 ложок олії
- 1 ч.л. солі
- 2 ст.л. цукру
- пакетик швидкодіючих дріжджів (11 г)
Я зазвичай готую на борошні київмлина. Якщо у вас якесь інше - у нього може бути інша вологість, і воно може потребувати більше чи менше рідини.
Відміряйте борошно і сіль у миску. У мірному стакані змішайте воду, дріжджі, цукор і дріжджі і дайте постояти 5 хвилин. Потім потроху вливайте рідину в борошно і розмішуйте круговими рухами ножем. Цей чіт з ножем я колись вичитала не пам'ятаю де, але замішувати так тісто чудово - нічого не липне, на руки не набирається купа мокрого борошна. Коли виллєте все повністю, можна вже притрусити руки борошном і ставати до вимішування. Ви самі відчуватимете, скільки борошна ще просить тісто. Воно спочатку все одно трохи липнутиме, але вже збереться в цілком сформовану кулю. Діставайте її на стіл і місіть хвилин 5-10, скільки стане снаги, і поки маса не буде приємною, пружною і однорідною, руки вам це повідомлять. За потреби підсипайте борошно, але дуже потроху, щоб не забити тісто.
Після цього змастіть миску олією, покладіть туди тісто, накрийте плівкою і поставте у тепле місце - ниньки то до батареї - десь на годину.
Коли тісто виросте вдвічі, обімніть його розділіть на дві частини, половину в пакет і морозильник, а другу половину розтягуйте на змащеному олією деко. А далі все, як завжди: начинка, потрійний сир і 15-20 хвилин при 180С.
Особливо гарне в ньому те, що воно прекрасно переносить заморозку. Для використання кульку треба лише довести до відповідної температури в холодильнику, потім росплескати на деко і лишити хвилин на 20. Але я забігаю наперед.
Отже, для двох повних порцій (стандартне деко) піци потрібно:
- 800 г борошна
- 580 мл теплої води
- 5 ложок олії
- 1 ч.л. солі
- 2 ст.л. цукру
- пакетик швидкодіючих дріжджів (11 г)
Я зазвичай готую на борошні київмлина. Якщо у вас якесь інше - у нього може бути інша вологість, і воно може потребувати більше чи менше рідини.
Відміряйте борошно і сіль у миску. У мірному стакані змішайте воду, дріжджі, цукор і дріжджі і дайте постояти 5 хвилин. Потім потроху вливайте рідину в борошно і розмішуйте круговими рухами ножем. Цей чіт з ножем я колись вичитала не пам'ятаю де, але замішувати так тісто чудово - нічого не липне, на руки не набирається купа мокрого борошна. Коли виллєте все повністю, можна вже притрусити руки борошном і ставати до вимішування. Ви самі відчуватимете, скільки борошна ще просить тісто. Воно спочатку все одно трохи липнутиме, але вже збереться в цілком сформовану кулю. Діставайте її на стіл і місіть хвилин 5-10, скільки стане снаги, і поки маса не буде приємною, пружною і однорідною, руки вам це повідомлять. За потреби підсипайте борошно, але дуже потроху, щоб не забити тісто.
Після цього змастіть миску олією, покладіть туди тісто, накрийте плівкою і поставте у тепле місце - ниньки то до батареї - десь на годину.
Коли тісто виросте вдвічі, обімніть його розділіть на дві частини, половину в пакет і морозильник, а другу половину розтягуйте на змащеному олією деко. А далі все, як завжди: начинка, потрійний сир і 15-20 хвилин при 180С.
Взагалі, я б назвала це равіолі.Але будемо дивитися правді у вічі - це пельмені. Навіть на упаковці тіста було так написано (так, тісто я купила, а не приготувала, так, я лінива). Тому будуть пельміолі.
Насправді, все почалося з дегустаційного пакета від "Клуб сиру".
Насправді, все почалося з дегустаційного пакета від "Клуб сиру".
Перший рецепт на новій кухні, yay!~
Насправді, він не дуже веселий, бо роздільне це різото - різото окремо, гриби окремо - тому, що декому зараз хочеться харчуватися винятково чаєм, але їсти щось все одно потрібно, особливо, хворому організму.
В цілому, спосіб приготування не новий - хороший арборіо, миска бульйона, сіль, перець, мускат, твердий сир типу пармезан. Окремо лісові гриби, цього разу - білі, дуже хочу спробувати з лисичками.
Насправді, він не дуже веселий, бо роздільне це різото - різото окремо, гриби окремо - тому, що декому зараз хочеться харчуватися винятково чаєм, але їсти щось все одно потрібно, особливо, хворому організму.
В цілому, спосіб приготування не новий - хороший арборіо, миска бульйона, сіль, перець, мускат, твердий сир типу пармезан. Окремо лісові гриби, цього разу - білі, дуже хочу спробувати з лисичками.
Чи любите ви гливи так, як люблю їх я?По-перше, вони красиві. Ну серйозно.
По-друге, як на мене, у них набагато яскравіший смак за ті ж печериці, і коштують вони дешевше, і є цілий рік, на відміну від інших грибів.
Ви колись намагалися зняти місиво? От буквально місиво, неприглядне з жодного боку свого. От я сьогодні спробувала, з таким собі результатом. Але хай це і негарно, але смачно страшенно.
Отже місиво з тунця і макаронів чи revival of макарони по-флотські чи tunaglop (звучить кумедно, еге ж? аж самій подобається:)
Отже місиво з тунця і макаронів чи revival of макарони по-флотські чи tunaglop (звучить кумедно, еге ж? аж самій подобається:)
А до чого тут мандарини, спитаєте ви? Ну, крім того, що у нашій травмованій минулою ерою підсвідомості мандарини нерозривно пов'язані з новорічними святами, я ще маю розказати вам про одну ставу, в якій вони є. Чому не фото страви? Бо китайська і навколокитайська їжа, вона така, як саме життя - часто дуже незугарна. І спробуй ще щось пофотографувати, коли воно все вистигає, а від запаха ти захлинаєшся слиною. Тому просто мандаринки, а рецепт осьо.
Так-так, насправді це просто рецепт арахісового соусу.
Мені так було соромно просто їсти улюблену арахісову пасту зі слоїка (ну ок, ще на млинцях), що я терміново для заспокоєння своєї ненажерливості потребувала в щось пасту покласти. Тому ось, рецепт арахісового соуса:
- 2 ст.л. арахісової пасти (найкраще - Peanut Butter, звісно)
- 1 ст.л. меду
- 1 ст.л. олії (кунжутна - саме воно)
- 1 ст.л. оцту
- лимонний сік, вода
Розігріти мед і пасту на водяній бані чи в мікрохвильовці (кілька підходів по 10 секунд, не більше, перевіряйте), додати олію і оцет, розмішати, розвести до бажаної густини водою/лимонним соком.
Сма-ко-та!
Подавати можна з кокосовим рисом (відварити рис у 1:1 воді і кокосовому молоці, сіль, зубець часнику), змішаним з відварним мунгом і кубиками індички (замаринованими у соєвому соусі і хересі), обсмаженими з кешью.
Це була хвилинка "люблю повеселитися, тим паче попоїсти, дякую за увагу :)
Мені так було соромно просто їсти улюблену арахісову пасту зі слоїка (ну ок, ще на млинцях), що я терміново для заспокоєння своєї ненажерливості потребувала в щось пасту покласти. Тому ось, рецепт арахісового соуса:
- 2 ст.л. арахісової пасти (найкраще - Peanut Butter, звісно)
- 1 ст.л. меду
- 1 ст.л. олії (кунжутна - саме воно)
- 1 ст.л. оцту
- лимонний сік, вода
Розігріти мед і пасту на водяній бані чи в мікрохвильовці (кілька підходів по 10 секунд, не більше, перевіряйте), додати олію і оцет, розмішати, розвести до бажаної густини водою/лимонним соком.
Сма-ко-та!
Подавати можна з кокосовим рисом (відварити рис у 1:1 воді і кокосовому молоці, сіль, зубець часнику), змішаним з відварним мунгом і кубиками індички (замаринованими у соєвому соусі і хересі), обсмаженими з кешью.
Це була хвилинка "люблю повеселитися, тим паче попоїсти, дякую за увагу :)
Колись ньокі, ліниві італійські вареники, у мене вийшли схожими... ем... на грудочки невідомого походження. Відтоді минуло багато часу, і мені знову закортіло спробувати. Що з того вийшло?
Новорічне меню цього року було складене з урахуванням двох особливостей: на двох (тобто, не надто широке) і з мінімумом рухів перед подачею (бо був шанс припертися додому в 9й вечора з роботи)
Підготовка:
За 3 дні: вибір рецептів (інтернети, ідеї друзів, тощо). Меню: салат з качиним філе і карамелізованими горіхами, брускети з севіче, порційні пироги з яловичиною і стілтоном, скибочки картоплі по-селянськи на гарнір, панакота на десерт.
За 2 дні: приготувати десерт, горіхи, начинку пирогів (начинку можна і за день до)
За 1 день/півдня: замаринувати рибу на севіче Тобто, під час подачі лишається лише зібрати салат і брускети, і поставити у піч пироги і гарнір. І все. Чистого часу – півгодини.
Підготовка:
За 3 дні: вибір рецептів (інтернети, ідеї друзів, тощо). Меню: салат з качиним філе і карамелізованими горіхами, брускети з севіче, порційні пироги з яловичиною і стілтоном, скибочки картоплі по-селянськи на гарнір, панакота на десерт.
За 2 дні: приготувати десерт, горіхи, начинку пирогів (начинку можна і за день до)
За 1 день/півдня: замаринувати рибу на севіче Тобто, під час подачі лишається лише зібрати салат і брускети, і поставити у піч пироги і гарнір. І все. Чистого часу – півгодини.
Душка Джеймі рекомендує вживати чилі кон карне з рисом, але я б отако наклала його у таріль, нагріла у тостері шматочок домашнього хліба і наминала б ложкою просто так, дуже осіннє їдло (ні, це не вишукана страва, це справжнісіньке їдло - ситне, поживне, незаморочне і просте).
