Показ дописів із міткою мейд-ін-Юкрейн. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою мейд-ін-Юкрейн. Показати всі дописи
"Крафтове пиво всюди однакове", кажуть. "Всі копіюють США, немає ніякого локального крафту".
Коли українське пиво нової хвилі почало з’являтися, ми серйозно відставали від світових трендів, знань і умінь. Років так на п’ять. Але чим далі, тим більше українські пивовари зменшували розрив, а потім як зірвалися, як побігли, як наздогнали! І в Україні можна було знайти будь-який зразок стилю, технік, прийомів, складників. Усе можна було знайти і привезти з далей заморських. Практично все імпортне.
Пивний гік, пивний сноб і гедоніст. І понеслись...
Кожного разу з появою нових культур, нових груп, нових термінів просто неможливо уникнути замивання певних визначень. Особисто мені уже обридло відкрите і приховане зневажання пивних гіків, регулярні "50 відтінків пивних снобів", або просто співчутливі чи поблажливі погляди.
Я ненавиджу, коли проскакують фрази "ці пивні гіки..." і понеслося.
Почнемо з слова. Кембриджський тлумачний словник повідомляє:
Кожного разу з появою нових культур, нових груп, нових термінів просто неможливо уникнути замивання певних визначень. Особисто мені уже обридло відкрите і приховане зневажання пивних гіків, регулярні "50 відтінків пивних снобів", або просто співчутливі чи поблажливі погляди.
Я ненавиджу, коли проскакують фрази "ці пивні гіки..." і понеслося.
Почнемо з слова. Кембриджський тлумачний словник повідомляє:
Гік - це розумна, але непопулярна й немодна особа, зазвичай з нездатністю соціалізуватися, або людина, яка надзвичайно захоплюється якоюсь темою, і багато про неї знає.
А сноб - це людина, яка поважає/визнає лише людей вищого класу, або ж особа, яка має дуже високі стандарти і не приймає речей, які прийнятні більшості звичайних людей. Пивний сноб уже зажив собі статтю в Urbandictionary: індивід, який вважає будь-яке пиво нікчемним, недостойним, майже завжи чимось незадовлений, задрючує всіх власними правилами незалежно від обставин, місця, ситуації і т.д.
З гедоністами все просто, вони просто хочуть отримувати задоволення від життя в усіх його проявах, і хочуть пити смачне пиво (але тут ще складніше, бо комусь смачніше за бельгійський кисляк не придумаєш, а комусь це помиї ще ті).
Тому гік - це людина, яка любить пиво, яка інвестує в свою любов, як в розвиток знань (грошима і часом), так і в розвиток індустрії (читай - купує пиво не лише нове і нескуштоване, а п'є його регулярно, бо подобається, або ще як вкладається силами не в безпосередньо пиво). Якщо ця людина коментує якісь недоліки, то це ніколи не коментар "фігня незрозуміла" і "штотанезашло".
Я маю серйозну підозру, що українські пивовари вважають поки що невелику кількість людей, яка регулярно куштує, чекінить, слідкує, коментує, фестивалить - натовпом снобищ. Художника (пивного) легко образити. Будь-яку критику він сприймає як змову проти себе. Але є коментарій "гівно" і оціночка 1 на антапді, а є вмотивований обережний коментар, навіть без оцінки.
Так, у нас є "тікери", яким би головне нове пиво в антапді клацнути.
Так, є ті, хто ходить винятково по новинках, а просто попити улюбленого пива вже важко винести свої сідниці.
Боюся, українське пиво ще не бачило тру снобів, наші не доросли до того, щоб демонстративно кривити носом - ні, я не питиму пиво не в тому келиху, не тої температури, не з тою їжею, не о тій порі року, не ходитиму в цей заклад, бо персонал не може пояснити, який хміль у цьому пиві. Поки що це на рівні кидання неароматними коментарями, поверхневих зиркань на людей, які п'ють "не крафт", і задрючування барменів у закладах. АПД. 2020, чо доросли вже.
З урахуванням контексту, гіку головне, щоб пиво було смачне, хай хоч і з пластикового стаканчика (їй-бо, є моменти, коли це буде більшою насолодою), він розказуватиме вам цікаві історії, але ніколи не забиратиме у вас пляшку, бо вона недостатньо нагрілася, а цей барлівайн треба пити за кімнатної температури. Снобу теж все одно, але лише коли його ніхто не бачить. Щойно з'являється публіка, він почне снобити. І він ніколи не зізнається, що чогось не знає.
Однак, не варто забувати, що якщо ти вважаєш, що ти розумніший і вищий за всіх - то ти і є сноб, неважливо, чи ти вариш, чи ти п'єш.
До чого це я. Не називайте гіків снобами, будь ласка. І розрізняйте одних від інших. Дякую.
Зараз буде телеграфічно і фотографічно, але кілька тижнів тому, я дізналася, що:
- півтори години від Києва є місця, де мій телефон замовкає і перетворюється на технологічну, але непотрібну цеглинку
- пасти кози - робота не з легких, доведеться літати, не торкаючись землі
- кози полюбляють лазити по вербах, як тигри у джунглях. І об'їдати їх (теж, як тигри, ябки ті жерли кору)
- ферма "Бабині кози" стоїть на березі Молочної ріки. Ну правда, не вірите - подивіться мапу (Галайки)
- Олександр Бабін - геній. Він робить один з найфантастичніших і технологічно вигадливих сирів в Україні (це Рокі, і його можна ще купити завтра на Всі.Свої в Д12)
- не треба завжди їздити по гугл-навігатору
- які ж красиві місця у нас є
- домовитися про екскурсію і собі можна за контактами отут http://babynikozy.com.ua
- як виглядають, власне, сири, можна згадати тут
- півтори години від Києва є місця, де мій телефон замовкає і перетворюється на технологічну, але непотрібну цеглинку
- пасти кози - робота не з легких, доведеться літати, не торкаючись землі
- кози полюбляють лазити по вербах, як тигри у джунглях. І об'їдати їх (теж, як тигри, ябки ті жерли кору)
- ферма "Бабині кози" стоїть на березі Молочної ріки. Ну правда, не вірите - подивіться мапу (Галайки)
- Олександр Бабін - геній. Він робить один з найфантастичніших і технологічно вигадливих сирів в Україні (це Рокі, і його можна ще купити завтра на Всі.Свої в Д12)
- не треба завжди їздити по гугл-навігатору
- які ж красиві місця у нас є
- домовитися про екскурсію і собі можна за контактами отут http://babynikozy.com.ua
- як виглядають, власне, сири, можна згадати тут
З наближенням Октоберфеста, я, якщо чесно, думаю не про пиво (не фанат я цього стилю), а про сосиски. І згадую смачнючі сосисочки в Августинері у Мюнхені років 6 тому - так, так, попса, але атмосфера ж.
Взагалі, я хотіла написати про користь частих, але невеликих прийомів їжі, про те, який смачний сир у нас роблять, про житні круасани, але по дорозі додому купила ще півоній і ойвсьо. Тому просто картинок.
Я так і не зрозуміла, чим завинив паб, що його протиставили крафту, це ж не "гендель", не "наливайка", не щось іще, але лишимо це на совісті власників нового і, упевнена, в майбутньому регулярно навідуваного мною й іншими пиволюбами закладу. "Craft vs Pub" не лише розташований в стратегічно зручному місці - на перетині Межигірської і Валів, він справді лише про пиво. Ніяких викаблучувань з дизайном, просто 18 кранів українського пива від малих і локальних броварень.
Власне, минулого четверга відбулося технічне відкриття, тому рано говорити про якісь недоліки або переваги, але подія пройшла в гарній компанії і з непоганим пивом, єдине, в той день персонал трохи плутав крани, а один рукомийник, схоже, таки докрутили завзяті пивомани. Ціник досить радісний у порівнянні з рештою - 30/40 за 0,3 і 40/50 за 0,5. Келихи різного штибу, що теж тішить. У перспективі це обіцяє бути одна з найцікавіших локацій (якщо взагалі не най) на цьому березі. З почином, і хай все складається добре.
Зовсім забула розповісти, яку штуку я утнула минулого року. Думала, куди б його припасувати сир, і виявила, що у холодильнику є все для пречудової салатки, включно зі слабосоленим лососем. І одразу ж спливла така кулька, знаєте, як у мультиках, хмарка з голови героя - стоп, не можна рибу і сир разом. Звісно, це лише підігріло мою цікавість і намір їх поєднати, чи хоча б дізнатися, чому не можна.
Після кількох годин колупаннь у бездонному череві інтернетів, я дійшла висновку, що насправді - це питання смаку, а вищезгаданий забобон проліз в наші краї з Італії, бо всі ознаки вказують, що саме італійці вважають поєднання будь-якого сиру і морепродуктів взагалі кулінарним святотатством. Пояснюється це тим, що насичений смак сирів забиває ніжний і тонкий аромат і смак дарів моря. Кажуть, що жодень італієць ніколи не покладе в одну тарілку сир і рибу.
Але ж погодьтеся, насиченість і смаковий профіль дуже різний у різних представників цих двох широких категорій. І тим паче, розкажіть, що риба непоєднувана із сиром тому, хто вигадав і з задоволенням їсть каліфорнійські (і всі інші варіації з сиром "Філадельфія") роли.
Між іншим, принагдно я дізналася, що є така думка - поєднання шоколаду і червоного сухого вина вгазалі треба заборонити, а за подачу сиру з пліснявою до вина треба відривати руки. От такі категоричні бувають експерти.
Але до салатки.
Елементарно - тоненькі смужечки засоленого в солі, цукрі і розмарині лосося, салатне листя, розібраний на сегменти грейпфрут, дрібка насінин гранату і сир. Заправити все соусом з лимонного соку, оливкової олії і медової гірчиці (альтернативно гірчиця + мед). Сіль, перець до смаку. І вуаля. Насправді, сир не дає такого насиченого смаку, щоб перебивати рибу, і я не можу сказати, що хтось комусь у цій компанії програє.
Власне, причина копирсання і самоосвітних екзерсисів - ось цей товариш, сир Прикарпатський від "Клуба Сиру". Скажу, що я неймовірно зраділа, коли побачила опис "з додаванням овечого молока", але радість моя швидко вщухла після ретельного вивчення складу, бо овечого молока в ньому аж 4%. Звісно, я розумію, що таких збоченців і любителів сиру "щоб більше тхнуло", не так багато серед покупців українських сирів, але це особисті забаганки.
Сам сир досить щільний, з поодинокими маленькими вічками, не такий солодкий, якими зазвичай є мас-сири, щось у його смаку і ароматі натякає на незвичайні доданки, і хай на мій особистий смак цього замало, але треба ж хоч з чогось починати. Зате у салатах він не виглядатиме нудним, це точно. Або навіть на сирній тарілці під пивну посиденьку. І ще одне, здається, раніше у нього була інша обкладинка, і вона була значно кращою, на мою скромну думку.
Але ж погодьтеся, насиченість і смаковий профіль дуже різний у різних представників цих двох широких категорій. І тим паче, розкажіть, що риба непоєднувана із сиром тому, хто вигадав і з задоволенням їсть каліфорнійські (і всі інші варіації з сиром "Філадельфія") роли.
Між іншим, принагдно я дізналася, що є така думка - поєднання шоколаду і червоного сухого вина вгазалі треба заборонити, а за подачу сиру з пліснявою до вина треба відривати руки. От такі категоричні бувають експерти.
Але до салатки.
Елементарно - тоненькі смужечки засоленого в солі, цукрі і розмарині лосося, салатне листя, розібраний на сегменти грейпфрут, дрібка насінин гранату і сир. Заправити все соусом з лимонного соку, оливкової олії і медової гірчиці (альтернативно гірчиця + мед). Сіль, перець до смаку. І вуаля. Насправді, сир не дає такого насиченого смаку, щоб перебивати рибу, і я не можу сказати, що хтось комусь у цій компанії програє.
Власне, причина копирсання і самоосвітних екзерсисів - ось цей товариш, сир Прикарпатський від "Клуба Сиру". Скажу, що я неймовірно зраділа, коли побачила опис "з додаванням овечого молока", але радість моя швидко вщухла після ретельного вивчення складу, бо овечого молока в ньому аж 4%. Звісно, я розумію, що таких збоченців і любителів сиру "щоб більше тхнуло", не так багато серед покупців українських сирів, але це особисті забаганки.
Сам сир досить щільний, з поодинокими маленькими вічками, не такий солодкий, якими зазвичай є мас-сири, щось у його смаку і ароматі натякає на незвичайні доданки, і хай на мій особистий смак цього замало, але треба ж хоч з чогось починати. Зате у салатах він не виглядатиме нудним, це точно. Або навіть на сирній тарілці під пивну посиденьку. І ще одне, здається, раніше у нього була інша обкладинка, і вона була значно кращою, на мою скромну думку.
Ще трошки загальних спостережень про ремонт.
Якщо вже говорити про сир, то я просто не уявляю, як так довго примудрилася не знати і не куштувати сири від сироварні "Бабині кози". Це, між іншим, неабияка дірка в знаннях про українські сири і рівні задоволення.
У спальні рівно три штуки меблів - комод (який виконує функції і приліжкової тумби), шафа і диван-ліжко. Все.
Насправді, на стіні ще висітиме або скретч-мапа мандрів, або наша листівкова галерея, ще поки не визначилися з системою кріплень. Окремо згадаю декор - у "Ідеї" дуже цікавий домашній текстиль (щоправда, якщо вам пощастить з розміром), і головна оздоба - світильник від Бамбетлів, який я колись побачила на фестивалі, і він мене довго-довго чекав, поки ми нарешті перебралися.
На дивані ми спимо вже років 6, він не просів ніде, не пошарпався, тканина не розшаровується. Тому раніше Блест точно робили на совість, сподіваюся, зараз так само.
І картинки.
Насправді, на стіні ще висітиме або скретч-мапа мандрів, або наша листівкова галерея, ще поки не визначилися з системою кріплень. Окремо згадаю декор - у "Ідеї" дуже цікавий домашній текстиль (щоправда, якщо вам пощастить з розміром), і головна оздоба - світильник від Бамбетлів, який я колись побачила на фестивалі, і він мене довго-довго чекав, поки ми нарешті перебралися.
На дивані ми спимо вже років 6, він не просів ніде, не пошарпався, тканина не розшаровується. Тому раніше Блест точно робили на совість, сподіваюся, зараз так само.
І картинки.
Колись побачений вішак для одягу у вигляді дерева визначив майбутню зовнішність нашого коридору. Там мав бути ліс, і все.
Нам страшенно пощастило, що у нас є крихітна, але комора, куди хоч якось можна розвантажити мої пасочки, мисочки і решту кухонного начиння, яке хоч як не крути, не влазить у кухонні шухлядки і ящики. Фото не передають реального розміру приміщення, яке 75х140 см, і яке ми використали по максимуму.
Коли перед нами повстало питання ремонту, основним завданням було знайти якомога більше вітчизняного. Не тому, що це дуже партіотично (хоча і не без того, тим паче квест ще той), але й тому, що це значно дешевше. Звісно, варіант "зекономити передусім, навіть якщо це шкодить якості" не розглядався. Але що з того вийшло, я покажу. І покажу із задоволенням, бо в процесі пошуків знайшлися справжні скарби, з якими я не розлучуся тепер нізащо.
Про ТешутьТеслі я вже розповідала, а тепер час показати головну їхню роботу - стіл і табурети на кухню, і їхні ж лампи, які були виготовлені на замовлення з купою вимог, які хлопці з честю задовільнили.
Про ТешутьТеслі я вже розповідала, а тепер час показати головну їхню роботу - стіл і табурети на кухню, і їхні ж лампи, які були виготовлені на замовлення з купою вимог, які хлопці з честю задовільнили.
А давайте поговоримо про улюблені цацки?
Я знаю, що у кожної дівчинки надцять прикрас, але є такі, які наче приросли. І є ж щось інше, але ні, рука так і тягнеться.
Я знаю, що у кожної дівчинки надцять прикрас, але є такі, які наче приросли. І є ж щось інше, але ні, рука так і тягнеться.
Ні, мері поттер - це не сестра Гаррі Поттера. Це веселий гончар, тобто я, тобто, одна з моїх іпостасей на кілька годин. Все це сталося можливим завдяки талановитим і терплячим керамістам Лізі Портновій і Андрію Кириченку, яким я неймовірно вдячна за здійснення мрії дитинства. Не просто коників з ... глини наліпити, а справжній посуд, з якого можна їсти і пити - так, я хитра пика, зробила піалу, яка може і відром для кави бути, і мисочкою для сніданкової вівсянки.
Я не казатиму, яке це тактильне задоволення, практично дзен, коли ти заплющуєш очі і відчуваєш глину пальцями і долонями.
Я не казатиму, як це страшно і захопливо водночас - боятися, що зараз все зіпсуєш, але не зупиняти гончарне коло.
Я не казатиму, як це, коли тебе розпирає від щастя і гордості, бо ти не такий криворукий, як очікував.
Ну і точно промовчу про те, як за кілька тижнів несешся додому, підскакуючи, пританцьовуючи,мугикаючи веселі пісеньки, не сила стримати усмішку, яка розповзається по обличчі, коли в руках у тебе твій, власноруч створений скарб, поглазурований і запечений професіоналами - до цього ще руки не доросли.
Здійснюйте дитячі мрії, саме для цього ми стали дорослими, хіба ні?
ПС. і обовязково сходіть подивіться на сучасних керамістів на "ЦеГлині-2015". Вражень купа. Музей духовних скарбів України на Десятинній 12, з 19 по 28 серпня, вхід безкоштовний.
Я не казатиму, яке це тактильне задоволення, практично дзен, коли ти заплющуєш очі і відчуваєш глину пальцями і долонями.
Я не казатиму, як це страшно і захопливо водночас - боятися, що зараз все зіпсуєш, але не зупиняти гончарне коло.
Я не казатиму, як це, коли тебе розпирає від щастя і гордості, бо ти не такий криворукий, як очікував.
Ну і точно промовчу про те, як за кілька тижнів несешся додому, підскакуючи, пританцьовуючи,мугикаючи веселі пісеньки, не сила стримати усмішку, яка розповзається по обличчі, коли в руках у тебе твій, власноруч створений скарб, поглазурований і запечений професіоналами - до цього ще руки не доросли.
Здійснюйте дитячі мрії, саме для цього ми стали дорослими, хіба ні?
ПС. і обовязково сходіть подивіться на сучасних керамістів на "ЦеГлині-2015". Вражень купа. Музей духовних скарбів України на Десятинній 12, з 19 по 28 серпня, вхід безкоштовний.
"Тешуть Теслі" - це золоті руки, голови і совість. Саме завдяки їм у мене є штуки, які я собі навигадала, і це лише початок.
Це короткий анонс, бо решту творінь моєї хворої фантазії і рукастих хлопців ще треба пофотографувати у зібраному вигляді і в інтер'єрі, але ось наприклад, уже зараз, я не уявляю, як я раніше жила, з постійним ризиком "зара-чашка-нахилиться-і-ти-вся-в-каві". Не думаю, що лише я одна така, що ставить чашки на бильце дивану, якщо до стола далеко, а вже дупцю вмощено читати чи колупатися в інтернеті. Тепер чашка стоїть міцно, як атлант,що розправив плечі. Я вже мовчу про те, як це гарно виглядає, пахне і мацається. "Фартушок"-підставка для дивану. Дуб, брашування, олієння, by Тешуть Теслі.
Це короткий анонс, бо решту творінь моєї хворої фантазії і рукастих хлопців ще треба пофотографувати у зібраному вигляді і в інтер'єрі, але ось наприклад, уже зараз, я не уявляю, як я раніше жила, з постійним ризиком "зара-чашка-нахилиться-і-ти-вся-в-каві". Не думаю, що лише я одна така, що ставить чашки на бильце дивану, якщо до стола далеко, а вже дупцю вмощено читати чи колупатися в інтернеті. Тепер чашка стоїть міцно, як атлант,
Почну з того, що в середні віки мене б уже, мабуть спалили - постійно копирсаюся на кухні і щось там варю у великих казанах, мене люблять коти, особливо чорні, літаю (на велосипеді) і на повню мій настрій викидає фантастичні кульбіти. Взагалі, люблю місяць, особливо, коли він величезний і помаранчевий. Ну, і як з місяця впала - це теж регулярний стан у мене.
А тепер, завдяки неймовірно талановитому ювеліру Дарі Черніковій у мене є шматок місяця, який завжди зі мною. І це дуже по-особливому. Щастю нема меж, почуваюся дівчинкою-дівчинкою.
Дякую тобі, феє. Як вражаюче і захопливо інколи підморгує інколи Світобудова у тому, що існують люди, які думають і відчувають, як ти, втілюють ці почуття і знаходять тебе серед мільярдного населення Землі.
А тепер, завдяки неймовірно талановитому ювеліру Дарі Черніковій у мене є шматок місяця, який завжди зі мною. І це дуже по-особливому. Щастю нема меж, почуваюся дівчинкою-дівчинкою.
Дякую тобі, феє. Як вражаюче і захопливо інколи підморгує інколи Світобудова у тому, що існують люди, які думають і відчувають, як ти, втілюють ці почуття і знаходять тебе серед мільярдного населення Землі.
І ще трошки про біганину. Я давно думала про таку штуку, а тепер вона у мене є. Дуже мотивуюча і вихваляцька. А зробили мені цю цацку - вішак для медальок - чудові Mak Deco. Між іншим, вона тоненька, а не з товстого шару фанери, що дозволяє кріпити її в будь-якому місці на булавки, що теж плюс - можна використовувати кольорові. Дякую красненько і реєструюся на нові забіги.
