Показ дописів із міткою criticaldrinking. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою criticaldrinking. Показати всі дописи
Ще кілька років тому я б і не подумала простягнути руку до пляшки безалкогольного пива і краще замовила б лимонад у ситуації, де потрібно утримуватися від алкоголю. Але час жартів про “гумове пиво” минув, і нині я захоплено досліджую, наскільки просунулося людство у бажанні тішити свої смакові рецептори, адже приводів не споживати алкоголь є безліч, починаючи від кермування авто, приймання ліків, вагітності, свідомої чи вимушеної відмови. І поява пристойних альтернатив, що смакують як справжнє пиво, не може не радувати.
Коли українське пиво нової хвилі почало з’являтися, ми серйозно відставали від світових трендів, знань і умінь. Років так на п’ять. Але чим далі, тим більше українські пивовари зменшували розрив, а потім як зірвалися, як побігли, як наздогнали! І в Україні можна було знайти будь-який зразок стилю, технік, прийомів, складників. Усе можна було знайти і привезти з далей заморських. Практично все імпортне.
У світі пива існує безліч міфів. Серед них не лише такі, від яких можна жартома страждальницьки позакочувати очі на кшталт порошкового пива чи стимулянта збільшення грудей. І ні, не буває, ні, не ростуть, детальніше отут. Існує й окрема категорія (маркетингових переважно) міфів, повторювана безліччю людей так часто, що цей міф стає чимось на кшталт історичної довідки. Такі є про портер, про ІРА, але, зрештою, їх таки женуть поганою мітлою, але є один міф, живучості якого можна позаздрити.
І це міф про російський імперський стаут.
Насамперед, хочу підкреслити, що моє неприйняття цієї версії і назви не засноване на національному ґрунті. Упевнена, знайдуться люди, які закидатимуть, що як українка, я ненавиджу все російське. Запевняю вас, мій рівень русофобії ніколи не достатній, але те, що імперський стаут ні разу не російський, заявляють навіть росіяни. Не поґребувала і послухала 20-хвилинний подкаст, в якому Юрій Катунін розбирає по кісточках міф про "улюблене пиво російської імператриці”, і в цілому цей міф смішить не лише його. Тому моє бажання, щоб весь світ припинив нарешті називати імперський стаут російським аж ніяк не cancel culture (хоча, окрему порцію задоволення я від цього отримаю). Просто я люблю пиво і ненавиджу, коли люди, як маріонетки, повторюють вигадану кимось колись маячню.
Може видатися, що це щось з опери фантастики, але за останні два місяці я проконсультувала три пивоварні щодо участі у конкурсах. І оскільки все більше пивоварень зараз дивляться на експорт, а медальки й нагороди зайвими не будуть ніколи (для більшості покупців), я подумала, що краще зібрати все докупи і поділитися з усіма потенційними учасниками.
Кожен, хто занурювався у пиво трохи глибше, ніж його розподіл на світле і темне, стикався з сентенцією “пий пиво з відповідного келиха, і буде смачніше”, незалежно, наскільки вона правдива. А як щодо відповідної музики під час споживання пива? Маячня? Вмощуйтеся зручніше.
Чи спадало вам на думку, що ми, люди у пиво закохані, знаємо “по іменах” сорти хмелю, штами дріжджів, але скільки сортів ячменю нам відомі? От і я подумала, що це якось несправедливо, тому давайте поговоримо і про солод, а разом з ним і ячмінь, як основну солодильну зернову культуру. І якщо попередні простирадла про хміль і про дріжджі починалися в хронологічному порядку, то цього разу все буде трохи не так.
За останній місяць мала честь і задоволення доєднатися до двох пивних подій: Konkurs GREATER POLAND 2021-piwo, cydr i design!, що проходив у рамках Poznańskie Targi Piwne - конкурс домашнього і комерційного пива, сидру та дизайну тари цих напоїв, а також пивний конкурс African Beer Cup, який проходить у Південній Африці, але цього разу участь взяли 12 африканських країн.
Для тих, кому цікаво, як відбувається конкурс у наших західних сусідів і на іншому боці земної кулі - подальшна читанка.
Спочатку були воля богів, ведмежа слина, чари, відьомство, а потім прийшов Пастер. Так зазвичай розказують про дріжджі. Вмощуйтеся зручніше, я розкажу вам інакше.
Здається, швидкість, з якою людство рухається вперед до нових горизонтів науки й інновації, набирає уже якоїсь космічної швидкості, але якщо подивитися на пиво, жоден складник не просунувся так уперед, і не продовжує так мчати далі, як хміль.
Коли у 2016 році пивну культуру Бельгії внесли до переліку Нематеріальної спадщини ЮНЕСКО, я раділа так, наче це подарунок на новий рік, день народження і кілька золотих олімпійських медалей укупі. Нарешті мій улюблений напій теж оцінили на серйозному рівні! Нематеріальна спадщина! Це вам не коників ліпити з відомої субстанції. З цього приємного приводу було випито не одне бельгійське - і не лише - пиво, і я все чекала, коли ж щось таке вигулькне ще. Але марно.
АПД. на січень 2023 "ламбік", "крік" і "фаро" вже не мають статусу TSG, наразі тільки дві групи продуктів з типом Vieille/Oude лишаються під захистом.
Чи буває у вас таке, що ви шукали щось одне, перечепилися за щось інше і просто провалилися у нору Білого кролика? У мене таке сталося буквально днями, і це навіть не нора була, а інформаційна міна, яка рознесла вщент одне з моїх переконань. А саме, що ламбік - захищене географічне найменування.
Все почалося, звісно, з чергової ситуації "люди бідкаються, влада розводить руками". Хтось знову поскаржився на якість пива у закладі N, почалася суперечка хто ж винен, і вкотре став очевидний факт, що інколи через плачевний стан знань про принципи роботи з пивом, страждає не лише репутація пивоварень чи закладів, а вся галузь, включно зі споживачами. Але замість щось робити, починаються взаємні звинувачення - нам не кажуть нічого пивоварні - почитати нема де - всім байдуже - ніхто не вчить, і так далі. В основному все зводиться до того, що почитати про пиво доступною мовою нема де або нема коли, якщо це розлогі енциклопедії.
Я написала в американську Асоціацію пивоварів (ВА) з питанням, чи дозволять вони мені перекласти їхній безкоштовний довідник, написаний саме для закладів (Draft beer quality manual), але мені ввічливо відмовили з аргументацією, що там все одно метрики свої і половина типів з'єднань інша, і так далі, мовляв, можете послуговуватися прочитаним, але напишіть своє.
Потім мене запросили почитати лекцію про пиво для барменів. Попри те, що лекція, зрештою, не відбулася, певний матеріал було зібрано, опитування проведено, больові точки і мозолі визначено, а короткий гід по стилях і міфологію я вже колись писала.
Ну що ж, challenge accepted.
Заручившись згодою Юри Заграновського (автора проекту Astro Beer Duck) зверстати цей буклет, я всілася укладати текст в якусь форму. Дуже швидко виявилося, що головною проблемою буде обмежувати потік свідомості і не перетворити це на ще один талмуд на 300 сторінок. Тому причісування і ущільнення інформації проходили паралельно з демонстрацією прототипа кільком знайомим пивоварам із питаннями "що б ви хотіли додати ще, які моменти роботи з закладами чи, може споживачами", і за кілька чудових коментарів я їм вдячна. Це у жодному разі не вичерпний мануал, його можна було б розширити щонайменше розділом про налаштування систем наливу, якщо якось не так ллється пиво, додати поєднання пива і їжі (і страшне знання, за яке мене будуть ладні поубивати сомельє, що насправді можна практично що завгодно поєднувати, немає якихось табу, є просто кілька принципів), збільшити стильовий довідник, але все це знову уперлося б в обсяг.
Те, що це буде безкоштовна інформація і некомерційний проект, було очевидно з самого початку. Я не хочу, щоб вартість інформації була виправданням чийогось незнання. Ну і в умовах нинішніх, коли галузь гостинності ледь дихає, мене б замучило сумління брати за це гроші. Подякувати за роботу можна, але це уже винятково з власного бажання. Книжечка доступна за посиланням bit.ly/3apoiiT
Я дуже хочу, щоб це почитали бармени, офіціанти, власники крамниць, пивовари, пиволюби, всі, хто так чи інакше не байдужий до пива. Щобільше ми знаємо, то краще. А ще - щоби ми навчилися радити і приймати поради спокійно. Щоби не соромилися сказати бармену, який наливає пиво носиком в піну, що це не дуже хороша практика - і при цьому не робити це з виглядом усезнайка, і не закочувалися очі "теж мені розумник знайшовся". Якихось речей можна просто не знати, і це не соромно. Тому давайте ділитися інформацією, яка зрештою, слугуватиме лише одній і спільній меті: більше хорошого якісного пива. І всі щасливі. Ну я, принаймні, точно почуватимуся так.
Дякую дуже всім, хто долучився до проекту, вклав свій час і зусилля, і дякую всім, хто підхопить його і понесе далі в люди. Користуйтеся на здоров'я.
В планах знайти друкарню, яка зможе зробити нам красиво і надрукувати книжечку по собівартості. Про цей етап буде оголошено додатково.
Хай зріє смак твій, хай розкриваються аромати твої, хай прийде популярність твоя, як в пабах, так і на полицях магазинів.
Пиво бездефектне і в стилі дай нам сьогодні.
І прости нам узливання дешевим лагером, як ми прощаємо його язичникам живим-нефільтрованим.
І не введи нас у тікерство, але визволи нас від несмачного.
В ім'я дріжджів і солоду
і святого хмелю!
Чекін.”
Першим ділом скажу, якщо у вас немає часу читати все це онлайн - можна завантажити пдф і почитати коли випаде нагода. Юра Заграновський, він же Astro Beer Duck, зробив з цього всього візуальну канхфету. ПДФ доступний отут
У пивних колах давно і малорезультативно точаться суперечки, хто кому що винен з точки зору освіти.
Хто має взяти на себе тягар знань і розподіляти його поміж спраглими? Хто повинен очолити інформаційний рух пивної культури? Отут все складно, бо зазвичай починається пошук крайнього, що тому причина - лінощі, брак часу, FOMO - сказати важко.
Бути піонером якогось руху просто: що б ти не зробив, а будеш першим, першовідкривачем, вигадником, паровозом, двигуном, нуль конкуренції, завжди легко дивувати, бо все вперше.
Бути піонером будь-якого руху важко: всі шишки твої, воза тягнеш сам, про ринок поняття не маєш, не кажучи вже про якийсь досвід, пораду, допомогу, рішення проблеми, все сам, все сам.
Уже кілька років хотілося сісти, окинути оком усі лани широкополі, зібрати докупи пейзаж української пивної сцени, і сформулювати хоча б для себе, що ж заважає буйно квітнуть черемшині.
Жоден стиль не має стільки легенд про походження, як ІРА (АйПіЕй), який вважають прапором сучасної пивної революції. Що ж це за звір такий, і звідки він узявся - саме про це ми сьогодні поговоримо.
Окрім писати всяке цікаве по роботі, в бложик, телеграм й інші місця, я інколи залюбки пишу на загал, і сподіваюся робити це максимально зрозуміло (хоча моє покручене відчуття пива інколи хибить і хоче, щоб entry-level знань був якомога якісніший, але при тому важко впихнуть його у коротку форму. Тобто, неможливо впихнути у коротку, але то інше). Зберу тут освітні штуки, які я пишу для Сільпо, можна використовувати як пораду, на що звернути увагу при поході туди по пиво, так і просто інформаційні п'ятихвилинки до кави. Буде оновлюватися в процесі появи нових. Так, це та сама серія #головащоговоритьпропиво, при тому невідомо чия нафарбована голова)
Не дуже у мене сьогодні з генеруванням заголовків, але в рамках збирання всього корисного, що я наробила за останні кілька років, знайшла (дякую, Дмитре) і трохи апдейтнула картки з причинами побічних смакоароматів у пиві, які робила для BeerBox і які добряче мені уклали в голову цю тему, яка потім знадобилася на всяких іспитах.
Вчора прийшов офіційний сертифікат, нашивка і значок. І нарешті я маю якесь фізичне підтвердження цього факту, що я - Certified Cicerone® (саме так просять писати представники системи сертифікації, а взагалі там простирадло на кілька сторінок, як і де і коли можна цей статус використовувати, як поводитися, і головне - як не поводитися).
А давайте про міфи. Навіть не про такі втаємничені, хто придумав портер (немає однієї людини, яка це зробила), а щось таке, що регулярно спливає в розмовах, в статтях "експертів", тисячах заміток "навчіться пиву за 1 день" і так далі. Почнемо з моїх улюблених, а ви додавайте, якщо знаєте якісь, будемо їх лупати.
