Коли біжиш після довгої перерви, сам собі схожий на мішок з піском. На першому кілометрі важкий, непідйомний, може, навіть мокрий, але от розтрушуєшся, і пісок починає потроху висипатися, струмочками тече крізь щілини, і бігти легше і легше, а під кінець важчає знов, наче той пісок згребли і натулували у тебе назад. Але вже точно не весь, його менше, ніж було. І так щоразу, і щоб досягти легкості, треба не зупинятися. Біжи, біжи, витрушуй з себе пісок, пил і порох.
Я довго збиралася про це написати, ще з літа, коли почала, але ніяк не складалося, і навіть зараз слів небагато, більше вражень.
Я почала бігати, бо одного дня зрозуміла, що перетворююся на мішок. І влітку це був мішок, мабуть, з цементом. Одразу скажу, що я не бігала ніколи.
За 7 днів, прожитих у Нюрнберзі, сонце ми бачили сумарно годин 6. Але якщо повисмикувати з сотень фото саме ці години, і зібрати отак, можна переконати себе, що сонячно було весь тиждень... Пам'ять - вона така вибіркова...
А Нюрнберг дуже гарний.
Кожен, хто хоч якось цікавиться пивом, чув про Бамберг. Бамберг, місце, де і понині живе справжнє копчене пиво, місто, де кількість броварень на метр квадратний найвища в світі, з найбільшою кількістю історичних броварень, і т.д., і просто дуже красиве містечко. А ще це місто лінгвістичних забавок, принаймні, мені страшенно подобаються ці франконські фасла (пляшка), зайдла (келих 0,5), штюбла (шинок), хофла (двір) шленкерла, шугла, шлотфергла (види пива) й решта ла-ла-ла :)
Додати у 250 мл молока 1 ч.л. тахіни, 2 ч.л. цукру, довести майже до кипіння, збити у френч-пресі, розлити у дві чашки. Додати кави в улюбленій пропорції. Притрусити кунжутним насінням.
