Показ дописів із міткою Україна. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Україна. Показати всі дописи
Ще кілька років тому я б і не подумала простягнути руку до пляшки безалкогольного пива і краще замовила б лимонад у ситуації, де потрібно утримуватися від алкоголю. Але час жартів про “гумове пиво” минув, і нині я захоплено досліджую, наскільки просунулося людство у бажанні тішити свої смакові рецептори, адже приводів не споживати алкоголь є безліч, починаючи від кермування авто, приймання ліків, вагітності, свідомої чи вимушеної відмови. І поява пристойних альтернатив, що смакують як справжнє пиво, не може не радувати.
Коли українське пиво нової хвилі почало з’являтися, ми серйозно відставали від світових трендів, знань і умінь. Років так на п’ять. Але чим далі, тим більше українські пивовари зменшували розрив, а потім як зірвалися, як побігли, як наздогнали! І в Україні можна було знайти будь-який зразок стилю, технік, прийомів, складників. Усе можна було знайти і привезти з далей заморських. Практично все імпортне.
Може видатися, що це щось з опери фантастики, але за останні два місяці я проконсультувала три пивоварні щодо участі у конкурсах. І оскільки все більше пивоварень зараз дивляться на експорт, а медальки й нагороди зайвими не будуть ніколи (для більшості покупців), я подумала, що краще зібрати все докупи і поділитися з усіма потенційними учасниками.
Здається, швидкість, з якою людство рухається вперед до нових горизонтів науки й інновації, набирає уже якоїсь космічної швидкості, але якщо подивитися на пиво, жоден складник не просунувся так уперед, і не продовжує так мчати далі, як хміль.
Яке питання найчастіше чують люди, які знаються на чомусь - від вишивки хрестиком до облицювання кахлями? "Можеш щось порадити"? Взагалі поради, прохані і непрохані, це одна з визначальних людських рис, мені здається, але зараз не будемо намагатися охопити неохопне. Любителів пива теж часто питають - а яке пиво подарувати/порадити/випити? - у різних умовах. Інколи це - іноземці-мандрівники (цього року таких запитів практично нуль з очевидних причин повної відсутності мандрів), інколи - люди, які тільки починають свій шлях у пиві, подеколи - люди, які шукають пивний подарунок, але самі від пива далекі. Тому зараз, коли учасники безпосередні й всіляко дотичні до пивної галузі підбивають особисті підсумки, складають топи цього року, я спитала їх про інше. Що б вони порадили з постійно або хоча б періодично доступного українського пива, якби їх спитали без конкретики. Без урахування одноразових випусків, бо який сенс радити скуштувати щось, чого уже ніколи не зварять, але сезонне допускається.
Хай зріє смак твій, хай розкриваються аромати твої, хай прийде популярність твоя, як в пабах, так і на полицях магазинів.
Пиво бездефектне і в стилі дай нам сьогодні.
І прости нам узливання дешевим лагером, як ми прощаємо його язичникам живим-нефільтрованим.
І не введи нас у тікерство, але визволи нас від несмачного.
В ім'я дріжджів і солоду
і святого хмелю!
Чекін.”
Першим ділом скажу, якщо у вас немає часу читати все це онлайн - можна завантажити пдф і почитати коли випаде нагода. Юра Заграновський, він же Astro Beer Duck, зробив з цього всього візуальну канхфету. ПДФ доступний отут
Бути піонером якогось руху просто: що б ти не зробив, а будеш першим, першовідкривачем, вигадником, паровозом, двигуном, нуль конкуренції, завжди легко дивувати, бо все вперше.
Бути піонером будь-якого руху важко: всі шишки твої, воза тягнеш сам, про ринок поняття не маєш, не кажучи вже про якийсь досвід, пораду, допомогу, рішення проблеми, все сам, все сам.
Уже кілька років хотілося сісти, окинути оком усі лани широкополі, зібрати докупи пейзаж української пивної сцени, і сформулювати хоча б для себе, що ж заважає буйно квітнуть черемшині.
Якось, у черговій фейсбук-суперечці (можна було б сподіватися, що у тій, де народжується істина, але ні) перечепилися за те, що люди, не по самі вуха заглиблені в пивну культуру, часто сприймають крафтове пиво, як пиво гірке, адже стягом і хоругвою кафтової революції є стиль ІРА, та й у нас, як у кожній країні, що нещодавно приєдналася до цієї пісочниці “іпа на іпі й іпою поганяє”, у кожному спеціалізованому закладі охмелені сорти домінують, немає жодної пивоварні, яка назвала б себе крафтовою і не зварила своє бачення. Але чи правда це? Про що думають люди, коли чують слово “крафт”?
Зараз буде телеграфічно і фотографічно, але кілька тижнів тому, я дізналася, що:
- півтори години від Києва є місця, де мій телефон замовкає і перетворюється на технологічну, але непотрібну цеглинку
- пасти кози - робота не з легких, доведеться літати, не торкаючись землі
- кози полюбляють лазити по вербах, як тигри у джунглях. І об'їдати їх (теж, як тигри, ябки ті жерли кору)
- ферма "Бабині кози" стоїть на березі Молочної ріки. Ну правда, не вірите - подивіться мапу (Галайки)
- Олександр Бабін - геній. Він робить один з найфантастичніших і технологічно вигадливих сирів в Україні (це Рокі, і його можна ще купити завтра на Всі.Свої в Д12)
- не треба завжди їздити по гугл-навігатору
- які ж красиві місця у нас є
- домовитися про екскурсію і собі можна за контактами отут http://babynikozy.com.ua
- як виглядають, власне, сири, можна згадати тут
- півтори години від Києва є місця, де мій телефон замовкає і перетворюється на технологічну, але непотрібну цеглинку
- пасти кози - робота не з легких, доведеться літати, не торкаючись землі
- кози полюбляють лазити по вербах, як тигри у джунглях. І об'їдати їх (теж, як тигри, ябки ті жерли кору)
- ферма "Бабині кози" стоїть на березі Молочної ріки. Ну правда, не вірите - подивіться мапу (Галайки)
- Олександр Бабін - геній. Він робить один з найфантастичніших і технологічно вигадливих сирів в Україні (це Рокі, і його можна ще купити завтра на Всі.Свої в Д12)
- не треба завжди їздити по гугл-навігатору
- які ж красиві місця у нас є
- домовитися про екскурсію і собі можна за контактами отут http://babynikozy.com.ua
- як виглядають, власне, сири, можна згадати тут
Відгудів Beermaster Day, і у когось сьогодні гудуть ноги, руки, а у когось і голови ;)
Думка автора
може не збігатися (і швидше за все, так
і є) з думкою пивоварів. Можливо, і
пиволюбителів також. Розкажіть мені
свою.
Я люблю пиво,
це не секрет взагалі ні для кого. Я люблю
хороше пиво і хочу, щоб хорошого пива
було багато і в Україні, тому роблю для
цього все, що можу — в основному п'ю,
яким би кактусом не виявилася чергова
пляшка, намагаюся допомагати інформаційно
(амбасадорю по відпустках, тощо), ідейно,
завела біговий пивний клуб, кілька разів
навіть допомагала інгредієнтно. І пиво
у нас розгойдується, але розгойдується
повільно.
Що йому
заважає?
1. Звісно,
головна палка у колесах — законодавство
у сфері. Яке, безумовно, на голову не
налазить ні полемікою, ні фактами, ні
декларованими цілями. Це окремий біль.
2.
Відсутність належного інформування.
Крафтове пиво зараз має якийсь дивний
флер “смузі для хіпстерів, які вживають
алкоголь”. Типу, суцільні понти, за які
хочуть на тлі “рукоробності” здерти
грошей. Саме слово, наліплене всюди, де
лише можна, перефарбованими в крафтовиків
пиворобів попередньої (чи попепопередньої)
хвилі, маркетинг, все що завгодно, що не
стосується справи. Ок, з визначенням
крафту можна борюкатися і борсатися ще
довго, але відділити
кукіль від пшениці можна. Було б дуже
круто, якби можна було отримати трошки
більше інформації — якісь короткі
пізнавально-едукаційні лекції у закладах,
тематичні дегустації певних сортів із
супроводом, буклети чи навіть змінні
стійки-листівки з інформацією про пиво
— чому ні? Чому не виховувати свого
покупця,
не рости разом із ним?
3. Але головне,
мені здається, сильно шкодить крафт сам
собі.
В
моєму ідеальному світі, крафтова броварня
— це броварня з більш-менш фіксованим
core range і
постійними експериментами. При чому
основний асортимент допиляний і
відшліфований до ідеального
блиску (зрозуміло, що не за день і не за
рік).
Наприклад,
естонська Põhjala, яку ми добряче покуштували
на травневих, варить пиво з
2011 року, і на ratebeer/untapped має залогованих
65/68 сортів, при чому серед них
безліч колабів. Іспанська Cerveza Artesanal
Tyris два роки тому відзначала 5-річчя роботи і на момент нашого візиту мала
у доробку близько 10-ти сортів, зараз
17/28 пив (ratebeer/untapped відповідно). Їхні
сусіди, Cervesa Artesanal La Socarrada варять мінімум
з 2012 року
і зараз
на їх рахунку 5 (п'ять!) сортів, які отримали
уже купу міжнародних нагород. Австрійці Lichtenthaler Bräu наварили
за 4 роки майже
70
сортів.
Дивимося
untapped по українських пивоварнях:
MadBrewlads
Craft Co. - 86
White
Rabbit — 81
K&F
Brewery – 48
Varvar
Brew - 24
Pravda
Beer Theatre - 61
Активно
всі варять не більше ніж два роки.
Ок, Правда і Варвар мають більш-менш
постійні сорти, але це радше виняток.
Попервах у нас всі
ударилися в охмілення. Так, це модно
(нарешті до нас докотилося те, що уже
практично всюди відгуло), але це ще дуже
зручно — хмелем можна забити всі недоліки
пива (ні, це не означає, що всі українські ІРА дефектні). Зараз на хвилі saison — теж, дуже
затишний і
комфортний стиль, в нього можна
вписати практично все, що завгодно (при тому є прекрасні українські сезони). А
ще уже є кілька випадків заяв, що стилі
— це нудно/нецікаво/ми варимо поза
стилями. Ну звісно, так теж зручніше
відкидати претензії до якості пива,
тому що “ми ж не казали, що це буде точно
IPA/стаут/портер/вашваріант”.
Нетерпимість до критики (будь-якого
штибу, як до ідіотської неаргументованої,
так і до спокійної і позитивної) взагалі
в крові українців.
Іншою, абсолютно
непояснюваною таємницею є пиво в пляшці.
Чи то проблеми з недомитими пляшками,
чи то з системами розливу, але факт лишаться фактом: пиво з однієї партії може кардинально
відрізнятися одне від одного. Наскільки
часто траплялося щось страшне в пляшці,
настільки ж тішить зараз розливне і
відстоює честь пивоварів (дякую принагідно
людям, які возять кегу).
Я розумію цілком, що
пивоваріння — це творчий процес і тягне
експериментувати. Одноразово підтримую
всі експерименти, до яких дотягнеться
рука, ті що припали до душі — підтримую
повторно, поки є в наявності. Але я ще
дуже хочу, щоб уже була якась постійність
у якості. Я хочу бути впевненою, що у
пляшці, яку я везу іноземним пивоварам,
щоб презентувати пиво України, щось
хороше. Зараз все більше моїх друзів
періодично питають мене, що б їм скуштувати
з крафтового пива, бо вони не в контексті.
І я б хотіла, не замислюючись, радити
їм, що ось такої пивоварні візьми точно
ось це пиво, воно хороше. А у тої — оте.
Коли йде експеримент за експериментом,
ти б і радий порадити, але те, що тобі
сподобалося, і з чого б ти хотів почати
знайомити людину, далеку від пива, уже
немає, бо це була знову одноразова варка. Або навіть гірше - люди куштуюь якийсь експеримент, який не надто вдалий, і кажуть - ну його цей твій крафт.
Так само прекрасно я розумію, що взагалі ніхто нікому нічого не винен — не подобається, не чіпай. Але.
Так само прекрасно я розумію, що взагалі ніхто нікому нічого не винен — не подобається, не чіпай. Але.
Так, і якщо вам здалося,
що всі ці багато літер покликані гнобити
українських пивоварів, то ви помиляєтеся.
Так, як їх люблю я, любить їх мало хто :)
Але я хочу впевненості. Тому питання —
ви за постійні експерименти чи за
флагманські сорти + експерименти досхочу?
Містом Че називають своє місто мешканці і гості Черкас, Чернігова і Чернівців. Можливо, якогось іще, але я чула про ці точно. Друге Че в нашій географії.
До Чернівців ми збиралися, щоб не збрехати, років вісім. І, врешті-решт, перемогли ноги. Ми зареєструвалися на Crosshill, забронювали житло, купили квитки і вйо.
"Тешуть Теслі" - це золоті руки, голови і совість. Саме завдяки їм у мене є штуки, які я собі навигадала, і це лише початок.
Це короткий анонс, бо решту творінь моєї хворої фантазії і рукастих хлопців ще треба пофотографувати у зібраному вигляді і в інтер'єрі, але ось наприклад, уже зараз, я не уявляю, як я раніше жила, з постійним ризиком "зара-чашка-нахилиться-і-ти-вся-в-каві". Не думаю, що лише я одна така, що ставить чашки на бильце дивану, якщо до стола далеко, а вже дупцю вмощено читати чи колупатися в інтернеті. Тепер чашка стоїть міцно, як атлант,що розправив плечі. Я вже мовчу про те, як це гарно виглядає, пахне і мацається. "Фартушок"-підставка для дивану. Дуб, брашування, олієння, by Тешуть Теслі.
Це короткий анонс, бо решту творінь моєї хворої фантазії і рукастих хлопців ще треба пофотографувати у зібраному вигляді і в інтер'єрі, але ось наприклад, уже зараз, я не уявляю, як я раніше жила, з постійним ризиком "зара-чашка-нахилиться-і-ти-вся-в-каві". Не думаю, що лише я одна така, що ставить чашки на бильце дивану, якщо до стола далеко, а вже дупцю вмощено читати чи колупатися в інтернеті. Тепер чашка стоїть міцно, як атлант,
В рамках чергового made-in-ukraine-hunt сьогоднішній допис про пиво. Хто не пиє - проходьте. Хоча... Ні, ви все-таки почитайте і подумайте :)
Непевна ледь помітна зміна світла, кольору, поруху. Синє, блакитне, бузкове, фіолет. Але шум хвиль незмінний. І котики. Це Одеса.
Я люблю красиве, я люблю подорожі, я люблю гарний декор, але, зізнаюся чесно, досі існування журналів-настроїв типу Kinfolk/Cereal/ваш варіант мене дещо спантеличувало. Вони дорогі і мені незрозумілі. Такі журнали я радо погортаю в електронному варіанті, а краще піду почитаю якісь гарно зняті рецепти.
Але. Але буває так, що такий журнал-настрій виринає з хвиль світобудови зненацька, і виявляється, що ви з ним колихаєтеся на одній і тій самій хвилі. Резонуєте в унісон. Тобі приємна кольорова гама, стиль фото, слова і відчуття коротких історій. А до того ж вивялється, що це свій, а не закордонний продукт. Що це кавалок мрій і сподівань маленького кола людей, які взялися за руки і покликали інших, що навіть ноги проекту ростуть з довіри натовпу незнайомців - краудфндингу. І ти думаєш, хай йому грець, чому не підтримати цю довіру теж, коли в тобі луною розкочується тепло. Ну, так вийшло. Поцілили в десятку. Що ще з вами робити, La Boussole. Ще є над чим працювати і що вдосконалювати, але я в вас вірю.
Перший номер - Одеса. Другий - Львів. Що далі, вигадники?
Але. Але буває так, що такий журнал-настрій виринає з хвиль світобудови зненацька, і виявляється, що ви з ним колихаєтеся на одній і тій самій хвилі. Резонуєте в унісон. Тобі приємна кольорова гама, стиль фото, слова і відчуття коротких історій. А до того ж вивялється, що це свій, а не закордонний продукт. Що це кавалок мрій і сподівань маленького кола людей, які взялися за руки і покликали інших, що навіть ноги проекту ростуть з довіри натовпу незнайомців - краудфндингу. І ти думаєш, хай йому грець, чому не підтримати цю довіру теж, коли в тобі луною розкочується тепло. Ну, так вийшло. Поцілили в десятку. Що ще з вами робити, La Boussole. Ще є над чим працювати і що вдосконалювати, але я в вас вірю.
Перший номер - Одеса. Другий - Львів. Що далі, вигадники?
Цього року дуже гарні новорічні марки віддрукувала Укрпошта. Ну такі вже гарні, що навіть не сердишся, що вони вдвічі більші за звичайні, а це значить, що клею ти наїсишся вдвічі більше, і клеїти їх на уже підписані листівки треба не вертикально, як слід, а горизонтально, бо інакше марка закриватиме частину адреси.
А ви підписали хоч одну листівку? Підпишіть, хоча б заради того, щоб купити цю гарну марку. А знаєте, скільки задоволення - витягати зі скриньки справжній шматочок гарного паперу зі справжніми словами, написаними справжніми руками? Подаруйте його комусь. Ну, і вкидати листівку в жовту поштову скриньку, яскраву таку чих сірих днів, теж приємно. Чесно-чесно. Вірте мені :)
І для тих, хто як я, чухався/забув/не_мав_часу_і_натхнення/ваш_варіант на різдвяний кекс, днями буде рецепт експрес-варіанта. Чекайте.