Показ дописів із міткою місцини. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою місцини. Показати всі дописи
Якщо ви плануєте в Гановер на вікенд, майте на увазі, що на пиво у вас є маленький хвостик п'ятниці і шматок суботи, і все. Ні в неділю, ні в понеділок практично нічого не працює.
Решта подробиць - далі.
У місті є два класичні шинки на кілька сотень посадочних місць, що подають лагер і вайс і мнясо по туристичних цінах, і забиті вщент на свята - туди ми не пішли. Нецікаво.
Схоже, що найкраще місце на пиво в Гановері, це Craft Beer Kontor (Schlägerstraße 17, https://www.facebook.com/craftbeerkontor), не самий центр, але дуже пристойний вибір пляшкового пива на полицях, німецького і імпорту, є кілька холодильників, три крани, періодично проводять всілякі івенти, взагалі душевна така місцинка, хочеться зависнути тут надовго. Лише готівка.
Решта подробиць - далі.
У місті є два класичні шинки на кілька сотень посадочних місць, що подають лагер і вайс і мнясо по туристичних цінах, і забиті вщент на свята - туди ми не пішли. Нецікаво.
Схоже, що найкраще місце на пиво в Гановері, це Craft Beer Kontor (Schlägerstraße 17, https://www.facebook.com/craftbeerkontor), не самий центр, але дуже пристойний вибір пляшкового пива на полицях, німецького і імпорту, є кілька холодильників, три крани, періодично проводять всілякі івенти, взагалі душевна така місцинка, хочеться зависнути тут надовго. Лише готівка.
Я так і не зрозуміла, чим завинив паб, що його протиставили крафту, це ж не "гендель", не "наливайка", не щось іще, але лишимо це на совісті власників нового і, упевнена, в майбутньому регулярно навідуваного мною й іншими пиволюбами закладу. "Craft vs Pub" не лише розташований в стратегічно зручному місці - на перетині Межигірської і Валів, він справді лише про пиво. Ніяких викаблучувань з дизайном, просто 18 кранів українського пива від малих і локальних броварень.
Власне, минулого четверга відбулося технічне відкриття, тому рано говорити про якісь недоліки або переваги, але подія пройшла в гарній компанії і з непоганим пивом, єдине, в той день персонал трохи плутав крани, а один рукомийник, схоже, таки докрутили завзяті пивомани. Ціник досить радісний у порівнянні з рештою - 30/40 за 0,3 і 40/50 за 0,5. Келихи різного штибу, що теж тішить. У перспективі це обіцяє бути одна з найцікавіших локацій (якщо взагалі не най) на цьому березі. З почином, і хай все складається добре.
Дочитую зараз дуже цікаву книжку - "Chop Suey: A Cultural History of Chinese Food in the United States". Це щось дуже схоже на історію про щасливе печиво з передбаченнями (The Fortune Cookie Chronicles: Adventures in the World of Chinese Food), але більш академічного плану, з купою архівних посилань, історичних фактів, тощо. З назви майже все зрозуміло, але якщо коротко, то це історія злиття двох кулінарних культур, ба навіть розповсюдження китайської кухні і її метаморфози на іншому континенті. Про її мімікрію, адаптацію і розвиток, як окремої гілки. Фільм "The Search for General Tso" (є на Нетфліксі, якщо що) про те саме, про китайську страву в США, якої не існує у Китаї. Цей тривалий вступ про те, що мені страшенно цікаві кухні, які виходять за свої географічні кордони і змінюються в умовах інших культурних і смакових реалій.
Севіче сібас
Севіче сібас
Що розказати вам про естонське пиво... Якихось 5 чи 6 років тому, коли ми були в Таллінні вперше, на поличках (які уже тоді зачинялися для доступу в 10й вечора) були винятково місцеві варіанти Оболоні/Чернігівського. А зараз, мамамія... Пити не перепити.
Фото буде лише з одного місця, бо виходило так, що решті ми були без камери, а другий раз не склалося, бо як виявилося, травневі вони і в Естонії травневі.
У першу чергу не можу не згадати пивоварню Põhjala Brewery і їхній бар (а радше, закапелок) SpeakEasy, від якого ми метрів за 500 поселилися, і це була доля. Бо втрапити туди вдалося лише 30го ввечері, а решту днів нашої мікро-відпустки він був зачинений. На саму пивоварню теж потрапити не вдалося, бо там нині скажене завантаження - варять на літо. Але. Ми перепробували, здається, близько 12 пив - і жодного посереднього. Колаби і власні сорти просто вражають смакові і нюхові рецептори, етикетки тішать око. Здаться, мінімум два портери (естонські портери, Карле!) входять в 50ку найкращих в світі за версією RateBeer. А такого бармена - дівчину! - ще пошукати. Здається, ніколи не вдавалося з таким смаком обсудити пиво, браво. Коротше кажучи, несамовито рекомендую, сподіваюся, що потраплю до них колись живцем. На кранах своє і гостьове, цього разу Buddelship з Гамбурга і BrewDog Prototype Milk Stout. За стінкою - бургерна, і в цій стіні прорубано віконце, де можна бургер замовити, не виходячи з бару.
Pudel Baar (Telliskivi 60a) - страшенно файняцький заклад на території чогось дуже схожого на наш Артзавод Платформа - старі корпуси неясно чого зайняті під заклади харчування, галереї, виставкові зони, концертні майданчики гарно розмальовані, стилізовані, літні майданчики, крісла під деревами і ось це усе.
Що здивувало і підкорило - абсолютно строкатий вибір на кранах, і різниця між 0,3 і 0,5 складає 50 центів. Є термінал, їжі немає, судячи з усього, але, враховуючи, що через двір їжу подають, думаю, там точно якась кооперація є.
Фото буде лише з одного місця, бо виходило так, що решті ми були без камери, а другий раз не склалося, бо як виявилося, травневі вони і в Естонії травневі.
У першу чергу не можу не згадати пивоварню Põhjala Brewery і їхній бар (а радше, закапелок) SpeakEasy, від якого ми метрів за 500 поселилися, і це була доля. Бо втрапити туди вдалося лише 30го ввечері, а решту днів нашої мікро-відпустки він був зачинений. На саму пивоварню теж потрапити не вдалося, бо там нині скажене завантаження - варять на літо. Але. Ми перепробували, здається, близько 12 пив - і жодного посереднього. Колаби і власні сорти просто вражають смакові і нюхові рецептори, етикетки тішать око. Здаться, мінімум два портери (естонські портери, Карле!) входять в 50ку найкращих в світі за версією RateBeer. А такого бармена - дівчину! - ще пошукати. Здається, ніколи не вдавалося з таким смаком обсудити пиво, браво. Коротше кажучи, несамовито рекомендую, сподіваюся, що потраплю до них колись живцем. На кранах своє і гостьове, цього разу Buddelship з Гамбурга і BrewDog Prototype Milk Stout. За стінкою - бургерна, і в цій стіні прорубано віконце, де можна бургер замовити, не виходячи з бару.
Pudel Baar (Telliskivi 60a) - страшенно файняцький заклад на території чогось дуже схожого на наш Артзавод Платформа - старі корпуси неясно чого зайняті під заклади харчування, галереї, виставкові зони, концертні майданчики гарно розмальовані, стилізовані, літні майданчики, крісла під деревами і ось це усе.
Що здивувало і підкорило - абсолютно строкатий вибір на кранах, і різниця між 0,3 і 0,5 складає 50 центів. Є термінал, їжі немає, судячи з усього, але, враховуючи, що через двір їжу подають, думаю, там точно якась кооперація є.
Всіх, хто приготувався закидати мене келихами, мовляв, в Італії треба пити вино, прошу зберігати спокій і пити вино :) А я пиво знайду всюди.
Найбільше мене цього разу здивувала повна відсутність контакту. Останні роки я перед подорожами завжди знаходжу місцевих пивоварів, власників пивотек, тощо, і заздалегідь розпитую про заходи, місця, екскурсії, про все, що стосується пива. І зазвичай, завдяки широті душі любителів пива, отримую переліки, координати, контакти, таємні паролі і т.д. Може, допомагає факт, що я дівчинка (гм-гм), може, обіцянки привезти українського пива, але тим не менш. Цього разу я списувалася з трьома броварнями, а у відповідь повний вакуум. Так ми і не потрапили до жодної броварні, фестиваль всеіталійський зачепили лише трохи і випадково. Тим не менш, навіть у Катанії є де присісти і припасти. Послідовність рандомна.
Найбільше мене цього разу здивувала повна відсутність контакту. Останні роки я перед подорожами завжди знаходжу місцевих пивоварів, власників пивотек, тощо, і заздалегідь розпитую про заходи, місця, екскурсії, про все, що стосується пива. І зазвичай, завдяки широті душі любителів пива, отримую переліки, координати, контакти, таємні паролі і т.д. Може, допомагає факт, що я дівчинка (гм-гм), може, обіцянки привезти українського пива, але тим не менш. Цього разу я списувалася з трьома броварнями, а у відповідь повний вакуум. Так ми і не потрапили до жодної броварні, фестиваль всеіталійський зачепили лише трохи і випадково. Тим не менш, навіть у Катанії є де присісти і припасти. Послідовність рандомна.
Чим нас дуже і дуже порадувала Рига - то це найкращою з бачених мною пивотек.
Знайомтеся, BeerFox/Callous Alus і Майк.
Знайомтеся, BeerFox/Callous Alus і Майк.
Про те, що Ібсен — один з найвизначніших драматургів, знають практично всі. Трохи менше людей знає, що його п'єси за кількістю постановок поступаються лише Шекспірівським, а на початку століття “Ляльковий будиночок” взагалі було названо найбільш популярним твором серед постановників.
Але крім всього цього, Ibsen — це новий ресторан скандинавської кухні, що відкрився буквально кілька днів тому у Києві. Так, стриманий, нордичний і навіть трохи суворий. Продовжуючи аналогії з норвезьким тезкою, атмосфера чимось таки схожа на театральну — важкі портьєри, що стишують звук вулиці, мінімалізм, я б навіть сказала, деякий аскетизм у дизайні - за який реверанси Сергію Махно - м'який сірий, світле дерево, а не засилля очікуваного білого кольору, але не знаю, як вас, але мене завжди у театрах заворожували люстри. І тут світильники теж привертають до себе неабияку увагу (принаймні, я хвилин 15 витріщалася на них і так, і сяк, поки помітила устричний бар, в який мала б уткнутися носом, коли зайшла, але ні). Майстерна імітація мушель захоплює, а риби, які причаїлися на шафах для посуду, гардеробі і деяких стінах викликають бажання аплодувати автору.
Нордична кухня чомусь в уяві більшості викликає дари моря. Але насправді, як і вона в цілому, так і меню в Ibsen не тяжіє однобоко до морепродуктів. Можливо, це видаватиметься неочікуваним, але скандинавська і українська кухня схожі завдяки подібним кліматичним зонам (ну добре, нордична трохи прохолодніша) — в обох частий гість коренеплоди, злаки, м'ясо — в тому числі і дичина, соління і маринади. Без екзотики типу морського чорта і лакриці не обійшлося, але в цілому, те, що готує шеф-кухар Василь Пашук, хай подеколи буде важко вимовити вголос — а ну, “гудбрансдален” без затинань? - буде зрозумілим.
Мої особистий фаворит — телячі щічки по-скандинавські (тушковані з ялівцем і часником, подаються з гарніром з сочевиці і ягід годжі, 150/150 г, 182 грн), хоча на мій смак сочевиця могла б бути не такою солодкою, а також гаряча закуска оселедець “Тулесса” (фламбоване бурбоном філе оселедця із запеченими коренеплодами 260 г, 98 грн), дуже вже неочікуване поєднання гарніру. А, і неможливо забути колме ліха - тарілку в'яленої телятини, качиного філе і оленини з сорбетом з хріну (150/50 г, 189 грн), умамі просто танцює на язиці, а сорбет - просто свято якесь. При тому не можу не відмітити фантастичний обліпиховий компот з ваніллю і цинамоном, настільки оригінального напою, який одночасно освіжає і бадьорить рецептори, я давно не зустрічала. Важко не помітити, що найбільше моєму серцю і язику озвалися страви, близькі слов'янській кухні, що ще раз підтверджує нашу зі скандинавами спорідненість, еге ж?
Колме ліха
Але обійти питомо скандинавську екзотику неможливо. Наприклад, десерт гудбрансдален з цитрусовим хлібом (кекс у соусі з сиру гудбрансдален і медовим морозивом, 250/50 г, 96 грн). Не впевнена, але, здається, з ним в Києві, та й в Україні ніхто нічого не готує, надто вже специфічний на пересічний смак цей коричневий сир, виварений з сироватки так, що неможливо сказати, який же він на смак — солодкий чи солений, але якщо вже відверто, то і такий, і такий водночас. Уявіть його, перетворений на соус для щільного кексу і з кулькою морозива. Я б віддала перевагу більш насиченому цією парою смаків соусові, але я ще той збоченець.
Гудбрансдален з цитрусовим хлібом
Було б нечесно промовчати про устриць. Та й чого про них мовчати, якщо це устриці першої води — вода в них ще з морька, вони не плавають в акваріумі, не дихають і не смокчуть в себе воду з продуктами власної життєдіяльності, а молюски — це, власне те, що вони їдять. Тому тут можна не ризикувати скуштувати устрицю, начинену устрицями. Тарілку устриць подають з трьома соусами, але я, ящо чесно, вживала б їх а-ля натюрель.
Філософія закладу — просто якісна свіжа їжа. Ніякої заморозки, і, подібно до скандинавів — максимум локального. Наприклад, овочі, гриби і навіть оленина, українські, тому що так вони найсвіжіші, і відповідно, найсмачніші. І що насправді може бути кращим за просто найсвіжіше і найякісніше? Просто чистий смак, не затьмарений зайвими маніпуляціями? В цілому — ура, нарешті хоч хтось вирішив взяти на себе сміливість і ризикнути зі скандинавською кухнею. Чи очікувати на якусь супер-пупер екзотику? Ні, просто на хорошу їжу. Так, це не те місце, куди можна сходити на ланч, цінник не спонукає. Але сходити варто.
І на останок — людина, яка так усміхається, поганим вас не нагодує, я впевнена.
Плеттер риби холодних морів (асорті з сардин, макрелі, оселедця і лосося з картопляним салатом і гірчичною заправкою 450/230/50 г, 425 грн)
Смьореброд з терином з фуа гра і ягідним соусом, 230 г, 159 грн
Норд салаті (телячий язик із запеченими коренеплодами, томатами, огірками і гливами під гірчичним соусом, 360 г, 118 грн)
Морський чорт, запечений у хоспері з цукіні, полентою і апельсиновим соусом 110/110/50 г, 387 грн
Шокляд мус (шоколадна помадка на горіховому праліне з квітковим пилком 170 г, 159 грн)
Я дуже люблю смачно поїсти. Раніше (це, здається, було в минулому житті) однією з улюблених розваг було знайти новий заклад з цікавим меню, любити його, водити туди друзів, або ходити з друзями у знайдені ними скарби. Але уже роки два-два з половиною в ресторани я ходжу винятково на запрошення друзів, найчастіше з якогось приводу.