Travel. Run. Eat. Drink beer. Repeat.

Думка автора може не збігатися (і швидше за все, так і є) з думкою пивоварів. Можливо, і пиволюбителів також. Розкажіть мені свою.

Я люблю пиво, це не секрет взагалі ні для кого. Я люблю хороше пиво і хочу, щоб хорошого пива було багато і в Україні, тому роблю для цього все, що можу — в основному п'ю, яким би кактусом не виявилася чергова пляшка, намагаюся допомагати інформаційно (амбасадорю по відпустках, тощо), ідейно, завела біговий пивний клуб, кілька разів навіть допомагала інгредієнтно. І пиво у нас розгойдується, але розгойдується повільно.

Що йому заважає?

1. Звісно, головна палка у колесах — законодавство у сфері. Яке, безумовно, на голову не налазить ні полемікою, ні фактами, ні декларованими цілями. Це окремий біль.

2. Відсутність належного інформування. Крафтове пиво зараз має якийсь дивний флер “смузі для хіпстерів, які вживають алкоголь”. Типу, суцільні понти, за які хочуть на тлі “рукоробності” здерти грошей. Саме слово, наліплене всюди, де лише можна, перефарбованими в крафтовиків пиворобів попередньої (чи попепопередньої) хвилі, маркетинг, все що завгодно, що не стосується справи. Ок, з визначенням крафту можна борюкатися і борсатися ще довго, але відділити кукіль від пшениці можна. Було б дуже круто, якби можна було отримати трошки більше інформації — якісь короткі пізнавально-едукаційні лекції у закладах, тематичні дегустації певних сортів із супроводом, буклети чи навіть змінні стійки-листівки з інформацією про пиво — чому ні? Чому не виховувати свого покупця, не рости разом із ним?

3. Але головне, мені здається, сильно шкодить крафт сам собі.

В моєму ідеальному світі, крафтова броварня — це броварня з більш-менш фіксованим core range і постійними експериментами. При чому основний асортимент допиляний і відшліфований до ідеального блиску (зрозуміло, що не за день і не за рік).

Наприклад, естонська Põhjala, яку ми добряче покуштували на травневих, варить пиво з 2011 року, і на ratebeer/untapped має залогованих 65/68 сортів, при чому серед них безліч колабів. Іспанська Cerveza Artesanal Tyris два роки тому відзначала 5-річчя роботи і на момент нашого візиту мала у доробку близько 10-ти сортів, зараз 17/28 пив (ratebeer/untapped відповідно). Їхні сусіди, Cervesa Artesanal La Socarrada варять мінімум з 2012 року і зараз на їх рахунку 5 (п'ять!) сортів, які отримали уже купу міжнародних нагород. Австрійці Lichtenthaler Bräu наварили за 4 роки майже 70 сортів.

Дивимося untapped по українських пивоварнях:

MadBrewlads Craft Co. - 86

White Rabbit — 81

K&F Brewery – 48

Varvar Brew - 24

Pravda Beer Theatre - 61

Активно всі варять не більше ніж два роки. Ок, Правда і Варвар мають більш-менш постійні сорти, але це радше виняток.

Попервах у нас всі ударилися в охмілення. Так, це модно (нарешті до нас докотилося те, що уже практично всюди відгуло), але це ще дуже зручно — хмелем можна забити всі недоліки пива (ні, це не означає, що всі українські ІРА дефектні). Зараз на хвилі saison — теж, дуже затишний і комфортний стиль, в нього можна вписати практично все, що завгодно (при тому є прекрасні українські сезони). А ще уже є кілька випадків заяв, що стилі — це нудно/нецікаво/ми варимо поза стилями. Ну звісно, так теж зручніше відкидати претензії до якості пива, тому що “ми ж не казали, що це буде точно IPA/стаут/портер/вашваріант”. Нетерпимість до критики (будь-якого штибу, як до ідіотської неаргументованої, так і до спокійної і позитивної) взагалі в крові українців.

Іншою, абсолютно непояснюваною таємницею є пиво в пляшці. Чи то проблеми з недомитими пляшками, чи то з системами розливу, але факт лишаться фактом: пиво з однієї партії може кардинально відрізнятися одне від одного. Наскільки часто траплялося щось страшне в пляшці, настільки ж тішить зараз розливне і відстоює честь пивоварів (дякую принагідно людям, які возять кегу).

Я розумію цілком, що пивоваріння — це творчий процес і тягне експериментувати. Одноразово підтримую всі експерименти, до яких дотягнеться рука, ті що припали до душі — підтримую повторно, поки є в наявності. Але я ще дуже хочу, щоб уже була якась постійність у якості. Я хочу бути впевненою, що у пляшці, яку я везу іноземним пивоварам, щоб презентувати пиво України, щось хороше. Зараз все більше моїх друзів періодично питають мене, що б їм скуштувати з крафтового пива, бо вони не в контексті. І я б хотіла, не замислюючись, радити їм, що ось такої пивоварні візьми точно ось це пиво, воно хороше. А у тої — оте. Коли йде експеримент за експериментом, ти б і радий порадити, але те, що тобі сподобалося, і з чого б ти хотів почати знайомити людину, далеку від пива, уже немає, бо це була знову одноразова варка. Або навіть гірше - люди куштуюь якийсь експеримент, який не надто вдалий, і кажуть - ну його цей твій крафт.
Так само прекрасно я розумію, що взагалі ніхто нікому нічого не винен — не подобається, не чіпай. Але.

Так, і якщо вам здалося, що всі ці багато літер покликані гнобити українських пивоварів, то ви помиляєтеся. Так, як їх люблю я, любить їх мало хто :) Але я хочу впевненості. Тому питання — ви за постійні експерименти чи за флагманські сорти + експерименти досхочу?