Travel. Run. Eat. Drink beer. Repeat.

Насправді, це не стільки рецепт, скільки ідея, і моє улюблене пісочне тісто для відкритих пирогів. Колись я у жж викладала потрошку переклад теоретичної частини книжки Мішеля Ру "Солодка і солена випічка", але з ним і все загуло. Але це насправді, найкращий з випробуваних мною варіантів, а їх через мої руки пройшло багато, і з холодним маслом, і з теплим.


Текст:
"Тісто для фланів
У Франції — pâte à foncer, воно менш ніжне і ламке, ніж pâte brisée, але хрусткіше і смакує аж ніяк не гірше від першого. Готове тісто можна зберігати місяць у холодильнику і три місяці — у морозилці.

Вихід тіста — приблизно 480 г
250 г борошна
125 г масла, порізаного на маленькі кубики, м'якого
1 ч. л. дрібної солі
1/2 ч. л. цукру
1 яйце
40 мл холодної води

Висипте борошно на робочу поверхню і зробіть у ньому “колодязь”. Покладіть у нього масло, сіль, цукор і вбийте яйце. Розімніть вміст “колодязя” пучками пальців у масу, подібну до крему. Потроху підсипайте до маси борошно, поки не змішаєте всі складники в неоднорідну суміш. Додайте воду і пальцями вмішайте у тісто, щоб воно почало злипатися. Долонями зробіть 4-5 вимішувальних рухів від себе, щоб тісто стало гладеньким. Сформуйте з нього кулю, оберніть харчовою плівкою і покладіть у холодильник до використання."
І все. Тісто виходить фантастичне, а випечений кошик - шаруватим і крихким, повітряним і зовсім незабитим.
Цього разу пиріг був з грушами і яблуками.
Тісто розкачуємо у великий млинець, викладаємо у форму, підрівнюємо краї. Тонкі скибочки груші і яблука викладаємо віялом. Яблука посипаємо корицею, груші - меленим кардамоном. Згори притрушуємо зовсім трошечки цукром, якщо є темний - прекрасно, а як ні, то і звичайний згодиться. У піч на 40-45 хвилин, 180С. І хай весь світ зачекає. Кава чи чай та кулька морозива, і нема коли шкодувати за літом з такими щедротами осені.

Вся порція тіста пішла на велику форму від Campo i Fiori.
Мінуси:
- він один, форма за рахунок розміру досить важка, тому однією рукою з нею вже не впораєшся.
Плюси:
- чудово відмивається
- товсті стінки прогріваються дуже рівномірно, і пиріг пречудово пропікається не підсмажуючись трохи назовні (як зазвичай буває у тонких жерстяних формах) навіть разом з начинкою, не потребуючи окремого випікання кошика, на якому зазвичай наполягають французи
- зізнаюся чесно, я трохи впіймала гаву і стукнула форму. Від переляку мало затинатися не стала. А їй хоч би що, кераміка пропечена на славу, ні сколів, ні тріщин
- красива, що вже казати