Travel. Run. Eat. Drink beer. Repeat.

Follow Me
Припустімо, вам на поличці крамниці попадалися пляшки пивоварні, яка знаходиться в монастирі. Нічого дивного в цілому, історія монашого пивоваріння далеко не нова. Припустімо, що ці сорти пива - на поличці - трипл і бельгійський блонд. Все ще нічого незвичайного, цілком вкладається в усталений пивний світогляд. Але чи готує це вас до того, шо на екскурсії цієї пивоварні, єдиної пивоварні в монастирі серед сотень інших швейцірських, ви почуєте про АНА (Американську асоціацію домашніх пивоварів), про те, як великі пивоварні загарбують місце у ритейлі, а у відео про створення пивоварні головний бровар з шухлядки монастирської бібліотеки діставатиме книжку Стена Ієронімуса "Brew like a monk", видану спільно з Асоціацією американських пивоварів? От і мене життя до такого не готувало. А вже який у них імперець... Але все спочатку.

“У кожної ферми на будинку чи на стодолі має бути флюгер. Принаймні, нам так здається. У нас поки що ферми немає, але ми любимо традицію фармхаусів, пивоварню і флюгер уже надбали, тому хто знає, що там в майбутньому...” І справді, ніхто не знає, що чекає на Сема і Тобіаса, але маленький чорний півник прикрашає етикетки їхньої постійної лінійки пива, і, схоже, вони обрали напрям вірно, а вітер лише попутний. 



У першому дописі про Клівленд була більше теорія, то тут перейдемо безпосередньо до практики. Навіть без пивного паспорта місць на мапі було більш ніж досить, але він теж допоміг орієнтуватися на місцевості. Важливий момент - в меню всі ціни вказано з податком (на відміну від Нью-Йорка, нариклад), чайові вважаються нормою від 15%. Тому якщо ви йдете кудись з наміром пообідати, випити флайт (4-5 тестери, 10-15 $ залежно від закладу і величини келихів) і після того взяти ще по келиху великому, цілком може вийти 60-80 доларів на двох. Всюди можна розплатитися як готівкою, так і карткою. Не всюди є безконтакт, дуже багато магнітки, навіть щоб купитиквиток на транспорт в автоматі, треба картку встромити і витягнути, а не чекати поки автомат щось подумає (це не картку він не читає, просто треба магнітку провести, а не чекати на зчитування чіпа).

Цього року мені випала можливість провести два тижні в США, цій колисці крафтової пивної революції, і враження від подорожі дуже неоднозначні. Почнемо з Клівленда.
Насправді, коли я казала, що перший тиждень буде Клівленд, всі робили великі очі і питали "а чого Клівленд?". Ок, критерії вибору були прості - в районі години-півтори льоту від Нью-Йорка, бо після трансатлантичної подорожі летіти ще через всю Америку бажання не було ані найменшого. Ну і по друге, коли ви подивитеся на результат пошуку "brewery" на мапі, ви все зрозумієте. Ну і велике озеро. Я люблю озера, по берегу файно бігати (якщо тебе не здуває снігом, але то вже інша історія).

На платформі Blogger.