Показ дописів із міткою Стамбул. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Стамбул. Показати всі дописи
...Як не назви, а здається, що це було життя назад, хоча минуло менше місяця. Я дивлюся на ці фото і вже не пам"ятаю, як почувалася тоді, лише якісь відголоски, здається, що то любов, що у серці лишився відбиток тих вузеньких вуличок, кораблів, чайок, Босфору, котів, кольорів, лабиринтів вражень і натхнень...
Але, все ж таки, то любов.
Нема сил про новини чи актуальне. Хочеться обійнятися з котом і сховатися під теплий_картатий_плед(тм).
Якщо вам теж - беріть, тут багато. До речі, хто порахує всіх стамбульських пухнастих?
Не знаю, чи правда, що пророк Мухаммед любив котів і заповідав про них дбати, але про них справді піклуються всім містом. У жилих районах майже коло кожних дверей мисочка з водою чи кормом, чи килимок. Ніхто їх не ганяє і не пинає, звісно, в районах пишніших і коти вгодованіші, а в не надто заможних - худі, але понівеченого, облізлого чи страшного ми не зустріли жодного. І переважно вони дуже привітні - як не нявкнуть, так почухаються, а можуть і на коліна залізти. І вони всюди. Просто всюди. За 4 дні ми нарахували 454 кота, кішки і кошеняти. Справжній рай для котолюбителів.
Стандартна картина - туристи, офелешені місцевими стадами котів, фотографують їх з усіх боків.
Коли сидиш і чекаєш, чекаєш, чекаєш, тре щось робити, щоб не збожеволіти від чекання. Колупати знімки, хоча б. Але кольору не хочеться, ні, коли все навколо чорне...
