Travel. Run. Eat. Drink beer. Repeat.

Талліннська пивна сцена продовжує розширятися.

Що ще робити у довгий вікенд, коли все, що можна було поробити, пороблено, і на подальші дії треба чекати, і вже ці безкінечн записи про пиво треба чимось розбавити? Правильно, згадати, що ще купа фото необроблених лежить.
У травні ми гайнули на три дні в Таллін, і один день з них провели у Хельсінкі, бо ідея сплавати туди на поромі прийшла спонтанно і отримала одноосібну підтримку усієї нашої експедиційної команди.
Тому ввечері ми купили квитки на здоровезний блискучий білий 8-ми поверховий пором, зранечку на нього завантажилися і вирушили у путь. 2 години з хвостиком - і привіт, Фінляндіє.

Що розказати вам про естонське пиво... Якихось 5 чи 6 років тому, коли ми були в Таллінні вперше, на поличках (які уже тоді зачинялися для доступу в 10й вечора) були винятково місцеві варіанти Оболоні/Чернігівського. А зараз, мамамія... Пити не перепити.

Фото буде лише з одного місця, бо виходило так, що  решті ми були без камери, а другий раз не склалося, бо як виявилося, травневі вони і в Естонії травневі.
У першу чергу не можу не згадати пивоварню Põhjala Brewery і їхній бар (а радше, закапелок) SpeakEasy, від якого ми метрів за 500 поселилися, і це була доля. Бо втрапити туди вдалося лише 30го ввечері, а решту днів нашої мікро-відпустки він був зачинений. На саму пивоварню теж потрапити не вдалося, бо там нині скажене завантаження - варять на літо. Але. Ми перепробували, здається, близько 12 пив - і жодного посереднього. Колаби і власні сорти просто вражають смакові і нюхові рецептори, етикетки тішать око. Здаться, мінімум два портери (естонські портери, Карле!) входять в 50ку найкращих в світі за версією RateBeer. А такого бармена - дівчину! - ще пошукати. Здається, ніколи не вдавалося з таким смаком обсудити пиво, браво. Коротше кажучи, несамовито рекомендую, сподіваюся, що потраплю до них колись живцем. На кранах своє і гостьове, цього разу Buddelship з Гамбурга і BrewDog Prototype Milk Stout. За стінкою - бургерна, і в цій стіні прорубано віконце, де можна бургер замовити, не виходячи з бару.

Pudel Baar (Telliskivi 60a) - страшенно файняцький заклад на території чогось дуже схожого на наш Артзавод Платформа - старі корпуси неясно чого зайняті під заклади харчування, галереї, виставкові зони, концертні майданчики гарно розмальовані, стилізовані, літні майданчики, крісла під деревами і ось це усе.
Що здивувало і підкорило - абсолютно строкатий вибір на кранах, і різниця між 0,3 і 0,5 складає 50 центів. Є термінал, їжі немає, судячи з усього, але, враховуючи, що через двір їжу подають, думаю, там точно якась кооперація є.

Колись, сто років тому, ми вже були в цьому казковому місті на березі Балтійського моря. І, вибач, Вільнюсе, але Таллінн був і лишається моєю улюбленою столицею на цьому узбережжі. Великі будиночки можна подивитися за відповідним тегом старих записів і трохи згодом, а зараз маленькі шматочки калейдоскопа.

Що стосується закладів ресторанного типу, то рахунок може виявитися не меншим, а то й більшим, ніж у Києві. Либонь, дається в знаки кількість російських туристів, та й туристів взагалі. Але, тим не менш, це не відміняє існування закладів, де можна попоїсти не дуже дорого і смачно. Іще одне - у Таллінні всюди наливають сидр, смакота, скажу вам, виняткова. Чому в нас його не роблять? Хоча пиво естонське теж нівроку, особливо Hell Hunt, але про нього згодом. А ще майже у кожному закладі можна задурно посидіти в інтернеті, що дуже зручно за потреби в ньому поколупатися.

Балтійське море прохолодне. Але ж це - море! Узбережжя, чайки, гладенькі камінці, великі обкатані брили, пісок... Що дивно - повітря геть не солоне. Купатися ми не купалися, бо погода була сонячно-дощова і водичка не прогрівалася. Однак уздовж берега ми погуляли, як без того. Пляжі в Таллінні є, але до них ми не дійшли, гуляли вздовж індустріального району (ніхто б ніколи і не здогадався по світлинах) і набережною від Русалки й далі, до порту яхт. До речі, є кілька ділянок набережної, де накопичуються водорості і там ними нестерпно тхне.

Щоб дочекатися ночі доведеться добряче запастися терпінням, позаяк темніє тут дуже пізно. Усі світлини знімалися після половини дванадцятої, до того ж зі зміненою експозицією. А у найдовший день літа сонце ховається за обрій буквально на кілька хвилин, уявляєте собі? Дуже хочу колись це побачити.

Таллінн - дуже зелене місто, навіть без урахування приватних садів 27% території столиці займають насадження. Багато парків, дерев, цілий ліс у межі міста, великий ботсад, надзвичайно зелений зоопарк.

Я закохалася у це місто. Як на мене, це прекрасний вибір для нетривалої туристичної подорожі.

Про те, яким чином дістатися і де зупинитися. "Еколайнс" їздять регулярними рейсами, тому, мабуть, їх вже знають і на митницях автобуси довго не стоять, якщо ніхто не везе забагато чогось. А забагато буде більш ніж дві пачки цигарок і літр міцного алкоголю на особу, а також м"ясо, сало (не смійтеся, ага, як розповідала наша стюардеса, минулого разу жіночка 3 кіло сала хотіла провезти і додумалася погладити митного цуцика). Інакше (на естонській митниці) світить штраф, конфіскація, оформлення, що може затримати автобус годинки на три, а знайдуть легко, бо на паспортний контроль вихід із речами, які обнюхують два пси і просвічують рентгеном. Ми ж прибули на місце на 20 хвилині раніше, а додому - на цілу годину раніше від запланованого графіком часу

Таллінн — один великий суцільний музей, у якому особливо яскраво вирізняються три епохи — середньовіччя, російсько-радянська і сучасність. Але перш ніж почати розповідь про музеї, хочу сказати, що Tallinn Card є винятково зручною і корисною штукою, тому раджу. Для наочності наведу цифри: загальна вартість квитків у всіх музеях, що ми відвідали, плюс триденний квиток на екскурсійні автобуси з аудіогідами коштували б 1405 крон на одну особу, а триденна картка, з якою вхід усюди безкоштовний, коштує 495 крон. Відчуваєте різницю?