Макс Фрай "Одна и та же книга"
...вот, Барселона — город для жадных, тут слишком мною роскошной архитектуры, слишком много живописных забегаловок и разрисованных ставен, тысячи восхитительных закоулков и дворов, сотни тысяч их великолепных обитателей. Все это надо глотать большими кусками, ходить — стремительно, глазеть — неутомимо, причем лучше всего — сверху. С крыши Casa Mila la Pedrera — лучший вид на этот город, гораздо круче даже, чем если в бомбардировщик сесть, никакого сравнения с бомбардировщиком, при всем моем уважении к боевой авиации.
А от і неочікувано - на Ла Педрері ми не були. І в Каса Батло - теж. Не останню роль у цьому зіграли черги, ціни на квитки, бажання лишити щось на наступний раз. Але не піти в Саґраду Фамілію ми не могли. Я не могла. Бо саме з неї почалася колись моя особиста Барселона, бо на далекому-далекому першому курсі на пару з англійської ми мали готувати доповіді про видатних особистостей і їхні проекти, і мені видали Гауді і Саґраду. Тоді я нічогісінько не знала ні про нього, ні про його роботи, ні про Барселону. Вже під час підготовки доповіді дізналася і... пропала. Я почала марити Барселоною, то активно, то десь на задньому фоні мрій, та моє побачення з нею відкладалося і відкладалося з 1001 причини. І коли я вже доїхала, коли місто мене обійняло, не піти подивитися на Саґраду було б злочином. Про історію, теми, процес побудови і ескізи храму в інтернеті є безліч інформації, тому немає сенсу дублювати це сюди. Кажуть, це буде найвища храмова будівля світу, якщо її добудують. А таки збираються, у році десь 2028. Найцікавіше, що всі кошти - пожертвування католицьких організацій, приватних осіб і закордонних меценатів. Взагалі, я ходила, дивилася і дивувалася безмежно, враховуючи те, що іспанці - дуже релігійна нація, що сам Гауді був дуже віруючим, як могла з'явитися і не зникнути (!) Саґрада, абсолютно неканонічна, зовсім не схожа на те, що звикли називати, ну ви зрозуміли. Як!? Ну, тобто, я боюся уявити, що б на такі проекти, ескізи і барельєфи сказали православні. І не буду уявляти. Бо Гауді - геній. Точно не в собі, але геній. Цей білий ліс, так схожий на платани, ці зірки на стелі, ці вітражі, які заливають все кольоровим світлом, ці деталі, які можна розглядати вічно, це щось неймовірне, і жодного пафосу, жодних тон золота, лише колір, лише камінь...
І згори, крім деталей самого храму, можна ще раз роздивитися Барселону
Всю інформацію стосовно цін, годин роботи, умов відвідання, а головне інтернет-квитки, можна знайти на сайті. А взяти квитки заздалегідь я вам дуже раджу (ще до приїзду в Барселону, бо їх треба роздрукувати, а не всюди є принтер), бо черга за ними практично дорівнює периметру Саґради. Ми, наївні, приїхали, подивилися на неї і пішли гуляти, а квитки нам дістала Юля, за що їй величезне дякуємо ще раз.
Немає коментарів :
Дописати коментар