Cook the book

У мене довга і пристрасна історія з кулінарними книжками. Але зараз лишилися одиниці.

Коли все починалося - а, власне, готувати я почала може років 7 тому, закордонні стенди з кулінарними книжками викликами у мене безмірний захват і відбирали мову. Яскраві, з якісним друком, дивовижними фото, тематичні, збірки, енциклопедичні фоліанти - я хотіла їх усі. Зараз, до речі, теж викликають - скільки ж у них перекладної літератури на тему, фантастика.

Перші роки мандрів я постійно перла на собі якусь книжку національної кухні з країни, де побувала.
Завдяки опануванню ібея, а згодом і амазона разом з іншими інтернет-книгарнями, я регулярно тринькала гроші на власне задоволення - а задоволення, коли витягаєш з абонентської скриньки важкий пакет з новою книжкою не порівняти ні з чим.
Згодом період маніакальної пристрасті минув, і я більш тверезо почала підходити до вибору книжок, мені вже мало було гарненькості і факта володіння, мене цікавила ще практична користь від книжки, тобто, який відсоток страв я можу приготувати в наших умовах.
Відколи я відкрила для себе пінтерест (здається, рік тому, так я жирафа), всі пошуки потрібних рецептів звелися до зазирання саме туди, бо я як не крути візуал, і гарна картинка викликає у мене перше рефлекторне бажання готувати, а коли і перелік складників притомний - рецепт береться у роботу.
А потім настав час, коли книжки уже просто не було куди дівати і довелося проводити регулярну ревізію і знаходити їм нові руки, остання велика переоцінка сталася під час переїзду, і при мені лишилося власне те, що ви бачите на фото. Лишилося подароване і улюблене, а про улюблене трошки більше.
Зараз мої улюблені книжки і ті, які я все ще подеколи привожу з собою (на жаль, подібного типу вони дуже рідко зустрічаються) - книжки не стільки збірки рецептів, скільки гіди по місцевих спеціалітетах, ринках, ресторанах, тобто повне занурення у культуру їжі на половину книжки, і друга половина - рецепти. На першому фото - це книжка про Угорщину, одна з найперших привезених взагалі, і ось кілька ще, дві з яких від Triangle postals, вони роблять ідеальну в моєму розумінні книжку - маленьку і компактну, на приєному папері, з купою корисних фактів і прекрасними фото.
Подібні книжки варто купити в перший день відпустки і прочитати одразу ж, щоби скуштувати якомога більше лакального цікавого. Однозначний їх плюс - подача назв місцевою мовою, на крайній випадок, завжди можна тицьнути в назву в книжці і замовити саме те, що хочеш. Наприклад, у пекінський книжці є ціли розділи, присвячені регіональним кухням і поради, що з кожної варто не оминути, з описом, що воно за звір. Або ось типи валенсійських ковбас і чим вони відрізняються.
Serve the people - більше fiction, але з рецептами, і це єдина книжка, на якій я зажадала автограф, але не автора, а кухаря, одного з героїв оповіді, до якого ми ходили на майстер-клас з китайської кухні.
Ну ось, власне, і все.
Окремо варто згадати пристойну бібліотечку електронних книжок, що складається і з мемуарів шефів і критиків, і з книжок, присвячених якомусь продукту, наприклад, фантастична "Сіль" Курланскі, а також невелика пиво-тематична її секція.