Travel. Run. Eat. Drink beer. Repeat.

Взагалі, я б назвала це равіолі.Але будемо дивитися правді у вічі - це пельмені. Навіть на упаковці тіста було так написано (так, тісто я купила, а не приготувала, так, я лінива). Тому будуть пельміолі.
Насправді, все почалося з дегустаційного пакета від "Клуб сиру".




Почнемо все ж таки з передісторії. Коли "Клуб сиру" запропонував продегустувати їхній новий сир, я подумала - "хто я така, щоб відмовлятися від їжі?!" Хоча одразу попередила, що до сиру я дуже прискіплива.
Першим пішов асьяго - до речі, назва, що охороняється DOP, які суворо наполягають, що справжній асьяго виготовляється винятково у регіоні Венето. В нашому випадку, це означає, що перед нами сир з коровячого молока на кшталт італійського молодого асьяго (мрійливо: от якби у нас почали витримувати сир....)
Сир досить мякий, з невеликою кількістю дрібних дірочок, смак на диво свіжий і вершковий, солодкавий. Неочікувано приємний. Як частину сирної дошки я його, швидше за все, не подала б, але до сендвічів, особливо в компанію до якогось солоного м'яса, щоб перегукувалося солодке-солоне, цілком.



Але коли холодно, хочеться не бутербродів, а чогось ситного і гарячого (бутерброди, звісно, теж бувають гарячі, і це, між іншим, дуже незла ідея), а оскільки сезон грибний, було вигадано оці пельміолі.

На пачку готового тіста:
- 400-450 г грибів. Я взяла брунатні печериці, але дуже хотіла гливи, яких не виявилося.
- 100 г твердого сиру, порізаного дрібненькими кубиками
- 100 г сиру з пліснявою, покришити
- перець, мускатний горіх, чебрець

Дрібно ріжемо миті гриби і смажимо їх на вершковому маслі, на гарно розігрітій заздалегідь сковорідці. Якщо сковорідка буде просто гаряча, а не дуже гаряча, гриби почнуть випускати рідину, і потім будуть не соковиті. Швидко обсмажені гриби викладаємо у миску і даємо охолонути. Перчимо, додаємо дрібку мускату і трошки чебрець (розмарину/вашваріант), сир кубиками і покришений. Перемішуємо. Начиняємо тісто для пельменів. Варимо, як завжди.
Подавати можна і просто з маслом, і з якимось соусом. Оскільки в цій хаті у нас пестять (себто, мастять песто) усе, то цього разу без нього не обійшлося. Хоча смак у цих пельміолі дуже яскравий, може обійтися і без акомпанементу.
Соковиті гриби, пікантність сиру з пліснявою і тягучий, солодкий розплавлений сир танцюють такі танці на язиці, що його можна проковтнути. Але не треба. Краще зварити ще порцію.