Південна Африка 1.3. Пиво. Поза Кейптауном

Якщо чесно, ми не планували виїздити далеко, але як виявилося просто не уявляли масштабу гарненькості і кількості всього "на подивитися" поза Кейптауном, тому я дуже раджу виділити кілька днів на цей район з ночівлями. Далі - про локації і авто.

Авто ми орендували в Europcar - швидше за звичкою і з надією, що якщо що, можна буде трясти місцевого представника після повернення додому. Локація теж дуже зручна - прямо з прокату виїзд на автомагістраль без кружляння вулицями з незвичним лівостороннім рухом. До нього досить швидко звикаєш, і на трасах трафік не те щоб дуже щільний, тому в цілому пересуватися на авто досить комфортно. Машини видають дуже повільно, їх приганяють з якогось іншого місця, дуже ретельно оглядають, маркують всі подряпини і вм'ятини, і ми від початку заповнення документів до отримання заброньованного заздалегідь авто провели в прокаті годину. Авто не дуже нові і без навігаторів (при нас видали ще три, і ми брали не найдешевший варіант), тому приготуйте "зарядник" до телефону і готуйтеся користуватися гугло-навігатором з нього. За три дні вийшло 128 євро з повним страхуванням, але ми взяли її за два дні виїзду, тому якщо зарання, може бути ще дешевше.

План був такий: проїхати до Франшука з заїздом у дві пивоварні, покататися на винному трамваї, заїхати у ще одну пивоварню, поселитися на ферму, де ми винайняли квартирку, лишити авто і перейти дорогу у ще дві пивоварні. Власне, так ми і зробили.

Першою зупинкою стала Stellenbosch Brewing Company & Taproom, і уже там я зрозуміла, що estate brewery - це окремий культурний пласт і формат. Пивоварня невелика і компактна, але на території великої ферми, де орендує шматочок землі. А вся земля велика, зелена, з тіністими деревами, двома озерами і купою простору. Окрім пивоварні там є чайний будиночок, ресторан, квіткарня і щось точно іще. Я одразу уявила, як круто в таких локаціях робити дні народження, весілля, або просто пікніки, щоб валятися там на травичці весь день. Було трохи соромно приїхати в 9:15 ранку, через 15 хвилин після відкриття, і взяти пива, але що робити, мусили їхати далі. Але з самого ранку реально релакснути з прекрасним краєвидом, у затінку душевної маленької пивоварні з непоганим лагером - день починався уже пречудово. (На жаль, невідомо, скільки пивоварня ще проіснує, бо локдауни і бани алкоголю дуже боляче ударили по її стану, а орендодавець там не дуже дружній).

Всередині. Нічого не нагадує? )

Вид зі столика на галявину

Далі ми покатили уже у пропер Winelands. Ми роздумували, чи завертати на Spice Route Destination (https://www.spiceroute.co.za), бо всі казали боже, ні, то лише для туристів, але ми не послухалися, і це прекрасно. По-перше, там прекрасні краєвиди. По-друге, ніяких туристів там не було, а також не було типового для туристичних точок оверпрайсу і несмачної їжі. Спайс рут - це ще одна, повністю окрема від усього ферма з кількома будівлями де розмістилися: дистилярня, ресторан, палярня кави, виробники морозива, виноробня, крамниця прикрас, пивоварня і тапрум при ній. І практично ні-ко-го в п'ятницю зранку. Там ми поснідали в Barley & Biltong велетенською тарілкою їхнього білтонга і локальних сирів (сироварня десь за 500 метрів від ферми) під розкішний вайцен, зварений німецьким пивоваром Cape Brewing Company в найкращий німецькій традиції. У саму пивоварню теж можна зазирнути, там проводять тури і дегустації. Потім з'їли морозива, випили кави і почали думати, як би його не луснути, бо ж лише початок дня. Дуже цікаво, чому там немає місцинки заночувати, бо теж можна без проблем заїжджати на цілий день, на самій території ферми безліч зелених галявинок з кріслами і шезлонгами з видом на фантастичні гори, навколо суіцільні виноградники, неподалік є ферма з альпаками з одного боку і сироварня з іншого з відповідними розвагами, а якби не треба було їхати домів, то можна було б і на дистилярню зазирнути. Мені дуже сподобалося.

Коли ми під'їжджали до Спайс Рут, то побачили на горизонті дуже цікавий монумент, тому наступним пунктом подорожі став саме він, найбільший в світі пам'ятник мові. Мові африканс, наймолодшій з германських мов і одній з наймолодших у цілому.

Африканс дуже довго мала статус діалекта нідерландської, який називали "кухонним/ламаними/неправильним" варіантом оригіналу. І лише на початку ХХ століття, після тривалої боротьби, мову визнали окремою, згідно південноафриканського законодавства вона отримала такий же статус як стандартна нідерландська, і невдовзі замінила її в якості офіційної. Монумент було відкрито у 1975, до 50-річчя цього визнання.

Приємний дядечко на вході спитав звідки ми, і щиро здивувався, мовляв "чого б українцям був цікавий монумент мові". О, якби він знав...

Кожна хвиля має своє значення - європейські мови, які вплинули на африканс, локальні, і зростання популярності. Всередині структури фонтан, звук якого символізує гомін всіх мов, посилюється у бік входу, і майже повністю глушиться з іншого боку. Дуже сильний образ.

Вражає. Особливо коли влягтися на землю, а "хвиля" закручується і з хмарами утворює майже ідеальне коло. І безліч думок про мови товчуться в голові.

Сам монумент є частиною національного парку, поруч є дуже гарна локація для пікніків, дитячий майданчик, і трекінг у гори. Не кажучи вже про фантастичні краєвиди.

Вартість квитка 40 рандів, можна оплатити карткою.

Звідти ми уже поїхали у Франшук на винний трамвай, щоб дізнатися, що взагалі це треба робити зранку, і ми встигнемо максимум на одну виноробню. Але такі фанати трамваїв, як ми, ладні були заплатити за квиток просто покататися на трамваї. Та фантастичний персонал трамвайної розваги впихнув нас у рейс, який мав уже їхати без гостей (о 14:00), але ми таки один маєток подивилися, Grande Provence Estate. І це був телепорт у Францію. Квиток коштує 250 рандів на всю "лінію" (їх там близько 5 чи 6), оплата карткою, входить транспорт і келих вина у трамваї. Як це працює - двоповерховий смішний трамвай курсує між кількома (насправді, близько 10) виноробними маєтками, на станції відвідувачів підбирає трактор, який везе їх на виноробню (пішки там не ходять), приблизно годину ти проводиш на території - гуляєш, дегустуєш окремо вина чи запроновані комбо-сети, потім у певний час трактор везе тебе на зупинку трамваю, і ти їдеш у наступну локацію. Відвідувати їх поспіль не обов'язково, можна обрати одразу, куди їхати цілеспрямовано.

Клянуся, я сиділа з келихом вина, дивилася оце і сама собі заздрила

Трошки забіжу наперед і покажу нашу ночівлю, це Chevandeaux Guest Farm (так називається на гуглі, заброньовано через airbnb під назвою African adventure' in Wine Country, 44 євро за ніч повне окреме двокімнатне мешкання з кухнею, фантастично приємні господарі з дивовижним гідом місцевими цікавинками, який вони висилають своїм гостям). Просто навпроти двох пивоварень, знову нагадаю. Ми були дуже задоволені локацією, поруч ще кілька винних шато, і ми б там залюбки затусили на кілька днів).

Після трамваю ми поїхали на Soul Barrel Brewing (http://soulbarrel.co.za/). Пивоварня займає частину колишньої будівлі гільдії чогось, дуже атмосферну, сусіди у них дистилярня, і невдовзі має відкритися маленький ресторанчик з іншого боку, поруч ще також палярня кави і комбучарня. Власник і пивовар Нік - з США, і як очевидно з назви, робить акцент на бочкову витримку, але враховуючи, що це справа не надто швидка, має кілька постійних охмелених сортів, і кілька сезонних, включно з ІРА на повністю африканських складниках, або на локальному фрешхопі, тощо. Крихітне, але дуже люблене місце. Дуже годне пиво, що охмеленка, що дичка, що імперський ВА стаут, який вдалося скуштувати. Все пиво можна взяти як маленькими порціями, так і великими, до речі, є холодильник з пляшками. Всіляко рекомендую. Все ще лежить Нікова сучасна інтерпретація умкомботі у підвалі, чекаю нагоди.

Після цього ми повернулися до нашого мешкання, зачекінилися, лишили авто, і пішли пішки, дивитися, що там The Franschhoek Beer Co (http://www.franschhoekbeerco.co.za/) Крихітна пивоварня, яка робить дуже, дуже пристойне пиво (і відхопила кілька медалей на African Beer Cup, до речі), яке можна взяти флайтом, а потім випити в задоволення те, що сподобалося найбільше. Невелике, але дуже достойне меню, фантастично смачні бургери (хоча, я вже казала, що нічого несмачного в Африці ми не їли), і апогеєм цього моменту став мікро-концерт блюзу. Це був момент, коли зійшлося все - камін, смачне пиво, затишна місцина, крута музика, і невелика група людей, яка так само кайфує від миті з тобою. Ось вам саундтрек і ще один до картинок. Пляшка ВА стаута, яку ми прихопили з собою теж не розчарувала.

І останньою частиною марлезонського балету стала пивоварня Hey Joe Brewing Company (http://www.heyjoebrewery.com/) Це досить велика і просунута пивоварня, з явно немалими інвестиціями, шкода, що уже було темно, вперіщила шалена злива, і ми не змогли насолодитися краєвидом і самим estate, бо там теж і галявини, і озеро, і все як має бути. Пивоварня з дуже бельгійським ухилом і варить переважно бельгійські стилі на... бельгійському обладнанні. Ми як старого знайомго зустріли - це колишній варочник De Halve Maan з Брюгге. Більше не сидить у музеї, а знов працює, блискучий, гордий і діловий. Що особливо тішить: варить пиво на ньому пивоварка - Аня дуже приємна і обізнана, ми познайомилися з нею під час суддівства на конкурсі, шкода, що не вдалося зустрітися під час візиту. Сам заклад великий і дуже атмосферний, і був забитий вщент, нам пощастило знайти мало не єдиний вільний столик. Приємне пивно (якщо ви по бельгійцях), непогана їжа, в цілому дуже позитивне враження. І шкарпетки, я купила собі хей-джошні шкарпетки (ну кому шо😅)

Вже нормально веселі ми бігли під холодною зливою на нашу ферму і думали, як же класно, що ми вирішили заночувати. План на ранок був побігати виноградниками, але періщило нещадно, тому вранці ми лише заїхали на каву і сніданок в Terbodore, палярню і кафе з чудовими варіантами поїсти, випити кави і взяти кави з собою (величезна крамниця мерчу і кави), але приїжджайте зрання, посадка дууууже швидко стає повною.

Сильно шкодую, що ми не знали, як в цьому регіоні круто і не спланували тут кілька днів. Але... Можливо колись іще.