Південна Африка 1.1. Пиво. Минувщина і сучасність

В Африці пивний ландшафт такий же строкатий, як і сама країна. І розділити його можна на три великі зони: мас-маркет лагер, традиційне домашнє і нова крафтова хвиля (комерційна і домашня).

Про традиційне пиво Африки, яке переважно варять з локальних зернових, часто з сорго і проса, назви та техніку приготування можна тут, і, як нам розповів один пивовар, насправді такого домашнього пива, яке варять поза великими містами, значно, значно більше, ніж комерційного. (Тут мала б бути історія, про те, як він з друзями, ще за студентства поїхали тусити, звісно, випили у п'ятницю все, що було запасено на вікенд, але знайшли 20-літрове відро домашнього сорго-пива, але не буде).

Хай у містах про таке пиво забувають, але воно живіше живих поза їх межами. І є пивовари, які намагаються поєднати минувщину і сучасність.

І у перший же вільний від суддівства день я пірнула в традицію з головою, себто, у пінту умкомботі і допила її.

Якщо вас цікавить, як смакує це пиво, то одразу скажу, що це не для слабких духом. Якщо ви підготовані хорошою дичкою "з виразними нотами хліва", уже краще. Умкомботі має дуже виразний, потужний аромат кисломолочки і хліва, прілого сіна, констистенцію смузі, смак знову основна нота кисломолочна, раптом певна горіховість і білий хліб. Що найдивніше, чим далі п'єш, тим цікавіше. А ще воно продовжує бродити прямо в келиху. І весь цей досвід я отримала завдяки Lucy Corne-Duthie, організаторці African Beer Cup, i Ukhamba Beerworx, які спеціально під мій приїзд зробили традиційне умкомботі. Звісно, випила його не я сама, багато гостей пивоварні, які бачили ці келихи на столі, одразу ж замовляли його і собі.

Ukhamba Beerworx почалася із захоплення пивом Lethu Tshabangu, засновника пивоварні. І вся вона - про локальне. Просто перекладу опис з сайту:

"У Південній Африці традиційним було збиратися всьому племені у коло і пити разом умкомботі (традиційне пиво) з глиняного горщика, який називається укамба. Більші укамба були для виготовлення пива, менші - для пиття з них.

Ukhamba Beerworx засновано на спадщині наших предків, щоб розказувати більше про африканську історію і зберегти справжній смак африканського пива.
І саме укамба, горня, що об'єднує людей, дало назву нашому проекту. І з цим ім'ям ми несемо нашу спадщину у майбутнє".

Проект почався як домашня пивоварня, потім під крилом старших колег Devil's Peak набрав сил, і перший колаб прогримів так, що був викуплений ще до того, як був випущений. Зараз Лету має власну маленьку локацію у Makers Landing (фантастичний проект, про який нижче). Графічне рішення декору стін - і пляшок - включає у себе візерунки з елементами традиційних символів, про які можна розповідати довго і цікаво. Завести в пивоварні укамба для подачі пива теж є план. Шість кранів, а по суботах у теплу пору року роблять брай. Їжі щодня узакладі немає, але в тому нема й потреби з кількома стендами їжі на ринку. Поки що основними двома сортами є лагер з сорго і сезон з сорго (а взагалі ухил у пивоварні в охмелені сорти, це особиста любов пивовара).

Історія сезону почалася, як це часто буває, з коментаря про умкомботі, який Лету сказав один з туристів - "а ви пробували перенести це на щось сучасне?". І після цього Лету знайшов сезон. Цікаво, що поки сезон називався сезоном, продажі йшли не дуже, але коли назву змінили на "utywala", що мовою коса означає, власне "пиво", вони злетіли. Бо що таке сезон, хто його зна, а пиво зрозуміло всім. І саме цей сорт пивовар хоче вивести у флагман. (Якщо ви спитаєте, а як же лагер, то лагер в місцевій культурі проходить як "преміум бір").

Utywala існує в двох версіях - пастеризованій (вся пляшка і переважно, кег) і непастеризована.

Непастеризвана з часом змінюється, стає фанковішою і більше нагадує свого пращура. Шкода, що на непастеризовану версію ми не встигли. Окремо ще варто зауважити зелену пляшку. На жаль, більшість споживачів сприймають її, як преміальну, і віддають перевагу їй, штовхаючи пивоварів до її використання, і цей згубний уроборос продовжує поїдати себе.

У Лету купа крутих планів та ідей. Сподіваюся, він їх всі втілить.

І не менш крута ідея - проект, де він оселився - Makers Landing. Колишній термінал круїзних лайнерів переобладнаний у фуд-маркет, на якому головний принцип полягає у курованому відборі резидентів, які готують щось з місцевими традиціями, з місцевих складників, зберігають традиції. На маркеті є дистилярня, кілька стійок з їжею, десерти, м'ясна лавка, пекарня, кав'ярня, пивоварня, точка з сирами. А крім того це ще й виставковий простір зі змінними інсталяціями, і перша (сам проект відкрився в лютому) - "100 смаків", про типову їжу та продукти Африки. Я там зависла на години півтори, і як круто, що можна прочитати про цю типову їжу і спуститися поверхом нижче, щоб скуштувати її. І що найзахопливіше - люди, які продають там свою їжу, це не ресторани, а ті, хто почав сімейні мікро-бізнеси, продавав цю їжу з власної кухні, і ці мікро-бізнеси уже знають. Люди ходять сюди на сніданки, ланчі, вечері, тут проходять кулінарні майстеркласи й події. Але варто зауважити, що простір працює не щодня. Кава і свіжі коексістерс з видом на порт, океан і гори - безцінно.

Окреме респектище тим, хто писав тексти для виставки, вони чудесні і веселі, й дуже інформативні. Не могла натішитися такому проекту і дуже хотіла б щось таке у нас.