Travel. Run. Eat. Drink beer. Repeat.

Ковчег створено з метою зберегти існування ремісничих і давніх традицій їжі, напоїв, продуктів, притаманним певним культурам, яким загрожує зникнення. Зацитую: "Ковчег запрошує до спільної роботи всіх, подеколи про продукт потрібно розказати, щоб привернути до нього увагу і стимулювати попит, подеколи виробники потребують підтримки і бути почутими, інколи певним видам [рослин чи тварин] загрожує вимирання, і тоді їх краще зберігати і розмножувати".

Якщо коротко, то це неймовірне зібрання продуктів і традицій з усього світу, про які мало хто знає, а якщо не звертати на них увагу, то не знатиме ніколи і вже й ризикує не дізнатися. Купа цікавезної інформації англійською та мовою країни, з якої походить продукт. І, що особливо цікавить мене й, мабуть вас, якщо ви тут це читаєте, там пристойна кількість пива, і деяких назв  я взагалі ніколи і не чула. Копати не перекопати. І поки я чекаю офіційного дозволу на переклад усіх статей про пиво, ось вам звірок не настільки маловідомий, про койт чули мабуть всі, хто цікавиться нідерландським пивоварінням і знає про пивоварню Jopen. Але переважна більшість цієї інформації нова для мене. Отже, знайомтеся, койт. 

Koyt/kuit/kuyt чи kuitbier, - пиво, яке варять з трьох солодів: вівсяного, ячмінного і пшеничного. Ймовірно, що до кінця ХІХ сторіччя койт був найбільш вживаним пивом Нідерландів. Готове пиво має гарний колір від солом'яного до бурштинового, з незначною природною мутністю на кшталт вайцена, а також фруктовий аромат і смак, вміст алкоголю коливається між 4.7% і 7.9%. Темнішого забарвлення пиву надають не складники, а тривале кип'ятіння, яке триває до трьох годин на відкритому вогні. Згідно до перших приписів, пропорції зернових складали 9:6:3, тобто 50% вівсяного, 33% ячмінного і 17% пшеничного солоду. На сьогодні солодовий склад пива визначається як 45% вівса, 20% пшениці і 35% лагерного чи світлого ячмінного солоду. У склад не входять жодні трави, спеції, фрукти чи інші харчові інгредієнти. Зброджується це пиво нейтральними верховими дріжджами (штами для вайцена не використовуються). Койт досить гіркий, в ароматі теж домінує хміль. 

Зникненню цього стилю сприяли три причини: по-перше, коротший ніж у іншого пива строк зберігання означав, що його треба споживати свіжим. По-друге, його витіснили лагери, зокрема через появу Heineken та інших виробників масового пива з довших строком придатності. По-третє, з розвитком використання коней для орання й пересування вантажів, овес вигідніше було продавати в якості корму, ніж для пивоварства. Колись, овес був найпоширенішим злаком Нідерландів, але зі зникненням койта, зник і пивоварний овес. Цей сорт вівса навіть експортувався, в тому числі й до Британії, як "густий голландський пивоварний овес". Цей сорт вівса шукали у нідерландських, німецьких і британських генних банках, але марно. Швидше за все, причиною цього є те, що койт і цей сорт вівса зникли ще до появи таких банків. 

Оригінальний койт варили з використанням місцевого хмелю. Ці сорті теж зникли, і, на жаль, відсутні у банках. Тому в сучасні версії охмеляють іноземними сортами, як от Hallertau Mittelfrüh, Tettnang, Spalt, East Kent Goldings чи жатецький, які подібні до давніх нідерландських сортів. 

Варіння койта вимагає певних змін у типовому процесі. Подрібнювач потрібно переналаштовувати на різний розмір солоду, затирання і час кип'ятіння також відрізняються від притаманних традиційному пиву. У склад входять старосвітські хмелі, овес (бажано, вирощений і солоджений у Нідерландах) і особливі, нейтральні верхові дріжджі. Що дуже вирізняє койт, то це кількість вівса. Цей злак має особливі властивості, і вважається корисним для здоров'я. У 2014 році Міжнародна асоціація пивоварів визнала койт типово нідерландським стилем. 

Сьогодні це пиво варять неподалік Зволле, приблизно 10 тисяч літрів на рік класичного варіанту і 3,5 тисячі літрів сучасної версії “HopJumper”. 

Хмелярство, вирощування спеціального пивоварного вівса, а також його солодження, і стиль койт в цілому були частиною нідерландської спадщини. Залишки цієї культури живуть у прізвищах на кшталт “Kuitenbrouwer,” “той, що варить койт.” Переважно це пиво варили у містах Ганзейської унії і містах Ґауда, Гарлем і Дельфт, відомих своїми пивоварнями. Стиль переважав на пивному ринку Нижніх Країв з ХІІІ по середину XVI століття. Згадки про койт містяться ще в документах XVIІІ сторіччя. Овес сорту "густий пивоварний" зафіксований зниклим за часів Першої світової війни.