А раз на рік можна потрапити і до Орвал, куди ми цього вікенду і вирушили (і заразом ще потрапили на Chimay i Rochefort, які поруч - умовно поруч, якщо ви машиною).
Про те, що у абатстві проводять дні "відкритих дверей" я дізналася абсолютно випадково, так само, як і день запису на це свято. На офіційному сайті за якийсь час до всієї цієї забави пишуть, що запис почнеться такого-то числа о такій-то годині. Власне, цього року, це було 2го травня, о 8й ранку на офіційному сайті з'явилася форма, де треба було встигнути тицьнути у проміжок часу, зручний для тебе і встигнути записатися. Запрошення безкоштовні і є певна кількість слотів на п'ятницю і суботу. Так от слоти на суботу закінчилися за 4 хвилини, а на п'ятницю - за 8. Але якщо ти завбачливий і поставив нагадувалку за 10 хвилин до початку, шанси є. Так ми і вирушили в гості до трапістів знов.
Якщо що, можете уже ставити будильник на 7:45 4го травня наступного року - саме в цей день почнеться запис.
Кажуть, до Орвала можна навіть громадським транспортом дістатися, але відверто кажучи, автом все одно зручніше і надійніше, і точно швидше, бельгійський транспорт в цілому непоганий, але у віддалені точки добиратися ще та пригода.
Практично під самим абатством знаходиться кафе A l'Ange Gardien, єдине місце, в якому на розлив подають той самий "зелений" орвал, Orval Vert, тобто максимально молодий. Якби вам не сказали, що це він, і ви не знали, де ви це пиво п'єте, ви могли б подумати, що вам налили хороший такий, олдскульний британський ІРА - добре охмелений, світлий ель, який анітрохи не нагадує той самий фанканутий з бретами Орвал, якому співають осанну безліч крафтових пивоварів, яких він навернув на шлях пивоваріння. Власне, є теорія, що Орвал - це окрема еволюційна гілка, або радше сказати імітація давніх ІРА. Адже його почали варити саме в час розквіту популярності британських елів у Бельгії, а від довгої витримки в бочках під час перевезення пива морем у бочках могли проявлятися дикі мікроорганізми. А про англійську технологію сухого охмелення пишуть навіть на сайті пивоварні. Цікаві можуть почитати отут. Крім того, у кафе можна пообідати з довгої дороги, готують смачно. Не у день відкритих дверей можна відірватися на зеленому пиві, порівняти його з витриманим (тут же) і класичним, а також зайти на територію абатства - екскурсії на руїни давнього цистерціанського монастиря тут регулярні. Якщо говорити про смак, мені найбільше смакує Орвал коли йому уже мінімум півтора роки, коли і попонку чути делікатну, і легка терпкість кисла починає проявлятися, тоді на мій смак він стає ідеальним.
Повернемося до візиту на пивоварню. Під час бронювання місця представники просять не їздити хоча б два роки поспіль, а дати можливість подивитися на це іншим людям, але окремих фанів це не зупиняє від щорічного паломництва на батьківщину улюбленого пива. На вході перевіряють бронювання, дають квиточок (який обмінюється потім на келих пива), вручають сувенірну відкривачку, буклетик про абатство і запускають всередину.
Цікаво, що зараз на пивоварні стоїть два варочники - старий (на два резервуари) і новий (на три), обидва гарні і мідні, але у нового - велетенського - мідна лише декоративна зовнішня обшивка, під нею - стандартний сталевий варочник. Нащо цей декор, для цього дня відкритих дверей? Навряд чи. Але цікаво, вочевидь, зовнішній вигляд таки бентежить управителів.
На самій пивоварні про приналежність до монастиря нагадують хіба що вітражі і плитка на підлозі з тою самою фірмовою рибкою з кільцем (всі пам'ятають легенду, ні? Про те, як герцогиня Матильда вронила у джерело свою обручку, і у відповідь на її молитви риба винесла її назад?). Все супер технологічне, сталеве, блискуче і ВЕЛИКЕ. Лагерні танки на 10 тон - 13 в ряд для дозрівання, стільки ж навпроти - для охмелення. Шість 27 тонних бродильних ЦКТ. Цікаво, що охмелення холодне проходить мішками - цілий сітчастий мішок з квітами хмелю (няких пелетів) запихають у лагерний танк, а потім так і дістають.
Величезне чудовисько мийки пляшок, перевірки їхньої цілісності, розливу і здоровезна кімната доброджування в пляшках, де по секторах розставлено ящики з пляшками і відмітками, скільки їх ще дозрівати. Лабораторія - для одного сорту пива! - просто здоровезна. Єдине, що у них маленьке - поличка з келихами, як вони видозмінювалися (не сильно і небагато). На виході всі отримують келих пива і порцію сиру: при монастирі ще й сироварня розташована, яка виготовляє три види сиру Орвал. Ніхто нікуди не квапиться, всі сидять, п'ють, розмовляють - наче в гості прийшли, ніякого ажіотажу, ніхто не бігає і не фотографує всі кутки. І не скажеш, що це все відбувається раз на рік.
Уже надворі чекає маленька ятка з сувеніркою ящиками пива - ну як можна без пива звідти піти, ніяк. До речі, пляшки розлиті були в перший тиждень серпня, тобто + 3 тижні дозрівання, можна сказати, що зеленіший Орвал мало де побачиш. Але цей ящичок точно вирушить у підвал зріти роки на півтора щонайменше.
А от пива з такими ТТХ я щось не пригадую...
Взагалі, нам трохи не пощастило, що їхати дуже далеко, а слоти на суботу розібрали дуже швидко. Якби записатися на ранкову сесію відвідин, то буквально в годині на авто
розташувалося ще одне трапістичне абатство Abbaye Notre Dame de Scourmont з пивоварнею Chimay. Але щоб недайбоже не перепрацювати, тамтешній туристичний центр (з рестораном, крамницею і музеєм) працює у п'ятницю до 18:00. Тому туди ми вже ніяк не встигали, хіба просто подивилися на саме абатство, красиве, особливо у західному сонці. Тому навіть випити пива тамтешнього на місці не вдалося. Але якщо у вас з плануванням буде краще, обов'язково перевірте години роботи заздалегідь і плануйте так, щоб все встинути - https://chimay.com/en/lespace-chimay/
Власне, прогулятися з самого міста Рошфор до абатства недалеко, якщо ви хочете повторити, або можна випити Рошфор у Рошфорі, поруч ще є цікаві печери і гроти, чим можна розбавити пивну пригоду (але ми не слабкі духом і поїхали розбавляти нашу пригоду іншим пивом на Brasserie de Minne i Brasserie Fantome, куди я теж всіляко раджу). Зупинялися в Намурі, він симпатичний і як стратегічна точка ночівлі цілком ок, плюс там ще недалеко фантастичний Дінант, коротше, на дводенний вікенд план ідеальний. Переважно по трапістам, але і не без додаткових забав.
Чистої дороги 254 км. Дороги непогані, бензин пристойний, красиво їздити цими крихітними містечками до втрати пульсу.
Share On
Дякую , як завжди цікаво і пізнавально.
ВідповістиВидалити