Travel. Run. Eat. Drink beer. Repeat.

Ми уже трошки звикли, що курява, яка піднімається нізвідки, в Ісландії не обов'язково означає очікувані гейзери, а у 95% це - водоспад. Нашою першою точкою зупинки став Годафос, не надто високий, всього 12 метрів, але 30 метрів завширшки, що робить його одним із найбільш мальовничих в Ісландії (ха-ха, знайти немальовничий тут неймовірно важко, але). 

Вчергове напившись водички з водоспаду і помилувавшись його пречудовим кольором (звісно, непередаваним на фото), ми рушили далі і зупинилися уже на південному узбережжі Міватна, біля псевдократерів Skútustaðir. Псевдократерами вони є з точки зору формації, вони не вулканічні, щоправда, першу лаву все одно ми помацали саме тут. Ці воронки утворилися від вибухів пари, коли гаряча лава зустрічалася з водою. Неймовірний контраст степових квітів і трав, міні-"вулканів", колоній птахів і води налаштовує на споглядальний настрій. Можна легко просидіти весь день. Саме озеро відоме двома речами - тут ловлять абсолютно фантастичну форель, яка завдячує своїм смаком і кольором винятковій флорі-фауні озера, і серед цієї флори вірізняється "кулька моху" - водорость, яка зустрічається ще лише у кількох озерах світу (в Японії, Шотландії, Естонії, і ось зовсім нещодавно знайшли у Австралії).

Через сім кілометрів - крихітний півострів Höfði, звідки можна подивитися на озеро згори і побачити канонічні стовпи лави, які присутні майже на всіх поштівках з цієї місцевості. Треба зауважити, що півострів - приватна територія, і колись був вкритий винятково мохом, аж поки власники не почали висаджувати дерева під час візитів улітку. Коли чоловік помер, дружина подарувала півострів країні (але на невеликій ділянці все ще стоїть приватний будинок), і завдяки цим двом людям там уже практично міні-ліс.

Ще через 3 кілометри - Dimmuborgir (Темна фортеця), унікальний геологічний ліс лавових колон, які сформувалися від взаємодії лави і води. Більше подібного місця не під водою на Землі немає. Дуже важко це сфотографувати, бо абсолоютно неможливо передати масштаб, контраст, цей пейзаж з Володаря Кілець і сніг в ущелинах між колонами. Влітку. До речі, про фантастичність - це одна з локацій зйомок "Гри престолів", а саме - місце табору Диких. Не знаю, щоправда, як пустили топтатися сюди знімальну групу, бо пересуватися можна лише доріжками, не дивлячись на візуальну міць і могуть, ці споруди дуже крихкі місцями, як вся лава, а рослинки дуже повільно ростуть.

Після прогулянки ми пообідали в одноїменному кафе, розташованому перед парком, де не пропустили можливість таки скуштувати ту саму форель з озера. Смачна, особливо копчена. Рушили далі до свого кемпінга, де ночували. Це комплекс, що складається з хостела, кемпінга і гостьових будиночків, і власне, це була найдорожча наша ночівля в Ісландії, бо вибору в районі Міватна не так уже й багато, а в січні (за півроку до подорожі!) 80% уже було заброньовано. Кімната на трьох без вигод у будинку на 8 таких номерів, спільною кухнею і душами обійшлася нам у 160 євро. Оскільки заселення починалося лише з 16 години, а з 12 до 16 нікого на рецепшені немає, ми лишили авто на парковці і пішли гуляти пішки і шукати Гротаю. Гротая - печера з гарячим джерелом-озером, яка знову таки через появу у "Грі престолів" (це місце ночівлі Джона Сноу з Інгрід) зазнала небаченого напливу туристів, і тепер там стоїть оголошення, що купатися заборонено, бо це приватна власність, а якщо вам на це начхати, то взагалі лізьте на свій ризик, бо стеля нестійка. Але це ми поки що лише йдемо до неї. Краєвиди з уявно-ірландсько-шотландських (зі згаслим вулканічним кратером на тлі, на який уже сил не вистачило пертися) змінюються на якусь уявну-аризону, аж поки знову не вмикається космос. 

Після повернення і успішного заселення ми прихоплюємо з собою купальники і їдемо далі. У вікні показують якийсь Марс, але ми ще навіть не здогадуємося, що це ще квіточки. Попереду eldhús djöfulsins - "диявольська кухня", Hverir - геотермальна зона, варта зйомок будь-яких стрічок, де події розгортаються на позаземних територіях. Абсолютно нереальні кольори, винятково позаземний сморід, пекельно активні парові "кургани", і жаско булькаючі калюжі незрозумілої багнюки - це все Хверір. Будьте обережні, випари не дуже корисні, гарячі і потенційно небезпечні, дивіться, куди наступаєте. Але це неймовірно красиво.

Ми з самого початку не збиралися у Блакитну Лагуну, але пропустити купання у природних геотермальних джерелах не могли, тому наступна зупинка цього дня, найдовша, була у Купальнях Міватн. Водичка подається з глибин 2500 м, блакитно-синя, тепленька і приємна, щоправда, зніміть з себе всю ювелірку, мідну і срібну, бо чистити доведеться потім довго. Задоволення не з дешевих - 4000/3500 тисячі крон (приблизно 800 грн), у високий/низький сезон але... Фотоапарат покласти нема куди, тому фоточки з телефона :)