Бельгія 4.0. Гурманська і традиційна.

1. Пиво. При всій моїй любові до шоколаду, бельгійське пиво буде номером один. Спочатку ми щиро дивувалися – ну що це за дози, 0,33 і 0,25. Пляшок і келихів по 0,5 в Бельгії не існує принципово. Але, о мамамія, яке це пиво! Кожне має свій яскраво виражений смак, відмінний від інших, який не сплутаєш, це пиво хочеться пити не великими ковтками, а смакувати довго, відчувати всі відтінки його смакової мелодії, пестити свої рецептори цією амброзією. Крім того середній градус бельгійського пива – 8. Найлегше я бачила 6, найміцніше – 12.

Тобто, багато його і не вип’єш. А ще бельгійці – естети, бо кожне пиво подають у власному бокалі, певної форми, яка найкраще підкреслить смак саме цього пива, з відповідним маркуванням. Ну а що ще можна очікувати від країни, в якій виготовляють 6 з 7 трапістів на весь світ? Трапісти – це пиво, яке варять у монастирях монахи за давніми рецептурами з дотриманням всіх «ісконних» правил, розливають по пляшках і самі ж збувають. Звісно, що такого пива щороку випускається обмежена кількість. Бельгійські (від найбільшої кількості літрів до найменшої) – Chimay, Orval, Rochefort , Westmalle, Westvleteren і Achel, ну і ще є голландський La Trappe. Ще є абатське пиво – пиво комерційних броварень під монастирською егідою, їх, здається, 47. Мої особисті фаворити - Rochefort 8, Westmalle Dubbel і Rodenbach. Середня ціна пива у закладі коливається від 2 до 3,5 євро, інколи сягає 10 (за Вествлетерін на центральній площі), у крамниці від 78 центів до 1,32 євро (з нашого чеку).

Роденбах, Ґентсе Тріпель, Рошфор, Деліріум Ноктюрнум
2. Шоколад. У Бельгії шоколад поділяється на фабричний і «ручний». Фабричний, звісно, у супермаркетах, а ручний – у гарнющих крамничках, де є все – від цукерок до плиток, фруктів у шоколаді, шоколадних фонтанів, скульптур (не завжди пристойних), кулінарного шоколаду, праліне, марципанів і всього, чого забажає душа ласуна. Ціна за кілограм шоколадного задоволення коливається від 12 до 25 євро. Але. Наша хазяйка радила шоколадну крамницю Дюмон. Продавчиня питала, звідки ми, поки намагалися привести до тями термінал, розговорилися, я жалілася на якість нашого шоколаду, а вона розповідала, що з величезної (так воно і є) кількості крамниць у Брюґґе лише 5 (!) роблять шоколад саме з тих п’яти складників, решта почали додавати хімію та інші неправильні речі, а взагалі в деяких крамницях продають китайський шоколад (згадуємо китайське мурманське скло у Венеції, ага). І знаєте, за шоколад Дюмон грошей було не шкода.

Вітрина шоколадної крамниці і праліне "Дюмон"
3. Вафлі. Два основні різновиди – брюссельські і л’єжські. Перші м’якші, більші і товщі, квадратові чи прямокутні, і хоч і звуться брюссельськими, вперше з’явилися у Ґенті. Другі – зазвичай круглі і обов’язково з перлинним цукром, який не тане у тісті під час випічки, тому ще називаються «цукровими вафлями». Зазвичай усі вафлі продають на вулиці гарячими з різноманітними поливками, морозивом, фруктами – хто чим може, тим і вирізняється. Чудово смакують з кавою і просто так. Ціна від 1,8 за просто вафлю до 6 євро за вафлю политу шоколадом з морозивом і фруктами.

Вафлі в білому і молочному шоколаді у поїзді Брюґґе-Лілль
4. Мідії. Вихід до моря і сезон спричинюють те, що у будь-якому закладі, де подають їжу, у меню є мідії. Просто мідії, мідії у білому вині, у прованському соусі і т.д. Смачно. Варто. Ціни від 13 до 21 євро за однакову трилітрову каструльку залежно від місця розташування закладу.

Мідії в прованському соусі у Sacré Cœur і те, що від них лишилося
5. Традиційне рагу (у кожній місцевості своє) – зазвичай яловичина, тушкована у темному місцевому пиві. Дуже і дуже, мушу сказати. На гарнір, звісно, бельгійська картопелька-фрі й овочі. Ціна – 10-18 євро, залежно від закладу.