Travel. Run. Eat. Drink beer. Repeat.

Як не поширювали анкету ті, кому не байдуже, але струмочок респондентів зупинився на красивій цифрі 333, хоча я плекала таємну надію, що нас буде хоча б 1000. 

Отже, з цих трьох сотень серйозно до пива - на рівні локальних мемасиків і упізнавання особистостей по фразах - ставляться 65,5%, тому можна сказати, що опитування зробила хардкорна аудиторія. При тому майже третина - люди, які цікавляться, не соромляться куштувати нове, але не вважають себе надто зануреними в культуру. Насправді, це тішить, бо минулого разу, коли я проводила опитування про те, що таке крафт, переважна більшість була уже десь на тому “передгікельному” стані, без новачків чи когось посередині, що неоднозно натякає на те, що кракен крафтового пива своїми щупальцями затягує все більше людей, тільки не всіх на дно своєї маріанської западини. Нас більшає, і це прекрасно.

Щодо людей - медиків, соціологів й інших, хто переймається долею людської печінки - які били у всі дзвони, мовляв, ми всі зіп’ємося в карантині, то як не дивно (а, буду відвертою, трохи за це переживала), мушу їх порадувати чи розчарувати: 39,7% пили на карантині стільки ж, скільки в доковідні часи, менше пити стали 11,9%, значно менше - 4,8%, і при цьому збільшили споживання все одно менше половини респондентів: більше пили 34,6%, помітно більше - 9%

Якщо поцікавитися, як часто пили всі ці люди до і під час карантину, то на карантині діаграма набула майже ідеального вигляду з практично однакових четвертинок, в той час як до більшість - 38,8% - пили раз-два на тиждень. Протилежний випадок - щоденне споживання - виросло вдвічі з 12,5% до 26,1% (може, все-таки хвилюватися варто). Власне, за рахунок зменшення випадків споживання пива 1, 2 і 3 рази на тиждень, збільшилися обидва інших, що цілком логічно. При чому є цікаві випадки переходу від одного полюса до іншого: як від 1-2 до щодня, так і навпаки. Тому навряд чи можна сказати, що всі притуплювали алкоголем стрес і почуття страху перед невідомим. 

Майже 56,3% опитаних до ковідки пили пиво в закладах і 30,7% - вдома, у друзів - 7,4% решта у строкатих варіантах на природі, на роботі, 50/50 тощо, а от після примусового закриття всього, домашні бари влаштували 83,9%. При тому частка випивань на природі виросла до 3,8% з практично відсутнього варіанту, посиденьки з друзями скоротилися усього вдвічі. 

А от на питання, чи планують вони змінити свої докарантинні звички, 58,9% відповіли, що не планують цього робити, при тому ж 25,5% і далі планують пити переважно в барах, але рідше. 15,6% вказали, що питимуть більше пляшкового пива, бо це безпечніше. 

Цікаво, що в цілому пляшка-банка припинила відлякувати як гіків, так і звичайних споживачів, з яких 41,6% відзначили, що споживали пиво у пляшках бо його легше купити, а 47% взагалі не принципово, в якій тарі прийшло пиво, головне, щоб воно було. 

Серед варіантів “де купували пиво” з можливістю проголосувати за кілька варіантів, першість розділилася отак: 63,4% - у супермаркетах, 56,5% - напряму у пивоварень, 40,2% - у спеціалізованих крамницях. Самовивозом з барів, поки ті працювали, або коли працювали лише як крамниці, користувалися лише 27,9% опитаних. 

Якщо повернутися до замовлень пива через інтернет, вперше таке замовлення здійснили 36% любителів пива, серед них переважно ті, хто не надто занурений, тобто ця частина споживачів відкрила для себе нове джерело пивопостачання, яке взаємно вигідне для обох сторін. 57,7% збираються і надалі замовляти пиво в інтернеті безпосередньо у пивоварень навіть після карантину, 19,2% віддасть перевагу агрегованим інтернет-крамницям крафтового пива, 23,1% сподівається, що користуватися інтернетом потреби не буде, і не планує продовжувати таку практику. 

Судячи з усього, повертатися в нормальний ритм пивна галузь буде довго, якщо взагалі повернеться колись, що відображається у певній настороженості до занурення в активну соціалізацію. Хоч зараз на фестиваль готова гайнути лише третина опитаних, зовсім не ходитимуть найближчим часом нікуди 5,1%. Більш-менш готові зустрічатися невеликими компаніями, але залежно від локації і обставин найбільша частина пиволюбів - 43,2%. Взагалі по барах ходитиме, як раніше 30%, менше - 14,4%, а 4,5% радше посидять і посьорбають пива з друзями у зумі. 

Дуже і дуже тішить, що нарешті, локальні пивоварні отримують відверту підтримку, адже 58,7% пивних шанувальників на питання, чи стали вони пити більше місцевого пива, відповіли так, бо ми підтримуємо місцевих. Ще 4,5% спокусила ціна - місцеве дешевше імпорту. І 36,8% не змінили своїх пропорцій у споживанні локальне:імпорт. 

До речі, про вибір, цікаво, що карантин багато хто з оглядачів індустрії по світу вважав можливістю розширити горизонти, мовляв, люди будуть більше пробувати нового, бо пити вдома те саме буде нудно. Насправді, таких “розширяторів” виявилося 34,8%, а 12,3% навпаки остаточно визначилися зі своїми уподобаннями і почали замовляти лише улюблені стилі. Для решти 64% нічого не змінилося. І якщо 13,5% споживачів подумали, що непогано б перейти на щось менш алкогольне, і свідомо робили вибір на користь легшого, сесійного пива, то приблизно стільки ж опитаних 12,3% навпаки пустилися берега і пили важкі імперці і барлівайни. 

Бонусним питанням було “пиво якої пивоварні ви пили найчастіше” - і п’ятірка лідерів виглядає наступним чином: Varvar, Rebrew, Ten Men, Дідько, і Ципа та Правда однаково. Розпорошувала статистику величезна кількість вказаних в “інше” пивоварень з 1 голосом, маю підозру, пивовари своє пиво і пили найбільше, як комерційні, так і домашні. Цікаво, що в цій же категорії кілька разів були згадані бокси від Дідька і бокси в цілому. 

Можливо, це цілком очевидно, але інколи все одно треба сказати про це вголос: велика частина людей почала споживати пиво у більших кількостях, і є тлустий такий шанс, що вони і надалі будуть більше споживати вдома з різних причин, економічних (багато хто втрачає роботу), міркування безпеки, зручності зберігання пива у тарі. І це означає, що українським пивоварням хочеш не хочеш, а доведеться опановувати нові горизонти і розподіл пива між кегами і пляшками/банками, серйозно задуматися над якістю та її контролем, щоб зайти на полички супермаркетів, позаяк та ж Фоззі груп уже має на поличках окремих магазинів продукцію малих локальних пивоварень і не вимагає від них обсягів, щоб охопити всю країну, свого міста і околиць достатньо. 

Облаштувати власну інтернет крамницю скидається на кращий варіант, ніж реалізувати пиво через окремі онлайн крафт-шопи, адже людей, що прийдуть до пивоварні, в 2,5 рази більше. Так, ви отримаєте більше людей. Але подумайте, чи можете ви забезпечити повномасштабний клієнтський сервіс і роботу над факапами, а вони будуть, вірте мені, людині, яка за карантин на нервах схудла на 3 кг. Тому оцінюйте масштаби власного дзену і відданості своїй справі. 

Середній розріз по уподобаннях дає розуміння, що певна частина експериментів - коли легких, коли важких, коли взагалі "дічі" - завжди має шанс бути проданою, але люди все одно важко змінюють свої звички, і навіть якщо є рух до постійного оновлення, флагманський сорт ніколи не завадить, особливо, якщо ви впевнені у його популярності. 

Нові цікаві ніші і патерни спілкування - ті ж бокси, онлайн-зустрічі, сети - з’являються і урізноманітнюють вибір, тому ними теж не варто нехтувати. Я сподіваюся, що потреба розливу у тару і виходу з тіні контрактників і домашників, які продають своє пиво (і на мою думку не є вже домашниками), спровокує когось уже на створення хабу обладнання під контрактну співпрацю чи навіть комунальні пивоварні осередки, або хоча б поширить коло мобільних ліній розливу чи бодай прокатних кроулерів.

Ви ж знаєте, звичка формується за 21 день, а карантин у нас тривав 3 місяці, тому така поведінка може цілком залишитися надовго, а тут ще другу хвилю чекають...

В будь-якому разі, я сподіваюся, що на українське пиво чекає світле майбутнє. І темне. І кисле. І солоне. Будь-яке, яке повважає гідним своєї уваги пивовар і споживач, а також решта безпосередніх учасників галузі.

Доземний уклін, всім, хто приділив ці кілька хвилин на форму, і всім, хто підтримує український крафт, що б ви цим словом не називали.