Travel. Run. Eat. Drink beer. Repeat.

Авторство вищенаведеного опусу належить знаному вигаднику української крафтової культури Alex Sedov і демонструє, як з гумором ставитися до певних явищ. Чому я про це згадала, а тому, що за буквально короткий період в бульбашці українського крафту уже від трьох пивоварень вигулькувало Fuck BJCP. Спочатку це викликало усмішку, бо особисто мені то виглядає як спроба заколоту і спротиву проти обмежень, придуманих самостійно. Це приблизно як запхати виделку у розетку, потім заявляти “фак виделка”, а насправді, це просто нецільове використання виделки. Але згадавши роки безкінечних суперечок пивоварів і любителів пива, схоже, вчергове прийшов час нагадати, хто кого обмежує. Нє, можна, звісно спитати кота, але його відповідь ми і так знаємо. 

Схоже, коренем зла є регулярні копняки, виправдані і ні, від пиволюбів пивоварам - “а пиво не в стилі”. Це як червона ганчірка, як постріл на старті до суперечки (добре, що не до побиття, але були прецеденти на межі) і взаємного кидання неприємними словами. 

Давайте спочатку. Що таке стиль? Власне, в будь-якому контексті - це збиральне поняття, яке описує якийсь вид чогось. От наприклад, колись у дитинстві диня була собі диня і все. Це зараз і амал, і касаба, і узбекська, і канталупа простигосподи. І кожна ця назва дає зрозуміти, що ти отримаєш під шкуркою. Так само і з пивом. Стиль - це негласна угода між пивоваром і споживачем, яка дозволяє їм не продавати к̶о̶т̶а̶ ̶в̶ ̶м̶і̶ш̶к̶у̶ невідоме пиво в пляшці - умовно світле, темне, крафтове, вкусне і так далі. Стиль - це умовні межі, які при вмінні їх зчитувати, дають можливість уникнути розчарування, наприклад, якщо ти не любиш гіркого пива, або кислого, або фруктового, або ще якогось, або навпаки, підказують, що тут щось нове, до цього не куштоване. Головне слово - умовні. Що важливо зазначити - тут не йдеться про якість пива в технічному сенсі. Йдеться про те, куди цілилися пивовари, але стиль окремо не має стосунку до вмінь, майстерності, і місця, з якого руки ростуть.

Хто визначає стилі? Власне, саме слово “стиль” в пивному контексті вперше використав Майкл Джексон (той що пив і писав, а не той, що співав) лише у 1977 році у своєму пивному атласі The World Guide to Beer. До цього говорили про типи пива, родини пива, види пива і так далі. Але саме “стилі” лишилися нам у користування. Стиль визначається широким набором характеристик, таких як вигляд, смак, аромат, пивоварні техніки, географічна приналежність, включно з певними рамками алкогольного вмісту, й інших показників на кшталт гіркоти і так далі. Не існує універсального кодифікатора стилів, яким би користувалися всі, навіть у пивній літературі для початківців і просунутих якісь ознаки згадують, якісь - ні, бари собі інколи складають меню з стилевими рамками і дають їм визначення, більшість конкурсів складають собі власні описи категорій, є збірник стилів американської Асоціації пивоварів, є список і описи стилів Untappd, а є довідник BJCP. 

І от у довідника BJCP (розшифровується як “програма підготовки пивних суддів”) є чітко визначена і описана у вступі мета. Цей довідник було розроблено для того, щоб зробити суддівство і участь у конкурсах домашніх пивоварів більш зручним і впорядкованим. І все. До комерційних пивоварень він не має стосунку, і не диктує якоїсь необхідності до останньої літери відповідати описам стилів (які, до того ж, переважно історичні, і рамки ці визначені спільними зусиллями істориків, ентузіастів, пивоварів і сотнями годин копирсань в архівах), не претендує на звання останньої інстанції і всіляко закликає не використовувати довідник поза контекстом конкурсів домашників і не надавати йому якихось сенсів, які там не повинні бути. 

Тобто, якщо пивоварня хоче користуватися цими не жорсткими (підкреслено у вступі) рамками - будь ласка. Не хоче - ніхто не обмежує право художника творити, інтерпретувати, інноваційно підходити до пива. Так само я закликаю і пиволюбів звернути на це увагу. Звісно, якщо ви придбали ІРА, а там за всіма ознаками портер, то є причина обурюватися, але пів одиниці гіркоти, чи незначне відхилення від якогось зі стильових описів не є причиною робити пивовару нерви. Ну і в цілому, можна формулювати якось "не відповідає моїм очікуванням", а не кидати безапеляційне "не в стилі" (почнемо з того, що невідомо до яких стилевих рамок ви апелюєте, і який у вас досвід зі стилем, а люди потім не сплять і переживають. Я вже сплю, до речі, спокійно, звикла).

Звісно, можна користуватися довідником як камертоном для якихось загальних очікувань, особливо специфічних і рідкісних стилів. Але це поза конкурсами, звісно. Бо для кожної оцінки є контекст. Тому, можливо час бути чесними з собою, і висловлювати протест проти упередженого ставлення/оцінок/оцінювачів/вести конструктивний діалог, а не матюкати програму, яка взагалі мімокрокоділ. Єдині обмеження, які є у творчості - це ті, які ми собі самі ставимо. Хочете творити - та будь ласка, хоч нові стилі вигадуйте (тут я машу рукою Саші і Capsi Sour). 

Щодо стилів і чи потрібні вони взагалі - це одвічна суперечка, приблизно така само як у гостроконечників і тупоконечників, не вщухає уже давно, і інколи розбурхується до грандіозних баталій, але чим далі в ліс, тим більше це про зручність, а не про відповідність якимось з кільканадцяти класифікаторів. Принаймні я швидше куплю пиво, на якому написано “Imperial Stout”, ніж “класне крафтове міцне темне смачне пиво”. Мені так зручніше і зрозуміліше, чого очікувати. І менше тексту. 

Пивовари, не переживайте так сильно щоразу за оцінки, нерви не залізні. Але якось комунікуйте, що в пляшці, не хочете стилями - робіть інакшими словами. Споживач обере, що йому зрозуміліше, це буде помітно. 
Люди з оцінками, ви як хочете сказати "не по BJCP", пам'ятайте, що в цілому, це не універсальна лінійка, щоб нею міряти. 
Ну і двайте всі розмовляти, як дорослі, а не кидатися обсценною лексикою. Всім сердечка, ми ж усі хочемо, щоб пиво рухалося у найкращий бік.