Travel. Run. Eat. Drink beer. Repeat.

Цього року мені випала можливість провести два тижні в США, цій колисці крафтової пивної революції, і враження від подорожі дуже неоднозначні. Почнемо з Клівленда.
Насправді, коли я казала, що перший тиждень буде Клівленд, всі робили великі очі і питали "а чого Клівленд?". Ок, критерії вибору були прості - в районі години-півтори льоту від Нью-Йорка, бо після трансатлантичної подорожі летіти ще через всю Америку бажання не було ані найменшого. Ну і по друге, коли ви подивитеся на результат пошуку "brewery" на мапі, ви все зрозумієте. Ну і велике озеро. Я люблю озера, по берегу файно бігати (якщо тебе не здуває снігом, але то вже інша історія).



Огайо - не найгірший штат, куди податися на пиво. Тут є штатна ассоціація крафтових пивоварів (https://ohiocraftbeer.org), яка опікується іноформуванням, мапою, додатком, друкованим безкоштовним журналом - і все це у вільному доступі. І 290 пивоварень станом на лютий 2019.

Клівленд - це ідеальне місце для пивної пенсії, коли ти вже утомився всім цим "вище, більше, солодше, більше складників", де якщо в меню написано ІРА, то ти й отримаєш ІРА, класичний, олдскул, охмелений прозорий ель без витребеньок. Як стаут - то стаут. Як вайцен - то вайцен. Хіба що з сезонами трохи проблема, бо є підозра, що їх на вайценових дріжджах і варять (але то молоді пивоварні, ще виростуть).
При тому навіть з урахуванням, що до Вермонту рукою подати, засилля хейзів немає. Ба навіть кислих пивоварень в місті дві лише. Ну ок, дві кислі пивоварні (одна з ним медерія, друга - побічний проект іншої пивоварні) на місто 400 тисяч людей з 35+ пивоварень це я вже балувана. Але взагалі як на місто такого розміру вибір дуже широкий. Меди, сидри, пиво різного гатунку, стилеві напрями теж різноманітні, спеціалізація теж. Від піонерів Great Lakes (яким минулого року 30 стукнуло) до Phunkenship (які відкрилися за два тижні до нашого візиту).

Але що робить полювання на місцеве пиво особливо цікавим - це спільні зусилля туристичного офісу й пивоварень, і їхній результат у вигляді клівлендського пивного паспорту.  (Я намагалася пропихнути колись таку ідею в київські заклади, хоча б просто мапою, но ніт). Це маленька книжечка на 34 пивоварні з коротким описом, адресою, годинами роботи і мапою. Як потім виявилося, там навіть не всі, бо в Клівленді і прилеглих районах 50+ пивоварень, але кожна з них бере участь у програмі. В активного учасника є свій штамп, який він ставить у паспорті під час візиту в свою графку на першій сторінці. Збираєш 8 штампів - отримуєш набір костерів, за 20 - келих, за 34 - футболку.


Програма почалася минулого року і була з меншою кількістю учасників, але мала такий успіх, що цього року уже розширилася, і хто знає, що буде наступного. Але як на мене це він-він - і для пивоварень, і для гостей міста, і навіть для місцевих (їх ніхто не виключає з участі у грі), а серед усіх, хто приходив по приз з паспортом, вносять до лотереї на розіграш квитків на ігри - о, ігри тут окрема історія.

Бо ігри - і масовий їх перегляд у закладах, або ящики пива на перегляд додому називають однією з причин такої насиченості пивоварнями. Ну і "ми просто любимо пиво". Але я навіть не знаю, якою має бути ця любов у літрах, щоб забезпечувати існування 35 мінімум пивоварень на місто такого розміру, при чому пивоварні часто немаленькі (тобто, не 100-200 літрів варочник). Ви уявляєте собі пропускну здатність цого ринку? При тому, що поза місто/штат розповсюджує дуже мала кількість пивоварень.

Якщо дивитися на пивний ландшафт Клівленда, то тяжіння до класики тут очевидне, але це зовсім не означає, що тут буде нудно, аж ніяк. Навпаки, місто повниться сюрпризами. Наприклад, найкрутіше бочкове пиво було у пивоварні з назвою Ханса, власник якої сам зі Словенії, і постійний набір у них класичний аж гай шумить, але їм це не заважає. Або маленький фірмовий бар іншої пивоварні з олд елями, англійськими барлівайнами і оцеусе. Або неочікувано найкращий хейз міста у крихітній пивоварні у студентському кампусі (просто в університеті, ага). Це як печера скарбів, де знаходиш не там, де шукаєш, а взагалі краще розслабитися, не шукати, а все саме тебе знайде. І все воно різне, як і сам Клівленд, взагалі американські міста, бачені мною, нагадують мені торти з виразними шарами: житловий район - індастріал - даунтаун - університетський район, індастріал - житловий у довільному порядку. І пивоварні кожному району під стать, зі схожими рисами. Відповідати своєму району, бути максимально локальним - це все ще працює і навіть вимагається від пивоварень.

Загальний огляд на цьому всьо, чекайте на простирадло з пивоварнями. Довге.