Цих коротких канікул ми не сиділи на місці. Наступного ж дня після Аахена DeutscheBahn помчала нас крізь хурделицю до Дортмунда, де нас цікавили дві речі: пиво і найбільша в Європі ялинка.
Дотмунд — колись визначне індустріальне місто, але ще раніше — визначне місце броварства, яке буяло тут пишним цвітом ще в середньовіччі. Якщо не брешуть, то головний пивовар Дортмунда заробляв більше за Бісмарка. Ще 40 років тому тут була найбільша броварня Німеччини, тут варили пива найбільше у країні, тут народився видатний стиль пива — дортмундер, і де тепер це все? Економічні негаразди, злиття і поглинання, популярність пілзнерів, і тепер дортмундер легше знайти в Америці, ніж на батьківщині, і навіть альтбір, з якого ростуть його ноги, знайти і скуштувати легше.
Але згадку про минулу славу ретельно бережуть у Музеї броварства -
Das Brauerei-Museum Dortmund на Steigerstr. 16.
Музей працює по вівторках, середах, п'ятницях-неділях з 10:00 до 17:00, по четвергах з 10:00 до 20:00, по понеділках вихідний. Дорослий квиток — 2,5 євро, до 21 року вхід безкоштовний. Кожного другого і четвертого четверга місяця о 17:00 можна потрапити на екскурсію, в яку входить годинна прогулянка музеєм, годинна прогулянка власне броварнею DAB, дегустація і пивні сувеніри (12 євро з носа), щоправда, винятково німецькою (вчися, вчися, мово).
Але принаймні порозглядати у музеї є на що. Звісно, він частково інтерактивний, наприклад, отака стійочка, береш пляшку (відповідного року!), ставиш на червоне коло — і на екрані з'являється рекламний ретро-ролик, цікавезнооо...
Бірдекелі, келихи, кришки, машинерія — все це є. А ще в музеї можна розжитися сувеніркою і гарнезними листівками на пивну тематику.
Звісно, після всього цього треба терміново випити пива.
Wenker's на Betenstraße 1, кажуть, одні з найстаріших пивоварів, щоправда, чомусь наливають у келихи Kronen-а, а не свої, що дивно, і досить дорого наливають — півлітрова гальба коштуватиме 4,1 євро. Що цікаво, я хоч і відвертий прибічник темного пива, але на мій особистий смак Wenkers Urtrüb робить Wenkers Schwarzbier однією лівою, пиво в цілому непогане, годують ситно, поживно, простою домашньою їжею, але з обслуговуванням все одно капець, як і в Кьольні. Треба припхатися на стійку, щоб тебе помітили. Дизайн — як і можна було очікувати, дерев'яні меблі, гальби на стінах, гілки хмілю і кілька ящиків від пива під стелею, нічого особливого, але й непогано, більше в бік сучасності, ніж класичного пабу. Є термінал.
Практично навпроти нього, на іншому боці площі знаходиться паб
“Zum alten Markt” (Markt 3). Дуже німецький, дуже традиційний на вигляд, дуже маленький. Зверніть увагу, що ціни на пиво різні, залежно від того, де ви його питимете — за столом, на барній стійці чи на літній терасі, наливають по 0,3л. Асортимент пива періодично змінюється, але мінімум 3 види на розлив, кілька у пляшках, переважно місцеві, з їжі присутній дортмундська закуска-спеціалітет Salzkuchen mit Mett/Mettente – схожа на бублик булочка з цибулею, сиром і шинкою.
На іншому боці площі є ще
Brinkhoff's No. 1 (Markt 6), де розливають цю місцеву марку пива від DAB, туди ми не пішли, але можна влаштовувати pub-crawl навколо площі, у Дортмунді це легко.
А буквально за рогом причаїлася (якщо можна так висловитися) найбільша ялинка Європи. Дивно, особливо високою вона мені не здалася, але сама ялинка гарна, хоч і без пафосних прикрас. Цю 45-метрову красуню зібрали з 1700 ялин і прикрасили 48,000 ліхтариків.
Наостанок ми зазирнули в
Hоvels Hausbrauerei на Hoher Wall 5-7 і ця броварня стала фінальною крапкою нашої подорожі — в усіх сенсах. Остання і найкраща. Всіляко рекомендую — великий, гарний і просторий заклад, найкраще обслуговування і найсмачніше пиво всіх зимових канікул. Традиційно варять Hövels Original (0,4 л — 3,5 євро) і сезонні сорти, цього разу це було темне зимове пиво. Можна випити на місці, можна купити пляшку з собою (1,7 євро 0,5л). Весела компанія за дальнім столиком кричала мені, що за позування я їм винна 100 євро і питали, чи я бува не з Словенії О_О Хьовельс варять з 4 сортів солода, виброжують верховим бродінням, але потім довгий час витримують при низьких температурах, що наближає альтбір до британських елів і надає йому дуже особливого на тлі решти німецьких сортів смаку. Всіляко рекомендую.
Звісно, у Дортмунді можна ще багато чого подивитися — кількість і розміри арт-галерей там просто шалена, за гарної погоди можна піднятися і на телевежу, і зазирнути в музей куховарських книжок (якщо знати німецьку), і ще багато-багато чого, але не за один день і без активного знайомства з місцевим пивом.
Немає коментарів :
Дописати коментар