Зараз буде телеграфічно і фотографічно, але кілька тижнів тому, я дізналася, що:
- півтори години від Києва є місця, де мій телефон замовкає і перетворюється на технологічну, але непотрібну цеглинку
- пасти кози - робота не з легких, доведеться літати, не торкаючись землі
- кози полюбляють лазити по вербах, як тигри у джунглях. І об'їдати їх (теж, як тигри, ябки ті жерли кору)
- ферма "Бабині кози" стоїть на березі Молочної ріки. Ну правда, не вірите - подивіться мапу (Галайки)
- Олександр Бабін - геній. Він робить один з найфантастичніших і технологічно вигадливих сирів в Україні (це Рокі, і його можна ще купити завтра на Всі.Свої в Д12)
- не треба завжди їздити по гугл-навігатору
- які ж красиві місця у нас є
- домовитися про екскурсію і собі можна за контактами отут http://babynikozy.com.ua
- як виглядають, власне, сири, можна згадати тут
- півтори години від Києва є місця, де мій телефон замовкає і перетворюється на технологічну, але непотрібну цеглинку
- пасти кози - робота не з легких, доведеться літати, не торкаючись землі
- кози полюбляють лазити по вербах, як тигри у джунглях. І об'їдати їх (теж, як тигри, ябки ті жерли кору)
- ферма "Бабині кози" стоїть на березі Молочної ріки. Ну правда, не вірите - подивіться мапу (Галайки)
- Олександр Бабін - геній. Він робить один з найфантастичніших і технологічно вигадливих сирів в Україні (це Рокі, і його можна ще купити завтра на Всі.Свої в Д12)
- не треба завжди їздити по гугл-навігатору
- які ж красиві місця у нас є
- домовитися про екскурсію і собі можна за контактами отут http://babynikozy.com.ua
- як виглядають, власне, сири, можна згадати тут
У Берліні їж берлінер, пий берлінер
Берлін - глобальний казан всього, такої кількості мов в один день, національної їжі в один день я не бачила ніде. Але звісно, все крутилося навколо пива. Офіційно пивоварень з потужностями в Берліні дуже небагато. А от пивоварів-зозуль (як їх тут називають) близько 30. Вражає. Якщо ви їдете у Берлін - відзначайте місця на мапі.
АПД. 2021 року - все, замість Стоуна в "садах" - Брюдог, а на берлінервайсе беззаперечно треба йти у Schneeeule Salon für Berliner Bierkultur
Почнемо з пивоварень.
Крім того, в Берліні є фірмові бари міжнародних монстрів.
BrewDog (Ackerstraße 29). Найкрутіший Брюдог з поки що навіданих. Крута простора локація, суперовий вибір кранів, в середньому 0.3 за 5 євро. Карткою можно розраховуватися хоч за кожен келих.
Mikkeller (Torstraße 102). По-скандинавські - світло, мінімально, біло, дорого. 24 крани. Картки.
Ну і Stone Brewing (Im Marienpark 23). Виніс мозку. Здоровезна махіна, дизайн - еклектика, дерево, камінь, вигляд доставляє. 50 кранів. Від 2,8 за 0,1. Повільно. Всі крани однієї температури, що такі задроти могли б і налаштувати. Але все одно - дас іст фантастіш на американський манер. Картки, оце все. Якщо йти від станції S-Bahn дуже забавно йти повз поля випасу овець. Двадцять п'ять кранів своїх, стільки ж гостьових, від стадарту до мега-рідкісного. Пляшки дорого і ексклюзивно.
В наступному випуску - крамниці.
АПД. 2021 року - все, замість Стоуна в "садах" - Брюдог, а на берлінервайсе беззаперечно треба йти у Schneeeule Salon für Berliner Bierkultur
Почнемо з пивоварень.
З BRLO (www.brlo.de) вийшло дуже душевно і камерно з причини довгої і цікавої переписки, результати якої невдовзі можн буде навіть і відчути:) Компанія - офіційно названа на честь старослов'янської (!?) назви Берліна - феноменально залюблена у справу, ідейна, легка на підйом і про них я взагалі зроблю окремий матеріал в BeerBox. Мають 6 постійних сортів у лінійці, досить стриманих, але в типово крафтовому дусі - хелес (для навертання), німецький ІРА, портер, берлінер вайсе (ну а як без того в Берліні), і тд. Але колаби і експерименти фантастичні (хоча б кислий стаут згадати). Дуже рекомендую. З їжі - сендвічі, салати і ребра. Кранів багато. Можна розрахуватися карткою. Від 3 євро за 0.3. По суботах екскурсії о 14:00. Місця під сонцем займайте швидко, місце популярне.
Lemke (http://www.lemke.berlin) має 3 локації по місту і згідно легенди є найстарішою крафтовою броварнею Берліна, біля Шарлотенбурга заклад просто перемикає мозок: меню їжі і вигляд, як у типового німецького шинка-пивоварні, але пиво наливають хопфенвайс, ІРА, імперський стаут (у бочках!). Кельнери типові для старої школи. Дуже здивувало те, що замість імперського стаута нам перший раз принесли імперський ІРА, і оком не зморгнувши на колір. Але порції їжі фантастичні, дуже смачно, та й пиво насправді дуже і дуже, хіба що охмелені сорти притаманно всім німецьким не надто кусючі. Найдорожче пиво - імперський стаут 0.2 - 5 євро (він же у пляшці 0,33 з соббою - ті ж 5). Зазвичай 5-6 сортів на розлив. Картки. Пиво з собою у пляшках.
Strasenbrau (http://www.strassenbraeu.de). При тому. що пивоварня існує півтора року, про неї ніде не чути, ні на мапах вона не позначена крафтових, ні в оглядах, випадково надибали її, але потім зрозуміли, що воно й не дивно. Якщо вибір стилів досить цікавий, то результа... З 4 скуштованих сортів був нічого один. Дегутаційний сет - 8 євро. карткою оплатити можна починаючи з 10.
Крім того, в Берліні є фірмові бари міжнародних монстрів.
BrewDog (Ackerstraße 29). Найкрутіший Брюдог з поки що навіданих. Крута простора локація, суперовий вибір кранів, в середньому 0.3 за 5 євро. Карткою можно розраховуватися хоч за кожен келих.
Mikkeller (Torstraße 102). По-скандинавські - світло, мінімально, біло, дорого. 24 крани. Картки.
Ну і Stone Brewing (Im Marienpark 23). Виніс мозку. Здоровезна махіна, дизайн - еклектика, дерево, камінь, вигляд доставляє. 50 кранів. Від 2,8 за 0,1. Повільно. Всі крани однієї температури, що такі задроти могли б і налаштувати. Але все одно - дас іст фантастіш на американський манер. Картки, оце все. Якщо йти від станції S-Bahn дуже забавно йти повз поля випасу овець. Двадцять п'ять кранів своїх, стільки ж гостьових, від стадарту до мега-рідкісного. Пляшки дорого і ексклюзивно.
В наступному випуску - крамниці.
Все почалося уже позаминулої зими з короткого грудневого вікенду, який ми провели з друзями у Ризі. Подорож була розрахована на 3 дні, тому особливо валіз ми не тягнули, але з нами стався Beerfox/Callous Alus, а в ньому - Hof ten Dormaal, пляшка міцного темного бельгійського елю, витриманого в бочках з-під мадейри. Закінчилося все тим, що ми оплатили багаж і повезли кілька пляшок цього щастя з собою. Потім була несподівана зустріч на Borefts Afterparty у Ротердамі, інтерв'ю для BeerBox (першому номері цього року, там можна почитати про пивоварню трошки більше), і, нарешті, цього травня, ми добралися.
Сама броварня-ферма-маєток Hof ten Dormaal розташована неподалік Льовена і відкриті дегустації там проходять по суботах за графіком, викладеним на сайті (починаються вони з 14:00), то ж ми розраховували приїхати на вокзал, взяти напрокат велосипеди і гайнути в бельгійські пасторалі. Звісно, тієї подорожі не могло все бути так просто, тому коли ми прийшли в прокат (з яким я заздалегідь контактувала, і де запевнили, що наперед нічого бронювати не потрібно, велосипеди завжди є), виявилося, що вони чекають на групу студентів з батьками, тому всі 100 з гаком велосипедів заброньовані. Ще один прокат в центрі міста виявився абсолютно негуманним, тому довелося гайнути в пасторалі трохи інакше. Якщо ви купуєте вікендовий раундтріп Брюсель-Льовен, це означає, що ваш квиток діє на зону Брюсель/зону Льовен, тому до станції Wespelaar-Tildonk і назад ви на ньому теж доїдете. А звідти до ферми 2,5 км мальовничими полями. Свою точку призначення ми опізнали ще здалеку по конячкам і високим палям для хмелю - всі пивоварські складники (крім дріжджів) на фермі вирощують власноруч.
На початку травня хміль був низькорослим 10-сантиметровим коротуном, а зараз уже більше метра заввишки.
Минулого року пивоварню спікало лихо - вона майже повністю згоріла, але потроху, за допомоги колег, друзів і шанувальників (допомогу надсилали навіть з пабів у США), крок за кроком її відновили і прибудували невелику дегустаційну зону. Варочний порядок повністю кастомний - зовнішнє все дісталося від німецької пивоварні, а нутрощі всі переробили уже відповідно потреб. Розливна лінія - новісінька італійка на 16 пляшок. ЦКТ - китайські. А пиво - бельгійське, що на 75% продається в Америці. Повна глобалізація в дії.
Бочки, які лишилися в дегустаційній зоні - єдині, що пережили пожежу, але основний парк - а це близько 400 штук - прихований у льохах монастиря, який розташований за 1,5 км. Щоправда, не все пиво витримується в бочках, родина Янсеннс вигадала цікавезний чіт - не-кисле пиво вторинну ферментацію проходить в кегах і пляшках у трьох охолоджуваних контейнерах на вулиці.
Що вам сказати про пиво... Frambuesa y chocolate - одне з найкращих (якщо не найкраще) пиво з малиною, яке я пила в житті. Щойно воно потрапляє тобі до рота, то катапультує мозок у дитинство, коли ти сидів у кущі малини, подряпаний, але щасливий, і напихав до рота нагріті сонцем стиглі ягоди, які вибухали у роті смаком справжнього літа. Якби при цьому ти заїдав її холодною шоколадкою і запивав газованою водою з того самого автомата - оце могла би бути фрамбуеса, але не 100%. Вишнева-шоколадна версія - це просто торт Чорний ліс у келиху. Тільки без приторно-солодких вершків. Фірмове пиво з цикорієм - місцева фішка, бо цикорій тут вирощували давно і багато - не кисле, а цікавий блонд, з ледь вловимою трав'янистою нехмелевою гіркотою, теж обов'язково потрібно скуштувати, хоча б як данину місцевим традиціям. І ще багато, багато всякого смачнючого.
Ми приїхали трохи зарано, але завдяки тому, що у нас був привід - ми привезли журнал з інтерв'ю, а Джеф мав вільний час, то до появи першої групи ми встигли погуляти, потеревенити і трохи подегустувати. А рівно о другій з'явилася бадьора група на велосипедах, серед яких був місцевий колекціонер, який побачив, що ми відмочуємо етикетки з плашок у рукомийнику, і одразу видав нам товстелезний альбом з етикетками - випущеного і невипущеного пива, мовою жестів закликаючи пригощатися, скільки заманеться. Ми, як порядні "самопивці" взяли лише те, що пили в той день.
Якщо ви десь побачите в пивотеках Європи (хоча не факт) - беріть, беріть кислі, бочкові версії, вони фантастичні, як все, що робить руками ця родина. Бо це справжнє ремесло, справжній крафт, а не яскрава порожня наліпка, коли люди від початку до кінця створюють щось, у що вони вкладають душу, і скільки змогли виростити, стільки і зварили пива, не більше. Уперті, фантастичні бельгійськи хлопці і дівчата.
Старший брат Дріс, потроху варить і розповідає всяке про пиво на дегустаціях.
Молодший брат, Джеф, в основному представляє пивоварню на фестивалях і потроху перебирає на себе обов'язки головного пивовара, в той час як Дріс присвячує більше часу фермі.
Фан-тас-тич-ні.
Сама броварня-ферма-маєток Hof ten Dormaal розташована неподалік Льовена і відкриті дегустації там проходять по суботах за графіком, викладеним на сайті (починаються вони з 14:00), то ж ми розраховували приїхати на вокзал, взяти напрокат велосипеди і гайнути в бельгійські пасторалі. Звісно, тієї подорожі не могло все бути так просто, тому коли ми прийшли в прокат (з яким я заздалегідь контактувала, і де запевнили, що наперед нічого бронювати не потрібно, велосипеди завжди є), виявилося, що вони чекають на групу студентів з батьками, тому всі 100 з гаком велосипедів заброньовані. Ще один прокат в центрі міста виявився абсолютно негуманним, тому довелося гайнути в пасторалі трохи інакше. Якщо ви купуєте вікендовий раундтріп Брюсель-Льовен, це означає, що ваш квиток діє на зону Брюсель/зону Льовен, тому до станції Wespelaar-Tildonk і назад ви на ньому теж доїдете. А звідти до ферми 2,5 км мальовничими полями. Свою точку призначення ми опізнали ще здалеку по конячкам і високим палям для хмелю - всі пивоварські складники (крім дріжджів) на фермі вирощують власноруч.
На початку травня хміль був низькорослим 10-сантиметровим коротуном, а зараз уже більше метра заввишки.
Минулого року пивоварню спікало лихо - вона майже повністю згоріла, але потроху, за допомоги колег, друзів і шанувальників (допомогу надсилали навіть з пабів у США), крок за кроком її відновили і прибудували невелику дегустаційну зону. Варочний порядок повністю кастомний - зовнішнє все дісталося від німецької пивоварні, а нутрощі всі переробили уже відповідно потреб. Розливна лінія - новісінька італійка на 16 пляшок. ЦКТ - китайські. А пиво - бельгійське, що на 75% продається в Америці. Повна глобалізація в дії.
Бочки, які лишилися в дегустаційній зоні - єдині, що пережили пожежу, але основний парк - а це близько 400 штук - прихований у льохах монастиря, який розташований за 1,5 км. Щоправда, не все пиво витримується в бочках, родина Янсеннс вигадала цікавезний чіт - не-кисле пиво вторинну ферментацію проходить в кегах і пляшках у трьох охолоджуваних контейнерах на вулиці.
Що вам сказати про пиво... Frambuesa y chocolate - одне з найкращих (якщо не найкраще) пиво з малиною, яке я пила в житті. Щойно воно потрапляє тобі до рота, то катапультує мозок у дитинство, коли ти сидів у кущі малини, подряпаний, але щасливий, і напихав до рота нагріті сонцем стиглі ягоди, які вибухали у роті смаком справжнього літа. Якби при цьому ти заїдав її холодною шоколадкою і запивав газованою водою з того самого автомата - оце могла би бути фрамбуеса, але не 100%. Вишнева-шоколадна версія - це просто торт Чорний ліс у келиху. Тільки без приторно-солодких вершків. Фірмове пиво з цикорієм - місцева фішка, бо цикорій тут вирощували давно і багато - не кисле, а цікавий блонд, з ледь вловимою трав'янистою нехмелевою гіркотою, теж обов'язково потрібно скуштувати, хоча б як данину місцевим традиціям. І ще багато, багато всякого смачнючого.
Ми приїхали трохи зарано, але завдяки тому, що у нас був привід - ми привезли журнал з інтерв'ю, а Джеф мав вільний час, то до появи першої групи ми встигли погуляти, потеревенити і трохи подегустувати. А рівно о другій з'явилася бадьора група на велосипедах, серед яких був місцевий колекціонер, який побачив, що ми відмочуємо етикетки з плашок у рукомийнику, і одразу видав нам товстелезний альбом з етикетками - випущеного і невипущеного пива, мовою жестів закликаючи пригощатися, скільки заманеться. Ми, як порядні "самопивці" взяли лише те, що пили в той день.
Якщо ви десь побачите в пивотеках Європи (хоча не факт) - беріть, беріть кислі, бочкові версії, вони фантастичні, як все, що робить руками ця родина. Бо це справжнє ремесло, справжній крафт, а не яскрава порожня наліпка, коли люди від початку до кінця створюють щось, у що вони вкладають душу, і скільки змогли виростити, стільки і зварили пива, не більше. Уперті, фантастичні бельгійськи хлопці і дівчата.
Старший брат Дріс, потроху варить і розповідає всяке про пиво на дегустаціях.
Молодший брат, Джеф, в основному представляє пивоварню на фестивалях і потроху перебирає на себе обов'язки головного пивовара, в той час як Дріс присвячує більше часу фермі.
Фан-тас-тич-ні.