Давнє, давнє місто, чиї корені сягають у перше століття до нашої ери (!), витончене мереживо брукованих вулиць, прикрашене блискучими нитками каналів, під вкритою мохом черепицею, між старих млинів, оповите морськими вітрами, вмите дощами, зігріте сонцем, місто з листівок, Північна Венеція - Брюґґе.
два шматочки хліба, в ідеалі домашнього
два курячих яйця або 8 перепелиних (розбитих у мисочки по 4)
олія/масло
перець, сіль, чебрець
Вирізаємо у хлібі кружечок склянкою або будь-яку іншу форму різачками для фігурного печива (я робила сердечка). Обсмажуємо хліб з одного боку, перевертаємо і вливаємо у дірочку яйце/яйця. Солимо, перчимо і засмажуємо до бажаного стану. Притрусити листям чебрецю і подавати з соусом
два курячих яйця або 8 перепелиних (розбитих у мисочки по 4)
олія/масло
перець, сіль, чебрець
Вирізаємо у хлібі кружечок склянкою або будь-яку іншу форму різачками для фігурного печива (я робила сердечка). Обсмажуємо хліб з одного боку, перевертаємо і вливаємо у дірочку яйце/яйця. Солимо, перчимо і засмажуємо до бажаного стану. Притрусити листям чебрецю і подавати з соусом
Практично легендарні мадлен - це саме той випадок, коли "форма має значення". Класичні мадлен - це мушелька, а не кружечок, сердечко чи квадратик.
Що стосується закладів ресторанного типу, то рахунок може виявитися не меншим, а то й більшим, ніж у Києві. Либонь, дається в знаки кількість російських туристів, та й туристів взагалі. Але, тим не менш, це не відміняє існування закладів, де можна попоїсти не дуже дорого і смачно. Іще одне - у Таллінні всюди наливають сидр, смакота, скажу вам, виняткова. Чому в нас його не роблять? Хоча пиво естонське теж нівроку, особливо Hell Hunt, але про нього згодом. А ще майже у кожному закладі можна задурно посидіти в інтернеті, що дуже зручно за потреби в ньому поколупатися.
Балтійське море прохолодне. Але ж це - море! Узбережжя, чайки, гладенькі камінці, великі обкатані брили, пісок... Що дивно - повітря геть не солоне. Купатися ми не купалися, бо погода була сонячно-дощова і водичка не прогрівалася. Однак уздовж берега ми погуляли, як без того. Пляжі в Таллінні є, але до них ми не дійшли, гуляли вздовж індустріального району (ніхто б ніколи і не здогадався по світлинах) і набережною від Русалки й далі, до порту яхт. До речі, є кілька ділянок набережної, де накопичуються водорості і там ними нестерпно тхне.
Щоб дочекатися ночі доведеться добряче запастися терпінням, позаяк темніє тут дуже пізно. Усі світлини знімалися після половини дванадцятої, до того ж зі зміненою експозицією. А у найдовший день літа сонце ховається за обрій буквально на кілька хвилин, уявляєте собі? Дуже хочу колись це побачити.
Таллінн - дуже зелене місто, навіть без урахування приватних садів 27% території столиці займають насадження. Багато парків, дерев, цілий ліс у межі міста, великий ботсад, надзвичайно зелений зоопарк.
Я закохалася у це місто. Як на мене, це прекрасний вибір для нетривалої туристичної подорожі.
Про те, яким чином дістатися і де зупинитися. "Еколайнс" їздять регулярними рейсами, тому, мабуть, їх вже знають і на митницях автобуси довго не стоять, якщо ніхто не везе забагато чогось. А забагато буде більш ніж дві пачки цигарок і літр міцного алкоголю на особу, а також м"ясо, сало (не смійтеся, ага, як розповідала наша стюардеса, минулого разу жіночка 3 кіло сала хотіла провезти і додумалася погладити митного цуцика). Інакше (на естонській митниці) світить штраф, конфіскація, оформлення, що може затримати автобус годинки на три, а знайдуть легко, бо на паспортний контроль вихід із речами, які обнюхують два пси і просвічують рентгеном. Ми ж прибули на місце на 20 хвилині раніше, а додому - на цілу годину раніше від запланованого графіком часу
Таллінн — один великий суцільний музей, у якому особливо яскраво вирізняються три епохи — середньовіччя, російсько-радянська і сучасність. Але перш ніж почати розповідь про музеї, хочу сказати, що Tallinn Card є винятково зручною і корисною штукою, тому раджу. Для наочності наведу цифри: загальна вартість квитків у всіх музеях, що ми відвідали, плюс триденний квиток на екскурсійні автобуси з аудіогідами коштували б 1405 крон на одну особу, а триденна картка, з якою вхід усюди безкоштовний, коштує 495 крон. Відчуваєте різницю?
За 40 хвилин пішої ходи асфальтованою доріжкою від Фюссена розкинулося невеличке селище Шванґау, мальовничі краєвиди якого вподобали баварські королі. Замків тут два – Гоеншванґау, де минуло дитинство Людвіга, і Ноєшванштайн, який монарх-дивак так і не добудував. Щоби дістатися туди, треба перейти Лех – «молочная река, кисельные берега», просто як у казці з дитинства - біло-сизу річку і неквапливо рухатися романтичним шляхом туди, куди тицяють своїми пальцями-стрілками вказівники Konigschlossern, себто, «королівські замки».
Традиційна баварська кухня важка для шлунка – ковбаски, ковбаски, ковбаски, яловичина, свинина, купа виробів з тіста типу пампушок і галушок, які розбавляє поява тушкованої капусти (якщо у страві є слово Sauerkraut – значить, там вона є, пильнуйте, хто не любить). І пиво. Багато видів і сортів пива, місцевого, загально-німецького, а також бір-міксів. І детальніше.
Пиво. Гадаю, зайвим буде казати, що пиво там смачне. Все. Світле (Helles), біле/нефільтроване (Weiß), темне (Dunkel), нефільтроване темне (Weißdunkel), лагер, бок (Bock) - міцне пиво і ще міцніше подвійний бок (Doppelbock). У меню ще часто трапляється Radler. Але це не виробник, як ми подумали спочатку, це бір-мікс – світле пиво + лимонад. Такий легкий пивний компоти виходить, заходить прекрасно, і чудово тамує спрагу, що забезпечує йому чималу популярність. А ще є Ruß – це такий самий бір-мікс, але з білого пива. А ще є «Води Леха» "Lechwasser": Ruß + Blue Bols (себто, лікер Кюрасао від ТМ Bols), вигляда, мабуть, як місцева молочна ріка Лех. А взагалі, є цікавезна стаття про німецькі збочення з пивом (щоправда, німецькою) на Вікі
Можете зустріти в меню ще шпеці Spezi зазвичай це суміш коли і апельсинової шипучки.
А, і ще одне. Мір пива у Німеччині дві — півлітра і літр, який зветься "мас".
Після підкорення гори Еренберг і однойменного замку, ми рушили гірською трасою вздовж Планзее назад до Німеччини, щоби навідати "літній будиночок" Людвіга. Коли я побачила озеро, не повірила своїм очам.
На другий день наших гостин у Німеччині ми її зрадили з Австрією, чий кордон рівно за 3 км. від Фюссена. Пішки перетнути кордон не вдалося - дощило. Містечко Ройте стало першою нашою точкою «приземлення». Запаркувалися ми, і просто на парковці нас зустріли отакі веселі горщики.
А тепер масштаб веселості і гарненькості.
Важко визначитися, з цього почати розповідь про подорож, либонь, найбільш насичену враженнями за все моє життя. Мабуть, розпочну із загальних корисних порад, які стануть вам у пригоді на землі баварській обітованій.
Наш принцип подорожей – трохи готівки і кредитка – виявився у Баварії провальним.
220 мл. молока
170 гр. масла
1 ч.л. солі
1 ч.л. перцю
125 гр. борошна
5 яєць
95 гр. тертого сиру грюєр
1 ч.л. покраяного чебрецю
170 гр. масла
1 ч.л. солі
1 ч.л. перцю
125 гр. борошна
5 яєць
95 гр. тертого сиру грюєр
1 ч.л. покраяного чебрецю
Отже, ми збираємося:
- прогулятися Мюнхеном і подивитися на Німфенбург http://www.muenchen.de
- зусібіч роздивитися Фюссен і околиці http://www.tourismus-fuessen.de
- зробити невеличке турне по замках Баварії - http://www.schloesser.bayern.de (точно Н-Нойшванштайн і Ліндергоф, що ще – подивимося на місці)
- навідати абатство Етталь і випити тамтешнього пива-лікерів http://www.kloster-ettal.de
- поїхати до острівного Ліндау з єдиним маяком у Баварії http://lindau-tourismus.de
- підкорити найвищу гору Німеччини http://www.zugspitze.de
- побачити місто Моцарта – Зальцбург http://www.salzburg.info
- перейти пішки кордон з Австрією, пройтися венеціанською дорогою і відвідати невеличке тирольське містечко Ройте http://www.reutte.at
- в останній день гуляти Меммінгеном http://www.memmingen.de/
Чим корисні ці посилання. По-перше, там купа потрібної туристу інформації, починаючи від переліку готелей до розкладів руху транспорту, підказок, як дістатися, де поїсти, що подивитися. Крім цього (о, європейський сервіс!) багато з них мають не завжди одразу помітний пункт brochures. Там можна не лиже завантажити електронні версії путівників, але й безкоштовно замовити їх паперові варіанти. Погодьтеся, набагато зручніше їхати кудись уже з мапою міста, а не шукати найближчий туристичний офіс і брати її там чи купувати. По Зальцбургу, баварським замкам і Ліндау матеріали у мене вже є, і це прекрасно.
Крім цього у Баварії є безліч, купа, сила-силенна туристичних атракцій, серед яких соляні перечери, де катають у вагонетках (http://www.salzzeitreise.de/) , величне фіордове озеро з капличкою на острові і льодовою аркою, яка ніколи не тане (http://www.koenigssee.com/), і ще багато, багато, багато:
http://www.germanplaces.com/
http://www.my-bavaria.com/
http://www.germany-tourism.co.uk
http://www.bayern.by
Ну і з серії порад туристові-організатору: такі поштово-брошурні сервіси наявні практично у всіх великих (і не обов’язково великих) туристичних містах Європи, шукайте і знайдете, що вам потрібно. Також на сайтах міст часто присутня інформація щодо city-card, чи наявна вона, які привілеї вона надає, дуже часто така картка дозволяє суттєво економити.
- прогулятися Мюнхеном і подивитися на Німфенбург http://www.muenchen.de
- зусібіч роздивитися Фюссен і околиці http://www.tourismus-fuessen.de
- зробити невеличке турне по замках Баварії - http://www.schloesser.bayern.de (точно Н-Нойшванштайн і Ліндергоф, що ще – подивимося на місці)
- навідати абатство Етталь і випити тамтешнього пива-лікерів http://www.kloster-ettal.de
- поїхати до острівного Ліндау з єдиним маяком у Баварії http://lindau-tourismus.de
- підкорити найвищу гору Німеччини http://www.zugspitze.de
- побачити місто Моцарта – Зальцбург http://www.salzburg.info
- перейти пішки кордон з Австрією, пройтися венеціанською дорогою і відвідати невеличке тирольське містечко Ройте http://www.reutte.at
- в останній день гуляти Меммінгеном http://www.memmingen.de/
Чим корисні ці посилання. По-перше, там купа потрібної туристу інформації, починаючи від переліку готелей до розкладів руху транспорту, підказок, як дістатися, де поїсти, що подивитися. Крім цього (о, європейський сервіс!) багато з них мають не завжди одразу помітний пункт brochures. Там можна не лиже завантажити електронні версії путівників, але й безкоштовно замовити їх паперові варіанти. Погодьтеся, набагато зручніше їхати кудись уже з мапою міста, а не шукати найближчий туристичний офіс і брати її там чи купувати. По Зальцбургу, баварським замкам і Ліндау матеріали у мене вже є, і це прекрасно.
Крім цього у Баварії є безліч, купа, сила-силенна туристичних атракцій, серед яких соляні перечери, де катають у вагонетках (http://www.salzzeitreise.de/) , величне фіордове озеро з капличкою на острові і льодовою аркою, яка ніколи не тане (http://www.koenigssee.com/), і ще багато, багато, багато:
http://www.germanplaces.com/
http://www.my-bavaria.com/
http://www.germany-tourism.co.uk
http://www.bayern.by
Ну і з серії порад туристові-організатору: такі поштово-брошурні сервіси наявні практично у всіх великих (і не обов’язково великих) туристичних містах Європи, шукайте і знайдете, що вам потрібно. Також на сайтах міст часто присутня інформація щодо city-card, чи наявна вона, які привілеї вона надає, дуже часто така картка дозволяє суттєво економити.
Коли мені було рочків вісім, мій тато мав спільну справу з німцями. Вони постійно приїздили, ночували у нас і привозили мені подарунки. М’які іграшки, ручки з мікі-маусами і всілякі приємні восьмирічній дитині абищиці. А одного разу мені запрезентували пазл на 1000 шматочків із замком. Отаким.
Я перші 15 хвилин не могла відповзти від плити, все дивилася, як ці пудинги ростуть. Звечора робимо тісто з 113 г. борошна, 1 яйця і 225 мл молока. Чим довше це тісто стоятиме, тим краще підійдуть пудинги, тому ніч постояти йому - саме те, а на сніданок у вас буде забава.
Розігріваємо піч до 220 С. У форми кладемо по маленькому шматочку масла і ставимо на 5 хвилин у розжарену піч, щоб масло розтануло і прокалилося.
Наливаємо тісто у форми на 1/3 чи 1/2. Далі можна випікати так (порожніми, а потім їх чимось начинити), а можна і одразу начинку покласти. Ми робили з ковбасками і сиром, з бананом і ананасом, з вишнями.
Головне - робити все швидко, поки масло на формах не охололо і не стекло все вниз. До речі, я не уявляла, що пудинги піднімуться так високо, тому наступного разу можна буде класти не кільця ковбасок, а ставити туди пів-ковбаски торчма, пудинги доженуть її по висоті.
Кажуть, що відчиняти дверцята не можна, бо пудинги опадуть, але мені довелося повернути деко, бо коло дальшої стінки піч шкварить сильніше, і поки передні поп-овери досмажилися, задні б згоріли, тому можу сказати, що вони в мене не опали, все гаразд. Але зайвий раз вистуджувати їх не треба. Однак, як вони підходять - це магія якась, тааааак цікаво ростуть! Готувати їх можна лише задля того, щоби на це дивитися. За півгодини вони вийдуть з печі отакими. Щоб уявити розмір, скажу, що діаметр формочок по горішньому краю - 5 см.
На кожну порцію:
100 мл. молока
1 яйце
20 гр. цукру
10 гр. цукру для карамелі (бажано коричневого)
півложки алкоголю (щоб приглушити яєчний смак, дітям без нього)
Як мені повідомили, навсібіч від Кракова ховається сила-силенна всіляких замків, веж, абатств, монастирів, тощо.
Безумовно, подивитися всі годі й мріяти, ми потрапили лише до Pieskowa-Skała опікуються ті ж люди, що доглядають Вавель. Розташований цей невеличкий замок-музей у національному парку за кілька кілометрів від міста. Природа там просто неймовірна, всю територію рясно усіяно струмочками, в яких плавають жабки, качечки і форель, яку смажать, щойно виловлять. Тому в невеличких рестораціях, що подекуди трапляються в парку, у вікенд знайти вільне місце неможливо. Неподалік від замку височіє велетенська брила, яка зветься „Геркулесова булава”, а що, й направду схожа. Замкова територія манюня, є крихітний садочок-лабіринт, невеличкий двір, колодязь і трохи більший музей, в якому представлено як предмети повсякденного вжитку, так і твори мистецтва різних епох. А при вході в музей треба взувати кумедні тапки. Місцина приємна не лише з точки зору споглядання музейних експонатів, гадаю, не менше задоволення буде від імпровізованого пікніка на пледі з чаєм/кавою/кому що.
Вхід на територію замку вільний, до музею: 7 і 5 злотих
Безумовно, подивитися всі годі й мріяти, ми потрапили лише до
Краків сам — суцільний музей. Старим Містом можна гуляти годинами, фотографувати кожну будівлю в фас, в профіль, в повний зріст чи окремі вікна, балюстради, барельєфи, фрески тощо.
Але й музеїв у місті доста, різних, великих, маленьких, усіляких.
На туристських мапах позначено майже всі з них, але далеко не всі є учасниками програми Krakow-card, тому вибір відвідуваних закладів теж впливає на доцільність її придбання. Окрім того, варто заздалегідь спланувати, коли в який саме музей ви підете, оскільки раз на тиждень вхід вільний (але в різних музеях цей фрі-дей у різні дні тижня). Обережно, далі за 20 фото, хто не сховався, я не винувата. На більшості експозицій фотографувати повністю чи частково заборонено, тому фото переважно “ззовні”.
Не буду оригінальною і в першу чергу згадаю Вавель, чи Zamek Królewski na Wawelu. Його відвідати треба обов”язково, це величезний замок-музей з багатьма експозиціями. Вартість квитків різниться залежно від того, що ви хочете подивитись, з цінами можна ознайомитись на сайті. Але зауважте, що вхід до Королівських покоїв, Скарбниці, Зброярні обмежений, і щодня туди пускають лише певну кількість відвідувачів — кількість доступних квитків зазначено на електронному табло поруч із касою, тому краще туди сходити зрання (наприклад, ми купили квитки об 11, а вільна група була вже о 13:30). День вільного входу — понеділок у літній період, субота — в зимовий.
Особисто вражень море, хоча я й байдужа до зброї, експонати в зброярні викликали неабиякий захват, до королівських покоїв пускають лише з гідом групами до 10 чоловік — зручно, все чути, все видно, гід чудово розмовляє англійською (до речі, мови доступні лише польська і англійська), від нього ми й дізналися, що всі опалювальні печі в замку — українські :)
На туристських мапах позначено майже всі з них, але далеко не всі є учасниками програми Krakow-card, тому вибір відвідуваних закладів теж впливає на доцільність її придбання. Окрім того, варто заздалегідь спланувати, коли в який саме музей ви підете, оскільки раз на тиждень вхід вільний (але в різних музеях цей фрі-дей у різні дні тижня). Обережно, далі за 20 фото, хто не сховався, я не винувата. На більшості експозицій фотографувати повністю чи частково заборонено, тому фото переважно “ззовні”.