Travel. Run. Eat. Drink beer. Repeat.

Берлін - глобальний казан всього, такої кількості мов в один день, національної їжі в один день я не бачила ніде. Але звісно, все крутилося навколо пива. Офіційно пивоварень з потужностями в Берліні дуже небагато. А от пивоварів-зозуль (як їх тут називають) близько 30. Вражає. Якщо ви їдете у Берлін - відзначайте місця на мапі. Крім того, в Берліні є фірмові бари міжнародних монстрів. BrewDog (Ackerstraße 29). Найкрутіший Брюдог з поки що навіданих. Крута простора локація, суперовий вибір кранів, в середньому 0.3 за 5 євро. Карткою можно розраховуватися хоч за кожен келих. Mikkeller (Torstraße 102). По-скандинавські - світло, мінімально, біло, дорого. 24 крани. Картки. Ну і Stone Brewing (Im Marienpark 23). Виніс мозку. Здоровезна махіна, дизайн - еклектика, дерево, камінь, вигляд доставляє. 50 кранів. Від 2,8 за 0,1. Повільно. Всі крани однієї температури, що такі задроти могли б і налаштувати. Але все одно - дас іст фантастіш на американський манер. Картки, оце все. Якщо йти від станції S-Bahn дуже забавно йти повз поля випасу овець. Двадцять п'ять кранів своїх, стільки ж гостьових, від стадарту до мега-рідкісного. Пляшки дорого і ексклюзивно. В наступному випуску - крамниці.

Все почалося уже позаминулої зими з короткого грудневого вікенду, який ми провели з друзями у Ризі. Подорож була розрахована на 3 дні, тому особливо валіз ми не тягнули, але з нами стався Beerfox/Callous Alus, а в ньому -  Hof ten Dormaal, пляшка міцного темного бельгійського елю, витриманого в бочках з-під мадейри. Закінчилося все тим, що ми оплатили багаж і повезли кілька пляшок цього щастя з собою. Потім була несподівана зустріч на Borefts Afterparty у Ротердамі, інтерв'ю для BeerBox (першому номері цього року, там можна почитати про пивоварню трошки більше), і, нарешті, цього травня, ми добралися.



Сама броварня-ферма-маєток Hof ten Dormaal розташована неподалік Льовена і відкриті дегустації там проходять по суботах за графіком, викладеним на сайті (починаються вони з 14:00), то ж ми розраховували приїхати на вокзал, взяти напрокат велосипеди і гайнути в бельгійські пасторалі. Звісно, тієї подорожі не могло все бути так просто, тому коли ми прийшли в прокат (з яким я заздалегідь контактувала, і де запевнили, що наперед нічого бронювати не потрібно, велосипеди завжди є), виявилося, що вони чекають на групу студентів з батьками, тому всі 100 з гаком велосипедів заброньовані. Ще один прокат в центрі міста виявився абсолютно негуманним, тому довелося гайнути в пасторалі трохи інакше. Якщо ви купуєте вікендовий раундтріп Брюсель-Льовен, це означає, що ваш квиток діє на зону Брюсель/зону Льовен, тому до станції Wespelaar-Tildonk і назад ви на ньому теж доїдете. А звідти до ферми 2,5 км мальовничими полями. Свою точку призначення ми опізнали ще здалеку по конячкам і високим палям для хмелю - всі пивоварські складники (крім дріжджів) на фермі вирощують власноруч.



На початку травня хміль був низькорослим 10-сантиметровим коротуном, а зараз уже більше метра заввишки.



Минулого року пивоварню спікало лихо - вона майже повністю згоріла, але потроху, за допомоги колег, друзів і шанувальників (допомогу надсилали навіть з пабів у США), крок за кроком її відновили і прибудували невелику дегустаційну зону. Варочний порядок повністю кастомний - зовнішнє все дісталося від німецької пивоварні, а нутрощі всі переробили уже відповідно потреб. Розливна лінія - новісінька італійка на 16 пляшок. ЦКТ - китайські. А пиво - бельгійське, що на 75% продається в Америці. Повна глобалізація в дії.
Бочки, які лишилися в дегустаційній зоні - єдині, що пережили пожежу, але основний парк - а це близько 400 штук - прихований у льохах монастиря, який розташований за 1,5 км. Щоправда, не все пиво витримується в бочках, родина Янсеннс вигадала цікавезний чіт - не-кисле пиво вторинну ферментацію проходить в кегах і пляшках у трьох охолоджуваних контейнерах на вулиці.



Що вам сказати про пиво... Frambuesa y chocolate - одне з найкращих (якщо не найкраще) пиво з малиною, яке я пила в житті. Щойно воно потрапляє тобі до рота, то катапультує мозок у дитинство, коли ти сидів у кущі малини, подряпаний, але щасливий, і напихав до рота нагріті сонцем стиглі ягоди, які вибухали у роті смаком справжнього літа. Якби при цьому ти заїдав її холодною шоколадкою і запивав газованою водою з того самого автомата - оце могла би бути фрамбуеса, але не 100%. Вишнева-шоколадна версія - це просто торт Чорний ліс у келиху. Тільки без приторно-солодких вершків. Фірмове пиво з цикорієм - місцева фішка, бо цикорій тут вирощували давно і багато - не кисле, а цікавий блонд, з ледь вловимою трав'янистою нехмелевою гіркотою, теж обов'язково потрібно скуштувати, хоча б як данину місцевим традиціям. І ще багато, багато всякого смачнючого.
Ми приїхали трохи зарано, але завдяки тому, що у нас був привід - ми привезли журнал з інтерв'ю, а Джеф мав вільний час, то до появи першої групи ми встигли погуляти, потеревенити і трохи подегустувати. А рівно о другій з'явилася бадьора група на велосипедах, серед яких був місцевий колекціонер, який побачив, що ми відмочуємо етикетки з плашок у рукомийнику, і одразу видав нам товстелезний альбом з етикетками - випущеного і невипущеного пива, мовою жестів закликаючи пригощатися, скільки заманеться. Ми, як порядні "самопивці" взяли лише те, що пили в той день.
Якщо ви десь побачите в пивотеках Європи (хоча не факт) - беріть, беріть кислі, бочкові версії, вони фантастичні, як все, що робить руками ця родина. Бо це справжнє ремесло, справжній крафт, а не яскрава порожня наліпка, коли люди від початку до кінця створюють щось, у що вони вкладають душу, і скільки змогли виростити, стільки і зварили пива, не більше. Уперті, фантастичні бельгійськи хлопці і дівчата.
Старший брат Дріс, потроху варить і розповідає всяке про пиво на дегустаціях.



Молодший брат, Джеф, в основному представляє пивоварню на фестивалях і потроху перебирає на себе обов'язки головного пивовара, в той час як Дріс присвячує більше часу фермі.



Фан-тас-тич-ні.

Що робити, якщо ви потрапили в Брюссель на один день (і цей день четвер, п'ятниця чи субота), і якщо ви любите пиво? Звісно, рушити по пивних місцях у пошуках магії.

Відгудів Beermaster Day, і у когось сьогодні гудуть ноги, руки, а у когось і голови ;)

З останього допису про пивні місця Будапешта дещо помінялося, тому почуваюся зобов'язаною повідомити вам ці (не зовсім) новини, тим паче (якщо вам ще не набридла ця новина) - безвіз, а візейровий рейс до Будапешта один з найгуманніших по ціні. Якщо ви в своїх мандрах знайдете щось нове, не соромтеся ділитись.
На жаль, без фотоапарата і лише з мобілофото, але знання важливіші за фоточки:)

Однозначно лишається най-найцікавішим місцем в сенсі імпорту - Csakajósör (csakajosor.hu).
Крамничка розширилася, обзавелася ще одним невеликим залом, і в неї так само краще приходити якомога раніше, тому що ні сісти, ні навіть притулитися з келихом годині о 7-8 вже нема як. Позавчора на крані стояв Cigar City імперський стаут з малиною. Є цікава Америка, Скандинавія, трохи Бельгії й інша строката Європа.

У мене якийсь період навіженого infatuation з тахіною, я їм і їм хумус, я роблю вафлі (не можу сказати, що мій тухес дякує мені за це), але це так смачно!

Вчора я вперше зробила вдома хумус. І ойвсьо. Не знаю, звідки в мені прокинулася така любов до цієї страви, але після того, як було перетягано додому практично все можливе локальне і імпортне, порівняно ціни, смаки і вартість складників, я дійшла логічного висновку, що час спробувати уже руцями.

Так сталося, що за останній тиждень мене про пивні подарунки спитало троє людей. Мабуть, це означає, що час написати збірку, як і про пивні місця, і одразу видавати посилання на ознайомчий матеріал. Отже. На різний гаманець, на різний рівень просунутості, найцікавіші на мій погляд подарунки.

Якщо описувати Осло одним словом - це калейдоскоп. Фантастична картинка, що складається зі строкатих шматочків різних кольорів, форм, розмірів, і врешті-решт, загальне враження надзвичайне. Супер-пупер сучасна забудова на набережній, одноповерхові дерев'яні будиночки по сусідству, триповерхові а-ля барокові забудови, відновлені фабрики і склади, виробничі простори, схожі на житлові квартали, житлові будинки, схожі на космічні кораблі, річки, поля, ліс, гори, море - все. І контрасти. А коли виходить сонце і гріє, кожен шмат парку чи зелена галявинка перетворюється на імпровізований пляж, як от на фото нижче :)

А давайте поговоримо, любі мої поціновувачі пива. Або просто любителі поговорити.

Що ще робити у довгий вікенд, коли все, що можна було поробити, пороблено, і на подальші дії треба чекати, і вже ці безкінечн записи про пиво треба чимось розбавити? Правильно, згадати, що ще купа фото необроблених лежить.
У травні ми гайнули на три дні в Таллін, і один день з них провели у Хельсінкі, бо ідея сплавати туди на поромі прийшла спонтанно і отримала одноосібну підтримку усієї нашої експедиційної команди.
Тому ввечері ми купили квитки на здоровезний блискучий білий 8-ми поверховий пором, зранечку на нього завантажилися і вирушили у путь. 2 години з хвостиком - і привіт, Фінляндіє.

Раніше катрусин кінозал був про фільми з їжею в головній ролі, на жаль, він спочив разом із жж-шечкою. Відновимо традицію, тим паче, найближчі дописи будуть одночасно for fun, по роботі і мінімум для двох проектів, про які я вам, сподіваюся, з гордістю розповім, коли вони наблизяться трохи ближче.

Є цілі канали на ютубі, маса інтерв'ю, освітніх записів, серіалів, DIY, whatever. А є документалки.Схоже, мало не кожен штат Америки зняв собі кіно про крафтове пиво. Теми, до речі, різняться. Є і історія, і протистояння маленьких проти великих, але переважно, це історії успіху, крізь терни до зірок, оце от усе. А ось цей фільм знімали два роки, і він, переважно, про проблеми. І він справді про сльози і соплі Blood, Sweat and Beer.

Якщо ви плануєте в Гановер на вікенд, майте на увазі, що на пиво у вас є маленький хвостик п'ятниці і шматок суботи, і все. Ні в неділю, ні в понеділок практично нічого не працює.

Решта подробиць - далі.

У місті є два класичні шинки на кілька сотень посадочних місць, що подають лагер і вайс і мнясо по туристичних цінах, і забиті вщент на свята - туди ми не пішли. Нецікаво.

Схоже, що найкраще місце на пиво в Гановері, це Craft Beer Kontor (Schlägerstraße 17, https://www.facebook.com/craftbeerkontor), не самий центр, але дуже пристойний вибір пляшкового пива на полицях, німецького і імпорту, є кілька холодильників, три крани, періодично проводять всілякі івенти, взагалі душевна така місцинка, хочеться зависнути тут надовго. Лише готівка.

Цього разу ми відривалися фестивальною їжею, і просто залюбили сі в Quarkbällchen - пончики з домашнім сиром. Власне, кварк - це дуже специфічний німецький продукт, схожий на домашній сир консистенції сметани. Красивих фоточок не буде, бо не залежуються вони (кварки) вдома. От репортаж з місця подій, а за ним - рецепт.

Немає сенсу знайомитися з новим містом під різдвяні ярмарки. От немає.

Тому що ось, наче, і прекрасна нова ратуша, і парки, і абсолютно чарівні і магічні туманні світанки, і старі будиночки, і бігуни, і не те щоб особливо захопливі сірі житлові квартали, і незрозуміла золота осінь наприкінці листопада, і гарна кава у крихітному кафе з вікном на всю стіну, і іграшкові фахверкові будиночки, але ось ти добираєшся до серця старого міста, і ойвсьо.

Ну, у гості, то, звісно кажучи, перебільшення, направду у гості можна хіба до La Trappe потрапити, але бути поруч і не поїхати подивитися неможливо. Насправді, ми вирішили поєднати приємне і ще більш приємне - величок, пиво і пригоди

Не минуло й півроку, як. Вочевидь, уже другий рік поспіль лишуся я без мандрівного фотобука, бо нема, катастрофічно нема коли, і нема сили обрати буде з цих тисяч фоточок до 96, щоб впихнутися в формат.