Travel. Run. Eat. Drink beer. Repeat.

Для мене все почалося з фільму BEER! (який ви можете подивитися з українськими субтитрами отут), а для шкільних друзів Крістофа, Макса (зараз не бере участі у проекті), Марко і маленької австрійської пивоварні Bierol все почалося у 2014. Тоді ж вони вперше поклеїли етикетки на своє пиво, тірольський ІРА, який повезли на крафтовий фестиваль у Відень, і завертілося. Про це Кріс розповідає у стрічці, але у зумі ми говорили про те, чого в кіно немає. У серпні мені вдалося заїхати на гостину на пивоварню і їхній ресторан, побачити на власні очі усі ці красиві варочники, гори навкруги і, звісно, скуштувати той самий Mountain Pale Ale, Bomboclaat та інше пиво, у стрічці не згадане. Тоді я з командою розминулася, на жаль, але знайомство ми надолужили. 

Крістофа Біхлера немає у фейсбуці, тільки подеколи він з’являється в інстаграмі, але соціальні мережі його виснажують, і він віддає перевагу живому спілкуванню і пиву. В усіх його проявах. І це досить неочікуваний поворот у сучасному світі, де все заточено на медіа-присутність, гонитву і боротьбу за увагу, постійні комунікації, присутність щонайменше у кількох соціальних мережах, але може це й на краще? Відверто кажучи, коли добираєшся до Швойха, селища, де розташовано пивоварню, крізь запаморочливо прекрасні краєвиди, альпійські луки з коровами з реклами Мілки хоч і не бузкового кольору, гори, крихітні містечка з фахверковими будинками, кожен поверх яких уквітчаний вазонками різного кольору, і справді хочеш викинути десь телефон, ноутбук і просто насолоджуватися. Попервах трохи ускандинавлена я подумала, що Bierol - це “пиво і пиво”, Bier+Ol, і тільки коли прокладала маршрут мапою зрозуміла, що це Bier + Tyrol. Все сходилося. Окрім того, що я нізащо не розраховувала б знайти таку пивоварню і тапрум в глибині австрійських гір. 

Що значить “таку”? Що правди ховати, Австрія, як і Німеччина все-таки тяжіє до класичних пивних стилів і розкачується неспішно, хоча звісно, є і всілякі нахабні сміливці, які роблять щось нетипове, але побачити мінімалістичний скандинавсько-білий дизайн, hi-end кухню з пінами і загадковими суфле, з польовими квітами на салатці, і елегантну сивочолу пару, яка весь вечір пила легкий кислячок було неочікувано. Дуже неочікувано. 

Чи змінила кіно-поїздка Кріса, зробила його більш креативним? Як він сам розкаже у кіно - більше вразила відмінностями культури, але в особистій розмові він згадує, що в сенсі розширення уяви - уже ні, вони з самого початку планували робити все найдивніше і найцікавіше, що їх дозволить місцевий ринок. І почали штовхати його у бік, який цікавив саме їх. От тому їхній ресторан настільки відрізняється від решти навколишніх, що навіть найскептичніший споживач, коли йому набридне одноманітність, дозріє до моменту, коли він готовий спробувати щось нове лише тому, що воно нове. Звісно попервах допомагали туристи - як просто відпочивальники (до Інсбрука 76 км, та й навколо купа витягів), італійські пиволюби, які проїжджають Швойх дорогою до Франконії, та інші мандрівні шанувальники пива, але потроху у Bierol завелися свої постійні відвідувачі, і частина з них приходить на пиво з основної лінійки, яке знає і любить, а частина - на експерименти, які виходять мало не кожні два тижні новий (в цілому, розподіл типовий для будь-якої пивоварні). Але геть нетиповим є той факт, що Кріс, Марко і компанія довели зараз свою модель мабуть до рівня еротичної мрії будь-якого пивовара - все їхнє пиво заброньоване наперед. Так-так, навіть якщо зараз зазирнути на сайт, у крамниці висить оголошення, що місцеві можуть купити пиво у закладі при пивоварні, а решту замовлень просять переадресовувати їхнім дистриб’юторам. Обсяг виробництва і вже усталена репутація дозволяє їм варити будь що, що заманеться, і вся партія буде заброньовна ще до готовності пива. 

Що вони варять з таким картбланшем? З постійної лінійки найпопулярнішим лишається Padawan Pale Ale i Mountain Pale Ale, з якого почалося сходження до успіху, але - і ви зараз читаєте про це першими, ще ніде новин про нього не було - от найближчим часом має вийте перше пиво з лінійки Gipfel (“вершина гори” німецькою), змішаного бродіння, яке два роки витримувалося у бочках. Поточний проект - серія West Coast IPA, охмелених баварськими хмелями, як спроба довести, що м’якші, не такі агресивні, як американські, хмелі нової європейської хвилі можуть бути не менш, а в якомусь сенсі і більш, приємними. Один рецепт, повністю однаковий склад, але різні хмелі - Comet, Ariana, Hull Melon і експериментальний вид, який ще навіть назви не має. На питання, чи не планують вони випускати це пиво боксом, щоб порівняти все одночасно, Кріс сміється і каже, що ні, вони хочуть, щоб пиво пили максимально свіжим, тому вони всі на крані, минулого тижня випустили третій, а позавчора охмелили четвертий варіант. Між іншим, цей весткост - на 100% зварений з місцевого солоду, солодженого з озимого ячменю сорту Monroe, який виростив австрійський фермер з сусіднього села Kirchbichl спеціально для Bierol. І наче такої локалізації не досить, наступного дня після нашої розмови (тобто, вчора) Кріс і Марко висадили власне поле ячменю. Адже мати у власності ферму (де розташована пивоварня) і не використовувати її, видається їм дивним. Ні, власна сировина, і навіть локальна не буде дешевшою, а навпаки, але тим не менш вони хочуть бути прикладом для решти молодого агросектору, демонструвати, що попит на місцеву сировину є, і варто її ростити. Бажання експериментувати з локальними складниками вилилося й у пиво з сосновими голками, і на цілком логічне питання, коли ж Кріс добереться до локальних дріжджів - скоро. Плани на місцеву мікрофлору і можливо, кулшип, теж є.

Усі ці плани - адекватна оцінка місцевого ринку, а не вплив американських трендів, які майже непридатні для використання там, де розуміння крафту не буяє і квітне, але певних віянь Bierol і не хоче, хоча в цілому більшість з них дійде так чи інакше, з запізненням на років п’ять (тут я роблю великі очі, але ні, мені не почулося, п’ять). Але виявляється, певні обмеження креативності таки є, і вони не залежать від трендів. Як би Bierol не хотіли спробувати свої сили в безалкогольному пиві, але вони не можуть цього зробити, бо одразу отримають позов від чеського бренду Birell. Що ж, і без неалко є на чому розігнатися, сміються пивовари. 

Крістофа Біхлера немає у фб, і за присутність пивоварні віддувається Ліза (камео якої у фільмі відбувається в останні хвилини), але якби замість фб бліц-опитування робила я, з питаннями “твій улюблений стиль пива - місце де пити - що в пиві для тебе найважливіше" - то його улюблене стиль пива наразі бельгійські сорти (після стадії залюбленості в ІРА, а потім - у стаути), а найбільш захопливим у пиві вони з Марко вважають саме нестримне різноманіття, різноманіття стилів, місць, де ти можеш випити хорошого пива, людей, яких зустрічаєш в процесі. І як з ними не погодитися, тим паче, що зупинятися на уже досягнутому вони не збираються. 

Prost, Bierol! Viel Glück!

ПС. на сайті пивоварні немає згадок про фільм через особливості ліцензування на території Австрії, але з інших країн його подивитися можна.

ППС. для повного занурення в атмосферу, можна замовити собі пива від Bierol на сайтi Beerfreak