Travel. Run. Eat. Drink beer. Repeat.

Передісторія і в буквальному сенсі, уже історія. 

Ринок Цукіджі (築地市場 Tsukiji shijō) був найбільшим гуртовим ринком риби й морепродуктів у світі. Він почав роботу у лютому 1935 року і закрився 6 жовтня, майже місяць тому. Гуртова його частина перенесена в іншу локацію, бо на класний шматочок землі практично в центрі міста чесалися руки. Так званий "зовнішній" Цукіджі, лишився на місці, це кілька кварталів яток з найрізноманітнішою їжею. 

На внутрішньому, гуртовому, за день легко продавали 1628 тон морепродуктів десь так на 14 мільйонів доларів, в основному це делікатесні морепродукти і тунець, який роз'їжджався по всьому світі, проданий на аукціонах, робити ставки на якому можна були лише ліцензованим учасникам, а їх приблизно 900 людей. Загалом на Цукіджі працювало 60-65 тисяч осіб, включно з продавцями, бухгалтерами, офісними працівниками, дистрибюторами ат водіями. 

Звісно, це неабияка туристична принада, але на сам аукціон кого попало то періодично забороняли водити, то дозволяли, то знов забороняли, врешті-решт до закриття в жовтні можна було потрапити на аукціон з 5 ранку, хто перший встав, того і місце - 120 осіб. В 11 доступ у павільйони (не аукціонні) для туристів закривався повністю. 

А на Нетфліксі для таких любителів японщини, як я, є прекрасний серіал про все-все японське Japanese Style Originator. І в першому сезоні 19та серія як раз про Цукіджі. Ми хотіли туди потрапити відколи її подивилися. При чому, ми не знали, що ринок закривають/переносять і страшенно задоволені, що хоча б одним оком встигли подивитися. Такі ринки - як великий організм, мурашник, де кожен знає, що йому робити, і за цим дуже цікаво спостерігати (наприклад, як на найбільшому квітковому аукціоні в Голландії). Ну і ми взагалі любителі повештатися ринками у всіх країнах, які навідуємо, це ж просто свято їжі, а ми "любимо повеселитися, тим паче попоїсти" (С). Але є одне але. Це коли ти розумієш, що там на прилавку лежить, а в Азії в цілому і Японії зокрема все не надто очевидно. Тому ми вирішили перевірити на experiences на airbnb. Коротше кажучи, це тематичні екскурсії, тури, майстер-класи, все що йде за "досвід", і ми взяли екскурсію на Цукіджі. І як правильно ми це зробили, я передати не можу. Наскільки цікавіше, коли тобі пояснюють, що це за нутроші молюсків у соусі (я не жартую), або якщо тебе цікавить якийсь конкретний напрям їжі - покажуть, відведуть, купу всього дадуть скуштувати, бо знайомі з продавцями, заведуть подивитися на фабрику омлетів, розкажуть трохи історії і познайомлять з профі своєї справи. Це було дуже круто, ми накупили купу дивної їжі, за яку б не взялися не знаючи, що це так смачно, подивилися на гуртовий ринок, зазирнули у храм, присвячений Цукіджі, і дуже приємно поспілкувалися з гідами про все. Що взагалі було супер, ми отримали приватну екскурсію, бо більше на цей день ніхто не записався. В цілому було дуже корисно спробувати новий формат розваги, але там справді треба уважно читати, що ти отримуєш за вартість "досвіду". Найрізноманітніші морські гади, гриби по 60 тисяч єн (нагадую, поділити на 4 щоб вийшло в грн), мариновані в будь-яких соусах молюски та їх нутроші, від крихітних сардин до 300 кілограмових тунців, креветки будь-якого калібру, чай, солодощі, боби усіх можливих кольорів і розмірів - це все Цукіджі.