Travel. Run. Eat. Drink beer. Repeat.

Wanderlust – a strong, innate desire or impulse to wander or travel and explore the world, каже нам тлумачний словник англійською, “жага мандрів — сильне, вроджене бажання тинятися й подорожувати”. Шкода, що немає такого файного і місткого слова українською. Якщо вас від довгого сидіння на місці починає нудити, псується настрій, накриває тугою і ниючим неспокоєм, якщо для втамування цих почуттів вам потрібно виїхати хоча б за межі міста, де ви живете — у вас хронічна wanderlust. Як з цим боротися? Хтось сказав: “Найкращий спосіб чинити спротив спокусі — поступитися їй”, і в даному випадку це справді так. Не треба боротися з жагою мандрів, треба у них вирушати. Я не буду розповідати, як робити це в локальних масштабах, бо з цим впоратися значно простіше. Я розповім, як домовитися зі своєю wanderlust, яка вимагає закордонних краєвидів.

Ця корисна і усіляко приємна справа вимагатиме певних кроків, результати яких стануть у пригоді не лише для приборкання мандро-жаги.
Перше, і головне, яким би смішним це не здавалося — оформіть закордонний паспорт. Це як в тому бородатому анекдоті про гравця в лотерею, який молився про виграш, і Бог йому нарешті відповів: “То купи ж лотерейний квиток!”
 По-друге, незлим буде завести кредитну чи дебетну картку, а до неї дооформити інтернет картку, яка знадобиться для бронювань і оплати квитків і готелів, хоча, в деяких випадках цілком можна обійтися готівкою.
 По-третє, підтягніть англійську, вона стане вам у пригоді майже всюди, за винятком деяких хронічних випадків на кшталт Франції. У переважній більшості країн світу домовитися вдасться і мовою жестів, але інколи пошук інформації і попередня переписка вимагатимуть певної мовної вправності.
 І останнє у списку, але не за значенням — забудьте про туристичні агенції. Так, вам доведеться оформлювати візи самостійно, а також планувати маршрути, перейматися квитками і проживанням самотужки, але заплатите ви за значно більшу кількість вражень удвічі, а то й утричі менше, будете повністю незалежні в своєму розпорядку і пересуванні. Отже, з чого починати. Не з вибору місця — вони самі знаходять нас, роблять підказки про себе фільмами, книгами, новинами, звістками від друзів. І коли у вашій голові поселиться якесь конкретне місце, що розпалює wanderlust, час братися до роботи.

Перше — як дістатися. Якщо жадана точка призначення досить далеко, спершу треба звернути увагу на авіасполучення. Не завжди найдешевшим буде варіант лоукостів, компанії, які здійснюють регулярні пасажирські авіаперевезення часто-густо проводять всілякі заманливі акції, за цінами яких квитки будуть приємніші і аеропорти ближчі. Тобто, це або регулярний моніторинг, або просто обізнаність, де шукати. Серед справжніх лоукостів нам поки що доступний лише ВізЕйр, який щодалі тим більше зкурвлюється, а цінову конкуренцію йому починають потроху складати Балтійські авіалінії і деякі промо-пропозиції російських S7.
Якщо ВізЕйром дістатися Дортмунда, то звідти ходить пряма електричка до Дюсельдорфа — а це “домашній” аеропорт Ryanair, ця лоукостова компанія покриває більше ніж 150 напрямків по Європі, також точкою перетину є польский аеропорт у Катовіце, а з Кельна і Дортмунда можна пересісти на GermanWings. Балтіки літають з Києва трохи дорожче, з пересадкою в Ризі, але ціни все одно більш ніж конкурентні, і сідають літаки у центральних аеропортах, а не за 100 км., як це любить ВізЕйр. Лоукости та їм подібні:
http://www.wizzair.com http://www.germanwings.com http://www.airbaltic.com http://www.s7.ru/ http://www.ryanair.com пошук лоукостових сполучень Європою - http://www.flylowcostairlines.org/ Інші перевізники, що оперують на території України: http://www.lufthansa.com http://www.flyuia.com http://www.aerosvit.ua http://www.klm.com http://www.britishairways.com http://www.airfrance.com http://www.swiss.com http://www.turkishairlines.com http://www.airzena.com

Безумовно, є ще щось, більш вузькоорієнтоване, при потребі ґуґлиться

Для більш терплячих і витривалих варіантом є подорож автобусом. Ми таким чином їхали до Таллінна, рейсові автобуси ходять регулярно, на перетині кордонів, як не дивно, не затримуються, приходять вчасно. Це дозволяє зекономити гроші, але не час. Хоча, якщо у вас не коротка вікендова поїздка, можна і автобусом. Автобусні сполучення обслуговують http://www.ecolines.net, а також виконуються регулярні автобусні рейси з міських автовокзалів, наприклад, Львів-Краків, але це вже для екстремалів, по-перше, через якість автобусів, по-друге, далеко не всі міські автовокзали (і це стосується не лише України), мають притомні сайти, де можна отримати інформацію щодо цін і розкладу. Крім того, у Європі можна пересісти на http://www.eurolines.com — а це не лише рейси між містами, але й так звані євро-проїзні, які можна купити на кілька днів і кататися по одному квитку всією Європою.

Більш розгалужена мережа транспорту — залізниця. Під час планування подорожі питаємо ґуґл “назва країни + railways”, що практично завжди одразу виводить нас на офіційний сайт місцевої залізниці, де можна ознайомитися з маршрутами сполучень, розкладами, цінами на квитки, спеціальними пропозиціями, тощо. Скажімо, сайт німецької залізниці викликає безумовно повагу інформативністю, там можна знайти купу варіантів економного пересування країною для будь-яких мандрівників. Крім того, часто через такі сайти можна вийти (побачивши у розкладі) на швидкісні залізниці, як, наприклад, Thalys. З власного досвіду — таким чином ми добиралися у Бельгію. До Кельна долетіли ВізЕйром, а там з вокзалу швидкісним потягом Кельн-Брюссель, зауважте, якщо купувати квиток за 2 місяці до подорожі, він коштуватиме 19 євро, а якщо день-у-день — 119. Ще можуть стати у нагоді такі варіанти транспорту, як пароми, але це вже залежить від країни і міста. Плануйте свої мандри заздалегідь. І не гребуйте ґуґлом — я повторю це ще неодноразово — інколи він видає просто дивовижні варіанти дістатися місця відпочинку. Дізнавайтеся якомога більше про країну і місце призначення, інколи підказки щодо транспорту можна знайти на офіційних сайтах міст, офіційних сайтах туристичної інформації, загально-інформаційних сайтах типу wikipedia.org і wikitravel.org, форумах і т.д. Шукайте — і знайдете.


 Наша перша спільна подорож закордон була туром до Праги. Це була перша і остання подорож через тур-фірму, перша і остання оглядова екскурсія, перший і останній раз, коли ми довірили комусь обирати нам житло. П’ятдесят чоловік, практично охриплий гід, який вигукує якісь дати, імена (половина людей не чує цього всього), шальоно мотиляє парасолькою в спробі зібрати групу, неможливість порозглядати цікавий об’єкт досхочу, бо не встигаємо, зробити фото, бо 30 краль влаштували чергу, щоб запєчатлєть себе любесеньку на фоні цього об’єкта… Ні. Все. Того ж вечора ми побажали групі приємного відпочинку, купили мапу Праги і побачилися знову уже перед від’їздом додому.
Ми не вставали о 7й на сніданок, бо треба було потім їхати на якусь заміську екскурсію, ми вставали опів на дев’яту, неквапливо снідали і йшли собі гуляти, де хотіли, дивилися, що хотіли, обідали, коли хотіли, поверталися в готель, коли хотіли. Ми побачили втричі більше, ніж група, з якою частково обмінялися враженнями дорогою додому. І тоді ми вирішили – більше ні-ні. Нам того разу ще дуже пощастило, бо нас хоч поселили у хорошому готелі, хоча й на висілках, а от другу половину групи поселили взагалі мало не на виїзді з міста у старому пошарпаному чомусь теж анонсованому, як три зірки. І це теж не остання причина, з якої ми обома руками за самостійне планування подорожі, бо потім хоч не так образливо – бачили очі, що вибирали.

Після того, як обрано оптимальний варіант добирання, настає пора подбати про те, де ви житимете. Варіантів є кілька: - хостели - готелі - апартаменти / гестхаузи - B&B Розповсюджена думка, що найдешевший варіант проживання – це хостели, не завжди відповідає реальному стану речей. Ціна дуже залежить від місця розташування, типу будівлі, репутації/відомості, тощо. Скажімо, проживання в хостелі в історичному центрі Таллінна коштувало вдвічі дорожче, ніж заброньований заздалегідь (а тому зі знижкою, це поширена у Європі практика) номер на двох зі сніданками у готелі за 5 хвилин пішки від початку старого міста. До того ж, хостели – це варіант для тих, кому не заважають веселі і часто галасливі сусіди по поверху, кімнаті і душовій.
Власного досвіду з хостелами у мене немає, бо я без ентузіазму ставлюся до проживання з малознайомими людьми на обмеженій території і з одним душем/туалетом на поверх, можливо, дається в знаки не-гуртожиткове навчання. Якщо вас це не тривожить, то чому б і ні.

Обирати місце проживання варто з урахуванням того, куди їдеш, скажімо, в Баварії дешевше було жити в апартаментах, ніж у готелі, в Таллінні – в готелі ніж в хостелі, в Брюґґе – в B&B за ті ж гроші, що в хостелі, тощо. Пошук найкращого особисто для вас варіанту може тривати від кількох днів до тижня.
Особисто я роблю таким чином. По-перше, дивлюся взагалі можливі варіанти. У цьому допомагають такі сервіси як tripadvisor.com і booking.com, одразу скажу, що їхніми послугами, як посередника, я не користуюся і зараз поясню чому, а крім того всього, на останній подеколи нарікають, що по приїзду в готель бронювання виявляється недійсним. Ці сервіси зручні тим, що можна почитати відгуки туристів, зробити сортування по типах, цінах, і скласти хоча б приблизне враження про готелі й інші варіанти проживання, середній ціновий діапазон, тощо. Потім я ґуґлю назви, які мене зацікавили і дізнаюся деталі на офіційних сайтах. Чому? офіційні сайти зазвичай пропонують різноманітні акції, типу, зупинись на три ночі, отримай одну безкоштовно, 10% знижка за попередню оплату тощо, які не світяться на сервісах бронювання з урахуванням того, що все більше посольств вимагають для видачі візи оплачене наперед проживання, вам доведеться про це домовлятися і отримувати письмове підтвердження від готелю, що краще робити напряму, ніж через посередників якщо виникають якісь питання, їх теж краще вирішувати із власником помешкання/персоналом готелю готель не зможе відмовити вам у розміщенні, коли у вас на руках їхнє бронювання, а не бронювання посередника і взагалі спілкування з живими людьми, а не системою бронювання, приємніше і ефективніше

 Якщо ви їдете великою компанією, зверніть увагу на оренду апартаментів. Це може виявитися значно дешевшим навіть за хостел, а за рівнем комфорту взагалі нема що порівнювати. Наприклад, у Баварії ми вчотирьох жили у двоповерхових трикімнатних апартаментах із сучасною кухнею і антикварними меблями, інтернетом, парковкою, в центрі міста за 82 євро на добу, що виходило 20 євро з носа, а з п’ятого гостя, який приєднався до нас згодом, грошей взагалі не взяли. В той же час у тому ж місті знайти готельний номер на двох без сніданків дешевше, ніж за 50 євро, було неможливо.

Якщо ви подорожуєте удвох, то можливо, найзручнішим буде варіант готель або B&B (але наш вибір - все одно апартаменти)– залежно від ціни і розташування, тут незлим буде скористатися хоча б maps.google.com і подивитися, чи зручно розташований готель, чи далеко добиратися до історичного центру, до вокзалу, до основних видів транспорту, тощо, зважайте на час прибуття і виїзду/вильоту додому, все це може зіграти свою роль. Наприклад, обираючи, де жити у Венеції, подумайте, чи будете ви активно користуватися транспортом. Якщо ви збираєтеся оглянути всі острови, то корисним надбанням стане проїзний на водні автобуси – вапорето, тоді, як варіант, ви можете розглянути помешкання на Лідо – сусідньому острові, де жити значно дешевше ніж у центрі Венеції, а добиратися 15 хвилин на вапорето. На вибір між готелем і B&B може вплинути і ваша натура, що вам більше до душі: хазяйка/хазяїн, яка подаватиме вам сніданки і з якими, залежно від їхньої вдачі можна буде випити кави, розпитати про місцеві цікавинки, тощо, чи ви віддаєте перевагу готельному відпочинку, де отримавши ключ, ви більше не перетинаєтеся з аборигенами. У сервісах бронювання зареєстровані в основному готелі різної ступені зірковості, а от B&B і гестхаузів там значно менше, тому альтернативним пошуком може бути запит у ґуґлі « назва міста + guesthouse» і перелопачування перших 20 сторінок результатів. Звертайте увагу на сезонність, яка теж дуже впливає на ціну житла. Я особисто віддаю перевагу мандрам у несезон – це дешевше, менше людей на вулицях, жодних черг за квитками, тощо. Звісно, це не означає їздити кудись у листопаді, але найцікавіше, що у багатьох готелів свої розклади сезонності, і в одному травень може бути несезоном, а в іншому – середнім сезоном, на це теж варто звертати увагу.
 Знову ж таки, згадуючи про вимогу передоплати за проживання для отримання візи, зручніше обирати готелі, які приймають до розрахунки картки, тоді вам не доведеться сплачувати комісію за банківський переказ типу WesternUnion, MoneyGram, тощо. Розплатитися краще якомога раніше, щоб оригінал листа встиг прийти до співбесіди у посольстві. Коли обумовлюватимете цей момент, попросіть надіслати вам копію листа-підтвердження (із зазначеними прізвищами, бажано паспортними даними, датами перебування, сплаченою сумою) факсом, цей факс і виписка з рахунку про зняття грошей будуть вашим запасним доказом оплати, бо інколи чудеса нашої пошти призводять до того, що лист-оригінал не доходить. Так у нас сталося з угорським бронюванням, лист не дійшов не лише за два місяці, які лишалися до подачі документів, а взагалі не потрапив до моєї поштової скриньки. Гадаю, це основне, що я хотіла розповісти про житло.


Попередня розвідка – запорука того, що після повернення ваша нервова система не зазнає страждань типу «як можна було бути там і не побачити/ відвідати/скуштувати!»
Якщо коротко, то я всіляко раджу дізнатися якомога більше про місце, місто і країну, куди ви їдете.
Від того, які там традиції, до того, яка система транспорту, від основних туристичних атракцій до маловідомих розваг, від особливостей національної кухні до подій, концертів і фестивалів, які проходитимуть там під час вашого перебування, це зекономить купу часу і нервів, повірте мені на слово, а особисто для мене такі попередні розвідки не менш приємні, ніж сама подорож, а смакування планів і очікування на «побачити це вживу» підтримує настрій на плюсовій шкалі.

 Першою зупинкою в цій неймовірно цікавій віртуальній подорожі мають стати wikitravel.org i wikipedia.org, там ви отримаєте основне уявлення про те, що на вас чекає. А далі – ґуґл вам у поміч.
 Що завжди після попереднього ознайомлення перевіряю я:
- міські картки і тур-бюро
- основні туристичні принади у самому місті
- цікаві околиці близькі і не дуже
- місцеві гастрономічні спеціалітети
- івенти, які проходять в дати подорожі

 Коли я вже знаю, куди їхатиму, я обов’язково питаю ґуґл «назва міста + card». Практично у кожному більш-менш туристичному місті є організації, які опікуються туристичною привабливістю міста і ґуґляться вони за запитом «назва міста + tourist info» чи «назва міста + tourist buro», саме у цих конторах, які часто-густо розташовані в історичних центрах, на вокзалах і аеропортах, можна отримати найсвіжішу інформацію про роботу туристичних принад, музеїв, транспорт, події, тощо, отримати безкоштовно чи за символічну плату путівники, буклети і міські картки. Така картка діє визначений час (добу, три, п’ять, тощо) і надає безліч переваг активному туристові, кількість і якість цих переваг визначається місцевим туристичним бюро. Усі картки, які довелося випробувати мені, включали в себе безкоштовне користування громадським транспортом, знижки або взагалі безкоштовне відвідання музеїв, бот-садів, зоопарків, інших туристичних місцин, знижки в ресторанах і крамницях (оцим не користувалися, бо зазвичай у цьому переліку присутні лише особливо розкручені туристичні заклади з ненормальними цінами). Ці картки – річ безумовно корисна для тих, хто хоче побачити якомога більше, економія подеколи більш ніж відчутна .

Інколи в турист-бюро можна замовити буклети і мапи і їх, ще до того, як ви вирушите у подорож. Хіба не прекрасно приїхати у незнайоме місто вже з мапою в руках? Це називається туристичний сервіс, а не фігня якась. Загалом такі турист-бюро дуже зручні, там точно вам допоможуть практично в усьому, персонал розмовлятиме англійською буде приязним і доброзичливим. Тому не оминайте. На сайтах цих туристичних бюро, а також на спеціалізованих сайтах, присвячених містам, туристичних форумах і ресурсах можна дізнатися про основні цікавинки і принади міста, в яке ви їдете.

Заздалегідь можна визначитися, що ви хочете подивитися 100%, а чому можна буде приділити увагу, якщо лишатиметься час. Така розвідка корисна тим, що на певні екскурсії і огляди час можна забронювати заздалегідь. Скажімо, є сайт, де можна забронювати візит до базиліки Сан-Марко у Венеції і зайти не через основний вхід, де завжди черга, особливо в сезон, а через інший, спокійно і без натовпу. Відкрийте якісь інтернет-мапи і подивіться, які міста є поруч. Можливо, ваша подорож не обмежиться містом призначення. Скажімо, буде сумно жити за 50 км від кордону з іншою країною і не навідатися туди, як скажімо, ми зробили під час подорожі до Брюґґе – поїхали у французький Лліль, або під час мандрів Баварією – навідалися до Австрії . Не обмежуйте себе. Ще раз почитайте про транспорт – можливо, подорож можна зробити ще більш економічно приємною, наприклад, сайт німецької залізниці містить інфо про «земельні квитки», тобто квитки, які дійсні впродовж доби на території всієї землі на необмежну кількість поїздок на весь транспорт. Скажімо, купуєте ви баварський квиток на 5 осіб, який коштує зараз 28 євро, і весь день їздите Мюнхеном, його околицями, а можете і в австрійський Зальцбург заїхати (а туди з Мюнхена звичайний квиток на одну особу в один бік коштує близько 50 євро). Шукайте, цікавтеся і буде вам щастя. Ну, враховуючи персональну зацікавленість у кулінарному, я не оминаю увагою, що національного і особливого можна з’їсти в країні і місті призначення, яких смаколиків привезти додому, якісь місцеві цукерки-спеції-сири-вино-тощо завжди здавалися мені кращими сувенірами ніж календарики-магніти-іт.д. (хай простять мене колекціонери магнітів) Шукати, які події чекають місце-місто-країну в дні моїх наїздів туди важче, але ґуґл і терплячка можуть все. Фестивалі, концерти, виступи і всілякі шоу можуть суттєво додати кольору вашій подорожі. Тому ще раз - дізнайтеся все, що можна вичавити з інтернета, зайвим це ніколи не буде.


Основна проблема, яка виникає у самостійно подорожуючих – отримання візи. Чомусь про одні й ті самі посольства ходять абсолютно різні байки й історії. Що робити, щоб уможливити отримання візи? 
- провести попереднє розслідування
- зібрати потрібні папери
- знати, куди і навіщо ти їдеш, щоб почуватися впевнено на співбесіді

 Власне, 50% успіху залежить від того, як ви підготуєтеся до співбесіди. Для цього потрібно знайти офіційний сайт посольства і облазити його вздовж і впоперек. Перечитати всю візову інформацію (документи-процедура-зразки заповнення анкет-оплата-тощо), FAQ, дізнатися часи роботи посольства, телефон кол-центру. Після того, як 5 квітня минулого року набрав чинності Візовий кодекс, перелік документів і вимоги у всіх країн Шенгену приблизно однакові, але кожне посольство має якісь свої забаганки, тому ще раз наголошую – дізнатися все заздалегідь, а за можливості навідатися до посольства і почитати дошку оголошень, бо інколи там розміщують інфо, якого немає на сайті. Основні розбіжності з якими стикалася особисто я: - хтось вимагає 100% попередню оплату готелів, хтось ні, і хтось хоче оригінал цих документів (пропечатане підтвердження готелю), декому вистачає факсової копії і оригіналу банківської квитанції про оплату - якщо ви мандруєте удвох і хтось один забезпечує фінансами всю поїздку (тобто друга людина студент/безробітний/домогосподарка), одні посольства вимагають нотаріально завірену заяву про спонсорство, іншим цілком достатньо заяви, написаної від руки - дехто вимагає повністю всі копії всіх паспортів, декому вистачає лише першої сторінки - різна кількість фотографій
 Всі ці моменти краще з’ясовувати у операторів кол-центрів при посольстві, інакше можна профукати співбесіду і записуватися ще раз. Той самий Кодекс зобов’язує посольства приймати документи від аплікантів, але інколи, аби обмежити своє спілкування з кандидатами, вони вдаються до неможливих викрутасів і сплавляють їх до візових центрів (як це було з поїздкою до Бельгії). Візові центри – це не те щоб погано, це ксерокс, можливість дослати потрібні документи електронкою і оплатити візовий збір на місці, кондиціоноване приміщення, стільчики, тощо, але це додаткові витрати, до того ж немалі.
 Основний комплект документів у всіх посольств однаковий: - квитки + готель - страхування - фінансове забезпечення Якщо з першим і другим все ясно, то з третім складніше. Звісно, якщо у вас офіційна робота, де ви працюєте не менше року, офіційна зарплатня (не мінімальна) – проблем у вас буде значно менше. Гірше, якщо ви їдете зі спонсором, особливо, якщо ви – дівчина, адже це одразу викликає нервовий тік у працівників консульства, бо це ж цілком очевидно, що ви їдете продавати своє тіло і позбавляти громадян їхньої країни кровно зароблених грошей. Інколи допомагають тревел-чеки або відтерміновані рахунки, відкриті на дати вашого перебування закордоном. Не набагато краще справи у ФОП чи то ПП, особливо, якщо у вас рахунок, з якого ви одразу ж знімаєте всі гроші, щойно вони надходять, це теж вагомий привід підозрювати вас у грошових махінаціях і бажанні залишитися на закордонній землі обетованній. Якщо ви неофіційний фрілансер, то навіть не знаю, що вам порадити – ви одразу високопотенційний іммігрант. Якщо ваше фінансове становище не дуже фіксоване трудовою книжкою і довідками з місця роботи, допомогти можуть інші документи, які засвідчують ваше укорінення в Україні і небажання звалити куди подалі – документи на власність – квартири, машини і гроші-гроші-гроші, земельні ділянки, тощо. Все це було б смішно, якби не було так сумно, і всі ці приниження і обов’язкові доведення, що ви ідете подивитися країну, а не лишитися там, доводять до сказу.
Але поки ми для Європи брутальні варвари і загарбники їхніх робочих місць і життєвого простору. Подаватися на візу краще заздалегідь, чим раніше - тим краще, бо хто знає, які додаткові документи збажають побачити панове або скільки вони розглядатимуть вашу заяву. Як правило, найраніше зробити це можна за 3 місяці до дати поїздки, а найдовший термін розгляду паперів - 1 місяць. Зважайте на термін дії документів - для довідок з місця роботи це 2 тижні, для виписки з рахунку - 3 дні, а деякі консульства бажають, щоб вона була якщо не "сьогоднішньою", то хоча б "учорашньою". Коли весь ґрунт промацано, всі папери зібрано, час співбесіди визначено, головне – враження, яке ви справите на працівника консульства, тому що визначатиме, отримаєте ви візу, чи ні, саме він. Практично ніколи ваші папери не будуть переглядати повторно, той, хто їх прийматиме, зробить певні відмітки і саме вони визначать подальшу вашу долю. Тому у ваших інтересах бути спроможним ясно і впевнено відповідати на питання, з якою метою ви їдете в цю країну, що збираєтеся там відвідати, де зупиняєтесь, тощо. І бути спокійними і врівноваженими, у жодному разі не метушитися і не здаватися знервованими. Все буде ок, головне – дуже захотіти і відповідно підготуватися, бо самі знаєте – під лежачий камінь… А, і ще одне: зніміть копії з усіх документів, які підтверджують вашу «туристичність» - квитків, підтверджень оплати готелю, тощо, їх можуть попросити пред’явити під час паспортного контролю на перетині кордону. Ну і звісно, тріпання нервів можна уникнути, віддавши свої папери тур-фірмам, які надають послугу оформлення віз, але документи доведеться збирати ті самі, за вас їх лише віднесуть і коштуватиме це не одну копійку.

Ну, здається, все.