Бельгія 3.0 Брюґґе. Перші враження

Давнє, давнє місто, чиї корені сягають у перше століття до нашої ери (!), витончене мереживо брукованих вулиць, прикрашене блискучими нитками каналів, під вкритою мохом черепицею, між старих млинів, оповите морськими вітрами, вмите дощами, зігріте сонцем, місто з листівок, Північна Венеція - Брюґґе.

Жили ми у Hobo B&B, (від вокзалу неквапно з валізою хвилин 20 пішки, або 5 хвилин автобусом, квиток коштує 2 євро) і поки дочалапали туди, склалося враження, що Брюґґе - це місто-привид. Нікого на вулицях. Ліхтарі горять, але вікна темні. Нічого не працює. Як виявилося згодом, річ у тім, що ми приїхали у вівторок, а понеділок і вівторок вихідні дні практично всюди, тому тиша у місті майже непорушна, хоча, не можна сказати, що в інші дні там дуже гамірно. Місто направду ідилічне - канали, тихі вулички, листя падає, бруківка, каміння і стара цегла, лебеді, качечки і т.д. Крістін, наша хазяйка, просто чарівна пані, яка варить домашні джеми, вільно спілкується шістьма мовами, готує чудові сніданки, прикрашені квітами, завжди допоможе порадою і взагалі просто чудова. Готелик дуже приємний і затишний, вигідно розташований з точки зору поїсти, недалеко від центру, єдиний недолік - у номерах є ванна, але немає туалету, і все рипить - від підлоги до ліжок, а звукоізоляція у старовинних будинках самі знаєте яка. У будь-якому разі, дуже рекомендуємо. На сайті є чудові панорамні знімки номерів і їдальні, а я забула всю цю красу зняти, все ж бігом, бігом на вулиці :) Можна годинами неспішно гуляти місцевими парками, закапелками, переходами і вуличками, мені це принаймні, ніколи не набридає.

Шкода, що The Church of Our Lady була на реставрації

З парків найгарніший - Мінневотер, "Озеро кохання", на якому живуть приблизно 70 лебедів, які, щоправда, там ніколи не збираються разом, хіба що уночі, а плавають собі каналами. Ну і не без місцевих легенд про лебедів - оця от загадкова скульптурна композиція увічнює сюжет - багата дама захотіла поїхати у Брюґґе розважитися і дорогою її спокусив лебідь (він там, під її рукою, сховався, з цього ракурсу не видно). Конячка нам якби каже "Ну ніфіга собі!" :)

А якщо втомитися гуляти, можна купити свіжих круасанів (о, які там круасани, вони тануть у роті) і сидіти на краєчку якогось каналу і дивитися, як над головою линуть кудись хмарки. Можливо, це через те, що море недалеко, але таких низьких, пухнастих і гарних хмарок я у нас за все життя бачила ну аж двічі, а тут мало не щодня.

Або можна сидіти під млинами на травичці і дивитися, як каналами пливуть до моря чи вглиб країни кораблики під мостами, які щоразу для них піднімають...