Два тижні минуло від Валенсії, а враження, що два життя. Але одне не відпускає мене, те зачудовано-дитяче враження «я хочу жити в такому місті». Для мене Валенсія стала містом не розпиленого бабла. З візуальними і очевидними доказами. І враження це росте не з охайного старого міста, де щоночі миють бруківку (таке ми бачили у багатьох містах Європи), не з всюдисущих мандаринових дерев на вулицях і...
