Про те, що Ібсен — один з найвизначніших драматургів, знають практично всі. Трохи менше людей знає, що його п'єси за кількістю постановок поступаються лише Шекспірівським, а на початку століття “Ляльковий будиночок” взагалі було названо найбільш популярним твором серед постановників.
Але крім всього цього, Ibsen — це новий ресторан скандинавської кухні, що відкрився буквально кілька днів тому у Києві. Так, стриманий, нордичний і навіть трохи суворий. Продовжуючи аналогії з норвезьким тезкою, атмосфера чимось таки схожа на театральну — важкі портьєри, що стишують звук вулиці, мінімалізм, я б навіть сказала, деякий аскетизм у дизайні - за який реверанси Сергію Махно - м'який сірий, світле дерево, а не засилля очікуваного білого кольору, але не знаю, як вас, але мене завжди у театрах заворожували люстри. І тут світильники теж привертають до себе неабияку увагу (принаймні, я хвилин 15 витріщалася на них і так, і сяк, поки помітила устричний бар, в який мала б уткнутися носом, коли зайшла, але ні). Майстерна імітація мушель захоплює, а риби, які причаїлися на шафах для посуду, гардеробі і деяких стінах викликають бажання аплодувати автору.
Нордична кухня чомусь в уяві більшості викликає дари моря. Але насправді, як і вона в цілому, так і меню в Ibsen не тяжіє однобоко до морепродуктів. Можливо, це видаватиметься неочікуваним, але скандинавська і українська кухня схожі завдяки подібним кліматичним зонам (ну добре, нордична трохи прохолодніша) — в обох частий гість коренеплоди, злаки, м'ясо — в тому числі і дичина, соління і маринади. Без екзотики типу морського чорта і лакриці не обійшлося, але в цілому, те, що готує шеф-кухар Василь Пашук, хай подеколи буде важко вимовити вголос — а ну, “гудбрансдален” без затинань? - буде зрозумілим.
Мої особистий фаворит — телячі щічки по-скандинавські (тушковані з ялівцем і часником, подаються з гарніром з сочевиці і ягід годжі, 150/150 г, 182 грн), хоча на мій смак сочевиця могла б бути не такою солодкою, а також гаряча закуска оселедець “Тулесса” (фламбоване бурбоном філе оселедця із запеченими коренеплодами 260 г, 98 грн), дуже вже неочікуване поєднання гарніру. А, і неможливо забути колме ліха - тарілку в'яленої телятини, качиного філе і оленини з сорбетом з хріну (150/50 г, 189 грн), умамі просто танцює на язиці, а сорбет - просто свято якесь. При тому не можу не відмітити фантастичний обліпиховий компот з ваніллю і цинамоном, настільки оригінального напою, який одночасно освіжає і бадьорить рецептори, я давно не зустрічала. Важко не помітити, що найбільше моєму серцю і язику озвалися страви, близькі слов'янській кухні, що ще раз підтверджує нашу зі скандинавами спорідненість, еге ж?
Колме ліха
Але обійти питомо скандинавську екзотику неможливо. Наприклад, десерт гудбрансдален з цитрусовим хлібом (кекс у соусі з сиру гудбрансдален і медовим морозивом, 250/50 г, 96 грн). Не впевнена, але, здається, з ним в Києві, та й в Україні ніхто нічого не готує, надто вже специфічний на пересічний смак цей коричневий сир, виварений з сироватки так, що неможливо сказати, який же він на смак — солодкий чи солений, але якщо вже відверто, то і такий, і такий водночас. Уявіть його, перетворений на соус для щільного кексу і з кулькою морозива. Я б віддала перевагу більш насиченому цією парою смаків соусові, але я ще той збоченець.
Гудбрансдален з цитрусовим хлібом
Було б нечесно промовчати про устриць. Та й чого про них мовчати, якщо це устриці першої води — вода в них ще з морька, вони не плавають в акваріумі, не дихають і не смокчуть в себе воду з продуктами власної життєдіяльності, а молюски — це, власне те, що вони їдять. Тому тут можна не ризикувати скуштувати устрицю, начинену устрицями. Тарілку устриць подають з трьома соусами, але я, ящо чесно, вживала б їх а-ля натюрель.
Філософія закладу — просто якісна свіжа їжа. Ніякої заморозки, і, подібно до скандинавів — максимум локального. Наприклад, овочі, гриби і навіть оленина, українські, тому що так вони найсвіжіші, і відповідно, найсмачніші. І що насправді може бути кращим за просто найсвіжіше і найякісніше? Просто чистий смак, не затьмарений зайвими маніпуляціями? В цілому — ура, нарешті хоч хтось вирішив взяти на себе сміливість і ризикнути зі скандинавською кухнею. Чи очікувати на якусь супер-пупер екзотику? Ні, просто на хорошу їжу. Так, це не те місце, куди можна сходити на ланч, цінник не спонукає. Але сходити варто.
І на останок — людина, яка так усміхається, поганим вас не нагодує, я впевнена.
Плеттер риби холодних морів (асорті з сардин, макрелі, оселедця і лосося з картопляним салатом і гірчичною заправкою 450/230/50 г, 425 грн)
Смьореброд з терином з фуа гра і ягідним соусом, 230 г, 159 грн
Норд салаті (телячий язик із запеченими коренеплодами, томатами, огірками і гливами під гірчичним соусом, 360 г, 118 грн)
Морський чорт, запечений у хоспері з цукіні, полентою і апельсиновим соусом 110/110/50 г, 387 грн
Шокляд мус (шоколадна помадка на горіховому праліне з квітковим пилком 170 г, 159 грн)
Останній тидень я тільки і роблю, що пию чай. Літрами. Уже видудлила половину зимових запасів з цією дурнуватою горло-болячкою. Але інколи це так гарно, крім того, що смачно. Наприклад: сонях, малина, чорнобривці, базилікові квіти, гісоп, липовий цвіт.
Коли я прочитала це оповідання у збірці Ентоні Дора "Збирач мушель", воно вразило мене до глибини душі. Не знаю чому. Так, воно про біг, рух, фото - але зовсім не про це. Зовсім. Але ще ніколи потреба перекласти якийсь текст не була такою нестримною. І враховуючи, як давно я цього не робила, маю гарний work-out для мізків, які аж риплять.
Було б круто офіційно видати його в якомусь часописі чи тематичному сайті, чи ще якось, але на жаль, агент Дора не відповідає на мій мейл із запитом.
Буду вдячна за всі зауваження, поради, ідеї стосовно тексту і продовження роботи над ним
Було б круто офіційно видати його в якомусь часописі чи тематичному сайті, чи ще якось, але на жаль, агент Дора не відповідає на мій мейл із запитом.
Буду вдячна за всі зауваження, поради, ідеї стосовно тексту і продовження роботи над ним
Мкондо
[мкондо, ім. — потік, течія, стрімкий рух, перехід, біг, наприклад, плин річки чи струмінь води, яку ллють на землю, рух повітря крізь двері чи вікно, або рух води/повітря, що тягнеться за кораблем, авто, чи твариною, яка мчить. ]
[мкондо, ім. — потік, течія, стрімкий рух, перехід, біг, наприклад, плин річки чи струмінь води, яку ллють на землю, рух повітря крізь двері чи вікно, або рух води/повітря, що тягнеться за кораблем, авто, чи твариною, яка мчить. ]
Є багато версій походження цієї назви, і жодна не підтверджена документально, але найпоширеніша думка - що ноги (хвости?) назви цього хліба ростуть з того, що його треба їсти, як мавпи, які відщипують маленькі шматочки від того, що їдять. Але для мене це все одно "найкумедніша булочка з корицею" :)
У мене довга і пристрасна історія з кулінарними книжками. Але зараз лишилися одиниці.
Я практично ніколи не готую салати згідно якихось рецептів. У 99% працює формула "я його зліпила, з того що було в холодильнику".
Але, зазвичай, спільна тенденція все-таки є. Практично в кожному салаті буде:
- власне, салат - маш, рукола, айсберг, дубок, тощо
- сир - бо сир в холодильнику є завжди, м'який, твердий, якийсь точно
- мариновані перепелині яйця - принагідно нагадаю рецепт, вони теж майже завжди є в холодильнику, бо пасують до салатів, китайщини чи просто і якості закуски
Але, зазвичай, спільна тенденція все-таки є. Практично в кожному салаті буде:
- власне, салат - маш, рукола, айсберг, дубок, тощо
- сир - бо сир в холодильнику є завжди, м'який, твердий, якийсь точно
- мариновані перепелині яйця - принагідно нагадаю рецепт, вони теж майже завжди є в холодильнику, бо пасують до салатів, китайщини чи просто і якості закуски
Буває таке, коли відчуття власної безпорадності заїдає так, що аж на стіни дерешся. Насправді, завжди можна зробити щось. Або ЩОСЬ. Все залежить. Моє щось почнеться відсьогодні.
Ви знаєте, що уже кілька років поспіль я друкую новорічні листівки обмеженим тиражем. Цей рік не став винятком, от буквально у суботу я забрала свіжовіддрукований тираж. Щороку якась кількість листівок лишається невикористаною. Хочу продати ці листівки, а отримані гроші передати волонтерам, які опікуються бездомними тваринами, це буде новорічний подарунок хвостикам. Чи грошима, чи кормом і пледами, ще поки не визначилася.
Листівки цього року знов нетрадиційні, без ялинок і гірлянд, якщо треба, готова показати макет. Я відправлю листівку чисту, щоб ви могли подарувати/відправити її комусь за свій рахунок по Україні, або підпишу її вам. Внесок за листівку від 20 грн, але цією сумою можна не обмежуватися, якщо є бажання внести більше - будь ласка. Листівок близько 40 штук.
Хто буде святковим Миколаєм для котиків і цуциків?
Ви знаєте, що уже кілька років поспіль я друкую новорічні листівки обмеженим тиражем. Цей рік не став винятком, от буквально у суботу я забрала свіжовіддрукований тираж. Щороку якась кількість листівок лишається невикористаною. Хочу продати ці листівки, а отримані гроші передати волонтерам, які опікуються бездомними тваринами, це буде новорічний подарунок хвостикам. Чи грошима, чи кормом і пледами, ще поки не визначилася.
Листівки цього року знов нетрадиційні, без ялинок і гірлянд, якщо треба, готова показати макет. Я відправлю листівку чисту, щоб ви могли подарувати/відправити її комусь за свій рахунок по Україні, або підпишу її вам. Внесок за листівку від 20 грн, але цією сумою можна не обмежуватися, якщо є бажання внести більше - будь ласка. Листівок близько 40 штук.
Хто буде святковим Миколаєм для котиків і цуциків?
Раніше, коли дерева були зелені, коли тісто за мене робила хлібопічка, я взагалі не парилася тістом для піцци. Насипати борошна, тицьнути кнопку і за 40 хвилин витягай. Зізнаюся, що взяти пляшку вина чи пива, спекти файн піццу і вжити то всьо з хорошим кіном - любе діло в нашій родині. А тепер, коли хлібопічка не з нами з різних причин, а піцци все одно хочеться, відшукалося практично досконале тісто.
Особливо гарне в ньому те, що воно прекрасно переносить заморозку. Для використання кульку треба лише довести до відповідної температури в холодильнику, потім росплескати на деко і лишити хвилин на 20. Але я забігаю наперед.
Отже, для двох повних порцій (стандартне деко) піци потрібно:
- 800 г борошна
- 580 мл теплої води
- 5 ложок олії
- 1 ч.л. солі
- 2 ст.л. цукру
- пакетик швидкодіючих дріжджів (11 г)
Я зазвичай готую на борошні київмлина. Якщо у вас якесь інше - у нього може бути інша вологість, і воно може потребувати більше чи менше рідини.
Відміряйте борошно і сіль у миску. У мірному стакані змішайте воду, дріжджі, цукор і дріжджі і дайте постояти 5 хвилин. Потім потроху вливайте рідину в борошно і розмішуйте круговими рухами ножем. Цей чіт з ножем я колись вичитала не пам'ятаю де, але замішувати так тісто чудово - нічого не липне, на руки не набирається купа мокрого борошна. Коли виллєте все повністю, можна вже притрусити руки борошном і ставати до вимішування. Ви самі відчуватимете, скільки борошна ще просить тісто. Воно спочатку все одно трохи липнутиме, але вже збереться в цілком сформовану кулю. Діставайте її на стіл і місіть хвилин 5-10, скільки стане снаги, і поки маса не буде приємною, пружною і однорідною, руки вам це повідомлять. За потреби підсипайте борошно, але дуже потроху, щоб не забити тісто.
Після цього змастіть миску олією, покладіть туди тісто, накрийте плівкою і поставте у тепле місце - ниньки то до батареї - десь на годину.
Коли тісто виросте вдвічі, обімніть його розділіть на дві частини, половину в пакет і морозильник, а другу половину розтягуйте на змащеному олією деко. А далі все, як завжди: начинка, потрійний сир і 15-20 хвилин при 180С.
Особливо гарне в ньому те, що воно прекрасно переносить заморозку. Для використання кульку треба лише довести до відповідної температури в холодильнику, потім росплескати на деко і лишити хвилин на 20. Але я забігаю наперед.
Отже, для двох повних порцій (стандартне деко) піци потрібно:
- 800 г борошна
- 580 мл теплої води
- 5 ложок олії
- 1 ч.л. солі
- 2 ст.л. цукру
- пакетик швидкодіючих дріжджів (11 г)
Я зазвичай готую на борошні київмлина. Якщо у вас якесь інше - у нього може бути інша вологість, і воно може потребувати більше чи менше рідини.
Відміряйте борошно і сіль у миску. У мірному стакані змішайте воду, дріжджі, цукор і дріжджі і дайте постояти 5 хвилин. Потім потроху вливайте рідину в борошно і розмішуйте круговими рухами ножем. Цей чіт з ножем я колись вичитала не пам'ятаю де, але замішувати так тісто чудово - нічого не липне, на руки не набирається купа мокрого борошна. Коли виллєте все повністю, можна вже притрусити руки борошном і ставати до вимішування. Ви самі відчуватимете, скільки борошна ще просить тісто. Воно спочатку все одно трохи липнутиме, але вже збереться в цілком сформовану кулю. Діставайте її на стіл і місіть хвилин 5-10, скільки стане снаги, і поки маса не буде приємною, пружною і однорідною, руки вам це повідомлять. За потреби підсипайте борошно, але дуже потроху, щоб не забити тісто.
Після цього змастіть миску олією, покладіть туди тісто, накрийте плівкою і поставте у тепле місце - ниньки то до батареї - десь на годину.
Коли тісто виросте вдвічі, обімніть його розділіть на дві частини, половину в пакет і морозильник, а другу половину розтягуйте на змащеному олією деко. А далі все, як завжди: начинка, потрійний сир і 15-20 хвилин при 180С.
Ще трошки загальних спостережень про ремонт.
Я дуже люблю яблучні пироги. А яблучні пироги і кориця - це одна з пар, які настільки тісно сплелися в обіймах, що навіть не уявляєш одного без іншого. Це як Бонні і Клайд. Як день і ніч. Як новийрік і подарунки. Ну, ви зрозуміли.
Хтось колись питав про книжки на підвіконні. Ось шматочок. А насправді, так наче і непомітно, яка сіра і гидотна мряка за вікном. Трошки кольору вам в ранок.
Туманні сонячні ранки завжди викликають у мене щемливе відчуття приналежності до маленької таємниці, бо поки що, на кілька годин чи хвилин, ховають прийдешній день молочним серпанком і потроху його прибирають, наче театральну завісу, наче привідкривають шпарину в пригоду, в майбутнє. Яке може бути-яким завгодно. Просто зроби в нього крок.
Ця проста, але така забавна страва не припиняє викликати у мене дитяче щире захоплення щоразу, як я її готую. Може, ви вже про неї і забули, то я нагадаю.
Приводом згадати про неї мені став ше один шматочок від "Клуба Сиру". Добряче посміялася, бо сир "Дитячий", дітей у мене немає, виникає питання, як вживати за призначенням. Шуткую. Але насправді, дитячість все одно вмикнули, тим паче, цей рецепт вам буде весело приготувати з дітьми, їм сподобається дивитися, як ростуть пудинги. Я сама не можу відлізти від печі перші 15 хвилин. До речі, якщо я поборюкаю відео-редактори, то покажу вам, як це виглядає у пришвидшеному темпі.
Приводом згадати про неї мені став ше один шматочок від "Клуба Сиру". Добряче посміялася, бо сир "Дитячий", дітей у мене немає, виникає питання, як вживати за призначенням. Шуткую. Але насправді, дитячість все одно вмикнули, тим паче, цей рецепт вам буде весело приготувати з дітьми, їм сподобається дивитися, як ростуть пудинги. Я сама не можу відлізти від печі перші 15 хвилин. До речі, якщо я поборюкаю відео-редактори, то покажу вам, як це виглядає у пришвидшеному темпі.
Спочатку передіосторія.
Я завжди страшенно заздрила людям, які зранку випили свою дозу кофеїну і прокинулися. На мене кава не діє. Взагалі. Я можу напитися кави на ніч і спати без задніх ніг. І без передніх. Але це з одного боку перевага - мати можливість пити каву, коли заманеться, а з іншого - величезний гандж, бо тонізуючий ефект відсутній взагалі. І ні чай не бодрив вашу Лану, ні чорний, ні зелений, ні міцний, ні трав'яний, ні мате, ні ройбуш, нічого взагалі не допомагало. І коли я хочу спати - я просто хочу спати. І шість років прокидання в 6й ранку ніяк не посприяли зміні графіка, хоча останні чотири я в 11 вечора вже просто вирубалася від втоми. Мій час комфортного прокидання - 8:30, і все.
Я завжди страшенно заздрила людям, які зранку випили свою дозу кофеїну і прокинулися. На мене кава не діє. Взагалі. Я можу напитися кави на ніч і спати без задніх ніг. І без передніх. Але це з одного боку перевага - мати можливість пити каву, коли заманеться, а з іншого - величезний гандж, бо тонізуючий ефект відсутній взагалі. І ні чай не бодрив вашу Лану, ні чорний, ні зелений, ні міцний, ні трав'яний, ні мате, ні ройбуш, нічого взагалі не допомагало. І коли я хочу спати - я просто хочу спати. І шість років прокидання в 6й ранку ніяк не посприяли зміні графіка, хоча останні чотири я в 11 вечора вже просто вирубалася від втоми. Мій час комфортного прокидання - 8:30, і все.
Якщо вже говорити про сир, то я просто не уявляю, як так довго примудрилася не знати і не куштувати сири від сироварні "Бабині кози". Це, між іншим, неабияка дірка в знаннях про українські сири і рівні задоволення.
У спальні рівно три штуки меблів - комод (який виконує функції і приліжкової тумби), шафа і диван-ліжко. Все.
Насправді, на стіні ще висітиме або скретч-мапа мандрів, або наша листівкова галерея, ще поки не визначилися з системою кріплень. Окремо згадаю декор - у "Ідеї" дуже цікавий домашній текстиль (щоправда, якщо вам пощастить з розміром), і головна оздоба - світильник від Бамбетлів, який я колись побачила на фестивалі, і він мене довго-довго чекав, поки ми нарешті перебралися.
На дивані ми спимо вже років 6, він не просів ніде, не пошарпався, тканина не розшаровується. Тому раніше Блест точно робили на совість, сподіваюся, зараз так само.
І картинки.
Насправді, на стіні ще висітиме або скретч-мапа мандрів, або наша листівкова галерея, ще поки не визначилися з системою кріплень. Окремо згадаю декор - у "Ідеї" дуже цікавий домашній текстиль (щоправда, якщо вам пощастить з розміром), і головна оздоба - світильник від Бамбетлів, який я колись побачила на фестивалі, і він мене довго-довго чекав, поки ми нарешті перебралися.
На дивані ми спимо вже років 6, він не просів ніде, не пошарпався, тканина не розшаровується. Тому раніше Блест точно робили на совість, сподіваюся, зараз так само.
І картинки.
Цікаво, чи поборе це печиво чомусь надзвийчайно популярний кекс? Має, бо воно смачніше за кекс, чесне слово.
Взагалі, це мали би бути гарбузові тріщинки, але я так рада, що вийшли пляцки, бо шароподібне печиво, маю підозру, сильно нагадувало б кекс, і було щільнішим по консистенції. А ці "монетки" вийшли хрусткими по краях і ніжними всередині, дуже неочікувано, як для запланованого варіанту, але що найдивовижніше, гарбуз там практично не відчувається. І, в принципі, байдужий до печива любитель кексів вимагав добавки до чаю - це показник.
Взагалі, це мали би бути гарбузові тріщинки, але я так рада, що вийшли пляцки, бо шароподібне печиво, маю підозру, сильно нагадувало б кекс, і було щільнішим по консистенції. А ці "монетки" вийшли хрусткими по краях і ніжними всередині, дуже неочікувано, як для запланованого варіанту, але що найдивовижніше, гарбуз там практично не відчувається. І, в принципі, байдужий до печива любитель кексів вимагав добавки до чаю - це показник.
З балконом ми не робили практично нічого, бо це не настільки нагально, як, скажімо, кухня, але він буде витратним - балкон вузький, але завдовжки в дві кімнати, тому замінити скло в ньому буде ого. Метою було домогтися максимальної затишності в нинішніх умовах, що означає "не-перетворити-балкон-на-хащі", ніякого мотлоху. Жалітися на дерево гріх, але вікна дуже втомлені, і сильно сипляться, заміна невідворотна, але не зараз.
Практично все зробили самі. Як зробити лаву, я розповідала тут, лампа - тут, а наша галерея бігової слави - звідси.
Колись побачений вішак для одягу у вигляді дерева визначив майбутню зовнішність нашого коридору. Там мав бути ліс, і все.
Взагалі, я б назвала це равіолі.Але будемо дивитися правді у вічі - це пельмені. Навіть на упаковці тіста було так написано (так, тісто я купила, а не приготувала, так, я лінива). Тому будуть пельміолі.
Насправді, все почалося з дегустаційного пакета від "Клуб сиру".
Насправді, все почалося з дегустаційного пакета від "Клуб сиру".
Свято врожаю - це коли крім сезонних фіг знаходиш другий врожай полуниць і лохини. Ну як не зробити з цього маленьке свято?
Дуже маленьке, 18 см діаметром.
Шоколадний бісквіт, легкий масляний крем і фрукти.
Дуже маленьке, 18 см діаметром.
Шоколадний бісквіт, легкий масляний крем і фрукти.
Щоб ви не думали, що в Будапешті я винятково бігала, покажу вам оце. Просто дивовижному збігові обставин, а саме погодним умовам, я завдячую тому, що було де відсвяткувати фініш свого першого в житті півмарафону, при чому буквально - фініш і фестиваль розділяло якихось 500 метрів газону. Насправді, шостий уже фестиваль крафтового (на це роблять особливий акцент, куди ж без того, еге ж) почався ще у п'ятницю, і тривав аж до вечора неділі, хоча п'ятничним і суботнім відвідувачам не пощастило - йшов рясний дощ, який подеколи перетворювався на мжичку, але справжнім поціновувачам пива то не стало на заваді. Трохи фото і слів про організацію.
Все почалося з того, що я зрадила Peanut Butter і купила іншу арахісову пасту. Дешевшу. Вона виявилася настільки несмачною, що довелося терміново шукати способи її утилізації. Що сказати. Завтра піду знов по цю дешеву арахісову пасту, бо утилізація виявилася кращою, значно, значно кращою, ніж я очікувала.
Нам страшенно пощастило, що у нас є крихітна, але комора, куди хоч якось можна розвантажити мої пасочки, мисочки і решту кухонного начиння, яке хоч як не крути, не влазить у кухонні шухлядки і ящики. Фото не передають реального розміру приміщення, яке 75х140 см, і яке ми використали по максимуму.
Перший рецепт на новій кухні, yay!~
Насправді, він не дуже веселий, бо роздільне це різото - різото окремо, гриби окремо - тому, що декому зараз хочеться харчуватися винятково чаєм, але їсти щось все одно потрібно, особливо, хворому організму.
В цілому, спосіб приготування не новий - хороший арборіо, миска бульйона, сіль, перець, мускат, твердий сир типу пармезан. Окремо лісові гриби, цього разу - білі, дуже хочу спробувати з лисичками.
Насправді, він не дуже веселий, бо роздільне це різото - різото окремо, гриби окремо - тому, що декому зараз хочеться харчуватися винятково чаєм, але їсти щось все одно потрібно, особливо, хворому організму.
В цілому, спосіб приготування не новий - хороший арборіо, миска бульйона, сіль, перець, мускат, твердий сир типу пармезан. Окремо лісові гриби, цього разу - білі, дуже хочу спробувати з лисичками.
Я не покажу вам "до", просто скажу, що у ванні була власне ванна і умивальник. Тепер сюди вліз душ, пралка, пенал, тумба, рукомийник і кошик для білизни. Звісно, це варіант не для тих, хто любить полежати у ванні, але ми довготривали закисання у воді не любимо.
Коли перед нами повстало питання ремонту, основним завданням було знайти якомога більше вітчизняного. Не тому, що це дуже партіотично (хоча і не без того, тим паче квест ще той), але й тому, що це значно дешевше. Звісно, варіант "зекономити передусім, навіть якщо це шкодить якості" не розглядався. Але що з того вийшло, я покажу. І покажу із задоволенням, бо в процесі пошуків знайшлися справжні скарби, з якими я не розлучуся тепер нізащо.
Про ТешутьТеслі я вже розповідала, а тепер час показати головну їхню роботу - стіл і табурети на кухню, і їхні ж лампи, які були виготовлені на замовлення з купою вимог, які хлопці з честю задовільнили.
Про ТешутьТеслі я вже розповідала, а тепер час показати головну їхню роботу - стіл і табурети на кухню, і їхні ж лампи, які були виготовлені на замовлення з купою вимог, які хлопці з честю задовільнили.
По гарячих слідах і піснях обурених м'язів, повідомляю - перший півмарафон подолано за 02:13. Якщо чесно, враження неоднозначні.
А скажіть, ви називаєте баклажани "синенькими"? Більшу половину мого життя вони були синенькими, соте з синеньких, рулети з синеньких - яких я не їла взагалі, і мені навіть на думку не спадало, що комусь це видається, м'яко кажучи, дивним. Але синенькі переслідували мене постійно, бо особливо їх любить тато, з часничком, з гострим перцем, щоб аж "дихання дракона" було, і побільше. У мене ж впихнути навіть один рулетик було неможливо, бо після тушкування баклажани мені схожі на кашу з вати. Не склалася у нас з ними любов, коротше кажучи.
Але ці от синенькі, сорт "Графіті", навіть язик не повертається так назвати. Які ж вони синенькі, вони гарненькі, товстенькі і смугастенькі, але аж ніяк не синенькі. Зізнаюся чесно, купила їх, навіть не думаючи, що навряд чи хтось їстиме їх, окрім мене, та і що я їстиму - не факт, і взагалі, що з них готувати, але вони такі гарні, хоч замість квітів на столі тримай.
Але ці от синенькі, сорт "Графіті", навіть язик не повертається так назвати. Які ж вони синенькі, вони гарненькі, товстенькі і смугастенькі, але аж ніяк не синенькі. Зізнаюся чесно, купила їх, навіть не думаючи, що навряд чи хтось їстиме їх, окрім мене, та і що я їстиму - не факт, і взагалі, що з них готувати, але вони такі гарні, хоч замість квітів на столі тримай.
Насправді, це не стільки рецепт, скільки ідея, і моє улюблене пісочне тісто для відкритих пирогів. Колись я у жж викладала потрошку переклад теоретичної частини книжки Мішеля Ру "Солодка і солена випічка", але з ним і все загуло. Але це насправді, найкращий з випробуваних мною варіантів, а їх через мої руки пройшло багато, і з холодним маслом, і з теплим.
А давайте поговоримо про улюблені цацки?
Я знаю, що у кожної дівчинки надцять прикрас, але є такі, які наче приросли. І є ж щось інше, але ні, рука так і тягнеться.
Я знаю, що у кожної дівчинки надцять прикрас, але є такі, які наче приросли. І є ж щось інше, але ні, рука так і тягнеться.